хочу сюда!
 

Маша

46 лет, козерог, познакомится с парнем в возрасте 33-63 лет

Заметки с меткой «незалежність»

З Днем Незалежності,Україно!!!

Любіть Україну у сні й наяву, Вишневу свою Україну, Красу її, вічно живу і нову, І мову її солов'їну.     

Зробимо Інтернет жовто-блакитним!

Друзі  до святкування дня незалежності  України  плануються такі заходи в Інтернеті від  Українського Віртуального Опору.

Перше   виставити  одинакові аватори на  свої канали  оформити  їх  в жовто-блакитний колір  , також на всіх каналах  де є можливо,  на головну сторінку  виставити гімн України у  You Tube   включити  автомат  на відео . 

Поставте ці аватарки "вконтакті", на "і.юа", на "фейсбуці". Неподобаються аватари - придумайте самі, діліться придуманими авами - поширюйте. Для нашої держави настав дуже важкий час, час коли ми повинні пам"ятати про свою єдність, пам"ятати що ми українці. Так зробимо-ж Інтернет жовто-блакитним принаймні на Наше з Вами свято!

ВСІ АВАТАРИ МОЖНА СКАЧАТИ ТУТ http://sites.google.com/site/fotoanukovic/

Аватор  № 1

Аватор №2
Аватор № 3  для  You Tube
Лінк  на гімн     у  You Tube              http://www.youtube.com/watch?v=p_e1oM7x41o Лінк на гімн у  В  контакті                http://vkontakte.ru/video-17566318_146512856

Просимо  друзі  підтримати  акцію    пов’язану  з днем   незалежності нашої   держави.

Слава Україні ! 

                                                                                                                                             

                                                  

Координаційна рада  УВО яка  ухвалила  рішення .

http://www.youtube.com/user/Bucovinets          http://narod.i.ua/user/2453771/

http://www.youtube.com/user/astrabest http://www.youtube.com/user/vitaliydoctor http://www.youtube.com/user/Rus8911             http://Independence.narod.i.ua/ http://www.youtube.com/user/VoliaABOsmerti   http://vkontakte.ru/id63528499  http://uvo.cv.ua/toshu/

http://uvo.cv.ua/profile.php?user=kharakternyk

70-ти річчю УПА присвячується !!!

УПА була створена14 жовтня 1942 року за рішенням політичного проводу ОУН для захисту мирного населення України від знущань німецької окупаційної влади, а після 1945 року для захисту мирного населення  від російських окупантів. Головнокомандуючим УПА, з 1943р. по 1950р. був Роман Шухевич, псевдонім Тарас Чупринка. Маючи визначні здібності, він створив дієздатну, багаточисельну військову силу, яка маючи розгалужену підпільну мережу, успішно і потужно протистояла німецьким і совітським каральним військам. 

     Жахливі наслідки діяльності радянської влади на Україні, голодомори, репресії, терор на Східній Україні з 1920р. по 1941р., масові вбивства, катування, четвертування людей в тюрмах НКВД на Західній Україні з 1939р. по 1941р. та не менш «миролюбна» політика Гітлера, остаточно озлобили людей проти Німеччини і Московітського більшовизму.

    Жорстокі та антилюдяні політичні системи комуністичних та фашистських загарбників сприяли державницьким та патріотичним почуттям українського мирного населення, котре масово вливалося в ряди УПА. В1944р. УПА нараховувала близько півмільйона осіб. Саме УПА врятувала населення Західної України від масового терору і повного знищення комуністичним режимом, очолюваним Сталіним. Добре організована УПА вела успішну, але кровопролитну війну із комуністичними загарбниками. УПА тісно співпрацювала з підпільною організованою мережею ОУН, отримуючи від них усю необхідну інформацію.

     УПА -  це широкомасштабний партизанський рух опору,який був дуже добре організованим, законспірованим, мобільним, скоординованим і являв собою дійсно партизанську армію відмінну від усіх інших, що діяли в Другу Світову Війну. УПА ніколи не отримувала міжнародної допомоги. Зброю, боєприпаси, уніформу діставали в бою з нацистами і більшовиками. УПА створила і володіла сіткою підпільних військових навчальних закладів. Також в кожному військовому підрозділі перебував священник, котрий виконував функції капелана.

    Усе керівництво УПА було високорелігійним і велику увагу приділяло захисту церкви на Західно-Українських землях від безбожного комуністичного режиму. УПА вела христову війну в ім'я віри, правди, справедливості з диявольським більшовизмом, котрий потопив в крові мільйони вірних християн. Самовіддана боротьба воїнів УПА надовго залишилася в пам'яті народу і також посприяла остаточному розвалу соціалізму, краху комуністичних і соціалістичних ідей в світі.

