[Приєднана картинка]«ОФЕЛІЯ»IМіж чорних хвиль, у зоряній дрімотіЯк біла лілія, Офелія пливлаВ прозорому серпанку – незбагненній цноті -Де в хащах лісових сурмить імла.Так декілька віків, як марево сумнеБілявки привид темрява крадеТа віковічно вздовж ріки снує,Під журкотіння хвиль свої пісні пряде.Там вітер не вщуха, з її серпанком грає,В оголені перса цілує, мов коханець.Верба тремтить та плаче, душу крає;Схилився очерет - понурий бранець.Зім’яте латаття зітхає біля неї;В вільшанику проснувся...

Читати далі...

[Приєднана картинка]Вірш присвячую одногрупникам, котрі передчасно пішли з життя.Спочивайте з миромhttp://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871518

Не спинити мою свободу -крок вперед всім чортам назло.Серед вогнищ шукаю водутут сміливість, як ремеслонеобхідна. В часи задухипрожене вона горе геть.Добра доля протягне руки -забирайся, старуха-смерть!

Тарас ШевченкоНе нарікаю я на бога, Не нарікаю ні на кого. Я сам себе, дурний, дурю, Та ще й, співаючи, орю Свій переліг — убогу ниву! Та сію слово. Добрі жнива Колись-то будуть. І дурю! Себе таки, себе самого, А більше, бачиться, нікого? Орися ж ти, моя ниво, Долом та горою! Та засійся, чорна ниво, Волею ясною! Орися ж ти, розвернися, Полем розстелися! Та посійся добрим житом, Долею полийся! Розвернися ж ...

Читати далі...

[Приєднана картинка]

Два Василя[Приєднана картинка]Вони народились майже одночасно: Василь Стус з’явився на світ прямо на Святий вечір 6 січня 1938 року, а Василь Симонеко – 8 січня 1935. В тому, що відбулись ці обидві події під час святкування народження Христа стало пророчим для обох Василів – і вони стали на шлях проповідування Слова й особистої трагедії мучеництва.Не думаю, що самі Василі розуміли своє призначення звище і свідомо...

Читати далі...

[Приєднана картинка]На все є в світі певний час, А нам його не вистачає. Вже стих жовтневий з листя вальс И ось листопад накрапає… Якийсь не звичний листопад З помірно-теплими вітрами Розносить кольори багать, Та потім гасить їх дощами. Дощі в цю пору вже рясні, Але чомусь ще досі теплі. Я, наче, у якомусь сні, Йду містом, без єдиних реплік. Тому й згадалася весна, Де сонце майорить привітне, Та з верби гілочка рясна... Вона в душі ще досі квітне. - Що маєш, осінь, на меті...

Читати далі...

[Приєднана картинка]Мені подобаються люди, які "ЖИВІ": Не брехливі, розумні, прямі Не руки - а крила, не сон - а казка. І словом лайливим не б'ють на поразку. Мені подобаються люди, що вірять, Які щоб пожать – перш за все посіють. Що можуть з тобой говорить не по чину. Не вірять пустому й шукають причину. Мені подобаються люди, з якими можна В своїх одкровеннях не буть обережним, Які надію дарують у без-вір'ї Коли...

Читати далі...

Пошук Загорнутися в ковдру депресії, Заховатись від світу у мріях, Не піддатись лавині агресії, Відшукати веселку на віях. Знову вірити, знову шукати Перспективи, посади, зарплати. Зайвих рішень і слів уникати, Може час щось в собі поміняти? Я не знаю у чому я винна, Що зробила не так у житті, Але світло знайти я повинна В найтемнішому долі куті. 10.10.19

[Приєднана картинка] Даний віршик переклав з оригіналу також Sisyphus Оцініть його версію (щоправда йому подобаються подушки з пуха тополі):[Приєднана картинка]