хочу сюди!
 

Наташа

49 років, телець, познайомиться з хлопцем у віці 44-53 років

Замітки з міткою «свято»

Про свято)

З Днем системного адміністратора!ura

...Офіс якоїсь контори, на дверях туалета об'ява:
Туалет не працює!stop
...Знизу дрібнохельветичний припис:
Для роботи туалету потрібен плагін Adobe Flash Player more 10 vcrazy

Здогадайтесь, хто це пожартував!?)))

Нардеп Іван Фурсін подарував свято цілому місту на Одещині

 

Центру Лиманського району Одеської області місту Доброславу виповнилося 217 років. З цієї нагоди народний депутат Іван Фурсін, якого і доброславці, і жителі всього 138-го округу незмінно вибирають в Раду вже не перший раз, організував справжнє свято.

 

Свято плавно перейшло в святкування купальської ночі. Для доброславців це стало неабияким сюрпризом з виставками, гуляннями, смакотою. А вінцем свята став феєричний концерт за участю скрипаля-віртуоза Олександра Божика і всенародно улюбленої групи «ТІК».

 

Ось що написав на своїй сторінці Фейсбуку сам Фурсін:

«Вітаючи жителів районного центру зі святом, я вирішив подарувати їм в честь такого видатного дня концерт справжніх зірок — гурту« ТІК »та Олександра Божика! Увечері 6 липня перший на сцену в центрі селища вийшов скрипаль-віртуоз, майстер поєднання неперевершеного виконання і видовищного шоу, міжнародно відомий музикант Олександр Божик. Класична скрипка в руках майстра подарувала глядачам і рок, і поп, і етно-музику.

Ну, і звичайно, бурхливе захоплення глядацької зали викликав виступ всенародно улюбленого Української групи «ТІК», яка в черговий раз подарувала людям свою енергію, щирість і стильове розмаїття!

Шановні доброславці! Вітаю вас з Днем селища! Бажаю, щоб ваш селище цвів, розвивався, залучав інвестиції, щоб тут створювалися робочі місця, а люди жили в достатку і благополуччя! Щастя, здоровя і всього найкращого!».

 

Але не тільки концерт порадував жителів Доброслава і гостей селища в цей день. Фурсін підійшов до справи масштабно і з розумінням, а тому веселощі почалися ще вдень, зібравши в центрі Доброслава майже всіх його мешканців.

Тут стараннями команди Івана Фурсіна і мера Доброслава Людмили Прокопечко були організовані ярмарок та виставка виробів місцевих майстрів, кафе, фотозони, «живі картини», дитячі розваги.

 

 

Особливо сподобалися всім «живі картини» на сюжети відомих у всьому світі художніх полотен.

 

У ході урочистої частини селищний голова Доброслава Людмила Прокопечко представила глядачам гостей свята, які прибули, щоб привітати жителів райцентру. Так, з вітальними словами до доброславців звернувся народний депутат України Іван Фурсін, депутат облради Олег Кутателадзе, представники дипломатичного корпусу, місцевих органів влади, активісти, військовослужбовці.

 

 

Ініціативу Івана Фурсіна підтримала своїм візитом також в.о. одеського губернатора Світлана Шаталова.

 

«Сьогодні атмосфера неймовірна, — прокоментувала вона все те, що відбувається. — Я не очікувала побачити такої кількості людей, дітей. Тут є де відпочити, є зони спеціальні та фудкорти. Це — розвиток селища і фундамент для майбутнього. Хочу побажати, щоб всі жителі Доброслава відчули потік енергії, і щоб всі бажання збулися».

Ще однією подією Дня селища став конкурс краси і таланту «Доброславська пані». Переможцем і володарем титулу стала художній керівник вокальної студії естрадної пісні «Мелодайн» Ксенія Ковальчук.

 

 

Ну, а вечір став гідним завершенням веселого дня! І такої кількості глядачів, які прийшли на святковий концерт, Доброслав не памятає вже давно.

Відео: https://www.facebook.com/100037617979253/videos/119331665997432/

Купальську ніч після півночі зустрічали всі разом, розходитися не хотілося нікому. Хороводи і стрибки через вогонь. Загадані бажання.

 

І щира подяка людині, яка змогла це все подарувати.

Сьогодні відзначають Різдво святого Іоанна Хрестителя

Сьогодні православні відзначають Різдво святого Іоанна Хрестителя
07.07.2019 


Сьогодні, 7 липня, християни Східного обряду відзначають Різдво чесного славного Пророка, Предтечі і Хрестителя Господнього Іоанна.

Свято відзначається на честь народження в сім’ї священика Захарії та його дружини Єлизавети пророка Іоана.

Різдво Іоана Предчечі є одним з великих свят православного світу, під час якого віруючі згадують, як в родині іудейського священика Захарії і його дружини Єлизавети народився майбутній пророк, який передбачив пришестя Месії – Ісуса Христа, а потім охрестив його в водах річки Йордан.

Жив Іоан Предтеча приблизно з 6-2 року до н. е. до 30 року н. е. По материнській лінії він був родичем Ісуса Христа і народився на шість місяців раніше за нього.

Іоан був останнім пророком, який передбачив пришестя Месії, який звільнить ізраїльський народ. Святого Іоана називають Предтечею або Хрестителем. Предтечею – тому що він прийшов перш Христа і проповідував народу Його пришестя. Хрестителем – тому що він хрестив Спасителя в Йордані.

