хочу сюда!
 

Наталия

44 года, рак, познакомится с парнем в возрасте 35-55 лет

Заметки с меткой «свято»

Зі Святами!

Вередуєкругла ПАСКА:"Гей, посуньтеся, Будь ласка, І заграйте мені марша, бо я нині тут найстарша" Обізвалась ковбаса, затанцюю гопсаса, Розтупіться вліво, вправо, бо тут нині й моє право. Обізвались крашаночки, писаночки не величкі, Хоть хвалитись нині гріх, ми найкращі за вас всіх. Тут на диво, рідна Нене-порося, та й ще печене, Скочило на рівні ноги, уступайтеся з дороги. Тут і хрін із бородою вже готовиться до бою, Маю з гички я корону, зараз всіх я вас похроню. Накінець прийшло кропило,насварило, покропило: "Мир хай буде вам сьогодні бо це свята ВЕЛИКОДНІ"!

З святом!!


Всіх, хто збирає, відправляє, ріже, в'яже, шиє, плете, дістає, переправляє, допомагає - вітаю!!! Мир вашому дому!

День матері

Присвята нашим  матерям та бабусям.
Низький уклін.
А також  майбутнім мамам.


Дитинство твоє проминуло,
І зморшки доріжками, ненько,
Лягли…
           Та живуть у серденьку
Всі миті життя. Не забула

Ти працю важку не дитячу,
Той голод, що сон проганяє,
Бабуню святу…Так, неначе
Ще поруч вона, нахиляє

Голівоньку сиву до тебе,
Малої. І лагідна мова
Луна, прихиляючи небо…
Любов, мудре зважене слово

Звертаєш вже й ти до онуки…
Тендітні долоньки дівчатка
Береш в свої струджені руки…
Даруєш нев'янучу згадку.

21.04.2011
© Stepans`ka Marina (SMG)








Слухняній дитинці!

Кожній слухняній дитинці Миколай приносить гостинці!

Снігом, снігом та льодами
Гей здалека йде в наш край,
Йде з гостинцями, дарами
Преподобний Миколай!
 
 
А чи були ви слухняними цього року?

50%, 23 голоса

50%, 23 голоса

0%, 0 голосов
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

"Знай наших! або Кияни у вишиванках". мій арт-проект. частина 1

так вже сталось, що я цього проекту, а відповідно і фото-вояжу по Києву в День державного прапора 23.08.2014 не планувала. пішовши на другу у к/т на "Місто гріхів-2", після закінчення сеансу влізла в інтернет і видивилась, що на Контрактової площі мав би почати свій рух Марш вишиванок. тож після невеличких вагань чи поїхати додому, чи прогулятись по Майдану Незалежності.. я вирішила поїхати у гості до пана Григорія Сковороди і якщо не застану Марш вишиванок, то пройдусь по Узвозу.
звичайно, що в такий святковий день я взяла свого любчика кенона, річ про фотоапарат, якщо хто не зрозумів :) приїхавши не о 16, а трошки спізнившись побачила, що нікого ніде немає, тож пішла на Андріївський Узвіз. оскільки я йшла знизу на верх і люди мені зустрічались скажімо так.. частіше, бо всеж таки вниз легше йти, ніж угору, то абсолютно не задумуючись взяла у руки фотоаппарат и почала фотографувати людей у вишиванках. оскільки потрібно гав не ловити і все встигнути вчасно-одночасно, хоча, звичайно, я не встигала одразу усіх сфотографувати на своєму шляху, все ж таки більшу частину людей я "впіймала" в об'єктив. так вважаю. спочатку фотографувала як папарацці, кого "зловлю" :) а вже потім, коло вулиці Боричів Тік, почала підходити до людей і... 
- чи можу я вас сфотографувати? 
- ну незнаю.. а скажіть для чого? 
- по перше, ви у чудовій вишиванці! по друге, я сьогодні фотографую українців, зокрема киян, для свого блогу, для історії, щоб показати читачам інтернету, що у часи війни, ми, українці, духом не падаємо і об'єднуємось навіть ось таким простим чином - ми виходимо у світ Божий у такі славетні свята у вишиванках, відроджуючи свої традиції і тим самим славимо свою країну-неньку та бійців, які наразі воюють у зоні АТО. славимо підтримуючи молячись за них, за нас. 
переважній більшості було не все одно після мого пояснення.
 - о! яка чудова ідея! давайте фотографуватись! 
хтось всміхається, хтось ні. хтось в окулярах, а хтось їх сеціально для знімку знімав. хто не хотів фотографуватись, я їх не фотографувала. хоча вишиванки цих жінок були пречудовими! було багато родин, вдягнутих у вишиванки від батьків до дітей. а були родини і по ри покоління і усі у вишиванках. ну скажіть.. ну як їх можна було не сфотографувати?! )) а ще приємно мені було надзвичано, що не лише дорослі, а й дітки всміхались мені. 
деякі позалишали свої імейли та фейсбуки для зв*язку. вже розіслала оригінали. і лише деякі подякували. а з деякими я говорила про життя, про війну, про політику, про події у лютому 2014, але не було такої людини, яка б не вірила у перемогу. від цього у мене палає гордістю за своїх людей душа, вона співає! 

