Кохання, доля - дивні речі... Твій образ кожен день хвилює мій розум. Знову заперечу, та все одно весна малює в яскравих фарбах дивним світлом - мій лицар як завжди прекрасний. Для інших щастя непомітно проте для двох буває ясним. Мої любі читачі! Я дуже скучила за вами. Якщо є помілки у цьому вірші щиро сподіваюсь, что ви допоможете їх знайти та виправити

[Приєднана картинка] Крокуси з-попід снігу –Усміхами твоїми: часом – золоті, часом – фіолетові…Розбіжності… Збіги…Часом почуваєшся – Даною. Але частіше – Летою. Ось неначе відлига –Але замираєш, змерзла і скулена.Крокуси з-попід снігу…Часом побуваєш у завтра, але частіше – в минулому. Знаю лише, що крига –Як і сніги – не назавжди. Що далі – побачимо.Крокуси з-попід снігу –Таки проросли. Це – єдине, що має значення.

Сьогодні вони заборонили вірші Шевченка читати. Це вже за межами... Моя відповідь така:Вони забороняють волю… Ви звідки вилізли, бандити? Народ ховаєте в недолі... Ґвалтівники країни. Бити потрібно деяких. За грати! Як бруд і сором виносити з країни. Не потрібно грати з народом. Може він і вбити….[Приєднана картинка]Всіх вітаю з народженням Кобзаря!

[Приєднана картинка]Покохала козака. Дико. До нестями Пристрасті несе ріка. Я не сплю ночами. Мої мрії і думки, любий, всі про тебе. Доля, щастя крізь роки...Не зникай, не треба. Ображати почуття зовсім не хотіла. Не спиняю тебе я. Просто полюбила.Друзі, я зовсім недавно почала писати українською. Якщо є помилки, пишіть будь ласка! Буду вдячна за конструктивну критику

[Приєднана картинка] Cьогодні я прокинусь спозаранкуВмиюсь дощовою водоюБосий вийду я до г`анкуЩоб пройтися вранішньой росою... Встає зоря на небосхилі,Дзюркоче річка в низиніПрирода гарна ще дониніНе всю спаплюжили її...Кружляють пташки в висоті,Цього замріяного літаВ садку гуляєш ти у самотіЧекаючи – приїдуть скоро діти......Нам було гарно в холодкуЗатишного такого садуДе зустрічались залюбкиЙ де ми давали собі раду...

навіяно віршем поетеси: http://blog.i.ua/community/53/1142837/#p2Там, де мене вже сьогодні нема, Учні вже вчаться зовсім незнайомії,Там, де мене вже сьогодні немаВчителі пропагують програми но`віЇТам, де мене вже сьодні нема, Море Каховськеє плеще заплавами,Там, де коли і колись нездармаБудні новітнії збудять програмамиВ буднях новітніх замріяних мрійХочеться вірить, що все теє збудетьсяКолосом ниви, врожаєм ряснимЗнаю також, що все те не забудеться !

Ну що б, здавалося, слова !?Звичайні букви, складені до купи – А в серці вітер вже звиваКоли почуєш недолуге...Вже мчиться потяг почуттівНа той знайомий полустанокДе все знайоме й поготівДе завжди чистим був твій ранок...

[Приєднана картинка]Присвячується поетесі цього сайту:Колись було то – не сьогодні,Зібравсь в похід мохнатий джміль, Cпровокував напередодні Сердитий вітер заметіль. Кружляли пташки в висоті,І не пускали у путь діти, Неначе змовились в садку -- Дерева розпустили віти Ще було гарно в холодкуЦього замріяного літа, Та перемін швидких в...

Читати далі...

Сьогодні я літав вві сніІ бачив гори і долиниТа не однаково меніКоли і де і як я згинуТак, не однаково, псякрев,Що після мене скажуть люди,Чиї плоди, з яких деревКуштуватимуть діти й онуки. Не однаково, поступ якийОберуть у житті бистроплиннім...Добудують палац,&nbsp...

Читати далі...

Нічого кращого нема,Як тая мати молодая,Дитя вона іще сама,Тож їй усі допомагають! Удома „площу” відвелиНайкращую їм із дитяткомПоставили колясочку, а ще На столику стоїть горнятко Порхають всі, щаслива тая „біготня”,Лиш мамі сумно у само`ті,Чекає все на нього та легенду&nbsp...

Читати далі...