Іоан довгий час жив в пустелі, де постив та молився, поки в тридцять років Бог не звелів йому вийти з пустелі і проповідувати пришестя Христа.

Іоан прийшов до річки Йордан, яка була священною для євреїв. Там він закликав до покаяння та відпущення гріхів. Іоан почав хрестити людей в річці, одним з яких був Ісус Христос.

Святого Іоана чекала мученицька смерть. Йому відтяли голову та принесли її на блюді Іродіаді. На згадку про це встановлений церковне свято – Усікновення глави Іоанна Предтечі.


ІВАН ХРЕСТИТЕЛЬ – ПРОРОК І ПРЕДТЕЧА ІСУСА ХРИСТА

Підготовка Івана Предтечі до служіння
 
Під час повальних вбивств маленьких дітей Іродом Великим Єлизавета з Іваном переховувалися в горах.
Коли Iван був ще дитиною, померли його батьки.
Іван готовив себе до служіння Богу, тому пішов у пустиню, а жив він у печері Давида. Печера й пустиня були його дивосвітом. Живучи там, він не з’являвся серед людей, хіба-що спілкувався й допомагав тим людям, які приходили до нього навчитися мудрості, попросити зцілення.
Деякі люди звали Івана відлюдником або анахоретом, інші казали, що це Дика Людина гір. Одягався Іван у шкіри тварин, харчувався акридами (сараною), диким медом, горіхами й фруктами. Так Господь готовив Івана для особливої служби, щоб Іван, як пророк, оголосив народові про швидкий прихід Месії.
Про те, що Іван повинен був підготовити народ до приходу Месії, тобто до приходу Ісуса Христа, пророки писали ще за сотні літ до народження Івана. Це підтверджується словами: «Як у пророка Ісаї написано: «Ось перед обличчя Твоє посилаю Свого посланця, який перед Тобою дорогу Твою приготує» (Мр. 1. 2).
Як бачимо, Іван дуже ретельно готувався до своїх проповідей для людей і до хрещення їх водою. Він не тільки старанно навчався, читав Священні книги, але проводив спеціальний спосіб життя, відокремлений від людей, щоб не спілкуватися з людьми та не грішити. Це був безгріховний спосіб життя у пості та молитві, спілкуючись з природою.
Недарма й зараз, люди, які присвячують себе Богові, не одружуються, йдуть у монастирі й повсякденно спілкуються з Богом за прикладом, як це робив Іван.
 
 
13.2. Перші кроки служіння Івана Предтечі
 
Одного разу Бог явився Івану в пустині й відтоді Іван почав своє служіння. Коли Івану виповнилося 30 років, він пішов у Єрусалим і на ринковій площі просидів мовчки 30 днів. Біля нього товпився простий народ, приходили священики, книжники і фарисеї, щоб подивитися на мовчуна-відлюдника з гір.
Коли обіцянка мовчання була виконана Іван встав серед натовпу й сказав:
– Люди, покайтеся, ось Цар іде. Пророки вже давно говорили про Нього, а мудрі люди давно шукали Його. О Ізраїль, готовся зустріти нового Царя.
Оце й все, що сказав Іван, а потім щез і ніхто не знав, куди він пішов.
Народ Єрусалиму тільки й говорив про відлюдника з гір. Правителі Єрусалиму навіть послали гінців, щоб знайти Івана й розпитати про майбутнього Царя, але не могли знайти його.
Через деякий час Іван знову прийшов на ринкову площу в Єрусалимі й весь народ зібрався слухати його. Іван сказав:
– Державні правителі, не турбуйтеся, Цар, що прийде, не суперник вам. Він не шукає місця на земному престолі. Це прийде Князь і Володар Всесвіту, Царства Небесного, Цар праведності й любові. Царство Його в душі. О Ізраїль, готуйся зустріти свого Царя.
І знову Іван щез. Люди хотіли йти за ним, але він йшов хутко, накинув на себе шкіряний одяг, став непомітний і люди не могли його побачити.
Як передбачливо і доречно сказав Іван ці слова про Ісуса, що Ісус не суперник цій земній владі. Адже це те, чого найбільше боялися правителі, вони турбувалися за свою шкіру, щоб Новий Цар не замінив їх на земному престолі. Іван заздалегідь попередив всіх. Але, на жаль, це не допомогло Ісусові, бо Його й звинуватили в тому, що Він Цар Юдейський.
У день юдейської Пасхи в Єрусалимі зібралося багато народу зі всіх кінців країни. Туди прийшов Іван. Він встав у дворі Єрусалимського храму і сказав:
– О Ізраїль, готуйся зустріти свого Царя. Люди, покайтеся. Кожен з вас грішить, бідні плачуть на ваших вулицях і ви не звертаєте на них уваги. Ви обманюєте один одного, як вороги. Ви поклоняєтеся Богові лише голосом й губами. Ваші серця і поведінка далекі від Бога, вони прив’язані до золота, збагачування. Ваші священики наклали на людей непосильну ношу: самі збагачуються за рахунок важкої праці бідняків. Ваші законники, судді та книжники – непотрібний тягар для землі, це пухлина на тілі країни. Вони не прядуть й не тчуть, тільки збирають доходи на базарах. Правителі ваші дурисвіти, вимагачі та злодії, що не рахуються з людьми. Святий храм ви продали злодіям, їх лігвища знаходяться у святих місцях, що призначаються для молитви. Слухай, слухай, народе Єрусалиму, змінися, відвернися від злих шляхів, або Бог відвернеться від тебе і язичники, іновірці та невіри прийдуть здалеку. І те, що залишилося від твоєї честі й слави стане миттю. Готуйся Єрусалиме, готуйся зустріти свого Царя.
Більше нічого не сказав Іван. Він тихо покинув двір і ніхто не бачив, куди він пішов.
Всі священики, законники і книжники були шалено розлючені, розсердилися й готові були тут же прикінчити пророка. Вони шукали Івана з наміром помститися йому, але не знайшли. Простий народ заступився за Івана й говорив, що відлюдник говорить правду. Тоді священики, законники і книжники угамувалися, утихомирилися і затаїлися.
Наступного дня Іван знову прийшов у двір Єрусалимського храму і виголосив:
– Готуйся, Ізраїль, зустріти свого Царя.
Тоді священики й книжники хотіли довідатися про що йде мова і почали галасувати, викрикувати, перебиваючи Івана:
– Гей, зарозумілий, що ти верзеш? У чому суть твого послання? Хто тебе прислав? Якщо ти провидець і пророк, то скажи прямо, хто прислав тебе сюди?
Іван відповів: «Я голос волаючого у пустині. Приготуйте шлях Господеві. У пустині готуйте дорогу для Господа. Рівняйте стежки Йому!» (Мр. 1. 3).
Далі Іван сказав: «Через 7 днів я буду біля ріки Йордан, на тому місці, де ізраїльтяни вперше переходили ріку, повертаючись на землю обітовану». Тоді Іван пішов зі двору храму. Багато людей теж залишили двір і пішли за ним аж до Віфанії, де Іван зупинився у будинку свого родича Лазаря.
 
