хочу сюда!
 

Оксана

39 лет, телец, познакомится с парнем в возрасте 27-45 лет

Заметки с меткой «поезія»

депресняк

Холодна крапля
впала
з даху на обличчя

як льодовий
дотик



як мало ми вділяєм
тендітним дрібницям,
втрачаючи Чутливість
грубієм серцем..

Шовкових споришів тендітний дотик


 

Шовкових споришів

Тендітний дотик.

У хатці з комишів

Леліє ґнотик –

 

Там сонечко до сну

Вмостилось. Тихо…

Ліг місяць на сосну,

Молочно диха.

 

Хор коників сюрчить -

Й руна з твердіні!

Замріяно турчить

Струмочок. Тіні

 

 Вистромлюють носи,

Ідуть навшпиньки,

І крапельки роси

З нічної синьки

 

На шовк із споришів

Зсипають рясно…

Розкрилення душі -

Дитинство ясне…

 12.06.2015

 © Copyright: Марина Степанська

Раздел: лирика пейзажная

Свидетельство о публикации № 66669

 

Поезія Костенко

В яких лісах іще ви забарложені?
Що яничари ще занапастять?
І мертві , і живі, і ненароджені
Нікого з вас довіку не простять!

© Ліна Костенко

Из нового. Ночные стихи

Навчи мене, Творець, Душі торкатись струн, 
Щоб вміло підбирати слів, не помилятись.
Щоб кожне слово було як колун - 
Крізь оборонний мур допомагало пробиратись.

Лише від дотику невмілою рукою..
Такі крихкі, розсиплються у прах. 
Від сліз безжально вкритії іржою....
Навчи мене, Отець, як лікувати страх? 

Чи вистачить потужності кремезних рук,
Щоби в обіймах на віки скувати в спокій?
Зроби, молю, щоб серце не ховало мук,
Щоб не боялось сповнитись любові. 

Навчи мене, Творець, Душі торкатись струн, 
Щоб вміло підбирати слів, не помилятись.
Щоб кожне слово було як колун - 
Крізь оборонний мур дозволило пробратись.


Запрет на "я тебя люблю"





Ты простой человек
Но к тебе явился мой ангел, одолжил твое тело,
И привел ко мне, для большого чувства любви.

Высказавшись - пришло время вернуть тело обратно,
Ангел вернул тебя где взял
Сам вновь растворившись в небытие.

Очнувшись, мы с тобой так и не смогли постичь умом
Удивлены и далеки друг от друга.

Самый быстрый настоящий глубокий роман
Похожий на обрыв струны дерзкого музыканта
Что прервал музыку визгом на самой высокой ноте.

"Я тебя люблю" - запрещено сказать здесь, и не скажется
Мы задуваем свечи в своей душе, каждый в одиночку
Чтоб стало темно и не видно раны на сердце

Чтоб забыть
идти дальше
любить...
Но на этот раз реальность.







Волны жизни, волны...

Волны жизни, волны - времени стихия,
Бурь в них отчаянье, сердца глубина - 
Грозна и священна жизни Литургия* -
В ней душа, как птица, петь обречена.
      В ней душа рыдает, кается и бьётся
      И сама, как жертва, в партитурах дней...
      Боже - Вседержитель, дай ей Неба - Солнца,
      Звёздным ей сияньем крылья отогрей.
О, как мал пред миром, о, как мал пред Богом
Горький сгусток сердца - капли бытие...
Боже - Вседержитель, будь не слишком строгим -
В нём пылает пламя тайное Твое.
       Снизойди, помилуй - да приидет** радость,
       Отрази в слезинке счастья небосвод,
       В Литургии жизни, чтоб светло рыдалось...
       Полнись, полнись, сердце радугами вод...  

                              А. Райдуга   1995 г.

       *   Главная церковная служба в православном храме 
       **   Приидет (церк. - слав.) - придёт   

О зимонько, душі сувора мати...

"Зимова казка".   О.Райдуга.  Полотно, олія
                
            *       *       *
О зимонько, душі сувора мати,
Краси твоєї барви не багаті -
Лиш чорна фарба тайни й фарба біла,
Що снігу сяйвом світ заполонила.
       Дерев у небо линуть сиві коси,
       Зима, а вони, ген, простоволосі,
       Відкриті щиро вітру й сніговію
       В життя молитві, у безмежжі мрії...
І я повчуся в них, о мати зимо,
Плекати духу силу незбориму,
Вселенську Вічність в мрії обіймати,
Під свист завії білий світ кохати.
        І я повчуся в них, о білий світе,
        Кохать життя небесний вічний вітер,
        І чорну фарбу тайни*, й фарбу білу**,
        Що в серці віще сяйво засвітила.

                                О. Райдуга,  1999 р.