     В УПА воювали люди різних національностей: українці,  вірмени, грузини, узбеки, азербайджанці, німці, італійці, татари. Вони переходили в УПА, протестуючи проти політичних режимів Німеччини і  Московії, переховуючись від їх спецслужб. Деякі були просто звільнені при депортації з залізничних ешелонів, при ув'язненні з тюрем гестапо, СС та НКВД. Підрозділи УПА знищували високопоставлених ворожих командирів, котрі приймали участь в каральних операціях проти мирного населення, знищували сексотів та ворогів українського народу. Два керівники найвищого командного складу ворожих армій Нацистського СА Віктор Люцце і Червоної Армії маршал Микола Ватутін, були знищені бійцями УПА.

    Каральні війська СССР жорстоко розправлялися із мирними людьми, котрі матеріально і морально підтримували борців за волю і незалежність України, а також і з членами родин воїнів УПА. Найжорстокіші катування зазнавали родичі воїнів української армії, котрі боролися в підпіллі із більшовизмом. В тому числі і родичі головного командного складу УПА. Так, вся родина Романа Шухевича, дружина і малолітні діти, були арештовані, піддані фізичним і моральним катуванням та утримувалися як заручники.

     Мирне населення високо цінувало боротьбу УПА і всіляко підтримувало військові підрозділи УПА. Завдяки підтримці мирного населення та хорошій організаційній діяльності вищого командного складу, успішні бойові дії велися до початку 50-х років і були направлені виключно проти каральної системи СССР.  5 березня 1950 року ворожі спецслужби вистежили в с.Білогорща під Львовом Головнокомандуючого УПА Романа Шухевича з відділом особистої охорони. В нерівній битві з військами НКВД вони загинули, як Герої, знищивши чимало ворогів. Рівно через 3 роки, 5 березня 1953р. помер Сталін.

    З 1950р. по 1954р. очолював УПА Василь Кук, котрий будучи пораненим в бою потрапив у полон. Практично з початку 50-х років за рішенням головного проводу ОУН активні бойові дії згортаються, деякі формування розпускаються, а організаційна мережа переводиться в глибоке підпілля і основний напрям роботи зосереджується на пропагандивно-інформаційній діяльності. Левова частка найкращих сил ОУН та УПА отримує завдання легалізуватися, щоб в майбутньому підтримати та продовжити національно-визвольну боротьбу. Це завдання було успішно виконано і основні сили були збережені від повного знищення. Останній військовий обов'язок воїни УПА виконували в жовтні 1956 року,  коли сміливо боролися на кордоні з Венгрією, щоб допомогти Венгерському анти-комуністичному повстанню. Окремі відділи діяли включно до 60-х років. Ці герої плекали ідею Української Державності протягом усього життя та передали її наступним поколінням. В наслідок чого у 1991 році і постає Незалежна Українська Держава.

          Українська Повстанська Армія була народною армією. Вона діяла в умовах бездержавності протягом багатьох років і повністю підтримувалася українським народом.

Слава Україні !!!Слава Героям України !!!

П.С.: Округи ділилися на повіти, що збігалися задміністративним поділом, повіти - на райони і підрайони, що включали 3-5 сіл. Низовими організаційними осередками були "п'ятірки" і "трійки", тобто 3-5 членів УПА, завжди добре законспірованих таким чином, що, якщо в якомусь селі було дві "п'ятірки", то вони не знали один про одного. Якщо в якійсь місцевості не було належної кількості активістів руху, то там призначався станичний. В Організації панувала військова дисципліна. Для конспірації кожен член УПА повинен був мати псевдо, ніхто не вживав справжніх імен і прізвищ. Інформація передавалася грипсами. Всі села і міста в системі інформації і зв'язку ОУН  були закодовані. Коди і псевдо часто змінювалися.

Структурами УПА в краї, в який входили Галичина і Волинь (у 30-і роки волинські землівиділилися в окремий Північно-Західний Край, а пізніше діяльність УПА поширилася на всі українські етнічні землі), керувало Крайове Керівництво, очолюване Крайовим Керівником. Виконанням рішень Керівництва займалося крайової екзекутиви (від лат. слова - "виконувати") УПА на західноукраїнських землях, яке поділялося на ряд референтуp (військову, ідеологічну, пропаганди).

Підтримую! Сподіваюсь! Вірю!

Вітаю усіх небайдужих з  днем проголошення незалежності України!!! Щоб стати кращими - позбудься гіршого!!! Не будь байдужим!

Внутрішні війська Росії у придушенні демонстрацій.

Всі, хто бачив відео розгону загонами «Беркута» демонстрантів на Майдані незалежності, був вражений жорстокістю дій, так званих правоохоронців. І у всіх, без винятку, виникало питання: за що?

Питання обгрунтоване, але, на жаль, без відповіді. Тому, що питання не правильне.

