Спокута.

Сповита темрявою ніч,

Могильна тиша навкруги,

І ні людини навсебіч -

Лиш потойбічні вороги,

Застрягла у пекельному полоні,

Сама ковала ланцюги,

Розбиті мрії у долоні,

На ніжній спині батоги,

Молитва на вустах рожевих,

Останній видих із грудей,

І смерть в деревах яблуневих,

Серед заквітчених алей.

Автор:   
Коркишко Янна Виталиевна   

Примара.

СМС

Жінка сива моя,

Вік люблю тебе я.

Так змогла ти зачарувати.

Щоби це зрозуміти,

Життя треба прожити –

Ні за чим не пошкодувати.

 

Моя жінка, хоч сива,

Бажана і красива,

Як колись ми побрались весною.

Відчайдушно любили,

Дітей наших зростили,

І зовсім не шукали спокою.

 

Сива жінка моя,

Ти вечірня зоря,

Засну тихо я, й далі полину.

Невід*ємна, одна,

Друг, товариш, жона,

Замінила ти княжу дружину.

Я давно не читаю віршів - 

Позови в тишине нежным пением,
Напои свет луны пьяным зельем,
Там, где хочется бродить в бесконечности,
Две слезы боль клеймят знаком вечности.

Где в траве омыт путь пряно росами,
И ветра шалят между березами,
День и ночь -просто свет, как прозрение,
Миг как год, взор сквозь тысячелетия.

Дым в душе разольется, развеется,
Жизнь течет, только мне все не верится...
День за днем мчат, мелькают заботами,
У окна же пустота плачет нотами.
Т.Е.С. 23.07.16

                                                                                           

з кінофільму «Афера Томаса Крауна», 1968)

переклад французської версії

                                                                                      Млин мого серця

Розірвало хвиль склепіння,

Мов невидима рука,

Як мереживо, що Місяць

Заплітає між зірок,

Як Сатурна дивні кільця,

Що виконують танок,

Як квіт соняшника зріє

Кожний рік і в певний час -

Так мандрує моя мрія

Із надією про нас.

Ти одним ім’ям своїм

Крутиш серця мого млин

Як малюк заводить дзигу,

Схожу на веретено,

Чи слова, що лягли в книгу,

Наче іній на вікно,

Як та чайка, що кружляє

Хвилям всім наперекір,

Як північний вітер грає,

Мов трембіта поміж гір,

Як хурделиця вирує,

Наче то останній час -

Так мандрує моя мрія

Із надією про нас.

Ти одним ім’ям своїм

Крутиш серця мого млин.

Літо плине - час зізнання,

На вустах твоїх журба.

В небі осені зітхання

І пташиних крил юрба.

На піску сліди останні

Хвиля змила в небуття.

Я самотня у кав’ярні,

І немає вороття.

Дощем небо плаче-крає,

Краплі брязкальцями б’ють,

Наче пісня, що вмирає,

І цих слів  не повернуть.

Лист багряний ще палає,

Сумні думи навива.

Моє серце пам’ятає

Цвіт волосся, як жнива.

Як пожбурене каміння

В світ буремного струмка

Розірвало хвиль склепіння,

Мов невидима рука.

…Вітер дме знов навмання…

Тільки ти ім’ям своїм

Крутиш серця мого млин.

В.Н.  2016 (ontheway)