Читати ВСІМ.
До кінця.
Історія, розказана по італійському радіо про безперервну революції в Ісландії, є яскравим прикладом того,
як мало наші засоби масової інформації розповідають нам про світ.
У 2008 році на початку фінансової кризи Ісландія в буквальному сенсі збанкрутувала. Причини були згадані лише побіжно, і з тих пір цей маловідомий член Європейського союзу що називається, зник з радарів.
У міру того як одна за одною європейські країни опиняються під загрозою банкрутства, що загрожує існуванню євро, що знову ж таки, надасть найрізноманітніші наслідки для всього світу, останнє, чого можновладці бажали б, це щоб Ісландія стала прикладом для інших. І ось чому:
П'ять років чистого неоліберального режиму зробили Ісландію, (населення 320 тисяч, без армії), однією з найбагатших країн у світі. У 2003 році всі банки країни були приватизовані, і з метою залучення іноземних інвесторів вони запропонували онлайн-банкінг, а мінімальні витрати дозволили запропонувати відносно високі показники прибутковості. Рахунки, названі IceSave, залучили безліч дрібних британських і голландських інвесторів. Але у міру зростання інвестицій ріс і зовнішній борг банків. У 2003 році борг Ісландії дорівнював 200 відсоткам її ВНП, а в 2007 році становив 900 відсотків. Світова фінансова криза 2008 року стала смертельним ударом. Три головних ісландських банки — Landbanki, Kapthing і Glitnir, спливли нагору черевом і були націоналізовані, а крона втратила 85 відсотків своєї вартості по відношенню до євро. В кінці року Ісландія оголосила банкрутство.
Попри те, що слід було очікувати, в процесі безпосереднього застосування демократії криза призвела ісландців до відновлення їхніх суверенних прав, що в підсумку призвело до нової конституції. Але цього вдалося досягти через біль.
Прем'єр-міністр соціал-демократичного коаліційного уряду Гейр Хорде вів переговори з надання 2.1 мільярда доларів кредиту, до якого північні країни додали ще 2,5 мільярда. Але міжнародне фінансове співтовариство давило на Ісландію, з тим, щоб вона провела радикальні заходи. FMI і Євросоюз (возм. малося на увазі IMF, тобто МВФ; прим. Mixednews) хотіли взяти на себе цей борг, стверджуючи, що для країни це єдиний шлях розплатитися з Британією та Голландією.
Протести і сутички тривали, в кінці кінців змусивши уряд піти у відставку. Вибори були присунуті на квітень 2009 року, в результаті чого до влади прийшла ліва коаліція, яка засудила неоліберальну економічну систему, але відразу ж здалася вимогам до Ісландії погасити в цілому три з половиною мільярди євро. Це вимагало, щоб кожен житель Ісландії щомісячно платив 100 євро протягом п'ятнадцяти років, щоб погасити борги, понесені приватними особами по відношенню до інших приватних осіб. Це була та соломинка, яка переламала верблюду спину.
Те, що сталося потім, було екстраординарним. Думка у тому, що громадяни повинні платити за помилки фінансової монополії, що ціла країна повинна бути обкладена даниною, щоб погасити борги приватні, змінило відносини між громадянами та їхніми політичними інститутами, і в підсумку призвело до того, що лідери Ісландії зайняли сторону своїх виборців. Глава держави Олафур Рагнар Грімссон відмовився ратифікувати закон, який зробив би громадян Ісландії відповідальними за борги ісландських банкірів, і погодився скликати референдум.
Зрозуміло, міжнародне співтовариство тільки збільшило тиск на Ісландію. Великобританія і Голландія погрожували суворими репресіями, які призведуть до ізоляції країни. Коли ісландці зібралися голосувати, МВФ погрожував позбавити країну будь-якої своєї допомоги. Британський уряд погрожував заморозити заощадження і поточні рахунки ісландців. Як говорить Гріммсон: «Нам говорили, що якщо ми не приймемо умови міжнародного співтовариства, то станемо північною Кубою. Але якби ми погодилися, то стали б північним Гаїті.
У березневому референдумі 2010 93 відсотки проголосували проти виплати боргів. МВФ негайно заморозив кредитування. Але революцію (про яку практично не писали мейнстрім-ЗМІ) було не залякати. За підтримки розгніваних громадян уряд ініціював цивільні і кримінальні розслідування щодо осіб, відповідальних за фінансову кризу. Інтерпол видав міжнародний ордер на арешт колишнього президента банку Kaupthing Сігурдур Ейнарссон, а інші банкіри, також причетні до краху, втекли з країни.
Але ісландці не зупинилися на досягнутому: вони вирішили прийняти нову конституцію, яка звільнила б країну від влади міжнародних фінансів і віртуальних грошей.
Щоб написати нову конституцію, народ Ісландії обрав 25 громадян з числа 522 дорослих, які не належать до жодної політичної партії, яких рекомендували як мінімум 30 громадян. Цей документ був справою рук не жменьки політиків, а був написаний в інтернеті. Установчі засідання проводилися он-лайн, і громадяни могли писати свої коментарі і вносити пропозиції, своїми очима спостерігаючи, як їх конституція поступово набуває форму. Конституція, яка в кінцевому підсумку народилася в рамках такої народної участі, буде представлена в парламент на затвердження після наступних виборів.
Сьогодні ті ж рішення пропонуються іншим народам. Народу Греції кажуть, що приватизація їх державного сектора є єдиним рішенням. Те ж саме загрожує і італійцям, іспанцям і португальцям.
Нехай подивляться на Ісландію. На їх відмову підкорятися іноземним інтересам, коли крихітна країна голосно і ясно заявила, що їх народ є суверенним.
Ось чому Ісландії немає в новинах.
Джерело>>>
индейцы боролись до последнего 