Жодна розсудлива людина, а тим більше боєць спецпідрозділу, запорукою виживання якого є адекватність оцінки небезпеки ситуації, не побачив би в киданні яєць або порожніх пластикових пляшках загрози для свого життя, життя товариша або оточуючих. До того ж, за відомостями від безпосередніх потерпілих, ніхто про майбутнє «встановленні ялинки» не підозрював. І багать ніхто не палив. Тому присутні на міліцейському відео запалені палиці взагалі незрозумілого походження. Можливо взагалі не з Майдану?

За версією одного зі студентів, що звернулися до київської лікарні швидкої допомоги, люди були оточені особами у формі «Беркута», з відзнаками цього спецпідрозділу, стиснуті ними в кільце, після чого, без попередження, почалося застосування спецзасобів у вигляді кийків і сльозогінного газу.

Студент особливо наголошував на тому, що співробітники МВС не робили ніякої відмінності між чоловіками і жінками, а з останніми обходилися з вражаючою жорстокістю, намагаючись роздати їм пару зайвих ударів.

Але невже служба в українських спецпідрозділах, психологічна обробка або який-небудь ще фактор змушує співробітників втрачати людську подобу? Повірте, абсолютно - ні. Я особисто маю честь бути знайомим з багатьма ветеранами і діючими співробітниками не тільки «Беркута» , а й «Барсу» , «Титану», Управління «А» СБ України , спецназу ГУР МО України , Управління фіззахисту і т.д. Як говорилося у відомому фільмі - це не блатні, не їхній почерк.

Тому, пропонується Вам інше питання: не «за що», а «чому»?  І даємо відповідь - тому, що не наші. Не українці. Спецназ внутрішніх військ Російської Федерації.

На жаль , інформація попередня, але для нас вона порівнянна з повідомленням про підготовлюваний теракт. Нехай не виправдається, нехай виявиться не зовсім вірною, але побережемось .

Сенс отриманого від двох власних джерел Politica - Ua.com повідомлення полягає в тому, що в п'ятницю, на один з військових аеродромів Київської області (орієнтовно Васильків) були прийняті 2 літаки з бійцями цих спецпідрозділів. У зв'язку з великою кількістю підрозділів спеціального призначення у внутрішніх військах РФ, точно назвати цей спецпідрозділ є неможливим. Це може виявитися і «Витязь » і « Русь» , але для нас з Вами це не принципово. Відомо точно, що це не оперативний спецназ, а саме бойовики - штурмовики.

У подальшому їм була видана форма українського «Беркута» для проведення акції. Чому саме «Беркута» - тому що більше немає кому. Одні нечисленні, а інші не підходять по компетенції .

Хочеться вірити, що саме через це, частина міліціонерів оточення (наших, а не перевдягнених) давали втекти молоді за межі побоїща, і тим самим вберегли наших дітей.

Та є ще одне але: сьогодні з хвилини на хвилину очікується приліт поповнення, ще двох літаків з бійцями.

У 16-00, раніше задіяні на Майдані російські бійці були зосереджені у дворах вулиць Саксаганського і Тарасівської. Хоч і були вони одягнені не в форму, а в спортивні костюми, їх виділяла побудова в шеренги і закриті обличчя.

З 17-00 вони отримали вказівку провести провокації із захопленням Київської міської державної адміністрації та акції вандалізму біля Адміністрації Президента, щоб сформувати привід до подальшого силового вирішення конфлікту (для цього їм навіть були видані кепки учасників Євромайдану), в якому в подальшому і будуть брати участь, вже переодягнувшись у міліцейську форму.

Очевидно, сьогодні планується «Кров на Майдані 2».

Ми закликаємо українців - будьте обережні! Попередьте близьких! Вважати сьогодні, що «Беркут» - це не правильна , але все таки наша міліція - небезпечно. Дійте організовано і всіляко уникайте сутичок ! «Витязі » та інші мають завдання ВАС не шкодувати. І відповідальності за свої дії вони не понесуть ніколи. Може їх навіть до державної нагороди Росії представлять за відмінне виконання завдання щодо зміцнення зовнішньополітичного становища РФ.

Єдиний спосіб протидіяти запущеній машині - це витягнути російські вуха на світ Божий. Фотографуйте обличчя бійців «Беркута» і викладайте їх в мережу.

Не здійснюйте хуліганських дій, не піддавайтеся на провокації.
Розмовляйте зі співробітниками міліції виключно українською мовою і будьте вкрай обережні з тими, хто її не розуміє.

Зрозумійте, сьогодні владі вигідна відповідь народу у вигляді нападів. А якщо їх не буде - їх створять. Ви самі можете організовано документувати (ні в якому разі не ловити) хуліганів, повідомляйте про них у міліцію, спробуйте змусити систему ловити саму себе. Знімайте, знімайте і знімайте.

