Мій милий гостю з Тау Андромеди, Чи ще якої, може, далини, Навіщо Ви свої топтали кеди, Невже у вас немає тишини? Що привело Вас з нетрів небокраю У землі ці, де царствує руде? Невже на небі осені немає І ліс востаннє жовтим не цвіте? Невже у вас, поспільства богорівних, Не ходять світом потаємні сни? Ну що ж, присядьте, нині буде дивно, Як тільки може бути восени.[Приєднана картинка]

І буде сніг додому йти, І морозець несмілий, І будуть хмари з висоти Дивитися на біле. Село потоне у димах В рожевощокий вечір, Де заєць пише у полях Історії про втечу.[Приєднана картинка]

Не жди брехні в моїй любові, І злого підступу не жди, В моїй любові малиновій Мовчання кришаться льоди. Вона сьогодні сміє бути, Коли здається все пустим, Там весна навіть в зими люті, І небо з поглядом твоїм.[Приєднана картинка]

Останньолистяно мені, Осінньотихо, Дрімають хмари вдалині І марять снігом. Пускає дума у теплі душевнім Парость: Якщо є святість на землі, То тут і зараз.[Приєднана картинка]

[Приєднана картинка][Приєднана картинка] З цією Поетесою, як шанувальник Римованого Слова, я познайомився на цьому сайті. Зараз вона покинула цей сайт, але інколи її можна бачити на FB. Невеличка добірка нагадає читачам про Іменинницю.

[Приєднана картинка]Дощить. І небо все захмарене. Ховає сонце промінці. Мандрую з посмішкой зухвалою І парасолькою в руці. Нехай намокну вся до ниточки Та заблукаю у дощі, То осінь знов збирає квіточкиМоєй зав'ялої душі. Та де ж то щастя бродить, боже мій!? Чи дочекаємось його? На міцність нас життя випробує, Но не загасить дощ вогонь. І листя обгорілим спалахом Прикрасить хвилі сірих днів. Чому ж в житті любові мало нам? Хто з нас любити не хотів?То дай нам, Боже, сил та розуму, Натхненно...

Читати далі...

У тій порі, де погляди невинні, Де сонце мов осиротілий птах, Де тихо плачуть ночі горобинні У голубих, по маківки, садах, Де зваблюють бджолу останні квіти, Де зорі небо переходять вбрід, Сідає час, нарешті, відпочити, І мовчки подивляється на світ.[Приєднана картинка]

Ще сотні літ, і сотні ще потому, Допоки сонцю місце в небі є. Допоки часу невідома втома, Допоки серце світиться твоє, Допоки світу держиться основа, І спокою є місце де-не-де, Люби моє невимушене слово, Воно без тебе зовсім пропаде.[Приєднана картинка]

Ходи, кізонько пелехата, Ходи, кізонько, зимувати. Сіна доброго вдосталь в мене, Солі чистої повні жмені. Будеш, кізонько, тепло спати, Будуть снитися козенята, Будуть снитися два синочки, Ходи, кізонько, до хлівочка.[Приєднана картинка]

У лісі осінню цвіте І ходить ранок сивий, У лісі все давно не те, Інакший запах дива., Відлуння тиші розтає, Легкий серпанок висить, У лісі все тепер моє, У жовтобокім лісі.[Приєднана картинка]