хочу сюда!
 

Алена

31 год, рак, познакомится с парнем в возрасте 20-59 лет

Заметки с меткой «поезія»

Він ніхто.

Він ніхто. Але тільки він поруч
Коли так потрібний хтось.
Він ніхто, але тільки він притулить
по-материнськи тепло
Коли боляче усвідомлюєш, що матері нема.
Він ніхто, але лиш він міцне плече підставить
Коли усвідомлюєш з болем, що батька нема.
І зникне. Тільки но спробуєш наблизитись сама.

Коли важко нести - піднесе.
Запитає що їла, що пила, і чи тепло.
І знов зникне, тільки но спробуєш надто наблизитись сама.

Якщо ж відталятися - наздожене.
Якщо вибудувати стіну між собою і ним - знесе лобом й голими руками. З криком розпачу.
І гучно гримає дверима перед носом, щойно торкаєшся пальцями ніг його порогів.

Він завжди з іншими. І схвалює побачення.
Підкаже хто не той, а хто вартий. За ким варто повернутися, а за ким ні.
І з гуркітом ламає все, що щойно починає вибудовуватись.

Хто ж він? Він ніхто.
Але без нього, наодинці - ніяк і неможливо.
А з ним - нестерпно від самотності.






Хто знає Семисала?

Відкрив для себе Романа Семисала.
Доволі несподівано.
Мама постійно має ввімкнене радіо. Раніше то був Перший, тепер канал Культура. 
Слухала інтерв'ю з поетом-добровольцем і його перервали на півслові
Музикою
смайлик тра-ля-ля
Мама була вражена, а я зацікавився. І знайшов його


В нього є ще віршів; пронизливі, лункі, чіткі по-армійському, хоча. як мені здається, війна - не його

10-річний хлопчик пише зворушливі вірші про бійців АТО

Хлопчик із Рівного Єгор Пермяков написав вірш, що було частиною його домашнього завдання в школі, та сколихнув мережу своєю щирою поезією.

Елена Степная. Вбивцям з сусідньої країни

Елена Степная

Вбивцям з сусідньої країни


Вам не хрумтить? Не коле? Не болить?
Нормально йти? Не давить вам у ноги?
Не ковзає? Не гнітить? Не свербить,
ота уся в кістках людських дорога?

Вбивали! Стільки, що нема куди
писати дати й пам’ятні світлини.
ГУЛАГ, Сибір, та Соловецька мить,
БАМ, Біломорканал. Скорботні тіні
своїх же закатованих людей.
Але й ви досі тішитесь катами.
Є хоч один, що встане поміж вами,
як встав перед Пілатом іудей?
Є хоч один, що скаже, все, як є?-
«Голодомор створили, ми вам браття!»
То може б на одне, одне прокляття
було б вже легше вам у тих дверей.
У тих дверей, що в Пекло ви відкрили
собі…Хоч, що це я?!..До кого я молю?..
Одвічна смута та ординська сила.
А ще- дешеві душі- по рублю…


Поки що найліпший написаний мною вірш

"Поезії слово -- то зброя могутня", --
Вмостився у ліжку щасливий поет.
Заснув із думками про світле майбутнє --
Прокинувся з думкою про туалет...


За цей шедевр високого поетичного стилю приблизно 2005 року одна поетеса мені жартома порадила вбитися об стіну. Але я вирішив, що не буду цього робити. Самовбивство -- це гріх. Живу з надією написати щось геніальне.



71%, 10 голосов

14%, 2 голоса

14%, 2 голоса
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Вже ранки прокидаються пізніше

Бракує сонцю сил вже на вершечок
Небесний видиратися; спроквола
З півшляху подолає і додолу
Сповза. Жене вівчар овечок -

Вітрець і хмари, подорожні вічні,
Бредуть собі серпневим пасовищем,
Всевідні й мудрі. Соняхи окличні
Твердінь трима ще - зграям в ірій - вище...

Вже ранки прокидаються пізніше,
Від прохолоди щуляться. Туман
Скуйовджений із річкової ніші
Вигулькує, кульгавий дідуган.

Він шкандибає лукою спроквола
З отарою овечок тонкорунних
І тане... у тремке трембітне соло,
У літепло, у блюз осінньострунних...



серпень 2014-вересень 2015

© Copyright: Марина Степанська

Вже ранки прокидаються пізніше


Бракує сонцю сил вже на вершечок
Небесний видиратися; спроквола
З півшляху подолає і додолу
Сповза. Жене вівчар овечок -

Вітрець і хмари, подорожні вічні,
Бредуть собі серпневим пасовищем,
Всевідні й мудрі. Соняхи окличні
Твердінь трима ще - зграям в ірій - вище...

Вже ранки прокидаються пізніше,
Від прохолоди щуляться. Туман
Скуйовджений із річкової ніші
Вигулькує, кульгавий дідуган.

Він шкандибає лукою спроквола
З отарою овечок тонкорунних
І тане... у тремке трембітне соло,
У літепло, у блюз осінньострунних...



серпень 2014-вересень 2015

© Copyright: Марина Степанська

Раздел: лирика пейзажная

Прийшли вони

До нас  прийшли “вони”,
Чужі розпочали реформи,
Мирний люд втягнули до війни,
Киваючи на міжнародні норми…

Прийшли, й настав той час,
Коли  поле “Градом” засівають,
В жнива “200-і” повертаються до нас.
А “300-і” серце болем крають,


Куди поділося нажите,
Ніхто нічого вже не знає,
Не росте трава, пропало жито,
Шкода, нічого вже має


Бур”яном все заросло,
Телевізор денно бає,
Нема добра, панує зло,
І правди вже не має


Укр сучасний осмілів ,
Від АТО “безсовісний” тікає,
Честь на гроші замінив,
Невже пролетарів уже не має.


Фото0199

Савчин О.М

Серпень 2015р.

Впольований.

Впольований. Хижо – хтива усмішка заграла І пожирає погляд твій Мене немов голодна львиця впольоване ягня. І як той надихавсь конопляним димом Здобиччю став твоєю і немічним Я полонений, спутаннй Чортма вже й відірватись. Благаю – мого юнацького життя ти не губи Мою ти кров то не буди. О, Паво, Гурія Прекрасна, Чарівна Славо, Пощади!