 
13.3. Іван Предтеча у Лазаря
 
Народ зібрався довкола будинку Лазаря і не хотів відходити. Тоді вийшов Іван і сказав:
– О люди, о Ізраїль, готуйтеся, виправтеся, змініться до доброго і готуйтеся зустріти Свого Царя. Не всі гріхи Ізраїлю лежать біля дверей священиків і книжників. Не думайте, що всі грішники Юдеї – це правителі й багаті люди. Якщо людина бідна, живе у потребі й нужді, це не означає, що вона добра, чиста, праведна і безгрішна. Байдужі, безпорадні лінивці й нероби часто-густо бідні й вимушені просити милостиню. І ви, прості люди, що йдете за мною, ні на йоту не відстали у злочинах від священиків і книжників. Перетворіться й станьте кращі люди, бо Цар іде, готуйтесь зустріти і славити свого Царя гідно і праведно.
З Лазарем і сестрами його Іван був декілька днів.
Людей, які присвячували себе Богові у наймолодші дитячі роки або їх присвячували Богові ще до народження цих людей, називали назореями. Назореї вели аскетичний спосіб життя. Вони ніколи не стригли волосся, ходили босоніж, жили на подання. Назореями були Самсон, Самуїл, Іван Хреститель. Обітницю назорейства могли зняти тільки в Єрусалимському храмі після спалювання стриженого волосся і жертвоприношення. Один час назореєм був й апостол Павло.
Так от, в честь назорея Івана Предтечі у Віфанії влаштували бенкет. Багато людей зібралося на ньому. І коли правителі Віфанії налили келих вина й подали його Іванові, то він взяв його, високо підняв і сказав:
– Вино веселить мирське серце, а душу людську – засмучує. Безсмертний дух людини вино вводить у гіркоту і злобу. Ще малюком я прийняв обітницю назорейства і ні одна крапля вина не торкнулася моїх губ. Якщо ви хочете порадувати Царя, що незабаром прийде, то відмовтеся від вина, як смертельної отрути.
Й Іван виплеснув вино на вулицю.
 
