хочу сюда!
 

Таня

36 лет, телец, познакомится с парнем в возрасте 35-42 лет

Заметки с меткой «поезія»

Новий вірш "Шлях до перемоги" Автор: Олександр Кобиляков

ШЛЯХ ДО ПЕРЕМОГИ

 

Все розпочнеться з чистого листа –

До влади прийдуть справжні патріоти!

І скінчиться невизнана війна,

Та квітами жалоб зійдуть окопи.

 

Це станеться – коли побачиш ти,

Що більше так не можна далі жити,

Що нашу Неньку знищують кати –

Продажні та невдячні власні діти.

 

Повіє вітер хвилями Дніпра

Незламний дух славетного народу,

Та з віршами пророка-Кобзаря

Повстануть люди за свою свободу!

 

Зрадіє Богом дана нам земля!

Розквітне наша люба Батьківщина!

Як попіл, згинуть ворог та журба!

Ще запанує рідна Україна!

 

І напишу я, з чистого листа –

Коли настане спокій в Україні:

«Вітаю, Ненько, ти – перемогла!

Немає більше нечисті в країні!»

 

                                      © Олександр Кобиляков

всіх, хто любить поезію і хто її творить

вітаю зі святом



і трохи давнього не публікованого



А я чекав її і не чекав

Я вірив їй і вже не вірив

Губився в спогадах, словах

І рвав на шмаття свої мрії

 

Вона губилась десь у снах

Приходила й сміялась з мене

Давно забув, що значить страх

Її шукаю десь під небом

 

Впаду колись, розіб’юсь в прах

Та й смерть мене вже не лякає

Знайду себе в її очах

І хай земля мене приймає

09.12.2015

Поет гуляє (За Г.Голкою)

Черговий виверт української поезії від пародиста Гната Голки.
Моя прим.  Прошу вибачення за  незугарні слова, але це не я, це "українська" сучасна поезія з "бодуна" деяких "поетів-віршопюїв"

• Сіли в дружньому ми колі
й Кумановському Миколі
наливаю чарку я,
він говорить: – До холери!
Я, аби не дати маху,
теж кажу: – Пішов ти нахер!
Не за себе п’єм – за друга,
а за себе буде друга.
Третя буде за Наталку,
за Наталку і за палку.
От якби лиш знати міру,
скільки треба того кіру,
щоб споїти все блядво?..
Іван Чернецький, «Вечірні розмови з Сірком», 2005 р.


ПОЕТ ГУЛЯЄ!
Я – поет, натура щира.
От якби лиш взнати Міру,
чи Оксанку, чи Наталку
всіх запрошую на палку.
Тільки би не дати маху.
Та пішли усі ви нахер!
Ще в кишенях гроші є,
то поет усім наллє.
Вип’єм першу, вип’єм другу
за подругу і за друга
третю, восьму, двадцять сьому
донесіть лишень додому.
Скільки ж треба того кіру,
щоб залити душу щиру.
Гей, несіть бухло-питво –
нині споїм все блядво!

Вивихи сучасної української поезії.

Настуна пародія
Гната Голки.

На цей раз еротика від Віктора Недоступа ,

«Біла книга кохання. Антологія української
еротичної поезії», 2008 р.

Я знав одну брюнетку на Подолі,
Що голову купала в пергідролі.
Була ця дівка з кам’яним подолом,
Та й нічка з нею темною була.
А виявилося – проста дівуля.
Сміялась навіть з пальця, навіть з дулі,
Та й головою сторч летіла в люлю.
І знову нічка темною була.
А були в неї дивовижні перса!
В одному з них таки знайшов я серце.
А в тому серці стільки було перцю,
Що знову нічка темною була.

