Холодний вітер наганяє хмари,
Шумить і стогне прохололий ліс,
Долами осінь розстила тумани,
Цю дивну пору жовтень намприніс.
І з кожним днем стає все холодніше,
Зриває вітер листя із гілок,
І сонечко встає щодня пізніше,
І довше хмари дивляться в ставок.
Вже на деревах листя пожовтіло,
У вирій полетіли журавлі,
І небо зажурилось, посивіло-
Це верховодить осінь на землі.
25.09.2012 Олександр Чалий
Почнімо ранок з пляшечки міцного,
Свідомість зґвалтувавши надбрутально.
Свій дух, тіла фізичне та ментальне –
В нокаут! Вузликом язик і ноги
Зв'язавши, подаруймо привітальний
Плювок нечистий - слово вбоге...
06.09.2012
© Copyright: Марина Степанська
Раздел: сатирические стихи
Свидетельство о публикации № 14198
Розкіш врівноважте зубожінням –
На мільйон убогих – мільйонера з-пів;
Рабським упокоренням й терпінням
Зрівноважте власника рабів,
Боягузством мовчазним – сваволю,
Ницість вчинків і нахабство слів.
Врівноважте власну вбогу долю
Мудрістю глибокою ослів.
05.09.2012
© Copyright: Марина Степанська
Раздел: лирика гражданская
Свидетельство о публикации № 14180
"Раз - два – три!" –
Парубки-чорнобривці до айстр
Нахиляються: "Будьте ласкаві,
Панни Пишні, осінній цей вальс
Бурштиново-терпкий, затанцюймо!
Закружляймо у вихорі нот "Раз – два – три!"
Під каштанове "Боммм!" басовите,
В золотавих арпеджіо сонячних арф,
В схлипах струнних дощів екстатичних…
"Раз – два – три!" Як багато багать -
На жоржинах жабо пломеніють!
Тисячами вітрильників листя пливе –
В ритмі вальсу осіннього, в ирій…
03.09.2012
© Copyright: Марина Степанська
Хай буде холодною осінь.
Ми йтимемо пліч-о-пліч.
Між хмар, зорепадів і сосен.
Ти тільки мене поклич..
Хай буде нелегко в дорозі.
Ми зможемо все пройти.
І буде холодною осінь.
Ти тільки мене знайди..
Белькочуть хмари щось – дебелі сірі рибки,
Шепоче дощ, спроквола шкрябає у шибку.
Під парасолем по калюжах йде неспішно
Вагітне чарівливе Літо пишне.
20.08.2012
© Copyright: Марина Степанська
Раздел: лирика пейзажная
Свидетельство о публикации № 13635
Без цензури.
Прощай, холодный и бесстрастный Великолепный град рабов, Казарм, борделей и дворцов, С твоею ночью, гнойно-ясной, С твоей холодностью ужасной К ударам палок и кнутов. С твоею подлой царской службой, С твоим тщеславьем мелочным, С твоей чиновнической жопой, Которой славны, например, И Калайдович, и Лакьер. С твоей претензией — с Европой Идти и в уровень стоять. Будь проклят ты, ебена мать!
Фантомний
біль душі
якої вже
нема.
А тіло
плаче
за життям
