Замітки поезія

Замітки з міткою «поезія»

Сортувати:: нові; популярні

Вид:: короткий; повний

alexiua

Новий вірш "Шлях до перемоги" Автор: Олександр Кобиляков

07.09.17, 08:55
вірші, вірші кобиляков, о кобиляков, поезія, шлях до перемоги

ШЛЯХ ДО ПЕРЕМОГИ

Все розпочнеться з чистого листа –

До влади прийдуть справжні патріоти!

І скінчиться невизнана війна,

Та квітами жалоб зійдуть окопи.

Це станеться – коли побачиш ти,

Що більше так не можна далі жити,

Що нашу Неньку знищують кати –

Продажні та невдячні власні діти.

Повіє вітер хвилями Дніпра

Незламний дух славетного народу,

Та з віршами пророка-Кобзаря

Повстануть люди за свою свободу!

Зрадіє Богом дана нам земля!

Розквітне наша люба Батьківщина!

Як попіл, згинуть ворог та журба!

Ще запанує рідна Україна!

І напишу я, з чистого листа –

Коли настане спокій в Україні:

«Вітаю, Ненько, ти – перемогла!

Немає більше нечисті в країні!»

Коментарі: 2

Alyana

всіх, хто любить поезію і хто її творить

21.03.17, 19:44
вірші, поезія

вітаю зі святом

і трохи давнього не публікованого

А я чекав її і не чекав

Я вірив їй і вже не вірив

Губився в спогадах, словах

І рвав на шмаття свої мрії

Вона губилась десь у снах

Приходила й сміялась з мене

Давно забув, що значить страх

Її шукаю десь під небом

Впаду колись, розіб’юсь в прах

Та й смерть мене вже не лякає

Знайду себе в її очах

І хай земля мене приймає

09.12.2015

Коментарі: 17

VChmyriov

Поет гуляє (За Г.Голкою)

17.02.17, 10:27
голка гнат, поезія, поет, чмирьов

Черговий виверт української поезії від пародиста Гната Голки.
Моя прим. Прошу вибачення за незугарні слова, але це не я, це "українська" сучасна поезія з "бодуна" деяких "поетів-віршопюїв"

• Сіли в дружньому ми колі

й Кумановському Миколі

наливаю чарку я,

він говорить: – До холери!

Я, аби не дати маху,

теж кажу: – Пішов ти нахер!

Не за себе п’єм – за друга,

а за себе буде друга.

Третя буде за Наталку,

за Наталку і за палку.

От якби лиш знати міру,

скільки треба того кіру,

щоб споїти все блядво?..

Іван Чернецький, «Вечірні розмови з Сірком», 2005 р.

ПОЕТ ГУЛЯЄ!

Я – поет, натура щира.

От якби лиш взнати Міру,

чи Оксанку, чи Наталку

всіх запрошую на палку.

Тільки би не дати маху.

Та пішли усі ви нахер!

Ще в кишенях гроші є,

то поет усім наллє.

Вип’єм першу, вип’єм другу

за подругу і за друга

третю, восьму, двадцять сьому

донесіть лишень додому.

Скільки ж треба того кіру,

щоб залити душу щиру.

Гей, несіть бухло-питво –
нині споїм все блядво!

Коментарі: 0

VChmyriov

Вивихи сучасної української поезії.

16.02.17, 10:14
гнат голка, еротика, пародія, поезія

Настуна пародія
Гната Голки.

На цей раз еротика від Віктора Недоступа ,

«Біла книга кохання. Антологія української
еротичної поезії», 2008 р.

Я знав одну брюнетку на Подолі,
Що голову купала в пергідролі.
Була ця дівка з кам’яним подолом,
Та й нічка з нею темною була.
А виявилося – проста дівуля.
Сміялась навіть з пальця, навіть з дулі,
Та й головою сторч летіла в люлю.
І знову нічка темною була.
А були в неї дивовижні перса!
В одному з них таки знайшов я серце.
А в тому серці стільки було перцю,
Що знову нічка темною була.