 
13.4. Перші хрещення людей у ріці Йордан
 
Через кілька днів з Віфанії Іван відправився у Єрихон та зупинився на березі ріки Йордан. Коли люди почули і побачили, що Іван там, то почали приходити, щоб послухати його. Іван увійшов у ріку і сказав численному народові:
– Люди, змініться і у чистій воді Йордану змийте гріхи ваші. Царство Небесне наблизилося. Ідіть до мене й омийтеся у водах цієї ріки в знак внутрішнього очищення душі.
Багато людей увійшли в річку й омивалися у Йордані, кожен сповідався у своїх гріхах.
Багато місяців Іван проповідував там чистоту, добропорядність і праведність. Він проходив вздовж ріки Йордан і закликав народ покаятися і хреститися в Йордані, щоб гріхи їх були відпущені. До Івана приходили люди зі всієї Юдеї та з Єрусалиму, усвідомлюючи свої гріхи та сповідаючись і каючись, а Іван хрестив їх в ріці Йордан.
Юдеям був відомий звичай «самохрещення» язичників, котрі приймали юдейську віру. Але Іванове хрещення було в очах народу не звичайним, бо Іван був перший, хто хрестив інших.
Через певний час Іван знову прийшов у Віфанію і там навчав. Спершу прийшло небагато людей чесних. Але один за одним прийшли й користолюбці, з моральними вадами й ті, що не розкаялися; вони прийшли з цікавості, тому, що інші прийшли. Коли Іван побачив фарисеїв і саддукеїв, що не покаялися, але прийшли до нього, він сказав:
– Ви, витвір єхидни, стійте! Ви стурбовані моєю звісткою. Йдіть і кайтеся! Ви гадаєте, що якщо ви спадкоємці Авраама, то цього достатньо, щоб ввійти у Царство Боже. Я кажу вам: Ні! Навіть, якщо нащадки Авраама творять зло, то вони грішники в очах Господах, як і язичники. Гляньте на оцю сокиру. Вона зрубає під корінь будь-яке дерево, що не приносить плодів. І викинуть таке дерево у вогонь, у полум’я (Мт. 3. 7 – 10).
Тоді люди запитали пророка Предтечу:
– Що ж ми повинні робити, як врятуватися?
І відповів їм Іван:
– Служіть всьому людству, не марнуйте для своєї користі те, що маєте. Хай той, що має дві одежини, віддасть одну тому, хто без одежі. Частину своїх харчів віддавайте нужденним, страждаючим і мученикам.
Приходили митники і питали Івана Предтечу:
– Учителю, що нам робити?
Іван сказав їм:
– Будьте справедливі та чесні у своїх діях. Не приумножуйте данину для своєї користі. Не беріть більше від того, що вимагає ваш цар (Лк. 3. 12, 13).
Розпитували Івана римські вояки:
– А що ж нам робити?
У відповідь чули:
– Ні до кого не застосовуйте насилля. Нічого не вимагайте незаконно. Вдовольняйтеся своєю платнею (Лк. 3. 14).
Багато юдеїв чекали приходу Месії – Христа і Спасителя нашого і вони приймали Івана Предтечу за Христа. Час від часу люди питали Івана чи він Месія. На такі запитання Іван відповідав:
– Я хрещу вас водою в знак очищення душі. Услід за мною йде Потужніший від мене. Він хреститиме вас Духом Святим. Він матиме в руках віялку і відділить пшеницю від полови. Полову Він викине у вогонь незгасний, а кожне зернятко збере для доброго врожаю. Це Христос! Він наближається. Він буде ходити поміж вас і ви не пізнаєте Його. Він Цар. Я негідний розв’язати навіть ремінця від взуття Його (Мр. 1. 7, 8; Лк. 3. 15 – 17).
Багато іншої мудрості навчав святий пророк Іван Предтеча, звіщаючи Добру Новину народові. Його хрещення у воді було підготовчим за своїм характером, бо ті, хто хрестився у Івана, давали обіцянку прийняти Того, Хто йде за ним, себто Ісуса Христа, Який хреститиме Духом Святим.
З Віфанії Іван знову пішов на береги Йордану, проповідуючи і хрестячи людей та готовлячи їх до приходу Ісуса Хреста.
 
 
13.5. Хрещення Ісуса Христа
 
У той час, коли Іван Хреститель (Предтеча) проповідував на берегах Йордану і хрестив людей, Ісусові виповнилося 30 років. Із Галiлейського міста Назарету Ісус теж прийшов до Івана на ріку Йордан, щоб охреститися. З Господом Ісусом прийшло дуже багато людей.
Наближаючись до того місця, де Іван хрестив і повчав людей, Ісус Христос, побачивши Предтечу сказав:
– Ось Божа людина, найвеличніший провісник. Ось Ілля повернувся. Це вісник, котрого Бог послав прокласти шлях до Царства Небесного. Царство наблизилося.
Коли Іван побачив Ісуса, Який стояв з народом на березі ріки, то з радістю вигукнув:
– Ось Цар, що прийшов в ім’я Бога!
Ісус, наблизившись до Івана сказав йому, що хоче хреститися, омитися водою в знак очищення душі.
І відповів Йому Іван:
– Тобі немає потреби хреститися, бо Ти чистий в думках, словах і діяннях. Я повинен хреститися у Тебе.
Ісус роз’яснив Іванові:
– Я прийшов показати приклад синам людським. Те що їм треба робити, повинен зробити й Я Сам. Всі люди повинні виконувати Закон Божий і хреститися в знак очищення душі.
Тоді Іван охрестив Ісуса у ріці Йордан у святе ім’я Бога Отця, Котрий послав Сина Свого Єдинородного, щоб явити Хреста людям. Коли Іван хрестив Ісуса, то Ісус у той час молився (Лк. 3. 21).
Коли Ісус та Іван вийшли з ріки, то Святий Дух у вигляді голуба зійшов з небес і опустився на голову Ісуса. І голос почувся з неба: «Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав» (Мт. 3. 17).
Іван і всі люди бачили це дійство і чули голос Господа. Тоді й Іван остаточно переконався, що Ісус є Месія, Син Божий і Спаситель світу, Котрого очікували.
У цьому дійстві хрещення Ісус був помазаний Святим Духом і Бог Отець засвідчив про Сина Свого перед початком Його земного служіння. Кожна з Осіб Святої Тройці була залучена у всій діяльності Ісуса на землі. Син прийняв хрещення, Дух Святий зійшов на Нього, а Отець Небесний засвідчив про Сина. Сходження на Ісуса Святого Духа дало Сину Божому, Месії силу для здійснення Його служіння серед людей. Через Своє хрещення Ісус ототожнював Себе з грішниками, хоч Він й не був грішником.
Тоді Ісус відправився Своєю дорогою, а Іван продовжував проповідувати народові й хрестити його. Багато людей, що сповідалися про гріхи свої та хрестилися у Івана Предтечі, стали на шлях праведності, на шлях Божого Закону.
 