Але не дайте себе скалічити! Не дайте зробити дівчину, що знаходиться поряд, безплідною! Ви не уникнете тренованих бойовиків, діючи порізно.

А тепер, звертаємось до Вас, панове опозиціонери. Стояти до крові, як сказав пан Яценюк, в ліжку можна довго. І якщо приїхати на Софіївську площу до обіду, то точно в побоїще не потрапиш.

Тут треба дійсно проявляти, що Ви - «Удар», «Батьківщина» і «Свобода».

Бо ж виникають питання: Удар куди? У телевізор? Ціною крові дітей? Свобода для кого? Для членів партії шляхом придумування нових гасел? А Батьківщина чия? Коли то було святе слово, писали по рядку з великої літери. А зараз?

Зараз панове, вкриті народною довірою, візьміть свої дорогі телефони і задіюйте Ваші повноваження, а також Ваших високооплачуваних юристів, журналістів і бажано особисту охорону .

Убережіть тих, хто ще в Вас вірить, хоча б для того, що б Ваш електорат не перебили до чергових виборів. А то хвилю Ви використовували, а самі? Розгойдування машини і топтання сцени не рахується!

Якщо ви задокументіруете і доведете факт участі військ РФ в національному конфлікті, а тим більше з використанням форми і відзнак МВС України - у Вас карт- бланш. Робіть з цими садистами при владі, що хочете. І обгрунтовано.

Хочете до Європи і поставити на місце РФ? Отримайте підстави для демаршу російському послу, причому підтриманий на міжнародній арені.

Хочете підстави для імпічменту - ось вони, а не огульні заяви, смішні для будь-кого, хто читав Конституцію. Залучення військ іншої країни - чи це не злочин проти державності?

Хочете покарати МВС? Пишіть депутатські запити для встановлення конкретного підрозділу, документально залученого «для охорони правопорядку» перед «установкою ялинки» (впевнений, що легенда зашифровки російського спецназу дотримана в повному обсязі), отримаєте список його особового складу, зробіть співробітників «Беркута» Інтернет -зірками і доведіть, що реально їх там не було.

Розхитуйте владу далі, а не виступайте з промовами. Тому, що якщо вказівки дядька Вови будуть виконані повністю, Вас в Україні більше не буде. Ні як політичної сили, ні як фізичних осіб.
Переклад з матеріалу: Politica-Ua.com  надруковано 1.12.2013.

Пербіг подій доводить правдивість припущень(((

А Львів довів свій солоспів

Галичани проголосили незалежну Україну ще 20 жовтня 1918 року

19.08.2011

Львів – Фольклорним фестивалем «Етновир» в п’ятницю у Львові розпочались численні заходи з нагоди святкування 20-ї річниці незалежності України. Численні мистецькі, наукові, культурні заходи відбуватимуться протягом цілого тижня. Серед наукових заходів привертає увагу виставка, яку відкрили в Державному архіві Львівської області. На виставці в  Державному архіві Львівської області представлені архівні матеріали від жовтня 1918 року і до 1991-го, які розповідають про боротьбу українців Західної України за незалежність і власну державу. В експозиції – відозви, рішення, рапорти військових комісарів австрійському уряду, накази жандармерії, присяги УГА та УПА, публікації у друкованих виданнях.У роки панування різних влад, чи то австро-угорської, чи польської, чи німецької, в Галичині виходило багато україномовних газет, які були досить впливовими.

Одним із найцікавіших і найважливіших, на думку істориків, документів, представлених в експозиції, є публікація в газеті «Діло» від 20 жовтня 1918 року акту проголошення Української держави на території «українських етнографічних земель Австро-Угорщини», тобто на території Галичини на схід від річки Сян, Лемківщини, північно-західної Буковини та Закарпаття. «Ся українська національна територія уконституовується отсим як українська держава. Постановляється поробити приготовні заходи, щоби се рішення перевести в життя», мовиться в документі.   Про акт проголошення Української держави мало хто знає – науковець   Працівник Львівського обласного архіву Олег Бондар зауважує, що про акт проголошення Української держави мало хто знає і згадує. «Вже у 1918 році українська община говорила про саме проголошення. Навіть ще не було 1 листопада, про яке ми говоримо як про зрив. Із тих документів, які у нас є, можна дізнатись історію встановлення держави від самого початку», каже науковець. У жовтні 1918 року у Львові тривали сутички між українцями і поляками. Австро-Угорська імперія почала розпадатися. Тому українці і поляки активно діяли задля власних держав. На засіданні міської ради була проголошена приналежність Львова до Польщі. Поляки та українці виходили на мітинги, організовували численні акції і кожен відстоював власні ідеї і власну державу.   Польська преса ігнорувала українські заходи, а українська – польські. Хоча на сторінках тодішніх часописів друкували чимало пропагандистських публікацій.   На виставці представлені також відозви і публікації пізніших часів, ОУН і УПА, в яких людей закликають боротися за незалежність держави Україна.