А НІЧКА ТЕМНОЮ БУЛА
Я думав, ти – принцеса,
Струнка й довготелеса,
Усміхнено-білеса,
Та нічка дуже темною була.
Кохав тебе до ранку,
Сопів безперестанку,
Годив всім забаганкам.
Та дуже нічка темною була.
Натішившись досхочу,
Продер уранці очі,
Та з жаху аж підскочив
Ну дуже нічка темною була.
Ти виявилась – шкапа,
Страшнюча, наче жаба.
Кошлата, мов та мавпа.
Ой, дуже нічка темною була.
З зубами, як в косулі,
З цицьками, наче дулі,
А ноги – дві кривулі.
Ох, нічка дуже темною була.
Я ледь не проблювався,
Прожогом підірвався,
Світ за очі погнався.
Задуже нічка темною була.
Із мене вже доволі
Брюнеток із Подолу
З підступним пергідролем.
Та нічка аж затемною була.
З тих пір, як так обпікся,
То на крові зарікся
Вночі гулять по біксах,
Щоб темною знов нічка не була.


справді так

Мойсей Фішбейн

* * *

… і знову грудень… і грудневі
дні, нескінченні і марудні…
і щось по них... і щось по грудні…
і день по дневі, день по дневі…

і знову бачити широку
дорогу, серпень, сад у серпні…
і поза ними дні нестерпні…
і рік по року, рік по року…

25 листопада 2011, Київ

Риторнель

Цікава штука - риторнель... Не знаю чому, але для нашої поезії він не характерний, є італійським. Але ж ритм, звучання, краса.. Вау іноді просто. Була ось тут, підказали)) http://www.stihi.ru/2012/08/31/7870  Важко втриматися, і кілька не зоставити "собі"

Мои мечты. Итальянский риторнель
Как кровь закат...
Он так похож на те мечты мои,
Разбитые тобою наугад.

Полет в ночи.
Я так хотела долететь до купола небес
И взять от звезд ключи.

Да дверь взломать,
Чтобы когда-нибудь войти шагами легкими
И вновь тебя обнять.

Но ты молчишь...
И, ускоряя ход безвременных часов,
„Тебя люблю!” - во сне лишь прокричишь.

Риторнель. Проба пера
Море.
Морось над Городом, холодно, в шорохе листьев
Горло под воротом кашлем распорото в споре.

Горе
В горле колотится острым комком отчего-то.
Молотом мысли тревожные, ворохом – к ссоре?

Волны
Ломятся в мол, разлетаются брызгами в небо,
Памятью горькой и горечью волглою полны.


Босая ночь танцует по голым крышам
Босая ночь танцует по голым крышам.
Её шаги невесомы, но мы их конечно
Услышим.

На тёмном дне зажглись золотые блики,-
Нелепый кто-то на месте разбоя забыл
Улики.

Сгорел огонь, лишь серая пыль осталась.
Короткий сон не прогнал беспокойные мысли,
Усталость.

У ветра с окном обычная перепалка.
Ты там, далеко, и, наверное, спишь,
Как жалко.

Раскаялся дождь, покорной листвы мучитель,
А я, как манны, жду горячей воды -
Включите…

Бабочки в животе
Трепет ресниц в перестуке вагонов -
Бабочки
в животах у влюблённых.

Как сигарета, упавшая в домну -
Бабочки
в животе у дракона.

Нет, не судьба, не вздохнуть облегчённо -
Бабочки
в животе и в печёнках.

Я растворил бы желудочным соком
Бабочек...
Но без них - одиноко.

Скоро гусям за моря. Риторнель Скоро гусям за моря.
Ветер колышет осокой, в речке вода холодна.
Снова я всей анахатой чувствую грусть сентября.

Знаешь, осенние сны
Грустью насыщены светлой, полные смутных надежд,
Веют далёким и милым, так бесконечно нежны.

Думаю:  сбудется ль тот,
Виденный мною сегодня - сон, где мы были вдвоём?
Вот наяву б помириться! То, что случилось – не в счёт.