          *  Одним із значень чорного кольору є значення Світла Істини,
               до часу прихованого від непосвячених.
          **  Символ Світлих Сил буття, світлого Космосу, чистоти світу, чистоти душі.   

Ж и в о п и с ь

Спой Красы нам суть, возрождая жизнь,
Возвышая Путь, Дева Живопись.
Гаммы тонкий строй...  цвета дивный мир...
Запоёт с тобой пренебесный клир*.
Озари цветов неземным огнём, 
Открывая Новь - мира сказку в нём!
Открывая Свет, что струися в даль,
Где судьбы рассвет, где Небес хрусталь... 

Вознеси мечты, возвышая жизнь - 
Д е в а    К р а с о т ы,
Дева Живопись!..

*Хор в храме

                            А. Райдуга  1998 г    

о. Михайло ПАСТУХ: «Я вчився молитися із Шевченком»


p5До 200-ліття з дня народження Великого Кобзаря в обласній філармонії презентували книгу о.Михайла Пастуха «Бог і Шевченко: як розуміти імена Божі та віру поета?»

Цю книгу вже встигли назвати літературною сенсацією не лише Тернопілля, а й на теренах усієї України, адже такого грунтовного дослідження релігійного аспекту творчості Кобзаря досі не робив ніхто.

У зв’язку з останніми трагічними подіями презентація розпочалася зі спільної молитви за загиблими на сході України. Отець Михайло наголосив, що без Божої помочі він не зміг би написати цієї книги: «Творчість Кобзаря, як ніколи раніше, є актуальна і потрібна сьогоднішній Україні. Не дарма його називають мудрецем та пророком українського народу. Спостерігаючи за подіями в нашій країні, я вчився молитися із Шевченком. Часто можна було почути лише «Борітеся – поборете», а де ж «Вам Бог помагає!»? Українці повинні усвідомити, що лише через покаяння і молитву зможемо отримати мир та перемогу – так пророкує наш Кобзар».

Автор праці, підписаний псевдонімом Михаїл Шевченків, почав цікавитися значенням Бога у житті поета ще 22 роки тому. «Радянська влада завжди нав’язувала міф, що Шевченко був атеїстом, безбожником. Мене дуже зацікавило це питання, адже з першого погляду його ставлення до релігії було дуже суперечливим. Відповіді на власні запитання я шукав передусім з філософської та наукової точки зору і дійшов висновку: Шевченко у жодному разі не був атеїстом, проте і не був християнином у класичному розумінні цього слова. Він - глибоко віруюча людина.

Я не заперечую, що інколи він звинувачував Бога, проте наголошую, що творчість Шевченка охоплює різні періоди його життя, і йому, як і кожній людині, властиві розпач, розчарування та зневіра. Ці почуття є тимчасові - «справжній» Шевченко від першого до останнього вірша згадував Бога», - зазначив автор.

Привітали отця Михайла Пастуха з літературним успіхом архієпископ і митрополит Тернопільсько-Зборівський УГКЦ Василій Семенюк, професор Тернопільського національного педагогічного університету імені В.Гнатюка Микола Ткачук, професор медуніверситету Михайло Андрейчин, директор видавництва «Місіонер», у якому видана книга, отець Клементій, заслужений діяч мистецтва України та редактор видання Богдан Мельничук, літератор Михайло Ониськів, викладачі та семінаристи Тернопільської вищої духовної семінарії ім. патріарха Йосипа Сліпого.

Монографія «Бог і Шевченко» є продовженням докторської дисертації 2007 року отця Михайла Пастуха «Розуміння імен Божих у поезії Тараса Шевченка». Відповіді на питання релігійності і розуміння Господа Шевченком автор шукає методами філософії. Книга написана не суто в академічному стилі, а радше як роздум, тому вона є доступною та цікавою для широкого кола читачів.

До речі, монографію «Бог і Шевченко» планують висунути на здобуття Шевченківської премії 2015 року.


                                                                   автор Юлія НІКІТІНА
За матеріалами: http://www.tze.org.ua/reportazhi/1567

Коли з Висот зриваються акорди

Коли з Висот зриваються акорди
І знов летять у Всесвіту завії -
Я в їх фатальнім поклику свободи
Ридаю вічним словом літургії.

Коли іде могутня повінь Волі
І плаче серця скрипка по-під нею,
Що в світі болю самотою бродить -
Я плачу в ній розп"ятою душею.

Я в ній кричу і крик мій лунко б"ється
В земній юдолі, саваном повитій...
Летять акорди в безмір мого серця
Промінням Волі в вічній Духу битві.

Я в ній звучу, в цій Музиці Небесній,
Щоб в нотнім сяйві стати птахом Волі...

...Воскресне Віра
              і Любов воскресне...-
Крізь родові, немилосердні болі!

                     О.Райдуга