У наукових колах прийнято вважати, що їжачок не має ні голови, ні лапок. Цю помилку ми спробуємо розвіяти у наступному абзаці.

     Так ось, у їжачків є і голова, і лапки. Уф, розвіяли! Таким чином, їжачком може вважатися невелика одноголова тваринка на чотирьох лапках, вкрита тим, що важко взяти в руки. Але так як цей набір ознак не  завжди дозволяє відлічити їжака, наприклад, від свині, жаби або від обкакавшегося теляти, то таку класифікацію ми, вчені, відкидаємо. При більш близькому розгляді в товстих рукавицях їжачок з'являється перед дослідником у вигляді круглої істоти, яка харчується незрозуміло чим.

          При більш тривалому нагляді виявляється що їжачки харчуються яблуками та грибами, якими їм вдається зняти зі своїх голок на спині. Якщо їжачку налити на спину молока, він поїсть і молока.

      “Їжачки — хижі тваринки, - вважає відомий вчений-їжаковід Ї.Ї.Лесников. - Ледве зазівається будь-який гриб або яблуко — відразу опиниться на чіпкій спині колючого мисливця!” Це думка вченого. В дійсності все виходить трохи інакше. У пошуках прожитку їжачки тихо-мирно ходять по лісу, збирають гриби, яблука, все це наколюють на голки і несуть у норку. А ось пляшки вони не підбирають, що розповсюджена помилка. Просто багато горе-вчених приймають неголених бомжиків за їжачків.

       Підмічено, що при падінні з яблуні їжачки видають характерний для них гепаючий звук, а при спробі піднятися знов на яблуню їжачки видають серію інших, не менш характерних звуків. Голодною зимою їжачки завалюються до людини в будинок і всю зиму смокчуть молоко із блюдца. Молоко вони люблять більше за життя і від цього продукту перейняли багато корисного. Наприклад, ретельно і довго спостерігаючи за молоком, їжачки навчились згортатися. Деякі особливо хитрі тваринки забираються на зиму у ведмедячий барліг і смокчуть  ведмежі лапи.

      Природніх ворогів у їжачків немає, а із неприродних слід, як нам здається, виділити асфальтовий каток.      В разі небезпеки їжак згортається клубком, а коли небезпеки немає, він із задоволенням стає “на мостік”,  підставляючи сонечку своє ніжне рожеве черевце.

          Зазвичай їжачки ведуть себе досить миролюбно і ні на кого не нападають. Але загнаний у кут, зляканий і неголодний їжачок може проявити свою агресивність по всій підлозі. А їжачиха, яка захищає своїх їжачків, може в приступі сказу розірвати на частини крупного лося.

     До речі,  укол їжачка теж є небезпечним. Тому, повернувшись із лісу, першим ділом огляньте себе на предмет виявлення на вашому тілі їжачків. Виявивши їжачка, вийміть паразита із ранки, обробіть місце уколу йодом і обов'язково зверніться в Інститут Інфекційної Зоології за місцем проживання. Їжачок може бути носієм гепатиту-Ё!

       Існує думка, що всі їжачки дуже схожі друг на дружку. Що можна сказати з цього приводу? Так, є така думка, Але чи справедлива вона? Ось в чому питання. Давайте поміркуємо разом. Ось якщо поставити рядом двох  їжачків, то розрізнити їх важко? Важко. Але якщо взяти 100-150 їжачків, то напевно знайдеться один їжачок, який несхожий на 99-149 інших. Правда? Такі факти...      Із наукових книжок нам відомо, що всі їжачки поділяються на звичайних, морських і річних їжачків (так би  мовити “їржачків”). У деяких регіонах Росії взимку були відмічені їжачки-шатуни (катуни), які часто виходять із  лісу і нападають на фруктові і грибні ларьки. А на території Грузії мешкають їжачки, які відрізняються від наших тім, що у них не тільки на спині, а й буквально по всьому тілу ростуть густі, чорні, кучеряві голки.