риторнель.
.
Алексв

"Репка"


Было,-
Выйдет в колхозное поле дед ночью ли, утром,-
Тянет-потянет, но вытянуть репку не в силах.

-Тряпка!
Бабка ворчит и встает, чертыхаясь, за дедкой.
Тянут-потянут,- но нет результата и с бабкой.

-Алла!
Юную внучку зовут,- у нее мощный бицепс,
Третий разряд по сумо. Но и внучки сил мало!

Крепко
Держит земля корнеплод,- посылают за Жучкой.
Горестно воет собака. Незыблема репка.

-Нужно
Мурку привлечь, оторвав от охоты мышиной,
Кошка за Жучку, - все тянут-потянут натужно...

Мышка,
-Может быть, та, что хвостом на бегу яйца била,-
Репку извлечь помогла. Здесь кончается книжка.

Все же
Сказке - конец, уголовному делу - начало!
Ведь воровать урожай у народа - негоже!

Взяли
Тут же с поличным на поле преступную группу.
Всех, кто колхоза добро, не стыдясь, расхищали.

Зі святом Трійці!

В одному з найдревніших міст-Єрусалимі-
Події сталися ніким непояснимі.
Це було дивне, Богом дане, провидіння
Якраз на п’ятдесятий день від Воскресіння.
Зібрався люд велике свято святкувати-
Закон Синайський пригадати, вшанувати.
Були присутні там й апостоли Христові,
Молились ревно у покорі і любові.
Неначе буря здійнялася у світлиці,
Неначе небо освітили блискавиці,
Хтось ніби полум’я яскраве запалив-
Так над апостолами Дух Святий сходив.
Вогонь-це знак ,щоб від гріхів всіх очищати,
Щоби освячувати душі й зігрівати.
-Покайтеся і всі хрестіться Христа ради,-
Так проповідував Петро, давав поради.
-Покайтеся, позбудьтеся усього злого,
Лиш так отримаєте в дар Духа Святого.
Лиш покаяння і молитва допоможе,
Так на землі збудуємо ми Царство Боже.
Святої Трійці Дні-це свята урочисті,
Ми причащаємось, щоб душі були чисті.
Ми молимось за тих, хто є й кого немає,
Бо лиш з молитвою душа відпочиває.
В народі Свято називаємо Зеленим,
Хати замаюємо зіллячком свяченим.
Квітки про Божу благодать нам нагадають.
Всіма чеснотами хай душі розцвітають! 
Halyna Brych

Сильна жінка

  "Пожалуйста, заботься обо мне"

    Марина Цветаева

- Пожалуйста, заботься обо мне!
Я вырвалась из замкнутого круга,
В тебе найдя любовника, и друга,
И принца на серебряном коне…

Я вырвалась из круга «я-сама».
Я самоутвердилась. Я устала.
Возьми меня на ручки с пьедестала
Гордыни, честолюбия, ума...

Я самоотвердела. Я тверда.
На мне не остается ран от терний.
А я хочу быть мягкой, и вечерней
Я женщина. Я самка. Я – вода.

Я слабая. Не баба. Мне слабо:
Коня, и шпалы веером, и в избу,
И если в доме мышь – то будет визгу,
И я не претендую на любовь –

Я слабости минуточку хочу.
Я девочка. Я жалуюсь. Я плачу.
Лежу в постели, свернута в калачик –
И таять, как Снегурочка, учусь.

Я сдам свои права, с таким трудом
Добытые. Ты прав и ты по праву
На всех моих врагов найдешь управу
И всех моих друзей запустишь в дом.

Ты добрый. Ты высокий. Ты – плечо.
Ты два плеча, и твой спокойный запах
Уткнуться и не думать ни о чем,
Уснуть в твоих больших мохнатых лапах..

Ты сильный, но о каменной стене
Не тщусь – наелась. Хватит. Не желаю.
Любить не обязую. Умоляю:
Пожалуйста, заботься обо мне!