Звуки жизни, танец света,

Ночь спустилась на карниз,

Холод лета, прихоть лета

Кружевной волной слились.

Звуки жизни, тени света

Ночью дремлют – грез каприз,

Хлад уснувшего в дождь лета

С тишью негой разлились.

По ночным дорогам, лужам, 

Мокрой зелени аллей

Вдаль уводят, мысли кружат 

Тишь ночная, свет теней.  

12,07,09 т.е.с.

Знову дощ...
Знову - зболені схлипи
Крапель з даху
І крапель з очей.
І такий задощілий
Цьогорічний цей липень,
І з небес - що не день -
Знову смуток тече.
Крапотить безнастанно
Він по серцю чиємусь,
Умиває обличчя,
І вуста, і думки...
І роз'ятрює рани -
Так підступно й нечемно,
І сплітає у цівку
Дощовиту роки...
Смуток - геть!
Дощ - на радість, напевно...
Він омиє знічев'я
Душу й серце чиєсь.
Так дощить недаремно -
Й по самотнім деревам,
І по пам'яті крапле,
Й хтось у зливі - воскрес...

 

Коханий спить щасливим сном…

Співають зорі за вікном,

Мрійливо грають цвіркуни,

По всій землі чаклують сни …

В садку геть сонний вітер впав,

Струмок шепоче поміж трав,

Безжурним сном коханий спить…

…………………………………………

Життя - Кохання – Вічність – Мить….

16.07.2009

Copyright 2009 © Cтепанська Марина (SMG) Всі права захищені

P.S.Прошу вибачити за  те. що майже ни виходжу на зв'язок. Є певні проблемі з інтернетом. ВСіх пам'ятаю.

Тенью бродят сны сквозь вьюгу,

Пеленой сокрытый день,

Мечты тают друг за другом,-

Череда немых потерь.

Где-то солнце нежным взглядом

Согревает блеск волны,

Тишь, наполнив мысли ядом,

Засыпает до весны.

По дороге край без края,

В пустоте идешь сквозь дым,

Будто свечка сердце тает,

Мечты жизнью напоив.

Там, где тишь серее дали,

Там, где слезы - горький дождь,

Сны, горя волшебно, тают, - 

Счастья там не обретешь.

т.е.с. 11,07,09

Дивись: шумує день погожий,  кипить зелена заметіль.  В товстому дзбані варить рожі,  аж піна бризкає звідтіль.  Дуднить по шибах дощ цинобри,  і скло відблискує, мов сталь.  Парує курявою обрій,  хвилює в димі ранніх сальв.  Підвівши очі з-понад книжки,  побачиш світ барвистим сном,  і думка, вирвавшися нишком,  мов нетля, б’ється у вікно. ( Богдан-Ігор АНТОНИЧ )

Світ безрадісний, тьмяний, порожній…
Ти пішов, ти – лише подорожній.
Світ байдужий, без сонця і неба , 
Світ, в якому живеш ти – без тебе.
Спів пташок, літо, зорі і квіти -
Світ без тебе… Тінь справжнього світу…

28.06.2009


Copyright 2009 © Степанська Марина (SMG) Всі права захищені

Не вижу новых снов, лишь старые приходят,
И с нежностью луны уводят за собой,
Там чувства давних лет незримо рядом бродят,
Вновь топчешь терний путь измученной душой.
А хочется мечтой на крыльях в ночь пуститься
На свет чужих огней, и душу распахнуть,
Но встретят ли теплом, или об лед разбиться
Мне суждено в тех снах, в которых не уснуть.

26,06,09 т.е.с.

Так довго чорна ніч тривала,

І мряка ніби твань зітхала...

Я, кошеня самотнє заблукале,

Вхід в ранок сонячний шукала.

        ....каміння, стіни, темрява, завали....

27.06.2009

Copyright 2009 © Степанська Марина (SMG) Всі права захищені

(вірш писався давно, коли

в мене ще й дитини не було.

я уявляла свою розмову з малям, і от що вийшло...)

Подивись-но, любий синку -

В небі плавають хмаринки.

То - для дощику торбинки - 

Щільно в них лежать краплинки;

Безліч крапельок води!

          І мандрують світом хмари, 

          Гнані вітром, мов отара, 

          Ані краплі не минають -

          До торбинок уминають, 

          Доки вже нема й куди.

Ось тоді, коханий синку, 

Дощик ллє свої сльозинки -

Тихо мжичить, сіє дрібно,

Розсипа намисто срібне.

написано 04.11.2001

© Copyright: Марина Степанская, 2011 Свидетельство о публикации №11109270237