хочу сюда!
 

Арина

40 лет, козерог, познакомится с парнем в возрасте 37-45 лет

Заметки с меткой «поезія»

Ягоди

осінній ліс
опалий лист
сховалися останні
тремтять на вітрі
ягоди Ожини.





Шрами і меч



Ніжність. І поруч з прекрасним ельфом
в шхуні казковій лечу над шельфом.
Але наснилося. Я потвора.... 
Шрами і меч. Бій почнеться скоро.
Знову по лікті в крові ворожій
руки у троля. Помилуй Боже.
Навіщо живу я в країні болю?
Небо, благаю, пусти на волю!

Картинка  HaxOrran

Лизистрата





Лизистрата

Постой!… Ты что-то путаешь в запале!
Известно ведь любому пацану:

На вас не нападали. Вы - напали.
Вы первыми затеяли войну!

Вы гражданам защиту обещали,
А получился форменный скандал!…
Кого и от кого вы защищали,
Когда на вас никто не нападал?

Ах, сколько на земле людишек подлых!
Такие уж настали времена!…
Вы подлость преподносите, как подвиг,
И просите за это ордена!

Предводитель (надменно)
Позвольте вам заметить с укоризной -
И поскорей возьмите это в толк! -
Мы выполняем долг перед Отчизной,
Священный перед Родиною долг!

Лизистрата (раздумчиво)
Пред Родиной, конечно, неудобно...
Долги, конечно, надо отдавать...
Но почему она - в уплату долга -
С вас требует кого-то убивать?
И коль у вас пред ней долги такие,
Что даже жизнь - в уплату их - пустяк,
То хочется спросить вас, дорогие,
Зачем же вы одалживались так?
Коль Родина удар наносит сзади,
Да так, что аж в глазах потом круги,
То лучше, дорогие, не влезайте
Вы к этой страшной Родине в долги!


© Леонид Филатов, 1998

Новий вірш "Шлях до перемоги" Автор: Олександр Кобиляков

ШЛЯХ ДО ПЕРЕМОГИ

 

Все розпочнеться з чистого листа –

До влади прийдуть справжні патріоти!

І скінчиться невизнана війна,

Та квітами жалоб зійдуть окопи.

 

Це станеться – коли побачиш ти,

Що більше так не можна далі жити,

Що нашу Неньку знищують кати –

Продажні та невдячні власні діти.

 

Повіє вітер хвилями Дніпра

Незламний дух славетного народу,

Та з віршами пророка-Кобзаря

Повстануть люди за свою свободу!

 

Зрадіє Богом дана нам земля!

Розквітне наша люба Батьківщина!

Як попіл, згинуть ворог та журба!

Ще запанує рідна Україна!

 

І напишу я, з чистого листа –

Коли настане спокій в Україні:

«Вітаю, Ненько, ти – перемогла!

Немає більше нечисті в країні!»

 

                                      © Олександр Кобиляков

всіх, хто любить поезію і хто її творить

вітаю зі святом



і трохи давнього не публікованого



А я чекав її і не чекав

Я вірив їй і вже не вірив

Губився в спогадах, словах

І рвав на шмаття свої мрії

 

Вона губилась десь у снах

Приходила й сміялась з мене

Давно забув, що значить страх

Її шукаю десь під небом

 

Впаду колись, розіб’юсь в прах

Та й смерть мене вже не лякає

Знайду себе в її очах

І хай земля мене приймає

09.12.2015

Поет гуляє (За Г.Голкою)

Черговий виверт української поезії від пародиста Гната Голки.
Моя прим.  Прошу вибачення за  незугарні слова, але це не я, це "українська" сучасна поезія з "бодуна" деяких "поетів-віршопюїв"

• Сіли в дружньому ми колі
й Кумановському Миколі
наливаю чарку я,
він говорить: – До холери!
Я, аби не дати маху,
теж кажу: – Пішов ти нахер!
Не за себе п’єм – за друга,
а за себе буде друга.
Третя буде за Наталку,
за Наталку і за палку.
От якби лиш знати міру,
скільки треба того кіру,
щоб споїти все блядво?..
Іван Чернецький, «Вечірні розмови з Сірком», 2005 р.


ПОЕТ ГУЛЯЄ!
Я – поет, натура щира.
От якби лиш взнати Міру,
чи Оксанку, чи Наталку
всіх запрошую на палку.
Тільки би не дати маху.
Та пішли усі ви нахер!
Ще в кишенях гроші є,
то поет усім наллє.
Вип’єм першу, вип’єм другу
за подругу і за друга
третю, восьму, двадцять сьому
донесіть лишень додому.
Скільки ж треба того кіру,
щоб залити душу щиру.
Гей, несіть бухло-питво –
нині споїм все блядво!

Вивихи сучасної української поезії.

Настуна пародія
Гната Голки.

На цей раз еротика від Віктора Недоступа ,

«Біла книга кохання. Антологія української
еротичної поезії», 2008 р.

Я знав одну брюнетку на Подолі,
Що голову купала в пергідролі.
Була ця дівка з кам’яним подолом,
Та й нічка з нею темною була.
А виявилося – проста дівуля.
Сміялась навіть з пальця, навіть з дулі,
Та й головою сторч летіла в люлю.
І знову нічка темною була.
А були в неї дивовижні перса!
В одному з них таки знайшов я серце.
А в тому серці стільки було перцю,
Що знову нічка темною була.

А НІЧКА ТЕМНОЮ БУЛА
Я думав, ти – принцеса,
Струнка й довготелеса,
Усміхнено-білеса,
Та нічка дуже темною була.
Кохав тебе до ранку,
Сопів безперестанку,
Годив всім забаганкам.
Та дуже нічка темною була.
Натішившись досхочу,
Продер уранці очі,
Та з жаху аж підскочив
Ну дуже нічка темною була.
Ти виявилась – шкапа,
Страшнюча, наче жаба.
Кошлата, мов та мавпа.
Ой, дуже нічка темною була.
З зубами, як в косулі,
З цицьками, наче дулі,
А ноги – дві кривулі.
Ох, нічка дуже темною була.
Я ледь не проблювався,
Прожогом підірвався,
Світ за очі погнався.
Задуже нічка темною була.
Із мене вже доволі
Брюнеток із Подолу
З підступним пергідролем.
Та нічка аж затемною була.
З тих пір, як так обпікся,
То на крові зарікся
Вночі гулять по біксах,
Щоб темною знов нічка не була.


справді так

Мойсей Фішбейн

* * *

… і знову грудень… і грудневі
дні, нескінченні і марудні…
і щось по них... і щось по грудні…
і день по дневі, день по дневі…

і знову бачити широку
дорогу, серпень, сад у серпні…
і поза ними дні нестерпні…
і рік по року, рік по року…

25 листопада 2011, Київ