       Їжачки — сови. На відзнаку, скажімо, від свиней, які жайворонки. Саме тому їжаки ведуть виключно нічний спосіб життя — казино, рулетка, піп-шоу і так далі. Багато легенд ходить і про так званого “пьяного їжачка”, але,  по-перше, їжачок не п'є. А якщо вже пощастило випити мирно згортається в клубок і сопе, а не хитається чорт його знає де, не буянить і не матюкається, як інші п'яні ссавці! 

        Між собою їжаки спілкуються за допомогою тупоту. Про нічний шлюбний тупіт їжаків ходять легенди. А нічний шлюбний шепіт їжака чутний на багато метрів! Широко розповсюджена думка, що якщо поєднати їжачка із змією, то вийде два метри колючого дроту. Це помилка! Під час такого з'єднання їжачок, як правило, пожирає свою  партнершу-змію, і ніякого дроту не виходить, а виходить ситий їжачок і більше ніж 100 г їжачого навозу. Між собою їжачки спарюються дуже рідко, тому що це дуже болісно. Рожають їжачихи ще рідше, тому що це ще болісніше. До цих пір незрозуміло, як їжаки з'являються на світ. Якщо вони  живородящі, то їжачихам треба поставити пам'ятник за життя. А з іншого боку, ніхто  не бачив їжакових яєць. Тому якщо ви раптом почуєте в лісі чийсь несамовитий крик, знайте — це їжачки злучаються з їжачками. Або народжують собі подібних. У російському фольклорі їжаки вперше згадуються на рубежі XІІІ-ХІУ—ХУ-ХУІ-ХУІІ—ХУІІІ-ХІХ століть під назвою  “колючий колобок”. До речі, російська буква «Ё» була вперше виголошена, коли людина розумна російська вперше наступила на їжака.

       І на останнє хотілося б дезавуювати ще одну помилку. Деякі учені помилково вважають, що їжаки сильно  псують повітря. Таким псевдо-дослідникам слід було б уважніше постежити за своїми колегами по лабораторії.

За першоджерела дякуємо сайтам  http://ejik-land.ru/ та skill.ru - yarry

ПРО ЇЖАЧКІВ

      Неправду говорять про їжачків, але вони не ображаються, тільки бурмотять собі під ніс щось незрозуміле, та переглядаються.

     А хто справді бачив їжачків в польоті, тому щастя та вдача на рік вперед, а якщо їжачок, якийу хвості летить, тобі пір'ячко зверху кине, і спіймати його ти зможеш, то клад знайдеш. Лише їжачки давно пір'ячко не кидали, народ вони торуватий та запасливий, а часи зараз сурові. Подивиться їжачок на тебе, і плечима на льоту зниже винувато — не час, мовляв, зараз.

       Готуються до польоту їжачки довго — обговорюють, шуму та гомону — хоч святих винось, а пити ні-ні, жодної краплинки, за тиждень до цього пиятику припиняють. По шуму та по гомону, та по тверезості їжачковій і дізнаються люди бувалі, що їжачки в політ зібралися. А як вирішать, що летіти потрібно — ходять сурові, рішучі, на всіх цикають. І не доведи тобі Бог чарку їжакові в цей час запропонувати, або співати покликати — зиркне суворо, цикне багатозначно, кишені виверне, ірискою обов'язково пригостить, і тільки його й бачив. І якщо потім зустрінеш ти його — не визнає, а то й плюне услід. Лісові їжаки — ті з дерев стартують, вони до розбігу незвиклі. Польові — навпаки, носяться, мишей розганяють, суркам стусани дружні роздають — майданчик визволяють для смуги злітної, майданчик ту кожушками відзначать, а напередодні польоту всю ніч на ній вогнища палять та пісні співають. А водяні їжаки — так взагалі за місяць до польоту на сушу виходять, і тільки потім рибам інтерв'ю дають, вже з берега. В день польоту збираються їжаки зграйками, а якщо свято яке того дня — косяками, і порядку цього строго дотримуються. Винуватим медаль дають, пляшку горілки, розцілують і виженуть. А зібралися — так дві години речі один одному говорять, а хто річ не говорить, той піддакує та голками шумить.       Аплодувати серед їжаків не прийнято — на сміх піднімуть і розкажуть всім. Поговорять, а потім цілуватися починають, поки кожний з кожним у зграї або косяку не перецілуються, не летять — прикмета така.  А тут і для польоту час. Лісові їжачки на сусідніх голках вмостяться, і разом злітають, польові — по черзі, але всі по троє.   А водяні — ті завжди з кручі, та з товкача. Але доки всі їжаки не злетять, останні з місця не рушають, висять в повітрі вертольотом,і підбадьорюють. Коли вже піднялися всі — так і збиваються: лісові — клином,польові — свинею, а водяні — солдатиком. Летять не довго, але смачно. А ті, хто на землі залишився у тих, що летять шапки кидають, щоб летелось справніше.