А НІЧКА ТЕМНОЮ БУЛА
Я думав, ти – принцеса,
Струнка й довготелеса,
Усміхнено-білеса,
Та нічка дуже темною була.
Кохав тебе до ранку,
Сопів безперестанку,
Годив всім забаганкам.
Та дуже нічка темною була.
Натішившись досхочу,
Продер уранці очі,
Та з жаху аж підскочив
Ну дуже нічка темною була.
Ти виявилась – шкапа,
Страшнюча, наче жаба.
Кошлата, мов та мавпа.
Ой, дуже нічка темною була.
З зубами, як в косулі,
З цицьками, наче дулі,
А ноги – дві кривулі.
Ох, нічка дуже темною була.
Я ледь не проблювався,
Прожогом підірвався,
Світ за очі погнався.
Задуже нічка темною була.
Із мене вже доволі
Брюнеток із Подолу
З підступним пергідролем.
Та нічка аж затемною була.
З тих пір, як так обпікся,
То на крові зарікся
Вночі гулять по біксах,
Щоб темною знов нічка не була.

Коментарі: 0

Lulu

справді так

06.12.16, 23:58
грудень, згадка, зима, літо, поезія, сум, фішбейн, час

Мойсей Фішбейн

* * *

… і знову грудень… і грудневі
дні, нескінченні і марудні…
і щось по них... і щось по грудні…
і день по дневі, день по дневі…

і знову бачити широку
дорогу, серпень, сад у серпні…
і поза ними дні нестерпні…
і рік по року, рік по року…

25 листопада 2011, Київ

Коментарі: 11

Акварель

Риторнель

27.06.16, 12:02
лірика, поезія, ретурнель

Цікава штука - риторнель... Не знаю чому, але для нашої поезії він не характерний, є італійським. Але ж ритм, звучання, краса.. Вау іноді просто. Була ось тут, підказали)) http://www.stihi.ru/2012/08/31/7870  Важко втриматися, і кілька не зоставити "собі"

Мои мечты. Итальянский риторнель

Анастасия Вартанова

Как кровь закат...
Он так похож на те мечты мои,
Разбитые тобою наугад.

Полет в ночи.
Я так хотела долететь до купола небес
И взять от звезд ключи.

Да дверь взломать,
Чтобы когда-нибудь войти шагами легкими
И вновь тебя обнять.

Но ты молчишь...
И, ускоряя ход безвременных часов,
„Тебя люблю!” - во сне лишь прокричишь.

Риторнель. Проба пера

Репин В.

Море.
Морось над Городом, холодно, в шорохе листьев
Горло под воротом кашлем распорото в споре.

Горе
В горле колотится острым комком отчего-то.
Молотом мысли тревожные, ворохом – к ссоре?

Волны
Ломятся в мол, разлетаются брызгами в небо,
Памятью горькой и горечью волглою полны.

Босая ночь танцует по голым крышам

Жамевю

Босая ночь танцует по голым крышам.
Её шаги невесомы, но мы их конечно
Услышим.

На тёмном дне зажглись золотые блики,-
Нелепый кто-то на месте разбоя забыл
Улики.

Сгорел огонь, лишь серая пыль осталась.
Короткий сон не прогнал беспокойные мысли,
Усталость.

У ветра с окном обычная перепалка.
Ты там, далеко, и, наверное, спишь,
Как жалко.

Раскаялся дождь, покорной листвы мучитель,
А я, как манны, жду горячей воды -
Включите…

Бабочки в животе

Игорь Брен

Трепет ресниц в перестуке вагонов -
Бабочки
в животах у влюблённых.

Как сигарета, упавшая в домну -
Бабочки
в животе у дракона.

Нет, не судьба, не вздохнуть облегчённо -
Бабочки
в животе и в печёнках.

Я растворил бы желудочным соком
Бабочек...
Но без них - одиноко.

Скоро гусям за моря. Риторнель

Лана Степанова

Скоро гусям за моря.
Ветер колышет осокой, в речке вода холодна.
Снова я всей анахатой чувствую грусть сентября.

Знаешь, осенние сны
Грустью насыщены светлой, полные смутных надежд,
Веют далёким и милым, так бесконечно нежны.

Думаю: сбудется ль тот,
Виденный мною сегодня - сон, где мы были вдвоём?
Вот наяву б помириться! То, что случилось – не в счёт.

риторнель..

Алексв

"Репка"

Было,-
Выйдет в колхозное поле дед ночью ли, утром,-
Тянет-потянет, но вытянуть репку не в силах.

