[Приєднана картинка]

Трохи дива трохи ночі, буде так, як сам захочеш. Трохи чудно, трохи дивно, закарбуйся мить чарівна. Мило мило, тихо тихо, наче вже немає лиха... Прошуміло, прогуло і з водою утекло.

[Приєднана картинка]Вже нудно без болю стає так незвично коли Небеса "відпустку" вмикають і катування - карання - Нема

[Приєднана картинка]Обережно! Вірш про волонтерство з хейтспічем та матюками) Я не знаю що там як там, а у мене все гаразд, я в житті вже розібралась. Знаю хто тут підарас. Я канєша не геройка не воячка «на нулі», зате точно знаю як це - битись на своїй землі. Чоловік наразі в лісі, в десантурі на війні, ну а я в гламурній хаті храм із лісом у вікні. Роздивляюсь і милуюсь знову йде життя на лад. Перемога буде наша. Згине клятий психопат. Я канєша не геройка не воячка на «нулі»...

Читати далі...

Галина ГордасевичІ СКАЗАВ ІСУСПоезіїПрисвячується світлій пам’яті двох прекрасних українок, щопередчасно трагічно пішли з життя: Аллі Горській та Соломії Павличко Від автораКоли мені ще й двох років не було, – я цього, звичайно, не пам’ятаю, це згадувала мама, – отож, коли мама приходила в церкву зі мною на руках, я, ще не вміючи як слід вимовляти слова, вже тягнула за хором:”Осі, милю!” – що мало означати:”Господи, помилуй!”По батькові я належу до спадкового роду духовенства. В...

Читати далі...

Сьогодні виповнилося 20-ть років, як не стало моєї мами, видатної української письменниці Галини Гордасевич, доньки священника Леоніда Гардасевича і матінки Олени з роду Хомчуків.[Приєднана картинка] ГАЛИНА ГОРДАСЕВИЧ “ВИБРАНЕ СИНОМ” поезіїКоли восени 1988 р. у м.Тернополі на зібранні громадськості в залі педінституту ім.Я.Галана вперше в Україні було утворено обласний осередок Товариства української мови, то під час обирання проводу було запропоновано ввести до нього і мене. Аж раптом одна...

Читати далі...

Серед уламків моїх думок Маленька перлина щасливих снів Моє життя далеко не ок Щодня починає такий урок Що навіть уяві забракло слів Я наче на смузі перешкод Повзу по багнюці шалених мук потім хвороби ворожий взвод В тенетах тримає немов павук Світла немає. Тайфуном страх Я так безпорадна. Ковтаю біль Де порятунок? В чиїх руках? Коли в мені знову почнеться штиль? Немає чим дихати. Слів нема, А паніка душить мене вночі Я кинута долею, я сама Ненависть на світ немов крук...

Читати далі...

Якщо моя думка важлива - Життя наше повне лайно Невже моє щастя можливе? Я наче в тупому кіно Я лізу на скелю надії Крізь чорну печеру нудьги Тут відчай, підступна бездія Навколо хвороби сніги То як мені вижити люде? Як з пастки дістати себе? Якщо тільки горе тут всюди І зовсім не видно небес. Де ти моя крихітна фея, Що знищить навколо все зло І скаже, що гарна ідея Себе не ховати за скло. Я вірю, що щастя можливе І в те що існують дива І я гідна жити красиво Хоч...

Читати далі...

Стогін. Ламаю крила Як віднайти себе? Змилуйся, моя мила! Де ти, мій світ з небес? Демон тримає міцно Іклами душу рве Біль - це моя темниця. Як віднайти себе? Замість життя - могила Я не змогу сама Змилуйся, моя мила Без тебе мій світ - тюрма Тільки про тебе мрію Не улітай, постій Не забирай надію Я програю двобій. Кохання - чарівна сила Воно наче світ з небес Нові подарує крила Які не зламає бес.

Біль наче крихітний психопат Знову тортури. Кидок назад в табір депресії і ганьби. В камері суму - жахіть стовпи. Там моя муза на ланцюгах. Скована, схована всюди страх. Тоскно. Від болю заїжджає дах. Хоч порятунок в моїх руках, але начхати на спокій свій. Жертва нездатна до справжніх дій. Я загубила себе давно в нетрях, де злоби дурне вино ллється, збиває з усіх доріг. Заздрощів демони - на поріг Жіжи мерзенної повний рот. Ось я - страшнючий бридкий урод. Ненависть...

Читати далі...