хочу сюда!
 

Anastasia

30 лет, овен, познакомится с парнем в возрасте 28-38 лет

Заметки с меткой «поезія»

Вождь душу дияволу продав - Вірш.

Вождь душу дияволу продав,

Коли до влади йшов.

Й на червоному прапорі його

Невинна наша кров.

Кров мого народу.

Нас  все життя на обмані.

На брехні навчали.

І брехню ту чомусь

Правдою назвали.

І новоспечені вожді.

Клялись на нашій  крові,

Що жити будемо краще ми,

Що будемо ситі і здорові.

І ми жили по таборах

Ситі не волею.

Хто в тюрмах,

Хто у лікарнях.

З тяжкою долею.

Дмитро Дідківський

       1998 рік.

 Російська версія цього вірша звучить так http://blog.i.ua/user/730468/114667/

Хочу.

ХОЧУ.

Я дивлюсь телевізор

І бачу твій образ.

Слухаю радіо

І чую твій голос.

Дивлюся, на перехожих

І бачу в їх тебе.

Я не знаю, що трапилося

Зі мною.

Ніхто не може впізнати мене.

Я хочу бути з тобою.

Я хочу бути з тобою завжди.

Ми живемо у різних квартирах.

Різних будинків.

 У різних кварталах.

Ти з подружками відпочиваєш

У нічних барах.

Я з друзями пю горілку

В брудних підвалах.

Я хочу бути з тобою.

Я хочу бути з тобою завжди.

Але знаю одне я на певно.

Наші зіткнуться шляхи.

Вірю. Мене покохаєш.

Й будемо разом з тобою на завжди.

            Дмитро Дідківський.

                     1998 рік.

Російська версія цього вірша звучить так http://blog.i.ua/user/730468/114664/

Невзаємне кохання.

Не має щастя,

Є лише горе.

Не має радості,

Є лише болі.

В невзаємній любові.

Вірші читаєш

І квіти даруєш.

У відповідь лише

Грубощі чуєш.

В невзаємній любові.

Не маєш шани.

Поваги не має.

Ніхто тебе більше

Не зустрічає.

В не взаємній любові.

Так завжди було

На цьому світі.

Кому в полі бур’ян.

Кому в лузі квіти.

В невзаємній любові.

Дмитро Дідківський.

           1998 рік.

Російська версія цього вірша звучить так  http://blog.i.ua/user/730468/114520/

Сонце світить не так.

Днем сонце світить не так.

В ночі, хмара місяць ховає.

Тому що зі мною поруч

Тебе не має.

Ми з тобою розлучились

В той морозний день січня.

Все пройде що проходить,

Тільки істина вічна.

Дмитро Дідківський.

            1998 рік.

Російська версія цього віршу звучить так  http://blog.i.ua/user/730468/114518/

А.Драбрезір "КАНТОВАНОСТЬ ВРЕМЕНИ" (Рання творчість).

Сповідь бунтівника комунізму.

       Я народився в Імперії Радянського Союзу. В ті часи всі народжувалися в ім’я комунізму, не виняток і моя особа! Радянська влада покладала на мене певні надії, як на будівника світлого майбутнього. І я свято вірив у те, що колись прийде той час, коли всім буде добре і ми будемо жити за принципом «від кожного за здібностями, - кожному по потребі». Та вірив у це я не довго.

З часом вірити в міражі, а тим більше, піддавшись загальному психозу, будувати суспільство, яке не розуміло і якому не потрібна моя творчість, мені не припадало. Творець, мабуть, відвів мені трошки інше… інше розуміння світу, відносин, іншу долю у цьому строкатому світі.

Я писав вірші і був тим щасливий...

читай на: http://stihi.ru/author.html?drabrezir


62%, 13 голосов

33%, 7 голосов

5%, 1 голос
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Не сумуй.

Не сумуй дівчино.

Скоро смуток твій пройде.

На ніч сонце зайшло.

В ранці знову зійде.

Дмитро Дідківський.

       1998 рік.

Російська версія цього вірша звучить так http://blog.i.ua/user/730468/114517/

Життя.

Життя.

Живи не дрімай.