тож, сьогодні частина перша. я розділила фотографії на частини, бо знімків близько 240, а мені їх усі фотормити потрібно, оскільки я вперше так швидко фотографувала людей. деякі фото зі слабкою різкістю або темні. тож їх треба до розуму довести. 
я пройшлась від Музею однієї вулиці (Андріївський Узвіз, 2Б) до площі Льва Толстого. тому фотографії будуть розділені не лише по кількості осіб, але й по місцині. 
усі фотографії дублюються на інших ресурсах - у фейбуці, у гугл+, у жж, можливо розміщу і на лі.ру цю й інші замітки. 
то що? готові? поїхали!

  Узв1з-0020-(заглавна) 
почну з надзвичайної жінки, яка мене вразила свою усмішкою і щирістю! це мама і доня. дуже приємна жіночка, радісна і відкрита. чудово було поговорити із нею. доня вся в тата. а тато десь відійшов. хоча він теж у вишиванці. . 

[ 19 фотографій і текст ]

З Днем Свободи)))))))))

   В японській не прийнято Я-кати – це нескромно і неввічливо. Тому "я" зазвичай просто опускається з речення, при цьому розуміється, що людина говорить про себе. 

А ще кажуть що в японській мові немає слова "не", немає "неможливо" ;)

Слова з приставкою "не" наганяють негативний зміст. Тому вітаю усіх українців з Днем Свободи!!!!

.... і ще: давайте попробуємо спілкуватись без слова "не"

Покрова Пресвятої Богородиці

За народним календарем у жовтні закінчувалася осінь і тому він був перехідним від осені до зими. Початком зими в українському селі вважалося свято Покрова (14 жовтня) — Покров Пресвятої Богородиці і Пріснодіви Марії. Віруючі українці в цей день урочисто ідуть до церкви й благоговійно промовляють слова Богородичного тропаря свята: "Сьогодні ми, православні люди, радісно святкуємо, осяяні Твоїм, Божа Мати, явленням, і, здіймаючи очі до Твого пречистого образа, уклінно просимо: покрий нас чесною Твоєю покровою й визволи нас від усякого зла, благаючи Сина Твого, Христа Бога нашого, щоб спас душі наші".

Ще у язичницькі часи день, на який нині припадає свято Покрови, був пов'язаний з культом поминання предків та творення нових родин, святкуванням закінчення хліборобського циклу, коли завершувались усі польові роботи. В християнську епоху з Покрови починалися вечорниці, які тривали до Великодня, і весілля, які тривали до пилипівських заговин (27 листопада). Це також була пора наймасовіших шлюбів.

Божу Матір, яку називали в тому числі і Покровою, вважали своєю покровителькою запорозькі козаки, а значить, вона є покровителькою України. Після Указу Президента України 1999-го року день 14 жовтня відзначається як День українського козацтва.

Прикмети на Покрову: Яка погода на Покрову, такою буде зима. Якщо лелеки не відлетіли на Покрови — на теплу зиму. Якщо на Покрову не випав сніг, то не буде його аж до січня.

   До Покрови всі польові роботи мали бути закінчені, озимина посіяною, на зяб зорано. Через те у народі живе багато прислів'їв.

Прислів’я на Покрову: Хто лежав до Покрови, той продасть усі корови. Прийшов Покров — не нагрієш хату без дров. Прийшла Покрова — сиди, чумаче, вдома. Покрова накриває траву листям, землю снігом, воду — льодом, а дівчат — шлюбним вінцем.

Від усього серця ще раз вітаю зі святом.

Бажаю вам, шановні козаки, козачки, здоров'я, завзяття і сили.

Давайте відроджувати Україну разом!

З БОГОМ у майбутнє!

Слава Українському козацтву!

Слава Україні!

У свято Покрову Пресвятої Богородиці ми просимо у Цариці Небесного захисту і допомоги : "Згадай нас в Твоїх молитвах, Пані Діво Богородице, та не загинемо за множення гріхів наших, покрий нас від всякого зла і лютих напастей; на Тебе бо сподіваємося і, Твого Покрову свято чествуюче, Тя величаємо".

Божого благословення усім нам!

І досі ніхто не привітав з Днем Сина?

Шановні Чоловіки та Мамуськи хлопчиків! Вітаю вас! Бажаю завжди пам'ятати, що вас народила Жінка. А Мамам отримувати вдячність.


Мій син - моя опора і надія,
Ти серця мого радісна весна.
Ти моя гордість і дитинства мрія.
Ти просто сенс всього мого життя.
Ти вже такий дорослий, любий сину ...
Ще трохи й вилетиш із-під мого крила.
Та я ніколи не забуду днину,
Як тебе доля в подарунок принесла.
А знаєш, рідний мій синочку,
Що я і досі в шафі бережу
Ту шапочку і крихітну сорочку,
В яких тебе носила до хресту.
Я вірю, станеш у житті Людиною,
Знайдеш дорогу в своє майбуття,
Проте для мене ти зостанешся дитиною,
Моє чарівне, золоте хлоп'я.
Які б шляхи життя не були звивисті,
Батьківські заповіти пам'ятай:
Дотримуй слова і живи по совісті,
Шануй родину, мову й рідний край.
© Зоряна Кіндратишин

Зі святом всіх військових!

Дорогенькі наші, вітаю!
Бажаю Миру! Дякую за вашу роботу! Будьте щасливі, здорові та заможні!
Повертайтесь живими. Нехай кожного з вас чекають вдома. І дочекаються!