За опубліковану казку висловлюємо подяку сайту http://ejik-land.ru

 

    Думати

 

          Небезпечне цезаняття - думати. Почнеш один раз — і зупинитися вже не можеш, все думаєш і думаєш, роздумуєш щось, зсуваєш силою думки скелі, крадеш телепатично пиріжки й головою пухнеш, увесь такий зосереджений.Ось мавпам легше, їм думати не треба, їм потрібен смачний банан і відчуття власної гідності. Так що страшна ця справа у будь-якому випадку. У людей воно звичайно страшне, синдром, знаєте, але коли їжачки подібним "непотребством" займаються, — це вже зовсім через край. Адже і не просто ж це так, як є не просто , недобре вони думати будуть, як є недобре,тому не можна допускати, щоб одного разу...

         Одного разу їжачки забажали думати. Глобально. На увесь світ і оточуючу їх дійсність. Це бажання прийшло до них раптово, абсолютно несподівано в найзвичайнішу мить їх їжачого життя, під час звичного, щовечірнього перегляду фільму режисера Стенлі Кубріка “Космічна Одісея 2001 року”. Це дивне бажання накинулося на них, немов лев із засідки і вперше задовгі-довгі роки призвело їжачків до сум'яття. Дивне відчуття зашебуршилося під їх голками. А коли шебуршиться дивне відчуття — їжачки сидять на місці.

         Неймовірно Мудрий Вчений сидів у кріслі, закутавшись в червоний парчевий халат, і почухував лівою рукою голий волохатий живіт, зрідка роблячи ковточок міцної кави.Час від часу він нагинався вперед, приставляв око до окуляра величезного телескопа і вивчав за допомогою нього безкрайнє зоряне небо. — КХМ, — ввічливо прокашлявся хтось із вікна.

— Так-так? — Неймовірно Мудрий Вчений був досить жвавий для свого віку, і встиг сховати пляшку із коньяком настільки швидко і акуратно, що на шляху всього лише розлив каву, розбив телескоп, і впав на колекцію нецке, яку збирав протягом двадцяти років (нажаль, ці крихкі старовинні статуетки виявилися настільки чутливими до падіння на них 83-х кілограмового тіла, що жодна скульптурка не вціліла).Витрусивши із бороди скалки, вчений поправив на голові тюбетейку, і, прийнявши гідний вигляд, повторно запитав:

—  Так-так? —Коньяк у вас добрий, — повів носиком Головний Їжак, зручно вмостившись на підвіконні. — Французський.

 — Та щови, що ви! — замахав руками Вчений. —Вам здалося! Це не коньяк, це фікція.Міраж я б сказав. І не французського, а вірменського.

— Мамо, мамо, — зашепотів у травичці їжачок. — А ось ти казала, що брехати погано. А дядя бреше. І не червоніє. Тобто і мені можна?

— Дяді червоніти не треба, у нього халат червоний, — суворо сказала їжачиха.

— А-а-а...- розчаровано протягнув їжачок і, чхнувши, згорнувся у клубок.

             Вчений намагався зробити великий ковток з пляшки. їжачки, що розмовляють, його нервували. Рука пройшла наскрізь — коньяк явно прагнув звести свій стан до міражу. Неймовірно Мудрий Вчений зітхнув.

