Хвилина до закінчення життя -

Три вдихи й видихи, думок мільйонний рій…

 

Останній сон готує сповиття.

Обабіч тебе – білокрилих стрій

 

Співає колисанку: "Люлі-лю!.."

- Добраніч! До побачення… люблю…

 

 

14.11.2012

 

 

© Copyright: Марина Степанська

Раздел: лирика философская

Свидетельство о публикации № 16654

 Не розпачливий зойк...                                                  із душі виліта. Не тужливе зітхання...                                                  з грудей моїх... лине. То верхівки дерев...                                        за вікном розхитав... Вітер...                 що важко назвати...                                                          грайливим. Осінь...                 холодом дмухає...                                                         в душу мою. Гомін чується ледве ...                                           журба журавлина. Осінь...                знов ти до мене...                                                     перетворюсь... Я без  любові твоєї ...                                              в крижину. Дай мені, Осінь ...                                                                   хоч краплю... тепла... Дай мені, Осінь ....                                  хоч краплю... кохання! Осінь... ти Осінь ....                                  бач...  яка... золота... То ж бо й лишилось...                                     Що тільки... зітхання.  

Дякую пані NATALI_YA! Її останнє повідомлення нагадало цей вже не новий вірш, який дуже мені подобається, незважаючи на його декілька песимістичні нотки.

Я ВЕРНУВСЯ!

Чимало віскі-бренді я кірнув
В краю, де клаби, паби і таверни.
Читачу мій! До тебе я вернув,
Хоча мене уже від цього й верне…
Ось через це ночами я й не сплю,
У віршах прагну пристрасть передати.
Проте я ювілеїв не люблю,
Мене цікавлять напівкруглі дати:
П'ятнадцять літ, як скинули ярмо –
Пора б зробити висновки належні.
П’ятнадцять літ пустелею йдемо.
П'ятнадцять літ ми незалежні лежні.
Мінялись тричі в нас поводирі,
Мета ж лишалась – світла і туманна.
Хоч похмурніло небо на зорі,
І все дорожчала небесна манна.
Завжди знайдеться добрий чоловік,
Який зі святом щиро поздоровить,
Забувши, що він сам на новий рік
Для страху перекрив нам маннопровід.
Та віри дух у душах не заник
В ті ідеали вивірені, давні –
Хіба ж, скажіть, ми з вами не за них
Грязюку й сніг місили на Майдані?
Здавалося, ще місяць, два, ну п’ять –
І мрії наші у реальність втіляться:
Багаті бідних врешті захистять
А сильні зі слабкішими поділяться.
Аж тут пришла єднатися пора, –
(Чи брат зі сходу потрусив калиткою?) –
І синьо-білі береги Дніпра
Зшивати помаранчевою ниткою.
А ще біда нізвідки надійшла,
І скасували святкування буйні,
Бо то ж була спокуса чимала
Льодяників поїсти на трибуні.
Проте, за це журитися дарма –
Вони зійшлись в тіснім, приватнім крузі,
(В який нам з вами доступу нема) –
Нелюбі вороги і любі друзі.
З дерев їм не щебечуть солов’ї,
Лиш охоронці й камери слідкують.
Вони там всі знайомі, всі свої,
І добре знають, що вони святкують!
І зроблять все, щоб довго не померк
І не розтанув поміж хмар, вмираючи –
Святковий біло-синій феєрверк,
Лиш де-не-де іскринки помаранчеві.
Отак потрохи й сходить нанівець
Те, що пребути в вічності повинне.
Вже не один в лінгвістиці знавець
Річницю називає «роковини».

Олександр ІРВАНЕЦЬ

 

Слабує людське милосердя. 

Глитайство, гладке збайдужіння 

Натомість жиріють… О, смерди 

[ Читать дальше ]

Сьогодні відзначається 200-ліття з дня народження Миколи Гоголя. Вся країна (Полтавщина - зокрема) відзначає ювілей різними заходами, Президен поїхав в турне по Гогольським місцям, блогери друкують замітки з його біографією та життєвим шляхом. По ТВ напевно покажуть фільм з цієї нагоди...

Але, продивившись деякі ресурси, звернула увагу на неодзначне ставлення блогерів та активних в інтернеті осіб до постаті письменника.