Записи анархіста 21 ст. від 28.06.19 р. Свято чи ні?

28 червня 2019 р.  (7527)
Записи анархіста 21 ст. від 28.06.19 р. 
Свято чи ні?

28 червня в Державі Україна офіційне свято День Конституції України, але святкують його настільки умовно, що фактично тільки державні інституції й не працюють, а всі інші на цей вихідний не зважають і працюють в поті чола свого, зокрема у моєму під'їзді якраз встановлювали якийсь пристрій, тому довбли і ричали різними інструментами вище усілякої міри. Яскравий приклад ставлення до свята День Конституції України, що насправді не святкують і навіть зневажають. Саме виходячи з таких реалій життя я стверджую, що насправді у нас в Україні панує стан анархії, а не якогось чіткого законодавства і відповідного йому соціального устрою і правопорядку.
Насправді у нас ніхто толком не знає що в Україні за устрій і які закони в ній діють, бо навіть Конституційний Суд України своїм рішенням щодо законності Указу Президента України про розпуск Верховної Ради України і оголошення позачергових виборів довів, що немає у нас законів, а тому нехай сам народ вирішує що і як має бути,  а КСУ цього зробити не спроможний. На тому і вся чергова казочка. Слава анархізму в Україні!
Досить доречно почув дискусію і кпини одного політолога, що оповідав наступне: -Згідно нещодавньому соціологічному опитуванню за зміни Конституції України виступає коло 68 %, тоді як інші проти або не визначились, а читало сам текст Конституції всього 11 % від числа опитаних! І це що називається наша «класика жанру: - Живаго не читав, але осуджую»! Про що далі говорити? Справжнього анархіста від просто неука різнить те, що він сам собі Конституція, але при тому він знає що це таке ґрунтовно! Свідомий анархізм і несвідомий анархізм, що якраз домінує в сучасній Україні – це як Небо і Земля різняться! І немає кому пояснити чому, бо хто зрозуміє? Немає таких.
Отож я просто даю нижче посилання на офіційний текст діючої Конституції України та деякі історичні довідки, де абсолютно не згадано правдивого творця нової Конституції України 1996-го року, а маю я на увазі Вадима Гетьмана. Саме цей Чоловік був тою значною рушійною силою, що підготувала весь законопроект, який тому і змогли прийняти за одну ніч, бо був ідеально готовий, а тільки кляті комуняки довго не годилися з державною українською мовою, гербом і гімном, отож і блокували прийняття, допоки не напаскудили в тих статтях, як їм і притаманно. Аж тоді проголосували за прийняття Конституції України. Хто мені не повірить – нехай перевірить. Точно розумнішим стане і ближчим до анархізму, чого я і добиваюся.

(Щоденні записи анархіста 21 ст. по Р. Х. Богдана Гордасевича про його життя-буття в Україні)



https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80/print

Конституція України

Як приймалася Конституція України - Гетьман В. П.

ЗМІ оприлюднили цікаві факти про Конституцію України
28.06.2019 11:03

Конституція України була прийнята Верховною Радою о 9:20 ранку 28 червня 1996 року. Депутати весь день і всю ніч працювали над проектом, залишаючись в сесійному залі без перерв.
До Дня Конституції сайт "Львів-місто натхнення" підібрав 11 цікавих фактів про Основний закон.
“За” ухвалення Основного закону проголосували 315 народних депутатів з 300 необхідних.

Конституція України 1996 року стала першою загальновизнаною у всьому світі Конституцією незалежної української держави. Вона визначає основи суспільного і державного ладу, права і свободи людини і громадянина, порядок організації і функціонування органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Факти про Конституцію України:

1) Процес підготовки Конституції України затягнувся на шість років – з 1990 по 1996 рік. Прийняття документа гальмувалося протистояннями між президентом України та парламентом на фоні тривалої соціально-економічної кризи в країні.

2) Протягом 1990-1996 рр. було запропоновано 15 проектів Конституції України – від Конституційної комісії, політичних партій, науковців. Зокрема, комуністи пропонували зберегти назву УРСР, відновити радянську форму правління, обмежити права президента і увійти в новий Союз. А Крим міг би втратити статус автономії, якби була прийнята редакція Конгресу українських націоналістів.

3) Найбільш гострі дискусії точилися навколо питань розподілу повноважень між гілками влади, державної символіки, приватної власності, статусу Республіки Крим та російської мови.

4) За півроку до прийняття документа в російській газеті “Независимая газета” вийшов матеріал під назвою “Україна може отримати дуже хорошу Конституцію”, в якому московські експерти дуже позитивно відгукнулися про документ.

5) Активний період роботи над документом зайняв три місяці. У березні 1996 року проект документа був винесений на обговорення Конституційної комісії і рекомендований до розгляду Верховною радою. 2 квітня проект Конституції внесли до порядку денного засідань, а після двох місяців доопрацювання проект прийняли в першому читанні. При підготовці до другого читання в документ внесли близько шести тисяч поправок.