 — І що вам потрібно? — приречено запитав він.

— Думати, —впевнено відповів Головний Їжак.

— Тобто? — не зрозумів Вчений.

— Глобально, — Їжак гордо випростався.

 — Слухай, а навіщо вам це? — приречено запитав Неймовірно Мудрий Вчений.

— Треба, — ухильно відповів Головний Їжак, і трава під вікном ухильно зашепотіла йому вслід багатоголосо:

— Треба...Треба... Треба...

— То як — думати? — наполегливо перепитав Головний.

— Ви знаєте, — Вчений потер перенісся, явно приймаючи якесь неймовірно важке, майже непід'ємне рішення. — Навіть не знаю, що і сказати... Бачте, я колись вмів думати. Вмів. Але це було давно, в молодості. А тепер — забув. Чесно. Вивибачте... Але я пригадаю! Я обов'язково прига... Але на підвіконні вже нікого не було. Лише гілки дерев та густа трава тихо шелестіли під ледве відчутним подихом вітру.

   }}}{{{  

         Десь далеко-далеко,на самому краю світу, в жовтому, вигорілому під сонцем степу, граціозно мчали їжачки. Їх біг був безшумний, а місяць освітлював дорогу. Їжачки намагалися думати. Як уміли. Без підказки. Самостійно.

   }}}{{{  

         ... І лише Тридцятьдругий праворуч гнав із голови будь-які думки. Він, як завжди, був проти.

         

Висловлюємо подяку за цю чудову казку Євгену Каменецькому  та сайту  http://ejik-land.ru/ .

 

Все буде добре

     

           Одного разу їжачки вирішили, що все буде добре. Як ця думка прокралася в їх підступні, засіяні колючками голови — я не знаю. Але до добра це не доведе. Я вам кажу, як головний їжачковод світу. Погано це закінчиться. Тому що їжачок — істота хитра, зла і безжалісна. А те, що він добрим прикидається — так це для того щоб всіх обдурити. Тому ви як хочете, а я краще сховаюсь. Під стіл. Тому що якщо їжачки вирішили, що все буде добре, то...

          Двері вибили тараном. Уламки їх, замислено повисівши у повітрі 2 й 76 сотих секунди, ляпнулися на підлогу та причаїлися.

- Доброго дня, - ввічливо сказав Головний Їжак і бочком протиснувся в отвір. За ним акуратно, переступаючи через фрагменти дверей та намагаючись не гриміти численними музичними інструментами, пробралася уся зграя.

- Фея, яка застигла у позі статуї “Кухарка керує державою”, впустила на підлогу черпачка. Той, дзенькнувши, покотився під ліжко. І всім відразу стало незручно.

- Вибачне, - буркнув Головний Їжак. - Ми ненадовго. І з дверима якось незручно вийшло.

- И-и-и, - фея намагалась щось сказати, але, на жаль,загубила всі слова — вони стрімко розбіглися по кутках і тепер нахабно та безпринципно показували звідти язика.

- Абсолютно вірно,- судормно глитнувши, Їжачок лапкою змахнув піт. - Ми теж так вважаємо, вірно, хлопці? - різко обернувся він до зграї, і всі крім тридцять другого їжачка праворуч, дружно кивнули.

- Я не згодний, - гордовито пискнув він.

- З чим? - суворо запитав Головний Їжак.

- З “И-и-и”, -шмигнув носиком Тридцять другий праворуч. - Якось непереконливо прозвучало.

- И-и-и, - ще раз промукала фея.

- Ось, бачите! Що я казав! - застрибав Тридцять другий. - Я ж...

- Так, - замислено хмикнув Головний Їжак. - В чомусь ти правий. Винесіть його.

- Правду не задушиш! - прохрипів, вириваючись,Тридцять другий праворуч. - Ваше “И-и-и”- не “ИИИ”!

- Ну й Господь з ним, - Головний Їжак полегшено витер лоба хустинкою. - Нехай не “ИИИ”. То про що це ми? А, ось! Ми бажаємо, щоб усім було добре!