Одні називають його зрадником, бо писав твори російською. Інші обурюються помпезністю заходів з нагоди ювілею. Ще одні навпаки - пишаються Гоголем як яскравим представником народу України.

Я особисто вважаю Гоголя визначною і неординарною особистістю, яка своєю творчістю внесла великий вклад в популяризацію всього Українського в світі. Так, він писав не чисто українською мовою, але в той час як такої літературної української мови взагалі не було. Першооснователем у цій справі вважається Котляревський, який першим написав твір (і то - не літературною мовою, а розмовної) українською мовою ("Енеїда"), за ним йшов Тарас Шевченко зі своїми поезіями і прозою.

Але усі вони писали про одне - про світ української людини. І талановито писали. На наш час це вже стало класикою і жодними домислами звідти їх не викреслиш.

Для Вас Гоголь - це... (аргументуйте, будь ласка, свій вибір!)

 

Акровірш

 

 

  Балет на музику І.Стравінського "Жар-птиця"

 в постановці Б.Ейфмана надихнув

 

 

 

Безмежна грація, еротика суцільна,

 

Арпеджіо тілесні пристрасні, чуттєві;

 

Легато і рубато – кожний рух доцільний.

 

Експресія  - екстаз – апофеоз! І – вільний!

 

Трансцендентальний перехід миттєвий.

 

02.11.2011

© Copyright: Марина Степанская, 2011

Свидетельство о публикации №11111028974

Ніч з Літа - в Осінь. Блискавиці, грім!

Розверзлись небеса! Маленький бал стихій...

Святкує Вересень прихід свій урочисто!

 

03.09.2010

 

© Copyright: Марина Степанская, 2011 Свидетельство о публикации №11109299765

Кито-Кіт – тварина дивна!
Граціозний і спортивний
Спритний мишолов й пловець –
Таємниць морських знавець.
   
В Маргарити на колінах
Він згортається клубочком,
Мур-муркоче, мружить очка…
Раптом – стриб! – і вже глибини

Кито-Кіт дола відважно,
Пирха, бризка, гра на хвилі!..
А потому, взувши білі
Чобітки, іде поважно

На лови – в садок, на луку.
Тихо лапки – ані звуку –
По камінню, по травиці…
Стережіться, миші й птиці!

Серенади сутінкові
Він співа для Кито-Киці.
 І до моря – на ранкові
Вдвох купання у водиці!



04.11.2011

© Copyright: Марина Степанская, 2011
Свидетельство о публикации №11111050378

Історія про дірочку в зубі

- Зуби чистити не буду! І не хочу!

Щітку ту тримати пальчики болять!

Сон змага, заплющуються очі,

Геть підкошуються ніжки – не стоять! –

 

Приндиться щовечора дівча маленьке,

Водить щіткою абияк по зубах.

- Матиму й без чищення біленькі

Зуби! – з плямами від пасти на губах

 

Перед люстром стане, рота  роззявляє,

Правим, лівим боком… Справжнє мавпеня!

- Зубки почорніють, - умовляє

Мати, -  З'являться дірки… А  дай-но, я

 

Гризунів-помічників твоїх почищу!  -

Дівчинка пручається, пищить, кричить!..

Леле! Гучність нароста, все вище

Тон!.. Скло в шибці ніби дзеленчить!?

 

У дівчати якось розболівся зубчик.

- Мамонько!  Як сіпає!.. - з очей ручай

Сліз, -  Не буду з м'ясом їсти супчик! -

Рюмсає, -  І навіть пити чай!

 

- Підемо до лікаря, дитинко люба, -

Мама доню пестить  по щоці.

- Білі та міцні, здорові зуби

Знову матимеш. І гризтимеш хлібці,

 

М'ясо, сир та яблука...

                   - В твоєму зубі

Дірочка була, - промовивши отак, -

Підморгнула лікарка і губи

Посміхнулись ледве, - зізнавайся, як

 

Часто й ЧИМ ти зуби вичищала,

Що діру протерла ти в одному з них?

Впевнена, від болю аж  вищали

Всі мікроби й зникли. Добре – зуб не зник!

 

Запашіли щоки у дівчати -

Ніяково  їй. Спустила долі очі,

Шепотить – Навчуся вичищати

Я ретельно зуби, й не скажу"Не хочу"…

 

 30.06.2011

 © Copyright: Марина Степанская, 2011 Свидетельство о публикации №11110250094