Замітки інтимна лірика

Замітки з міткою «інтимна лірика»

Сортувати:: нові; популярні

Вид:: короткий; повний

Зустріч з другом

Стара кав'ярня... Стиглі аромати
Лоскочуть ніздрі. Спогади бентежать...
П'ємо латте - з вершками, як належить.
Тону в очах - пронизливих агатах.

За вікнами завія шаленіє:
Мете й мете - і замітає слід.
Знайомі ми, напевно, сотню літ,
А до сих пір при стрічі паленію.

Люблю за твоє серце небайдуже.
Хоча живем на різних полюсах,
Та присмак кави на своїх губах
Ще довго відчуватиму, мій друже.

Коментарі: 68

sonce-33

Ні, я не плакала, що ти старий

Після прочитання вірша землячки Наталі Горішної :

Я плакала, що ти такий старий,
Що ти скоріше пара моїй мамі.
Ходила із опухлими губами -
Я плакала, що ти такий старий.

Дивлюсь на ту закоханість згори
І світло заздрю: вже не буде з нами,
Щоб плакати, що ти такий старий,
Ходити із опухлими губами.
(Н. Горішна)

Ні, я не плакала, що ти старий,
Була б з тобою поруч аж до смерті.
Гортаю спогади, щемливі і затерті.
Ні, я не плакала, що ти старий!

Та розійшлись, на превеликий жаль,
Твоя й моя навік-віки дороги.
Із попелом розвіяні тривоги.
Лиш іноді в полон бере печаль.

Ти був для мене милим, батьком, братом...
Міг Соломон позаздрити, їй Богу,
Бо мудрість ти отримав в нагороду.
В одному схибив: що мене ти втратив.

Коментарі: 71

sonce-33

Три зозулі із поклоном

Кожен вечір йому слала
Три зозулі із поклоном
І у доленьки благала,
Щоб ступив на поріг дому.

Щоб хоч ніч подарувала,
Черешневу ніч любові,
Постіль їм приготувала
З зір і місяця уповні.

Щоб не смів їх потривожить
Пересудів гнівний вітер.
..Три зозулі із поклоном
Повертались без привіту.

Коментарі: 43

sonce-33

Поверни мені сердечко

Як метеликом та на свічечку...
Звабив... Вабила зваба ця...
Літо... Літепло... Теплим літечком
Вже не звеш мене до вінця...

Сплеску пристрасті не утримати -
Сонцем... Сонечком... Сон це бач...
Серце, сердечко моє вийняв ти,
Взяти - взяв, а назад - пробач...

В червні місяці, вчора, ввечері...
Літ та літ, а неначе мить...
Поверни мені, милий, сердечко,
Бо щемить мені, бо болить...

Поверни мені, бо не можеться
Жити так, як колись жила.
Може, молодість... Може, зможеться...
Може, злюбиться... Не змогла.

Коментарі: 47

sonce-33

Ты поспешил родиться...

В который раз ищу ответ:
И как могло случиться -
Тебя давно уж рядом нет,
Ты перестал мне сниться...

Ищу оборванную нить -
Событий впалые глазницы...
Нет, ничего не изменить:
ТЫ ПОСПЕШИЛ РОДИТЬСЯ...

Коментарі: 56

sonce-33

Твоя любов - плацебо

Ти не постукаєш у двері,
І голос твій не забринить.
На кухні вичахне вечеря -
Душа від суму защемить.

Не буде вранці поцілунка,
Із молоком на таці кави.
І серце не заб'ється лунко
Від чоловічих рук ласкавих.

В морозний захололий грудень
Любов твоя - лише плацебо...
До ранку бра горіти буде:
Я все ж чекатиму на тебе!

Коментарі: 47

sonce-33

Але нема сміливців

Писати можна з неї
Портрети на рядні,
Що в рамці золоченій
Висіли б на стіні.

ЇЇ б в кіно знімати
(Це так, начистоту!),
Та вже не подолати
Буденності сльоту.

З душі її - криниці -
Так хочеться напитись.
Але... нема сміливців,
Щоб в ній навік втопитись.

Коментарі: 59

sonce-33

Сьогодні - юність...

Заплуталась у павутині літ,
Що тягнуться вервечкою знадвору.
Від них ховаюсь в віртуальний світ -
Чекають на просторах коридору.

Знаходжу втіху тільки в самоті.
Та раптом - зустріч із тобою.
(Який ти гарний, в чорному пальті).
"Заходь, - кивну я мовчки головою.-

Мовчи, бо не потрібно зайвих слів,
Я все без них, коханий, зрозумію.
Хай скажуть очі, в них - глибінь,
Чи руки - ой, міцні ж обійми!

Хай дихання... Чому так важко, любий?
Нехай облудних слів чигає варта...
Уста... О, ці солодкі, рідні губи..."
Сьогодні - юність. Зрілість буде завтра.

Коментарі: 54

sonce-33

В сповитку рук твоїх

Потроху дощ осінній сіє
В імлі нічній напівтони.
Мій сум, зачаєний на віях,
Здмухни й назовсім прожени.

Стоять дерева напівголі,
Скидаючи вбрання на брук.
Свій смуток струшую поволі
В долоні теплих твоїх рук.

Розсипались краплини рясно,
Немов овечки в череді.
В сповитку рук твоїх так щасно,
Як пташеняті у гнізді.

Коментарі: 54

sonce-33

Ти тільки мене дочекайся!

Так хочеться бути твоєю,
Сказати, як щиро люблю.
Я стану для тебе зорею,
Серпанком стежину встелю.

Щоб бачити, чути щоденно,
На пташку стрімку обернусь,
Щоб біди не гризли буденні,
Я Богу вночі помолюсь.

Без мене не зможеш заснути -
Очей моїх збудять ковші.
Щоб голос не зміг мій забути,
Сопілку зроблю із душі.

У гості мене дожидайся -
Зорею прилину згори!
Ти тільки мене дочекайся,
Ти тільки мене позови.

Коментарі: 60