- ЩО-О-О?!!! - закричала фея. - Добре? Всім?!!! Очманіли?! Та хто ви такі? Та ви...

- Ми їжачки,- гордо задрав мордочку Головний Їжак. 

- Ми — зграя.

- Ось-ось, бачите! Що я казав! - застрибав Тридцять другий. Я ж...

- Зграя їжачків, - приречено зітхнула фея. - А всі кажуть, що слони рожеві. Брехня! Ні, треба менше пити, - і взявши тремтячою рукою розчинну каву, вона висипала її всю до рота, а відтак, залила усе окропом із чайника. Очі у феї старанно полізли на лоба. А їжачки — залишились.

- Ми не слони, ми— їжачки, - впевнено вимовив Головний.

          Фея засмучено плюнула на підлогу.

- Мамо, а ти казала, що плюватися погано, а тьотя... - голосно і люто зашепотів невідомий маленький їжачок.

- Тьотя — дурна, - безапеляційно заявила його мати і про всяк випадок дала дитинчаті по потилиці.Головний Їжак збентежено кашлянув. У рядах зграї, що було піддалася бродінню, знов запанував лад.

- Вам чого? - приречено поцікавилася фея.

- Нам — щоб все було добре, - впевнено сказав Головний.

- Навіщо? -здивувалась фея.

- Треба! -ухильно відповів Їжак.

- Так не буває — щоб все добре! - буркнула фея.

- Не буває? - розчаровано перепитав Головний Їжак.

- Зуб даю! - щиро відповіла фея.

- Тоді звиняйте,-Їжак акуратно надів на голову ківер. Зграя підтягнулася, і, взявши в лапки музичні інструменти, вишикувалася в колону.

- До побачення, - і Головний Їжак, махнувши жезлом тамбурмажору, вийшов із кімнати. За ним, стройовим кроком, в ногу, рушив їжачковий оркестр.

        Музика стихла в далині. Всі пішли. А фея... Фея лишилася. Вона стояла у дверях і дивилася їжачкам услід. І чомусь, з якоїсь дивної та незрозумілої причини, їй видавалося,що вони їй не повірили.

         Їжачки йшли рівно, повільно й урочисто. Вони грали марші, танго, вальс, народні пісні. Одна мелодія змінювала іншу, від полонезу до польки. Їжачки крокували вперед, не озираючись. Потім Головний Їжак махнув жезлом — і зграя заграла джаз, запаморочливий новоорлеанський діксиленд. Він мчав у височінь і вплітався у музику неба. Їжачки крокували вперед. А за їх спиною, там, де вони пройшли, ВСЕ СТАВАЛО ДОБРЕ.

 

Висловлюємо подяку за цю чудову казку Євгену Каменецькому  та сайту  http://ejik-land.ru/ .

  Літати

 

 

Їжак - пташка горда, доки під зад не даси - не полетить!

        Одного разу їжачки забажали літати. Поза сумнівом, з підступними цілями. Скажіть, навіщо може їжачку знадобитися літати? Яблука і так на землю падають, вужики по землі повзають, а не на деревах ростуть. Про гриби взагалі не говоримо.Тобто, каверзу якусь замислили. Або ще чого...

         Льотчик Торопикін йшов по летовищу до свого літака. В руці він тримав бутерброд... З маслом і ковбаскою, й він, голосно чавкаючи, із задоволенням жував його.

- Це Ви літати навчаєте? - раптово пролунав суворий голос.

          Торопикін вдавився бутербродом і озирнувся. Навколо нікого не було. Він потрусив головою.

- То це Ви літати навчаєте? - знов запитав голос.

- Ну, я, скажімо, - обережно відповів Торопикін. - А хто питає?

- Ми, - вийшов із травички Головний Їжак.

          Торопикін знов вдавився бутербродом і гепнувся на траву поруч. Їжачок суворо подивився йому в очі.

- Слухайте, а навіщо вам літати? - прошепотів Торопикін.

- Треба, - ухильно відповів Головний Їжак.

- У вас що, і літак є? - здивувався льотчик.