6) Засідання Верховної ради, на якому розглядався проєкт Основного Закону тривало цілу добу. 27 червня 1996 року парламент вирішив розглядати проект на одному засіданні без перерв. У результаті бурхливих дискусій за підсумками безперервної 24-годинної роботи депутатам вдалося узгодити всі положення документа. Голосування проводилося по кожній статті окремо і цілими розділами. Голосування за Конституцію України в цілому відбулося о 9:20 ранку 28 червня 1996 року.

7) “Є Конституція!”, – такі були перші слова голови Верховної ради Олександра Мороза після прийняття Конституції 315 голосами.

8) 21 червня 1996 року було прийнято доповнення Мороза про виключне право народу визначати і змінювати конституційний лад і про те, що це право не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.

9) Конституція України могла бути не прийнята 28 червня, бо напередодні історичного засідання парламенту Президент України видав указ про проведення всеукраїнського референдуму 25 вересня 1996 року про прийняття нової Конституції України. Однак після ухвалення Конституції цей указ був скасований.

10) Президент України Леонід Кучма не був присутній на доленосному засіданні парламенту, однак за кілька хвилин до остаточного прийняття депутатами Конституції прийшов до сесійної зали. Кучма у своєму короткому виступі назвав прийняття Конституції історичною подією.

11) Міжнародне співтовариство привітало ухвалення Конституції України, назвавши її однією з найдемократичніших у світі.


Згадуємо основні віхи процесу ухвалення Конституції та найголовніших конституційних змін
Кожен рік напередодні 28 червня українські журналісти пишуть і говорять про Конституцію. Можливо, людино-години ефіру телевізійників та рядкооб’єм пишучих хоч колись допоможуть сформувати й в істеблішменту, й у суспільства відчуття святості Основного Закону. Як ми його не змінювали б, не перезавантажували, Конституція – одна з цеглин фундаменту держави.

Кожен рік цього дня чиновники та депутати попередніх скликань піднімають келих вина на честь події 23-річної давнини, за ухвалення Конституції, навряд чи оголошуючи наступний тост за неухильність слідування Основному закону. На жаль.

Ми вирішили нагадати основні віхи процесу ухвалення Конституції та найголовніших конституційних змін.

ЯК УСЕ ПОЧИНАЛОСЯ

Одного весняного ранку 1995 року в редакцію «Київських відомостей» завітав нардеп Сергій Головатий.

- Я маю сенсацію, – оголосив він, – пропоную укласти Конституційний договір між гілками влади та суспільством.

Україна тоді, вже на п’ятому році Незалежності, користувалася конституцію УРСР. Ухваленню нової Конституції заважав постійний та класичний конфлікт між президентом, прем’єр-міністром, Верховною Радою та неспокійним громадянським суспільством. Конституційний договір між ними мав розв`язати проблему.

Жодної хвилини, не вагаючись, журналісти на першу полосу винесли інтерв’ю з Головатим, де покроково розбирався проект пропонованого ним договору.

Можна сказати, що з цього почався Конституційний процес.

Конституційний договір був документом, у якому містилася дата розробки й прийняття Конституції України. Пізніше учасники процесу казали, що цей період для парламенту – це постійні розмірковування: чи відбудеться Україна як держава? Це був важкий і з багатьма випробуваннями шлях до Конституції України.

 Восени 1995 року до Верховної Ради було подано перший проект Конституції. Тоді в парламенті не налічувалося навіть сотні парламентарів, які дотримувалися національно-демократичних поглядів – більша частина Ради мізками ще були у Радянському Союзі. Але це була блискуча та непохитна у поглядах сотня: Чорновол (покійний), Юхновський, Лук’яненко (покійний), Горинь, Головатий, Буткевич, Поровський, Пронюк, Ємець, Сирота, Плющ (два останніх теж покійні).

Україна багато разів демонструвала, що її розвиток визначає креативна меншість. Але вперше це так успішно трапилося під час процесу набуття Незалежності. Цікаво, що більшість цих людей із сотні націонал-демократів, які закладали основи української України під час Конституційної ночі (Основний закон розглядали навіть уночі), жодного разу не покинули зали, навіть для ковтка води та перепочинку…

Конституційна ніч із 27 на 28 червня 1996 року була ніччю їхнього тріумфу. Хоча самі вони вважають її швидше ніччю компромісів. Коли, створюючи паспорт держави, одним чимось жертвували, щоб зберегти щось інше – більш принципове. Питання єдиної державної мови, символіки, власності – все ставало предметом торгу, жорстко дискутувалося, голосувалося в пакеті. Щоб «протягнути» в проект символіку, наприклад, йшли на поступки по лінії організації влади, із питаннями Криму і призначення прем'єр-міністра України.

Ну, ви пам’ятаєте ці битви не за слова, а за слова-сенси. Як правильно вживати – «український народ» чи «народ України», чи прибирати з присяги нардепа слова, що «депутати виконують свої обов'язки в інтересах усіх співвітчизників». Ну, а федеративний устрій та другу державну нацдеми видирали з проекту «із кров’ю». Одним словом – так була прийнята Конституція України, яка закріпила незалежність і суверенітет. І це, безумовно, заслуга й парламенту, і тодішнього президента. Тоді, 1996 року, ухвалення основного закону незалежної України відбулося в повній відповідності до положень Конституції УРСР 1978 року.

