хочу сюда!
 

Алинка

27 лет, телец, познакомится с парнем в возрасте 24-37 лет

Заметки с меткой «вірші»

Я вірю в день...

Я вірю в день,

Я вірю в труд,

Я вірю в давні таємниці,

І у зруйновані в’язниці,

У слів змальований етюд.

В свободу

Та відсутність меж,

І сенс у цьому дивнім мирі,

І навіть якщо ти не віриш,

Чомусь у тебе вірю теж.


 

 

І ніч пішла, і день сміявся славно...

І ніч пішла, і день сміявся славно,

І сон короткий, врешті, відпустив.

У тому сні були Ви нещодавно

Така як є. Не дарували слів.

Я теж мовчав. Навіщо звуки зайві,

Якщо уже все сказано до них?

Підбілювало небо сніжним сяйвом

І погляд був неначе оберіг.



Як напишу я сотні тисяч слів...

Як напишу я сотні тисяч слів,

Коли між ними сядуть сотні крапок,

Апострофи підкинуть сотні шапок

Та коми лишать цяточки слідів,

Коли слова ці в людях задзвенять,

Насипавши і посмішок, і солі,

Тоді, напевне, я скажу: «Доволі!

Пора чорнила іншому віддать».


А на вулиці – сиро...

А на вулиці – сиро,

І нікого не чути,

Всі сидять по квартирах,

До комфорту прикуті.

Хтось на кухні пиячить,

Хтось втопився в екрані,

Хтось кохає, неначе

То кохання останнє.

Вітер тихо дрімає,

Жовтнем тішиться ліра,

І… нікого немає,

Бо на вулиці сиро.


У гарячій Кастилії...

У гарячій Кастилії,

Шовк піднявши вітрил,

Ходять хмарні флотилії

І вітри носять пил.

Вік блукає стежинами,

Просять губи води,

І пахтять апельсинами

Акуратні сади.

Там, під впливами готики,

Велич пестить думки,

Та чекають на подвиги

Престарі вітряки.


Із дерева злітав пожовклий лист...

Із дерева злітав пожовклий лист

Маленьким літачком (модель кленова),

На вулиці гудів саксофоніст,

В моєму горлі застрягала мова.

Кахикав десь невидимий мотор,

Дзвенів велосипед – собача втіха,

Мінялись звички, цілі і декор,

Ховалася пекуча літня пиха.

Новий природа бігла марафон,

Миттєвості змішавши та епохи,

А я стояв і слухав саксофон,

І бігти не збирався анітрохи.


За монету купую сон...

За монету купую сон,

Та дзвенить на небесній таці,

Ходить вітер, чудний гарсон,

Вимага чайові за працю.

Що ти хочеш, нудьга старий?

Я уже розплатився, годі!

Бачиш місяць? То грошик твій

На жаданій блука свободі.

Краще дай-но від сну ключі,

Поки я не зламав ворота,

Я уже все почув, мовчи,     

Я уже не твоя турбота.

 

Люди із іншого світу...

Як ви там,

Люди із іншого світу?

Все у вас добре?

Робота й забави?

Хочете грошей,

Чекаєте літа,

Марите дотиком

Щастя і слави?

Прагнете всього,

Одразу й багато?

Не догодив вам

Небесний Отець?

Їдьте до нас,

Тут щодня справжнє свято –

Під фейерверки

Літає свинець.


Погода на завтра: дощі і нудьга...

Погода на завтра: дощі і нудьга,

Світанок, загорнутий в холод,

Думки, що зірвались чомусь з ланцюга,

До слова хорошого голод,

Такого, що світ цікавішим стає,

Та світиться небо прозоре,

І слово це буде. Можливо, твоє,

А може відлуння. Як вчора.

 


Ця осінь – остання спокуса...

Ця осінь – остання спокуса,

Колиска рожевих снів,

Я нею ніяк не нап’юся,

Я не підбираю слів.

Я криком кричу у простір,

Я радість в руках несу.

Заходьте до мене, гості,

Хіба вам шкода часу?

 

Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
133
предыдущая
следующая