-Тряпка!
Бабка ворчит и встает, чертыхаясь, за дедкой.
Тянут-потянут,- но нет результата и с бабкой.

-Алла!
Юную внучку зовут,- у нее мощный бицепс,
Третий разряд по сумо. Но и внучки сил мало!

Крепко
Держит земля корнеплод,- посылают за Жучкой.
Горестно воет собака. Незыблема репка.

-Нужно
Мурку привлечь, оторвав от охоты мышиной,
Кошка за Жучку, - все тянут-потянут натужно...

Мышка,
-Может быть, та, что хвостом на бегу яйца била,-
Репку извлечь помогла. Здесь кончается книжка.

Все же
Сказке - конец, уголовному делу - начало!
Ведь воровать урожай у народа - негоже!

Взяли
Тут же с поличным на поле преступную группу.
Всех, кто колхоза добро, не стыдясь, расхищали.

Коментарі: 9

Акварель

Сильна жінка

20.05.16, 06:16
думки вголос, інтимна лірика, особисте, поезія

"Пожалуйста, заботься обо мне"

Марина Цветаева

- Пожалуйста, заботься обо мне!
Я вырвалась из замкнутого круга,
В тебе найдя любовника, и друга,
И принца на серебряном коне…

Я вырвалась из круга «я-сама».
Я самоутвердилась. Я устала.
Возьми меня на ручки с пьедестала
Гордыни, честолюбия, ума...

Я самоотвердела. Я тверда.
На мне не остается ран от терний.
А я хочу быть мягкой, и вечерней
Я женщина. Я самка. Я – вода.

Я слабая. Не баба. Мне слабо:
Коня, и шпалы веером, и в избу,
И если в доме мышь – то будет визгу,
И я не претендую на любовь –

Я слабости минуточку хочу.
Я девочка. Я жалуюсь. Я плачу.
Лежу в постели, свернута в калачик –
И таять, как Снегурочка, учусь.

Я сдам свои права, с таким трудом
Добытые. Ты прав и ты по праву
На всех моих врагов найдешь управу
И всех моих друзей запустишь в дом.

Ты добрый. Ты высокий. Ты – плечо.
Ты два плеча, и твой спокойный запах
Уткнуться и не думать ни о чем,
Уснуть в твоих больших мохнатых лапах..

Ты сильный, но о каменной стене
Не тщусь – наелась. Хватит. Не желаю.
Любить не обязую. Умоляю:
Пожалуйста, заботься обо мне!

Коментарі: 14

Alyana

Є люди з зимою у серці…

17.05.16, 21:18
поезія, роздуми

Є люди з зимою у серці,
І серед весни їм спокою нема,
Дратує їх спека і плями на сонці,
Дратує кохання, бо свого нема.

Є в деяких людях холодна зневага,
Пронизливий погляд їх рве до кісток.
Слова їх колючі і гострі мов шпага,
Їх мова в'язка, як зибучий пісок.

Є люди із мороком в душах,
Їх погляд - підступна, оманлива ніч.
Вони прагнуть влади, в обіймах задушать,
І солодко брешуть не зводячи віч.

Є люди із жменькою снігу
Вона заміняє їм душу й любов
Ви їх пошкодуйте, вони ж бо убогі,
Лякаючись болю, втрачають тепло.
05.04.16

Коментарі: 23

Акварель

Бархатные туфли

02.05.16, 03:05
інтимнв лірика, поезія, спогади, туфельки

Бархатные туфли

Жанна Борисова

Бархатные туфли, на носочках пряжки.
Где же вы гуляли ночью, замарашки?
Каблучок изящный весь измазан тиной;
Это значит – берег у речной плотины;

Это значит – всплески на воде от рыбы,
Хоровод кувшинок, плачущие ивы…
…Как плясали звонко эти туфли в клубе!
Как увлёк их ловко парень белокурый.

Поначалу в танце, а потом – на речку,
Поцелуи жарки, как уголья в печке.
Каблучки стучали! Каблучки кричали!
Как же вы, бедняжки, силу потеряли?..

Затонули звёзды, пряный запах мяты,
Освещает месяц след травы примятой…
…Под блестящей пряжкой притаились вместе
Две кровавых капли – след девичьей чести…