хочу сюди!
 

Людмила

48 років, рак, познайомиться з хлопцем у віці 45-55 років

Замітки з міткою «іспит»

Знову мова

Читаю:

«Програма ВО "Свобода" (чинна)

Розділ V. Інформаційний простір, освіта і наука. Збереження ідентичності та розвиток культури

5. Запровадити обов'язковий іспит з української мови для держслужбовців та кандидатів на виборні посади. Зобов'язати всіх держслужбовців вживати українську мову на роботі та під час публічних виступів».

А прибалтійці пішли зразу ввели іспит з історії і мови для громадян. Бажаєш стати ГРОМАДЯНИНОМ? Складай іспит. Не бажаєш, чи не годен, отримай справку мешканця. Можеш жити, працювати, але обирати будь-кого – зась.

Люди себе поважають, і ніколи до влади в них не добереться така чума, як колісниченки, симоненки, азарови, тігібки, табачники, вітренки, литвини, морози і т.п., і т.і..

Тому і економіка в них працює, бо при владі не сидять розумники, що власну кишеню плутає, коли це вигідно, з державною. А мільярдні кошти отримані з МВФ там не витрачають на червоні прапори, на підтримку мови сусідньої держави, та на подарунки собі любим, на катування власних громадян. Може досить!?

Крім того, там державний бюджет не витрачають на гнид, що не вилазять з коментарів підтримуючи абсолютно нікому не потрібний закон, який ще дошкульніше очистить українській бюджет. І закордонна частина нація гордиться власною Прабатьщиною, і не стоїть на роздоріжжі, що робити. Найняти пару кіллерів, з науковою метою, чи «прославитися» такою заявою, що нагадує «останнє китайське попередження», як Всесвітній конгрес українців. http://censor.net.ua/news/207888/vsemirnyyi_kongress_ukraintsev_prizyvaet_ne_trogat_ukrainskiyi_yazyk

 

Про екзамен... пригадалося...

Було це наприкінці 2 курсу, екзамен з біохімії. Не любила я її жуть, бо не розуміла зовсім. Треба було багато зубрити, тож зубрила як могла. Іспит державний, а боялася я його так само сильно, як і предмет не любила. Порадили старшокурсники: "а ти наприкінці напиши схему реакцій Циклу Кребса, вже двійку не поставлять". Тож я так і зробила. Написала що знала по білету, а після всіх питань вліпила  величезну схему. 
Коли оголошували оцінки, був ржач. Викладач сказав, що тею схемою я дала зроуміти екзаменатору, що сумніваюся у власних знаннях. Тож "трояк" мені. А без того ЦТК робота була на "четвірку". lol Перша "трійка" в заліковій.
Добраніч! Миру вам!

10 років... без трьох тижнів...

...просто згадалось...
Сьогодні збиралась поїхати у бібліотеку (давно там не була, а захотілось і потрібно деякі речі дізнатись).
Тому трохи змінила задум, поїхала у іншому напрямку, але теж у справах.
А потім зайшла на ринок - поповнити запаси у холодильнику...
...вже і не збиралась далі гроші витрачати - не встояла)



це мої улюблені)
не уявляю квітів, красивіших за волошки))

У мене немає фото цих квітів, тому вирішила зробити декілька знімків



на підвіконня останнім часом прилітають голуби, і я їх годую хлібними крихтами...
Ось і зараз потрапив один з моїх знайомих у об"єктив, цікавий такий))



  Дивилась на квіти, і згадала один день зі свого життя.
Тоді для мене то було справжнім ударом долі... зараз так смішно) У житті трапляються речі набагато гірші...
У нас іспит був, з фізики.
Перший курс, другий семестр, останній іспит.
Три попередні - "відмінно", а на останній, судячи за все не вистачило сил...

...мене відправили на перездачу. 
Пам"ятаю той день, наче вчора. Назавтра мають приїхати батько і брат, щоб погуляти столицею і допомогти мені з валізами їхати додому,... а тут таке...
Я йшла по бул. Л.Українки, перейшла дорогу, а там вхід у станцію метро, на Печерську..
Дівчина чи старша жінка, вже не пам"ятаю хто, продавала волошки...
І тоді я купила букет.
Йшла пішки у  гуртожиток і думала, що робити далі...


Про те, що я не здала іспит окрім подруг з універу, знало лише три людини: мама, тато і брат.
Я потім своїм однокласникам півроку брехала, що отримую підвищену стипендію...
Перездачу назначили на 27 червня. Я отримала "п"ять". Заслужено, як я вважаю, бо реально вивчила все. 
Але на отримання стипендії це, на жаль, не вплинуло ніяк....

Купила сьогодні букет... і згадала...