Прощальні пісні політичних пігмеїв Піндостану

 
"Не, ребят, эпоха политических пигмеев, работающих на пиндостан, прошла навсегда. Усе. Пускай, если хотят, споют на прощанье..."
Віктор Пелєвін

Від Русі до Піндостану
"Вони не всіх вивезли, трохи нас лишилося, трохи нас лишилося, вони не все спалили, вони не все забрали, вони не всіх загризли, вони нас любили, вони нам помогли"
Юрій Андрухович, "Рекреації"
Протягом трьох минулих століть, після поразки від Петра І під Полтавою в 1709 році, над руською нацією проводилася "негативна селекція".
Відразу ж після закінчення полтавської сутички спеціально відібрані люди з меншиковської орди взялися за грабіж території Русі, яка потрапила в зону їхнього контролю. Церкви, храми, монастирі з каплицями й багатими маєтками, включно зі знаменитою в Європі Києво-Могилянською Академією, були повністю розграбовані.
На десятках тисяч гарб, возів потягнулися до півночі, у Московію, усі історико-культурні та найцінніші матеріальні цінності.
Туди ж погнали й національну еліту, знаменитих руських вчених.
Ті ж, хто опиралися, чинили спротив - густо усіяли своїми тілами шибениці, споруджені як на деревах і землі, так і на воді.
Відтоді перед природними лідерами нації, талановитими вченими, діячами культури постала дилема. Або ти вірно служиш Піндостану, або тебе знищують фізично, і навіть, намагаються очорнити пам'ять про тебе.
Так поступово древня руська нація перетворилася на юрбу.
Її окремі одиниці й досі не в змозі бути незалежними в особистому мисленні. І особливо - у дослідженні історичного минулого наших предків.
19 років тому на порожні голови безініціативно-аполітичної юрби раптом впала з неба формальна незалежність. Україна отримала її не в результаті перемоги національно-визвольної боротьби, а випадково - Єльцин, щоб зіпхнути Горбачова, з бодуна одчинив ворота піндостанської кошари.
І виявилось - в Україні повністю відсутні політичні лідери, які здатні діяти самостійно, приймати вольові рішення.
До влади прийшли не рішучі лідери народної революції чи визвольної війни, а політичні пігмеї, котрі все своє свідоме життя лише виконували інструкції. Вони виявилися неспроможними в принципі розв'язувати державотворчі завдання, які стоять перед нацією.
Політичні близнюки або ілюзія вибору
"... если вас достаточно удовлетворит стратегия, которая заменит этих на Юлю, то меня такая стратегия не устроит и не заинтересует - как абсолютно близорукая".
З коментарів на УП
Вибір "Янукович чи Тимошенко" у другому турі президентських виборів, дуже нагадує дилему, яку було поставлено перед сумнозвісним Чапаєвим у однойменному фільмі: "А Ви за кого Васілій Івановіч, за большевіков алі за коммуністов?"
Очевидно, що обидва політики зробили ставку на Москву.
Проте, якщо Янукович цього й не приховував, відверто декларуючи свою "проросійськість" чи, за виразом Михайла Нічоги, "євразійство", то Тимошенко, задля здобуття електорату Заходу і Центру, намагалася це всіляко маскувати.
Однак, з точки зору ідеології, позиції ПР та БЮТ повністю збігаються.
Саме тому так легко скачуть, немов дітлахи з кімнати до кімнати - туди-сюди, сюди-туди - депутати-тушканчики БЮТу й ПР. Ще й отримують нагороди до Дня незалежності, в якості компенсації за принизливий титул "тушка".
Як відомо, у 2005 році з Партії регіонів до Тимошенко перекинулося чимало тих, хто турбується про свій бізнес - той же горезвісний Лозинський, або Королевська та їм подібні. "Тимошенко із задоволенням брала всіх, як вона тоді говорила, "на перевиховання". Сьогодні багато хто з них вже повернулися в "рідні пенати" "перевиховуватися" заново", - зазначає Анатолій Герасимчук.
Ніхто не зможе відняти в Тимошенко той вклад, який вона зробила в розбудову демократичної української держави протягом 1999-2005 років. Значною мірою завдяки її невичерпній енергії восени-взимку 2004-го українське суспільство відчуло свою здатність впливати на політичні процеси в країні.
Однак із вересня 2005 року, після поїздки до Москви, де, за словами Тимошенко, з неї знімаються всі звинувачення генпрокуратури РФ, Юлію Володимирівну з її "хі-хі" перед Путіним, ніби підмінили.
Москва зробила ставку... ще й на Тимошенко, а та у свою чергу - на Москву.
Залишилися суто зовнішні, декларативні прояви українства, які були настільки ж справжніми, як "заплетена коса". Саме тоді, а не в 2010-му, "усно" і почало "пропадати".
Першою несподіванкою для багатьох виявилося об'єднання помаранчевої та блакитної стрічок в ефірі каналу "Інтер" 9 вересня 2005 року, такий собі - національний "талісманчик".
