Вчора зібралася їхати на Запоріжжя, колега на машині підвозила. Тож до Дніпра на маршрутці. Вийшла о 6.30, коли їде якась транзитна, дивлюся "ДНІПРОПЕТРОВСЬК" написано, ну я і сіла. В салоні багато вільних місць, вгледіла шеврон Правого сектора та плюхнулася біля дядька... Розговорилися про сніданки младєнцами, нові рецепти з них, то сьо... Я вже думала його про селфі попросити, коли глип у вікно, а ми вже біля ЦРБ (мали ще за 3 км до того повернуть наліво на іншу дорогу). Я до водія, а він каже, що там жеж написано "Дніпропетровськ-Харків". Вилізла, кароч. Перейшла дорогу, залізла вже ж точно на Дніпро, бо перепитала у водія. Огрядна така тьотя доброзичливо запропонувала біля неї сісти на єдине вільне місце, я теж не худяшка, тож їхало тільки пів-попи, все інше висіло у повітрі. Саме тому вранці не встигла написати нічого - бо було сильняще незручно :)

Яєчну каву люблять у В'єтнамі. В основі рецепта - яєчний жовток, згущене молоко, цукор і гаряча кава. Спробували б? )))

...і пил здійняв на дорозі вітер,
обпале листя летить услід,
у смутку в стЕпу схилились квіти,
в полинних хвилях останній цвіт.

з вербою річка веде розмови,
у волі в небі ширяє птах.
а темні хмари в таємній змові
імжу сплітають у небесах.

ту сіть роскинуть в осінню днину
на степ, на місто, на весь окіл -
дощевий шурхіт печаллю злине,
спаде на серце щемливий біль.

по тій дорозі підеш до хати,
відчиниш двері, розпалиш піч
і кинеш погляд в віконні грати -
там степ, тополя і скоро ніч,

на всохлій гілці самотний ворон -
мов згубний жереб о цій порі -
за обрій цілить ворожим зором,
де зорі в схові ще до зорі;

і дощ зсковзає по шклу струмкАми,
і край дороги темніє крак...
п"єш філижанку міцної кави,
в задумі стане вмить тоскно так...


_____
крак - кущ

29. кава на світанку.

розкинеш на світанку
та й кросна-самобранку
зійшовши швидко з ганку
в садочку кавувать
- ау-і-у!!!.. - відлунням
вітання кинеш клубом
у просторі заплутань
який тріщить по швам -
в якому не мовчати
туди-сюди кричати
макітрою стучати
морзянку по стіні... -
та й так собі в болоті
задремлеш бегемотом
чи в морі кашалотом
усміхненим мені -
пускаєш бульки пінні
у пошуку по тіні
гучних живих опіній
між каверз і обмов -
і щигликом до слави
підкинеш сіру гаву
і сьорбаючи каву
гортаєш часослов
задлЯ на оправдання
ті гавові хитання
в хаосі дня у ранні
у спеку наяву... -
а ранок вже розбито
в садочку не привітно
здіймеш неспішно хитро
у посміху брову
і скалки від світанку
складеш у самобранку
повЕрнешся до ганку
підеш куди позвуть...

____
макітра - глиняний посуд великого розміру напівсферичної форми з широким отвором.

Кава руйнує сонливість
Обіймає мене у відпустці.
А над полем грози переливи...
Перуна та Стрибога внуці.
Горизонтом крізь сито сіють.
Потім в дах барабанять радо.
Плед і вічність...Ковток і мрії.
І краплини на склі водопаду