хочу сюди!
 

Наташа

49 років, телець, познайомиться з хлопцем у віці 44-53 років

Замітки з міткою «поезія»

Поезія цифр...

За допомогою цифр виявляється можна створити поетичну річ,
але для цього треба читати вголос:

ПушкІн
17 30 48 
140 10 01 
126 138 
140 3 501

Маяковський 
2 46 38 1 
116 14 20! 
15 14 21 
14 0 17

Єсенін 
14 126 14 
132 17 43... 
16 42 511 
704 83 
170! 16 39 
514 700 142 
612 349 
17 114 02

Веселий: 
2 15 42 
42 15 
37 08 5 
20 20 20! 
7 14 100 0 
2 00 13 
37 08 5 
20 20 20!

Сумний: 
511 16 
5 20 337 
712 19 
2000047

Надкльована зірка із літа.


Неземним я його уявляла:
Загадковим, шляхетним, сумним...
В нетолочених травах шукала -
Не вдалося зустрітися з ним.

В небеса вище зорь я злітала, 
Там кохання бажала зустріти…
Подарунком на пам'ять зосталась
Лиш надкльована зірка із літа.

Після пошуків довгих здалася, 
Перестала я марити ним.
Та на глум, а чи, може, на щастя, 
Він постав - таким рідним... земним!

Лариса Журенкова

Вкрадена весна подруги із Криму

Я  забула  про  любу  весну
І  щасливим  дивуюся  людям.
Віднедавна  нема  в  мене  сну
І  спокою  ще  довго  не  буде.

Рідне  місто,  в  котрім  я  живу,
Не  назвуть  більш  ніколи  вкраїнським.
Потолочено  свіжу  траву
Грубим  чоботом  сірим  чужинським.

І  під  сонцем,  де  предки  мої
Вкарбувались  в  аннали    навічно,
На  невільній  сьогодні  землі
Ходять  вільно  якісь  "чоловічки".

Я  не  знаю,  чи  сплю,  чи  живу,
А  думки  вже  затерла  до  дір...
Тільки  знаю,    що  землю  й  весну
Від  недавніх  украдено  пір.

Лариса Журенкова

Верба

   
       Володимир Лендич

Сьогодні в нас було вeсілля...


Сьогодні в нас було вeсілля ,
Як проводжали сироту —
Його дівчина з божeвілля
На похорон вдягла фату .
“Благословіть ,— сказала , люди ”....
Кивнула погляд на труну .
“Коли вжe так, — то так і будe ,
благословіть мeнe одну ” .

Вона стояла край дороги.....

і ані мeртва , ні жива .......

про щось молила тихо Бога ....

і в тім їй вторила трава .
Просила втомлeна підмоги ,
Хоча б краплину співчуття ,
Вона стояла край дороги ,
ВОНА СТОЯЛА КРАЙ ЖИТТЯ .

Лиш рідна нeнька Украіна —
Ото і вся Його рідня
Та щe Вона одна—єдина ,
З якою нe прожив і дня ,
Поліг гeроєм в ріднім краі
За нарeчeну сирота
Його нeма —
її нe має
І тільки на хрeсті фата ...

Сьогодні в нас було вeсілля ,
Як проводжали сироту ,
Його дівчина з божeвілля
На похорон вдягла фату ....


 Василь Ковтун

Шкіромий (до дня Чистого Четверга )


Простирадло - утікало 
І білизна - хай їй грець 
І матрасик, мов карасик 
Від мене забрався геть.

Я за мапу - мапа в шафу, 
Я за пензлик - той нишком 
І сховався під ліжком.

Я хочу поїсти сало, 
Відрізаю шмат чималий, 
Але кляті ті шмати 
Від мене - під три чорти.

Що за жарти недолугі, 
І чому всі речі вщерть 
Заюрмились, схаменулись 
І сягнули шкереберть?

Чобітки за рушниками, 
Рушники за мотузками, 
Мотузки за чобітками, 
Все батьківське надбання 
Шаленіє, скаженіє 
І тікає навмання?

Раптом просто із горища 
Клишоногий, наче рак 
Шкутильгає водомийщик 
І до мене мовить так: (далі за посиланням):


http://www.greenmama.ru/nid/1467357/#id1467406


Шкіромий (Переклад з рос. Oлександра Тарасенко, серпень 1993)

Вуж


(2005 рік )

Вуж.
Вуж лише голову
Підвів -
Се так він
з другом привітався
Назустріч повагом
поповз .
То молочка похлебче
з миски
то на плече він
виповзе
та ляже спати.
Як Оберіг
мій вірний друг.
Людська нездара
хворий розум
Вужів у Зло
оприділив
А він хороший
хоча і часом
норовливий
Але хто з нас
не без гріха.



Отпусти

Пегас на железной цепи
бьется, в нем кровь кипит.
Пол темницы разбит
искры из-под копыт

Выбраться не судьба -
комплексы прячут ключ.
Надежда, как лунный луч -
призрачна и слаба.

Как отпустить себя
вдаль за предел миров,
страхи и боль унять,
вырваться из оков?