Краси та ласки кинуто зерно,
І добрих слів розвішані суцвіття,
І крутиться Землі веретено,
Намотуючи тижні та століття.
Слова в серцях натягують струну,
Ще трохи – й пісня нотами заграє.
Якщо ти пустиш в душу хоч одну,
То недарма життя моє минає.
07.02.2016
1
Десь там, війна ходе по полю
Сіє криваві зерна болю,
За нею смерть – врожай збирає…
А панство – в фестивалі грає…
2
Мені здавалось тільки в рашці
В тій, "за поребриком", шарашці
Живуть якісь сліпи кроти
Від яких страм на всі світи.
Та не так сталось – як гадалось…
Хоч за подібну лабуду
Я вчора лаяв Лободу,
Не знав, що й наш сільський ля-мур
Теж мріє гратися в гламур...
Ось, ось...
Вже сповнився каприз
В руках ген-прокурорши приз,
Вогонь бажань, згас в попелищі…
Нащо тобі той приз, навіщо?
3
Десь там, війна по полю ходить
А тут – пихатість хороводить
Мов будяки буйно росте
Зарозуміле і пусте…
21.11.17
Согодні четверті роковини початку Революції гідності.
І ці роковини якісь зовсім невеселі та похмурі... Можливо це вплив погоди, а може щось інше...
Вам не здається, що ми живемо в якомусь перевернутому світі. В світі – якому зникають поняття совісті, честі, порядності, сорому…
В світі, якому вже чітко визначився розділ на МИ і ВОНИ…
МИ – це обдертий народ. ВОНИ – це українська вата, або ватна "еліта".
Вата, яка гарно розмовляє українською мовою, вдягаються в дорогі красиві вишиванки і тому має всі ознаки хуторянської "вишивати"…
Патріоти – нехай така ознака духовної ницості та пустоти як "вишивата", вас не дратує.
Бо поняття "еліта" - це щось величне, це готовнісь йти на самопожертву заради свого Роду, нації чи країни!
Хіба серед нинішньої нікчемної "еліти" – є справжні державники?
Оці новітні "вишиватники" тільки те й роблять що доводять державу до згину, а народ до зубожіння…
А все тому, що такі пани та їх підпанки, як були совковою ватою – такою ж ватою і залишилися!
Ніякі мирні революції, чи криваві війни – чомусь нічому їх не вчать і нічого не міняють в їхній голові.
І отакі зарозумілі, бундючні "конкурси" бездуховності, тільки підкреслюють пустоту душ їхніх учасників.
Розчарування повне.
Тож для того, щоб якось відрізняти оце спесиве панство від рашистської "вати" – вибачайте, але треба звати цих нікчем "вишиватою"…
зі...слава Україні!
І вічная память та доземний уклін тим, хто поліг за її Свободу!
"Украинская певица Светлана Лобода, завоевала титул Женщина-2017 России по версии журнала Glamour."
В борделях рашенських біда
Жінки там – як яйце протухле
Й так "спрацювалась" Лобода
Що в неї навіть губи спухли...
Я ще – ого-о))) І шал збудив
У мене вигляд Лободи...
Дівкам подібного покрою*
Я б кожен день – давав "героя"))))
* – "дівки подібного покрою" – Лобода, Брежнева, Лорак, Барських, Повалій, Ротару...
зі... стерво продажні! Нагорода від ворога під час війни – то є кощунство!
20.11.17
Моє римоване кохання,
Безмежна сила є твоя,
Мій кожен день – немов останній,
І кожна ніч – немов остання,
І почуття – немов останні,
Тому без них не можу я.
06.02.2016
1
– Чом в журбі ти, земле рідна
Чом у смутку хата?
– Бо життя кладуть у битвах
Синочки-солдати.
– Бо тіпає болем нерви
Те, що очі бачать
Як радіє голе стерво
Коли Кача* плаче.
– Бо до смерті вже обридло
Те, що в домі нашім
Гоцає духовне бидло
З "граммофоном"* Раші...
2
– Тож, мій сину – оту контру,
Каже земля-мати...
– Гони, як останню шльондру
З державної хати…
* – Кача – "Пливе кача по Тисині" – пісня-реквієм за
загиблими. Після виконання Пікардійською Терцією – стала сакральним гімном
України…
* – грамофон 2017 – рашистська нагорода музичним запроданцям. За те що вони,
"ублажають" ворога…
19.11.17
Бракує слів. Не знаю, що сказати,
Як вкарбувати душу у папір,
Як хоч на мить потрібним людям стати,
Перш, ніж пірну у нескінченний вир.