Патологічна нещирість, загравання з Москвою, маніакальна жадоба влади, змови з Регіонами - ПРіБЮТ, спільні голосування з ключових питань, закон про кабмін тощо - призвело до втрати Юлією Володимирівною своїх давніх прибічників. Натомість новим, створеним за допомогою адміністративного та фінансового ресурсу, - забракло переконаності та переконливості.
У підсумку, це вартувало президентської посади в 2010 році.
Для перемоги на виборах їй забракло дрібниці - любові до України...
Ерзац-українство БЮТівського розливу
Ще Конфуцій застерігав, що коли речі в країні не відповідають своїм назвам, то наступає безлад, хаос.
Так, після І світової війни, у часи гіперінфляції в переможеній Німеччині - одночасно з мільярдними банкнотами почали широко застосовувати замінники продуктів: ерзац-кава, ерзац-масло тощо.
Нині в українському політичному просторі стараннями Тимошенко з'явився новий продукт - "ерзац-українство", зі смаком істотно відмінним від натурального.
Так нещодавно, виступаючи на мітингу, Юлія Володимирівна, людина з дитинства російськомовна, зачитуючи Харківські угоди, зауважила, що їй важко читати "нерідною" російською мовою. Аякже! Ще пам'ятні дні, коли пані Юля закликала "не галасувати за Януковічя".
Очевидно, саме труднощі спілкування "нерідною" мовою призвели до підписання в січні 2009 року в Москві угод, які стали справжнім "газовим зашморгом" замість обіцяного "українського прориву".
Вона тоді запевняла всіх, у першу чергу себе, що підписала надзвичайно вигідні для України газові угоди, а виходить - не розуміла, що підписувала. Чому ж було не взяти перекладача, як колишній міністр закордонних справ Володимир Огризко?
Спробуємо простежити: що ж зробила Юлія Тимошенко в царині "рідної" культурної політики за часи свого перебування при владі?
За словами Оксани Забужко, реальні реформаторські кроки в цій галузі були зроблені лише одного разу, коли при владі був уряд Єханурова, а віце-прем'єром з гуманітарних питань В'ячеслав Кириленко. "Уперше за три покоління, від сталінського перевороту починаючи, українці отримали змогу дивитися кіно рідною мовою. І для підтримки національного книговидання тоді було запущено програму, яка включала цілий комплекс заходів - від оновлення бібліотечних фондів до організації книжкових ярмарків, і наш бідолашний книжковий ринок був трошки ожив...
Але минулого року уряд Тимошенко всі ті програми закрив. Тобто зробив акурат те саме, що в 2004 році уряд Януковича, - здираючи шкуру з національного виробника, за одним заходом зіпхнув книговидання в прірву, як "найслабшу ланку". Абсолютно аналогічним методом".
"Нещирістю та лицемірством світ пройдеш, та назад не повернешся", - застерігає народна мудрість.
Отож і виходить, що, обираючи поміж Януковичем та Тимошенко, ми все одне вибираємо "Інтернаціонал", як відповів герой радянських анекдотів, міфологічний комдив Чапаєв, виплутуючись зі скрутного становища.
Від юрби до нації
"Українці та їхні керманичі продовжують жити в ледь модернізованій УРСР. Чому українським політикам бракує політичної волі раз і назавжди розпрощатися з колишньою метрополією?
...Почати діяти мають ті, хто вважає себе українцями, хто є патріотами Української держави".
Олег Романчук
Багатовіковий колоніальний статус України перетворив наших політиків на меншовартісний гібрид холопа царського із совко-бараном. Ще 20 років тому вони вели нас до "світлого майбутнього", а нині, схоже, повертають у "темне минуле".
Руками донбаських кишенькових злодіїв-щипачів і решти багатомільйонної армії п'ятиколонників-москвофілів, в авральному темпі, мало не галопом, вони намагаються форсувати повернення, як їм здається, овець паршивих до кошари московитського улусу.
Однак за нами - листопад 2004 року.
Його головна цінність полягає в тому, що народ уперше із часів УНР усвідомив свою політичну силу, здатність впливати на процеси в державі.
Майдан став першим кроком до перетворення юрби в націю.
Вона ще з козацьких часів славилася своїм нескореним, повстанським духом. От тільки завойовані плоди випускала, мов пісок крізь пальці.
Мабуть, уже варто, нарешті, затямити, що переможне повстання - це не омріяний рай, а лише початок. Шанс мати шанс...
Годі дорікати. Геть із великими сподіваннями на гегемонів, які самі все влаштують!
Наспіла пора прощання з політичними пігмеями колоніального Піндостану, які так ніколи й не стануть лідерами європейської України-Русі ІІІ тисячоліття.
Кожний, для кого Русь-Україна за 19 років стала єдиною Батьківщиною, долучайся до активного громадського й політичного життя, щоб відстояти власні права та свободи!