Після життя смерть.

Хто в пекло хто в рай.

Сам свій шлях обирай.

Дмитро Дідківський.

            1998 рік.

Російська версія цього вірша звучить так http://blog.i.ua/user/730468/114514/

Хай іде дощ.

Хай іде дощ.

З ночі і до світання.

Ніч покровитель закоханих.

Дощ покровитель кохання.

     Дмитро Дідківський

               1998 рік.

Російська версія цього вірша звучить так  http://blog.i.ua/user/730468/114479/

 

Сон довжиною в життя.

Сон довжиною в життя.

За життям криється смерть.

Сон із життя в смерть.

Не успієш і оглянутися.

Сон із життя в смерть.

Потрібно успіти проснутися.

             1998 рік.

КАДЗИН. А.Драбрезір. Збірка віршів-танка (вибране).

          Кілька слів від автора.

 

Ця збірка має назву КАДЗИН. Так у Японії називають людину, що пише танка.

Танка, - це форма японського вірша, який складається з п’яти строчок. Перша і третя містять пять складів. Друга, четверта та пята по сім. В сумі вони складають 31 склад, що нагадує «частушки», проте образність, алегорії, метафоричність та інші складові ніде так яскраво не виражені, як в українській мові.

Саме тому, на мою думку, українська мова так насичено заповнює танка. Здається образ нашаровується на образ, що власне і породжує відчуття виваженості, цілісності, витонченості, поезії.

Вона, поезія, стає зрозумілою, западає в душу, як людині обізнаній з архітектурою поетики так і пересічному читачу!

Тематика танка різна. Тут і лірика, і філософія, і зовсім буденні речі які в цілому відкривають іще одну сторінку, сторінку незвідану на терені моєї творчості.

Саме з цим ви познайомитеся перегорнувши наступну сторінку.

 Отож у добрий шлях дорогі мої друзі.., вороги та заздрісники!

У ДОБРУ ПУТЬ…

                                         Ваш Драбрезір.

_____________________________________________________________________________________________

Анатолiй Драбрезiр – вкотре заявляє про себе, як талановитий творець, якому здається немає рівних у вправності використання надбань світової поезії.

                Збірка «Кадзин» включає в себе форму японського вірша – танка і являє п'яту збірку поезій автора.

                Як ми можемо впевнитися, танка вдалися Анатолію. Він відчувши дух довершеності японської поезії, зумів поєднати непересічну українську образність із східним символізмом та чіткістю, строгістю форми, що і дало той результат, що ми називаємо вдалим твором, не побоюся цього виразу – вдалим до геніальності.

                                                Олег Лісняк

                                                      поет

_____________________________________________________________________________________________

 

                   К А Д З И Н

                     (вибране)

***

 

Як безтурботно,

Мов те щастя в долонях,-

Кульбабка тремтить...

Подих тамую я свій,

Нехтуючи вітрами.

  

***

 

Невмілий мій хрест,

Молитви на власний кшталт,

При свічці душі;-

Намагаюся марно

Вблагати Христа...

 

***

 

Мріяв ще в дитинстві,

Спіймати морську чайку,

Аж плакав дурний.

Карбував босий відчай

Тугу в гамівній льолі...

льоля - сорочка.

                                  ***

Зима стікає

Водяним годинником

З бурульки часу

Завис геть вищерблений

Меч під стріхою хати.

***

 

Душі моєї

Порепані підошви,

Мандрує спрагла...

У пошуках прихистку,

Намір розтерзати світ!

 

***

 

Жінка з тілом

Пянким і ніжним... Жінка,

Безтямно кохає!

Лащить хвиля берег,-

Не має обличчя Жінка.

                         ***

Я розучився

Просити вибачення,..

Чи й зовсім не вмів?

...І, мабуть, не навчуся

Жити покірний клітці.

***

 

Плаче брутальність,-

Сльоза щастя гіркого

Цебенить цівкою...

- Чи можна знову знайти,

Чого не мав спочатку?..

 

P.S. Представлені Вам поезії вибрані із збірки "КАДЗИН", яка побачила світ у 2007 році

(с). Всі права застережені.