С тобой расстались мы
 Не по-хорошему,
 Не по-хорошему,
 Не по-людски.
 Куда же деться мне
 От злой не прошенной,
 От злой не прошенной
 Своей тоски.

кликабельно!!!

Он приехал домой.

Я была на седьмом небе от счастья!

Целый день мы гуляли, взявшись за руки, и радовались тому, что вновь обрели друг друга.

Потом мы уснули, обнявшись…

Проснулась я от холода.

Его половина кровати была пуста.

Я одна. Это был только сон!

Горькие слезы потекли по щекам, я заревела в голос…

Тут из темноты раздался его голос:

-Эй, ты чего? Что случилось?

Я попить ходил....

От сиджу я, п’ю каву, насолоджуюся вранішньою приємною прохолодою і милуюсь як сходить сонце.

Сиджу мрію і думаю собі, який же має бути мужчина моєї мрії. 

І прийшла мені на думку така ситуація:

Спимо ми такі з ним, десь 12 година ночі, мені там щось приснилось, я тихенько його буджу і запитую: любий, а де знаходиться Уругвай? (ну чомусь мені з просоння здалось, що я забула де саме він знаходиться, і що саме Уругвай мені потрібно в цей час згадати ) А він такий каже: мила, ну звичайно Уругвай у Південній Америці.

Ну я спокійно вмощуюсь і вже майже засинаючи, чую як він тихенько встає і тьоп-тьоп-тьоп, чую листає книжку, тихенько підглядаю, а він дивиться Атлас Світу (ну себе перевірити, може шо з просоння мельнув не те ).

Вранці, як завжди готую нам сніданок, він п’є каву, їсть свій омлет і такий дістає Атлас Світу і показує мені Уругвай. «Осьо ж бачиш, люба, ось він Уругвай»

Я йому дуже вдячна, що він такий,  його у щоку. 

А суть то не в Уругваї, суть в тому, як нам з ним душевно разом

Однажды человек пришел к мудрецу за советом. – Мы с женой уже давно не испытываем прежних чувств друг к другу! Наверное, я просто ее больше не люблю, да и она, боюсь, меня тоже. Что делать???? – ЛЮБИТЬ ЕЕ! – Но я же говорю, никаких чувств не осталось! – ЭТО ХОРОШИЙ ПОВОД, ЧТОБЫ ЛЮБИТЬ ЕЕ! – Но как же любить, если не любится???? – СЛУЖИТЬ ЕЙ! СЛУШАТЬ ЕЕ! ЦЕНИТЬ ЕЕ! СОПЕРЕЖИВАТЬ ЕЙ! ЖЕРТВОВАТЬ РАДИ ЕЕ СОБОЙ! ДЛЯ ПОДЛИННОЙ ЛЮБВИ НЕТ НИКАКИХ ПРЕГРАД! ИБО глагол «ЛЮБИТЬ» – означает не ЧУВСТВО, а ДЕЙСТВИЕ!!!!!!!

Она прошла мимо меня, даже не взглянув Словно меня на свете нет, Как королева Шеба. Я сказал: «Аиша, возьми все это, оно твое». Вот жемчуга и драгоценные камни, И золото, которое обовьется вокруг твоей шеи, Моя жизнь станет сладкой как мед Аиша, если ты полюбишь меня.  

[ Читать дальше ] 

Ходила я на днях у прекрасні місця, які створила природа. Діло йшло до вечора, сонечко котилось до сну. Місця найпрекрасніші, навіть диву даєшся, що зовсім поряд жилі масиви з багатоповерхівками, а тут таке диво, сховане в улоговинці. Пройшлася я по духмяних травах, по стежці спустилась вниз, там тихенько дзвенить струмочок і така від нього йде живильна прохолода.

Сіла я на траву. То тут, то там перекликаються цвіркуни, пахне чебрецем, вітерець стих і день прощається до завтра. Сиджу і мрію….

Отак би прийти сюди з тобою. Отак лежати на траві, і дивлячись у неба блакить, майже пошепки розмовляти, тримаючись за руки. Я би лягла на твоє плече і просто мовчала, насолоджуючись тим, що ми разом.

Але ж треба йти додому, а тут безсмертник, материнка, звіробій, васильки і багато різних прекрасних трав. Я дуже люблю польові квіти, букети з них стоять довго і милують око своєю різнобарвністю і скромною простотою. А ще я люблю такий букет, за те, що він нагадує того, хто його подарував. 

Цього разу я зібрала букет сама. Але так хочеться, щоб інший букет нагадав мені про нашу подорож у прекрасну мить життя….