Лише тоді, те, що сьогодні здається поразкою демократичного проекту України, насправді стане тим, необхідним випробуванням, яке зміцнить, загартує й мобілізує енергію нації до невідворотного й незворотного етапу державотворення.
Настає час зробити другий крок...

Роман Ревчук, спеціально для УП
http://www.pravda.com.ua/columns/2010/09/7/5359536/

Державна мова

Якщо на вулиці  хтось заговорить до нас російською, ми враз переходимо на російську. Чому?? Чому переходимо на його мову, коли бачимо, що він навіть не намагається сказати хоча бслово по нашому? Бо він росіянин?? Бо він не знає української?? Бо він російськомовний українець?? Але за такої ситуації росіяни і всілякі російськомовні   коні троянські  завжди  будуть вважати себе кращими за нас. І навіть через  200 років  нічого не змінимо, а світ буде вважати, що Україна  - це одна із російськомовних країн.

                                  ****  ****   ****   ****

Прийшов Человік до місцевого відділку реєстрації громадян, щоб улагодити дуже важливу, термінову справу. 

--Здравствуйте – сказав  самовпевнено.

--...?? – відповів Чиновник.

--Что ви молчите? Я сказал здравствуйте! – розсердився  Человік.

--…??   у відповідь знову німе запитання.

--Я хотел уладить очень важное,  очень срочное дело! – майже крикнув відвідувач.

Тиша...

--Я хотел уладить очень важное, срочное дело!! – повторив Человік неприємним голосом, бо ця ситуація  вже почала його дратувати. 

Чиновник нарешті озвався:

--Але про що ви говорите? Я вас не розумію. Звідки ви приїхали? З Болгарії? Чи,може, із Сербії?  Вибачте, та я не знаю чужих мов. 

Здивований відвідувач  в першу мить  притих ... Коли ж  оговтався, то   став репетувати:

--Вы не понимаете, что я говорю?? Как это может быть!? Ведь я говорю на нашем языке! Почему вы делаете вид, что меня непонимаете? Я вызовувашего  начальника!

--А може покличете Президента?  - іронічно запитав чиновникі продовжив:-- Чи ви не чули про нові закони!? В державних установах  говоримо тільки українською мовою. Кожному,  хто на державній службі   спілкується російською, загрожує п’ять років в’язниці. Тому ідіть геть звідси! Та не повертайтеся, поки ненавчитеся  користуватися українською!  Інакше  покличу не тільки начальника, але й прокурора. І розлючений чиновник схопив  слухавку:  - Прокурор? Прийшов сюди якийсь провокатор, приїжджайте чимскоріш!

Наляканий чоловік кинувся навтьоки. Потім довго не міг второпати, що сталося. Вдома розповів про все  дружині. Вона також не змогла розібрати вчому річ. Увімкнули телевізор, дивляться -- а по телебаченню всі говорять українською. Увімкнули радіо – тесаме.  Нічого не розуміють… Нарешті спало їм на думку, щоб увімкнути радіо Москва. Якраз почули такі новини:

«…..На Украине  вступил вдействие  новый закон о языке.Запрещается  разговаривать на  русском  в государственных учереждениях, в армии,  милиции, средствах массовой информации,   учебных заведениях   и тому подобное. Каждому,  кто  нарушит закон, угрожает не менее пяти  лет  тюрьмы….»

Чоловік, мовчки, глянув на дружину -дружина на чоловіка.... Що ж робити? Дружина,  дещо мудріша за свого чоловіка, зметикувала  і придумала:

--Тебе надозаписать на бумаге то,  что нужно сказать в отделении   на украинском языке. Пойдёш туда ещё раз, возьмёш шпаргалку и будешь читать. Пусть наш сосед  поможет  Тебе  составить  несколько предложений. Нет другого выхода.

Человік зробив так, як порадила йому дружина. Сусід добре не знав української мови, але  з неабиякими зусиллями  написав на аркуші паперу всі можливі запитання чиновника і відповіді на ці запитання. І Человік знову вирушив  до відділку реєстрації громадян. Коли увійшов, то побачив  того самого Чиновника --  і   трохи  злякався. Але його справа була термінова, тому зважився підійти. Взяв  у руку шпаргалку і став читати:  

--Добрий день… я хотіти… улагодити… вкрай… важлива… справа…

Чиновник  привітався у відповідь та  привітно посміхнувся:

--  І навіщо  було вам гарячкувати? Бачите, якщо людина дуже чогось хоче, тоді може це зробити.  Чим  я можу вам допомогти?