- Який такий літак? Навіщо літак? - здивувався Їжак.

- Ну, літак. Щоб літати, - пояснив Торопикін.

- Нє, нам так треба. Без літаків, - серйозно сказав Головний Їжак.

- Ну, так це ж зовсім просто! - злорадно сказав льотчик Торопикін, якому заважали їсти бутерброд. - Піднімаєтесь, витягуєтесь, розпускаєте голки, і передніми лапками починаєте швидко-швидко літати. І летите.

- Так? - запитав Їжак, встав на задні лапки, витягнувшись і швидко-швидко замахав передніми.

- Ага! - хихикнув в кулак Торопикін. - Коротше, тренуйтесь, - і, злорадно посміхнувшись, закрокував по полю, підкидуючи в руці яблуко.

-  За його спиною їжачки повільно піднімались у повітря.

Бійся, льотчику, просто тремти,

Поглядом останнім оглянь  небосхил...

То пролітають по небу вони!

Їжачки — гордий, сміливий народ!

 

                 

 

 

Висловлюємо подяку за цю чудову казку Євгену Каменецькому  та сайту  http://ejik-land.ru/ .

       Якось їжачки вирішили пограбувати Банк. Навіщо? Невідомо. Їжачки тваринки скритні, мовчазні і небезпечні. Відправилися їх зоологи у минулому році вивчати — і неповернулись. Мабуть, з'їли їх. Адже їжачок він як: що не з'їсть, то понадкусює. Так що, шансів у зоологів мало. Хоча й є. Їжачки їх в гущавину могли заманити.Тоді зоологи звідти ще три роки вибиратися будуть. А там комарів видів приблизно п'ять або шість. Тисяч. Так що їм із зоологів в ентомологи терміново перекваліфікуватися доведеться. За те колекцію зберуть, кар'єру зроблять, тому що невідомих видів серед комарів багато, їх, види ці, і не рахував ніхто, усі відразу прибити норовлять. Підступна тваринка Їжачок, немає страшніше за нього у лісі хижака.

       Банк їжачки обрали великий, солідний. По дрібницям їжачки розмінюватися не любили. Вони були серйозними тваринками. Рівно о 8:00 охоронець відкрив двері Банку.

- Доброго дня. Це пограбування, - сказав Головний Їжачок і поправив маску, що збилася.

- Ой, Їжак! Ой,пограбування! Ой, не можу — заржав охоронець. Касири та керівник підхватили. Охоронець, сміючись, схопився за спинку стільця. У стільця підломилась підгризена їжачками ніжка, він хруснув, захитався,охоронець впав на підлогу, вдарився головою і втратив свідомість.

         Всі відразу замовкли. Запанувала тиша. Всі втупилися на Головного Їжака. Той соромливо кашлянув і клацнув пальцями. З усіх щилін хлинули їжачки і зайняли ключові позиції та погрозливо вискалилися. Робітники банку, витріщивши очі, підняли руки вгору.

- Ви керівник? -запитав Головний Їжак повного чоловіка в окулярах. І знов засоромився. Навіть сам не зрозумів, чому.

        Керівник судомно кивнув.

- Нам би грошей...- сказав Їжачок.

- Вони замкнуті. А в мене ключа немає! - зрадів керівник.

- В нас є, - заспокоїв його Головний Їжак. І показав на кипу динаміту.

        Керівник зітхнув і поліз за ключем.

- Навіщо вам стільки грошей? - понуро запитав керівник, дивлячись на те, як їжачки спустошують сейф.

- Треба, - ухильно відповів Головний Їжак.

         Осінній ліс був закутаний у прекрасну багряно-золоту ковдру. Вся зграя їжачків зібралась на галявині і палила гроші. Їжачки стрибали довкола багаття, підпалювали ці безглузді папірці і кидали їх в повітря. Палаючі гроші летіли в небо, залишаючи за собою красивий вогняний слід. А ще... Ще їжачки співали.

 

 

 

P.S. Автор - Євген Каменецький (висловлюємо подяку сайту http://ejik-land.ru/).