Рекомендую переглянути цей матеріал, для того, щоб точніше уявити соціальну базу нинішньої влади:

Я довго вагався що до поїздки в Асканію Нову. Вже давно мені хотілося побачити той первозданний ковилово-типчаковий степ, який описується у козацьких переказах та байках, що описав Гоголь у "Тарасі Бульбі". Почав планувати подорож, наводити справки. Як виявилося, заповідник знаходиться далеченько від транспортних шляхів та осередків цивілізації. Недовіру викликала інфраструктура загалом. А тут знайомий запропонував турфірму, що організовує тур в ці краї. Після певних вагань вирішили проміняти свободу вибору пересування на комфорт і стабільність, хоча після подібних екскурсій залишається певне почуття "недосказаності".
Квитків на південь, а саме у Херсон, звідки мала початися подорож, вже не було. Але дівчата з фірми швидко зметикували і купили квитки до Миколаєва, де нас зустріли на автобусі.
"Будучі у здравому умі..." саме так починався договір з турфірмою

Тож сама подорож:
Протягом поїздки у Херсоні, як і решті пунктів нашої подорожі, ми були двічі. Спочатку нас привезли сюди о 6-й ранку і до 10:20 у нас був вільний час, поки ми чекали поїзд з Києва та Львова. Тож ми вирішили поснідати та випити кави.  На самій привокзальній площі було кілька кафе, одне з них навіть привертало увагу джазбендом роботів, але, на мою думку, вокзал є якимось інтернаціональним місцем і щоб відчути автентичність міста потрібно пошукати тихе кафе неподалік центра... Не так вже багато кав'ярень відчинено о 7-й ранку. Не втрачаючи надію і нагулюючи апетит, ми прогулювалися по головній вулиці імені Ушакова, що тягнеться понад 4 км майже через все місто від Залізничного вокзалу до набережної Дніпра. Єдине, що працювало в таку рань і трапилося нам на шляху, був ресторан "Бомонд" (потім виявилося, що це цілодобовий заклад з дивною репутацією). Ми сіли за столиком на вулиці. Замовили омлет, але попросили замість грибів додати помідорів... Офіціант погодилася, але через хвилин 20, як ми вже почали хвилюватися про сніданок , принесла 4 омлети з грибами... Хоча і вони були смачні. Заварну каву та еспресо вони не робили, чи то щось зламалося чи то закінчилося, прийшлось обмежитися чаєм з пакетиків... До речі, склалося враження, що на півдні воду черпають прямо з Дніпра чи каналу не дуже заморочуючись з очисткою, бо чай і кава у більшості випадків тут були несмачні.

Історія заснування міста пов"язана з графом Потьомкіним, королевою Екатериною у період Русько-Турецьких воєн. Закладене воно у 1778 році і назване на честь древнього Херсонесу, щоб закріпити панування Російської імперії на Чорноморському узбережжі. Вже наступного року на судоверфі розпочали будівництво великого 66-ти гарматного корабля. На честь корабелебудівельників на Набережній стоїть пам"ятник та пушка з першого фрегату.
Історичних і архітектурних пам"яток у місті не дуже багато. Найзнаменитіша - це Очаківська брама
та Свято-Катериненський храм, що стояв у середині фортеці.
Навколо церкви поховання полководців, що воювали у цих місцях, а за однією з версій на території церкви похований сам Потьомкін. Наша екскурсовод - вже досить пожила дама - з ніжністю, гордістю і любов"ю розповідала про життя Потьомкіна. Багато чим це місто пов"язане з діяльністю Суворова, Ушакова...
У 90-ті роки 18 ст. стало зрозуміло, що це не дуже зручне місце для судоверфи (Дніпро приносить сюди багато піску і в гирлі річки утворюються мілини, що заважає великим кораблям рухатися до моря), і у 1789 році побудували Миколаїв та у 1794-му Одесу. Невдовзі адміралтейство перевели в Миколаїв, а сам Херсон стає повітовим містом Миколаївської губернії... Але стратегічного значення воно не втратило. Тут продовжують будувати судна, запускають перший паровий млин, на околицях інтенсивно розвивається вівчарство. Кажуть майже вся російська армія тоді була вдягнена у шинелі з херсонської вовни...
На сьогодні це чисте, приємне місто. Досить багато навчальних закладів, в парках багато атракціонів. Тож, навіть незважаючи на те, що тут не вміють варити смачну каву і заварювати духм"яний чай, це місто має право жити і квітнути...

Решта фото тут

А музичка Петра Наліча найкраще підходить для прогулянок сонячним містом...

Продовження подорожі по заповідному півдню тут:

Азовські коси. (з рубрики "Заповідний південь")

Асканія-Нова. (з рубрики "Заповідний південь")

Р.S. Перегляньте ще це: http://blog.i.ua/user/347293/723747/

гумор чорних філологів.

У Херсоні  тривають заходи з виявлення "патєрявшихся байцов", що перевдяглися у цивільне, укорінених агентів ДРГ та інших залишків лайна мікроорганізмів, яких під час атріцатєльного наступлєнія розгубила фтарая армія в мірє:

Тук-тук. Тиша.

ГУП-ГУП-ГУП -- двері несміливо відчиняються

- Доброго вечора. Мовний контроль. Дядьку, скажіть, в українській абетці після літери "Г" яка літера наступна?

- Ааа, б-бе, ве......ге....................... д

На ґанку пролунала автоматна черга...   

Якщо ж лишити гумор за дужкою, можу порекомендувати прочитати чудову книжку Ніколаса Бетелла "Остання таємниця". Там описана дуже подібна, але багатократно масшабована ситуація у Європі на самісінький кінець 2-ї світової війни. Коли дороги всіх країн вщерть запомповані бродячими натовпами знедолених біженців, остарбайтерів, колишніх полонених, бранців концтаборів, залишків розбитого вермахту, часто-густо людей, в яких не збереглося жодних документів. І у цьому вселенському безладі саме мова слугувала людям за паспорт, а іноді була і пропуском... у життя.