Як обернути долі на поеми
І відпустити в небо – світлий дім,
Та людям що? У них свої проблеми,
Які, чомусь, рідніші людям тим.
05.02.2016
309 роковинам Батуринської трагедії, присвячується...
"Така ось, повість невесела
з історії мого народу..."
1
До могил древнього народу
Вкритих травою забуття
Несуть вітри, сини Природи
Сумну мелодію буття.
Коли зоря в небі заграє
І я до них в степ полечу
Туди де Слава не вмирає,
Де курган лицарів збирає,
– Пухом земля вам, прошепчу
Недремна варта мого краю...
2
Давно було...
У ті часи,
В обширах древньої Русі
Жили серед легенд і міфів
Люди, характером міцні
Їх цілували баби скіфів
Ще ті, живі – не кам’яні.
Та скам’яніли їхні душі
За довгі тисячі років
Від орд, що лихом осоружним
Котились хвилями з віків.
Бо час від часу злі страхіття
Мов змії, лізли з під землі
Й тримати шаблю з малоліття
Вчились їх діточки малі.
3
Так йшли віки...
І знову капище святе
Накрили знавісніли хмари,
Знову горить прадавній степ
Гигочуть в сутінках примари.
В небі вже в’ються чорні круки
Пророчі недруги буття
Бо Рід прадавній, через муки
Знов йде в безодню забуття.
4
Не вірять очі в те, що бачать –
Поранених, тих хто вмирав,
Осліплених, ще кров’ю плачуть
Добивав бравий генерал.
Царевий фаворит* звірячий
Віддав наказ –
"Чернь не щадить, воров на пики!"
Горять церкви, та дзвони плачуть,
Від крові почорніли ріки.
Бандит, улеслива підлота,
Песиголовець, син собачий
Його гусари та піхота
Посеред згарища пиячать.
Оскаженіли "світлі" лиця
Охопив душі жер вовчачий
Палає гетьманська столиця
Містом іде різня звіряча.
З попід руїн, ростуть долоні
До неба тягнуться...
Й холонуть….
5
Над степом стелиться туман
Ховаючи страшні руїни
Поліг останній отаман
За честь і волю України.
Гуля-святкує царат лютий
Рішив він, волі нам не мати
Свобода – в кайдани закута
Згине в підземних казематах.
І нам не бачити зорі...
Та не вгадала вовча зграя –
Простором древньої раїни
Осліплені, йшли кобзарі
Й криваву правду України
Несли від краю і до краю…
6
Чому ж став день схожий на ніч,
Звідкіль прийшла зловісна хмара?
Хто чорним круком впав на Січ,
Що ж то за напасть, що за мара?
Хто ж той хижак, що татьбу звершив,
Хто нищив край, звідкіль наруга?
Не хто, а Кто!
Один був Першим*,
Й не менш кривава була Друга!*
Слава віків пилом припала,
Бо з Січчю і держава впала,
Воля з Свободою "зачищена"
Сили військової катма,
Старшина що здалась, зросійщена
Столиця стерта...
Нас нема!
Спустошені міста і села
Після московського походу...
Така ось повість невесела
З історії мого народу...
* – царевий фаворит – А.Д.Меншиков
* – Перший – Петро Перший
* – Друга – Катерина Друга
Прим: після карального походу московських війск на Україну та перемоги над Карлом-12, Петро 1 наказав взяти Батурин та знищити всіх його захисників. А також жінок та дітей, які були безжально порубані, а сам Батурин було спалено та зруйновано до підвалин… Після кривавої ліквідації гетьманської столиці, Петро І вирішив остаточно довершити розгром України та знищити її потужну військову силу – Січ. Твердиню запоріжських козаків було захоплено. І за прикладом Батурина, над полоненими козаками була здійснена кривава розправа. Лише небагатьом захисникам вдалося врятуватись...
Знищуючи Батурин та Запоріжську Січ, потужні символи української державності – Петро І, а за ним і Катерина-2, сподівалися в першу чергу підірвати моральний дух українського народу…
Тож нехай цим знавіснілим сатанистам, земля буде бетоном!
Слава Україні!
Та вічна, невмируща память і доземний уклін, всім полеглим за її Свободу!
13.11.17
Я вже не йду – повзу до краю,
Та щось не бачу ще його,
Пишу листи й не відсилаю,
Яка є користь у того?
Який є сенс в рядках кривавих?
Який є сенс ще у мені?
Нема ні почуттів, ні слави,
Ні добрих слів в холоднім дні.
03.02.2016