ПОЛІТРЕФОРМА МЕДВЕДЧУКА-МОРОЗА: МАЙДАННІ ЗМІНИ КОНСТИТУЦІЇ

2004 року відбулася Помаранчева революція, коли ухвалили конституційні зміни, які готували Медведчук, Симоненко, Мороз.

Закон про внесення змін до Конституції (про політичну реформу) передбачав перехід від президентсько-парламентської до парламентсько-президентської форми правління, формування уряду коаліцією депутатських фракцій, продовження терміну повноважень Верховної Ради до 5 років.

На мій погляд, політреформу, ухвалену як умову мирного відходу від влади Кучми, не можна ані критикувати, ані ідеалізувати. Кожен з її ініціаторів мріяв тут про своє. Мороз – про посилення парламентаризму, він завжди був апологетом парламентської республіки, Медведчук категорично не хотів залишати президентом Ющенка з повноваженнями Кучми.

КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД, ЯКИЙ ЗМІНИВ КОНСТИТУЦІЮ ОДНИМ РІШЕННЯМ

30 вересня 2010 року, після перемоги на виборах президента Віктора Януковича Конституційний Суд України скасував дію конституційних реформ, що були ухвалені в 2004 році.

Тоді автор цих рядків була присутня у ложі преси Конституційного суду та на брифінгу Олени Лукаш. Вже тоді юридичне оформлення антиконституційного перевороту супроводжувала обстановка ненависті між медіакорпусом, суддями та чиновниками президента. Тоді здалося добрим знаком те, що Олена Лукаш, яка давала брифінг про правильність рішення, раптом мало не впала, зашпортавшись об сумку.

Рішення Конституційного Суду 2010 року було використане для того, щоб почати жити тим режимом, який очолив Янукович, за Конституцією 1996 року.

Відбувся фактично антиконституційний переворот, внаслідок чого президент Янукович привласнив собі право на формування уряду. Партії не змогли ефективно протидіяти вказаному рішенню Конституційного Суду, оскільки в ті часи в Україні активно розгорталися політичні репресії. В принципі, творці перевороту самі віддали Януковичу в руки контроль над урядом, виконавчою вертикаллю, силовиками та й інформаційним простором.

НАЗАД ВІД ЯНУКОВИЧА: І ЗНОВУ ЧОТИРИ ДВІЙКИ

2014 рік, країна опинилася у вирі революційних подій, фактично без президента.

21 лютого 2014 року Верховна Рада України без рішення профільного комітету і без висновку Конституційного Суду прийняла закон № 742-VII «Про відновлення дії окремих положень Конституції України».

Наступного дня, враховуючи, що Закон про відновлення дії окремих положень Конституції України не був підписаний президентом, через те, що той самоусунувся, парламент ухвалив постанову «Про текст Конституції України в редакції 28 червня 1996 року, із змінами і доповненнями, внесеними законами України від 8 грудня 2004 року № 2222-IV.

КОНСТИТУЦІЙНИЙ ПРОЦЕС ПІСЛЯ ЕВРОМАЙДАНУ

В останні роки було ухвалено два важливих конституційних закони.

2 червня 2016-го парламент приймає конституційний закони, які запустили судову реформу.


7 лютого 2019 року Верховна Рада приймає закон "Про внесення змін до Конституції України (щодо стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства України в Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного договору)", ініційований президентом.

І що цікаво, якщо після 1996 року Україні всі дорікали браком легітимності щодо всіх наступних змін до Конституції («Ви весь час вносили зміни під тиском обставин із порушенням процедури» – традиційна фраза і для європейських, і для вітчизняних експертів), то два останніх закони були прийняті бездоганно. Будемо сподіватися, що чесність прийняття стане першою ознакою їхнього дотримання.

ЗМІНЮВАТИ ЧИ НІ?

Характерною ознакою нашого політичного часу є прагнення постійно оновлювати, перезавантажувати, перезапускати Конституцію. Логіка вищого політичного класу: мовляв, ми так погано живемо в країні, бо у нас недосконала система влади.

Це так прийнято – у власних негараздах звинувачувати закон. Це стійкий міф пострадянської країни. Молоді журналісти люблять повторювати це за політиками, особливо за президентами, які на зорі своєї влади завжди мріють про сильну президентську модель, а під кінець – про парламентську. У різні роки ми ставили запитання про доцільність повного нового тексту Конституції всім батькам Основного закону. І їхні думки, сказані в різний час з різного приводу, з початку 2000-х по цей рік – співзвучні. Наведемо цитати авторів Конституції, практично всі з яких є безперервними учасниками конституційних груп (за винятком часів, коли країною керував Янукович). Ось що казали отці (без лапок) Конституції про доцільність прийняття нового Основного закону. 

З інтерв’ю з отцями Конституції різних років:

Михайло Сирота (нині покійний):

- Я був і залишаюся прихильником того, що будь-яка нова Конституція одразу ж упреться в жорстке протистояння на кшталт – друга державна мова, подвійне громадянство, федеративний устрій... Я це вже проходив, коли ми приймали Конституцію 1996 року. Тоді парламент був більш поміркований, більш спокійний – і то ми ледве-ледве знайшли межу компромісу. Усі розмови про прийняття нової Конституції мають два підґрунтя. Люди – малопрофесійні й не знають, про що говорять, і по-друге, мають ілюзію, що зможуть зробити Конституцію під себе.