--… мені… треба… паспорт… я... хотіти... їхати... до Росія – сказав Человік звеликими складнощами і зітхнув, немов переплив  через  ріку, в якій повно крокодилів.

--А на який термінви хочете їхати до Росії?

--... – занімів у відповідь Человік. 

Такого запитання у шпаргалці не було…Человік стояв, дивлячись  у  свою картку…   і нічого не міг сказати. Не був упевнений, чи те, що було в нього написане стосується цього запитання. Розмірковував  подумки, чи відзиватися, чи, може, зновувтекти.  Але наважився і невпевненим голосом, що зазвучав неначе погано настроєна скрипка, заговорив:

--Я… хотіти… їхати… і... моя… дружина… також… я просити… ви… дати… мені…паспорт…- прочитав Человік не дуже впевнений у собі. Подивився на Чиновника зі страхом в очах, бо здалось йому, що той хоче взяти до руки слухавку і знову покликати міліцію або прокурора. Але ні. Цього разу Чиновник був стриманим і терплячим.Человік зітхнув та подумав, криво посміхнувшись: «Видно у него сегодня хорошее настроение». 

Чиновник угледів цю посмішку:

--З чого ви смієтеся!? Чи бачите тут щось смішне!? Скажіть, що тут такогосмішного?  – запитав розсерджено.

Піт з’явився на лобі  відвідувача. Вже всерйоз наляканий,  він намагався щось сказати, але згадав, що російською  не слід говорити:

--Я... я... – зумів промовити тільки  дваслова.

  -- Що за «Я..я...»? – запитав грізно чиновник- Я поставив просте запитання: «На скільки часу ви хочете їхати до Росії», а нез ким ви їдете! – кричав чиновник. Чоловік, відчуваючи щораз більший страх іневпевненість у собі, стояв, дивився на чиновника і не знав, що відповісти. Нарешті наважився: ще раз підняв тремтячими руками свій папір  і трусячись  почав читати:

--Я… хотіти… їхати… і… моя… дружина… також…

--Годі! – пробив криком тишу чиновник. Ви так знаєте українську, як я китайську. Але для таких, як ви, ми робимо виняток. Даємо паспорти навіть тоді, коли в них таке знання української, як у вас. Причому то паспорти одноразового використання.  Поїдете тільки в один напрямок - туди. Без можливості повернення…

                                      ****    ****  ****  ****

.. І смішно і грішно…  Якби ж то наша влада булла іншою.. Якби  президентом не була  маріонетка без власних  поглядів, а рішучий і безоглядний політик,  справжній патріот…  

Або заведемо відповідні закони, або повік-віків будемо жити в дусі Радянського Союзу: вже назавжди в тіні Росії.  Прокиньмося! Бойкотуймо людей, які нав’язують  нам думку, що наша мова гірша. Не купуймо у крамницях, де не говорять українською, не відповідаймо людям на вулицях, коли питають в нас про що-небуть російською, не дозволяймо нашим дітям гратися з дітьми, яких батьки не хочуть навчати української мови, не читаймо газет, не дивімося телебачення, не слухаймо радіо на російській мові, не читаймо блогів, писаних російською, оминаймо десятою дорогою підприємства, в яких не говорять українською!   З такими людьми слід поводитися рішуче - не говорімо з ними! Просто  бойкотуймо їх всіх!! Рано, чи пізно вони будуть змушені  навчитися української або переселяться  звідси, якщо не зможуть нічого залагодити, не знаючи нашої мови. Показуймо завжди і всюди нашу українську гідність! Влада в нас така, яка є, зараз її не змінимо. Але влада - це не Народ. Бо Народ  - це звичайні люди, це ми! Показуймо всім, що ми українці і пишаймося нашою Батьківщиною!

Я знаю, що тепер нема такого політика, відважного, хороброго, який зумів би розбудити українській народ. Але  вірю, що така людина з’явиться.

Я вірю, що наша Україна зрештою стане справжньою Україною!

 

«Душу й тіло ми положим за нашу свободу,

І покажем, що ми браття козацького роду!»

Не забуваймо слів нашого чудового гімну, не забуваймо, що ми українці, пишаймося нашою українською мовою і нашою  Україною!

 

PS - Нехтую коментарі писані російською мовою!!!! 

 

 

 

З Днем НЕЗАЛЕЖНОСТІ, Україна !


ЯК ВИ ПРОВЕЛИ СВЯТО?

****************************

 

Рейтинг блогов
Хочу такой же!

.


66%, 46 голосов

34%, 24 голоса
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

В цей день...

24 липня 1990го за рішенням президії
Київської міськради на флагшток перед нинішньою мерією
урочисто підняли майбутній Державний прапор України.

http://www.slovo.crimea.ua/images/09.12.4%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%BF%D0%BE%D1%80.jpg


Слава Україні!
Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
14
предыдущая
следующая