Майже у кожного письменника виникають обставини, коли він щось пише, але не поспішає те публікувати з різних причин. Часто це мало позначку типу "Прочитати після мої смерті" або "Опублікувати тільки за 20-100 років" і тому подібне.
В радянський час у письменників подібне писання творів явно крамольного змісту отримало назву "писати у шуфляду". Людині творчій часто хочеться самовиразитись в різних іпостасях, але не завжди хочеться все розголошувати, тому твори "з шуфляди" письменники давали читати тільки дуже довіренним особам.
З іншого боку кожен письменник свято вірить у потрібність його творів для Людства, Світу і Всесвіту - інакше втрачається сенс творчої праці. Навіть якщо письменник ставиться до свого твору скептично, як то було з "Енеїдою" Котляревського: перелицьовуючи твір Вергілія на українську пародію, письменник чудово розумів, що він займається літературним хуліганством і був надзвичайно обурений, коли його "Енеїду" опублікували.
Всяке бувало, але переважно твори "до шуфляди" там навічно і залишались.Рідкісні винятки якраз підтверджували правило: писати в шуфляду так само безглуздо, як актору грати без пуліки або боксеру ставати чемпіоном за виграні бої з васною тінню тощо.
Вищенаведенна преамбула написана мною для того, щоб повідомити себе і всіх моїх можливих читачів, що я починаю публікувати у своєму блозі все, що мав би покласти до шуфляди. Мені просто набридло самому бути цензором, редактором і катом своїх опусів. Я не думаю, що можу завдати шкоди їх оприлюдненням. Інтернет - та така величезна і захаращенна шуфляда, що можна цілком спокіно викладати сюди весь свій доробок яко homo sapiens.
Я вже й так почав це робити в розумних межах, а відтепер просто попереджаю, що всі межі мною відкинуто і на тому - крапка. А найсмішніше в цій моїй заяві до самого себе у тому, що я відкидаю "межі" просто з причини втрати розуміння оцих "меж". Сучасний світ і суспільство стають безмежними у прямому розумінні цього слова. Примусові зовнішні обмеження зменшуються як чинник фізичного впливу і меж стосовно окремої особи, зникає чітка суспільна градація Добра і Зла, через що виникає потреба трансформації світоглядних самообмежень для кожної окремої людини сучасності.
Загальнолюдські норми втрачають свою універсальність і авторитет, як і норми національні та релігійні, в розумінні їх обов*язковості дотримання кожній людині, як члену певного соціуму в залежності від події свого народження. В сучасному світі все перейшло до суб*єктивного рішення кожної людини поокремо на рівні "хочу - не хочу", тоді як рішення "можна - не можна" стає другорядним в розумінні простого визначення змісту обставин. Для прикладу, загальна моральна норма "людей не можна вбивати" за суспільними обставинами нівелюється до навпаки: можна легально вбивати людей, якщо ти військовий.
Глобалізація світу означає тільки одне: кожна людина перетворюється в автономну універсальну одиницю мегаполісного суспільства.
Свої мудрування-копирсання я власне і присвячую пізнанню новітнього феномену "людина урбаністична", де кожен живе у своїй шуфляді, а при тому ми всі разом творимо світ. Подивимось, що з того вийде.

Богдан Гордасевич
10:45 12.10.2010
Львів-Рясне

Друзі, перепршую, вчора трохи забувся: для початку розішліть це всім своїм друзям з проханням, щоб вони розіслали своїм. Чим більше буде цієї інформації - тим кращє. Нагадую зсилку:

http://blog.i.ua/user/282118/505775/

Дякую за підтримку! Разом - переможемо!

Два незнакомых человека 
Случайно встретились в сети...
Один грустил, искал совета...
Другой любовь хотел найти
Друг с другом долго говорили
Пытаясь дружбу завести
Всё друг о друге узнавали
И очень сблизились они
Один- забыл о своей грусти
Он понимание обрёл...
Другой влюблялся понемногу...
Но слов он нужных не нашёл
Всю ночь они проговорили
И были счастливы они
И снова в чат потом спешили,
Так пролетали ночи... дни
И вот вопрос: Что за наука?
Что в вирте так сближает нас?
Когда, не видя человека
Ты даришь много личных фраз
Ты понимаешь, что он близок
И ты скучаешь, почему?
И вновь включаешь свой компьютер
И снова в чат спешишь к нему..
(стирила...)

Нехай у кожного залишилось у середньому на гривню 25ток.
Але хто буде їхати до банку та витрачати час на такі дрібниці?
От. А державі 2 чи 3 десяки мільонів "не завадять".

Президент Віктор Ющенко проситиме патріарха Алексія II офіційно зняти анафему з гетьмана Івана Мазепи. Про це заявив заступник глави секретаріату президента Юрій Богуцький журналістам після початку зустрічі Ющенка з Алексієм II. Богуцький розповів, що де-факто анафема з Мазепи знята, оскільки починаючи з 1918 року під час служінь ім'я Мазепи не згадується серед прізвищ, що піддані анафемі. Водночас, офіційних свідчень про цей факт немає, тому Ющенко попросить надати відповідні документи українській стороні.

Як відомо, під час останнього візиту Ющенка до Москви було досягнуто домовленості з президентом РФ Володимиром Путіним щодо спільного відзначення 300-річчя Полтавської битви. Щороку в неділю Торжества Православ'я в церквах урочисто проголошують вічну пам'ять поборникам чистоти віри і проклинають єретиків, відлучених від церкви. Серед останніх (хоча його ім'я й не називається) все ще залишається Іван Мазепа.

Накладена у листопаді 1708 року за наказом Петра І, анафема продовжує формально тяжіти над гетьманом, хоч протягом трьох століть так і не було наведено більш-менш серйозних аргументів на користь того, що Мазепа повинен вважатися віровідступником.