Сергій Головатий:

- Я завжди це кажу, що не можна гудити текст (мається на увазі – Конституції – ред.). Справа не в тексті, хоча так само, якщо формули конституційно не досконалі, то тоді вони породжують і вади. Але не можна фетишизувати, не можна робити фетиш із норм самих. Бо норми, вони в принципі мертві, вони на папері. А щоб вони діяли, то це залежить від того, як їх запускає людина. Людина, яка на посаді Президента, депутата, уряду, інших. Тому оці всі речі й забезпечують дієвість Конституції – досконалість норми і відповідні до норми дії людини, посадової особи.

Іван Заєць:

- Я не прихильник нової редакції Конституції. Я вважаю, що потенціал цієї Конституції до кінця не вичерпаний. Питання – не в тому, що написано в цій Конституції. Є там якісь такі, будемо так казати, кострубатості й т.д. Але питання – в застосуванні цієї Конституції. Чи є у політичної еліти, в керівників нашої держави, політичних наших діячів бажання жити за Конституцією, чи його немає. Чи є той рівень культури, чи є та політична воля? Ось у чому питання.

По-друге. Потенціал цієї Конституції можна ще посилити, якщо прийняти конституційні закони. Тобто, дехто називає там п'ятдесят, дехто 47 конституційних законів, які треба ухвалити для того, щоб створити законодавчі механізми реалізації положень Конституції – ті чи інші.

…Чи є сьогодні у політичному істеблішменті розуміння того, що не можна врегулювати всі суспільні відносини на рівні Конституції. Слід мати традицію, звичаї, певну культуру. Чи є у наших політиків така риса, як прагнення, наприклад, шукати консенсус, іти назустріч суспільним запитам? От про що мова сьогодні. Тому ці всі, хто говорять сьогодні про те, що потрібна нова Конституція, що треба змінити форму державного правління, – це все люди, які хотіли б під себе написати цей документ. Вони не хочуть жити за Конституцією, вони хочуть, щоб Конституція була написана під їхнє розуміння.

Володимир Буткевич:

- Для чого міняти всю Конституцію, пробачте? Конституція – серце народу, вона не ганчірка на швабрі, яку можна зняти, викрутити – і знову почепити. Потрібні й можливі зміни, але подивіться, як вносилися останні правки: ми взяли тільки буквально фрагмент – і вставили в преамбулу (це важливо, бо преамбула – не передмова, це сваї, на котрих стоїть основний текст), далі вносили оці фрагменти в статті, не чіпаючи тіла Конституції. Тим більше, – міняючи основні засади, слід проводити референдум. І тому – якщо затівати цю всю історію, то це – розвал держави.

Лана Самохвалова, Київ

Пікнік на природі: душевний відпочинок у бесідках «Диканьки»

Складно уявити весну без сонця, співу птахів та душевних вечорів у бесідках на природі!

Коли немає можливості поїхати далеко за місто, відпочити від міської метушні та задушливих офісів допоможе смачна трапеза на свіжому повітрі в ресторані української кухні «Диканька»!

До вашої уваги — величезний літній майданчик з безліччю дерев'яних альтанок та великим бунгало, що розташовані в тіні мальовничого соснового бору, далеко від галасливого міста та нестерпної літньої спеки. Тут на вас чекають ароматні наливочки від солохи Раї та приємний настрій в атмосфері, яка наскрізь пронизана творчістю Миколи Васильовича Гоголя.

Наші затишні альтанки подарують вам незабутні враження! Навіщо їхати кудись, витрачатися на аренду бесідки, м'ясо, вугілля та мангали, готувати та потім прибирати, якщо у бесідках «Диканьки» ви зможете влаштувати собі справжнє свято! Тим паче, що при замовленні від 550 грн ви зможете відпочивати зі своїм алкоголем!

Свіже повітря наганяє апетит, а наші талановиті кухарі попіклуються, щоб ви насолоджувалися виключно найсмачнішим шашликом, стейками, овочами та грибочками гриль! Різноманітність неперевершених страв української кухні забеспечить справжнє свято для шлунка, а слух порадують вечірні музичні виступи.

Крім того, літній сад — це ідеальне місце для проведення таких незабутніх свят, як ювілей, день народження або весілля.

Чекаємо на пікнік!

Ресторан «Диканька»

вул. Малишко, 4А

(044) 573-35-23

(067) 434-05-02

http://www.dykanka.com.ua


Про свята)

...Нині на календарі отакі гарні свята:
День донькі - усім бігом вітати донечок, та дарувати гарні подаруночки!podarok cvetok
Всесвітній День пінгвінів - оце свято можна святкувати як душа забажає - програма довільна)
День паперових літаків - зробіть обов'язково паперовий літачок, злітайте назад в дитинствоsmile
День ДНК - підозрюю, наші ескулапи точно цю дату обмиють чистесеньким медичним етаноломtost  чи то кон'ячком)
День співтовариства Червоних капелюшків - виявляється, і таке є omg
День дівчат (Перший день літа), Ісландське свято, але мені дуже до вподоби ura Добре свято започаткували - що може бути краще за літо та дівчат?!)))
Гарного нам настрою, сонечка, посмішок!