Замітки інтимна лірика

Замітки з міткою «інтимна лірика»

Сортувати:: нові; популярні

Вид:: короткий; повний

Старий альбом

Потріскують дрівця в моїм каміні.
Відсуну вбік і суєту, й турботи,
Візьму альбои у руки старовинний.
"Привіт", - звернусь до чорно-білих фото.

Ось мила бабця дивиться у вічі
На мене щиро-добрими очима...
Дідусь... Молодшим став за мене вдвічі,
На Другій світовій солдат загинув...

Тут мама юна, моя люба ненька,
І кісниками зв'язані дві кіски...
Ось я, тонесенька і молоденька,
Жену на поле неслухняну кізку...

А ось манюсінькі мої дівчатка,
Від них так пахне молочком, квітками...
Сміються, ніби сонячні курчатка
На жовтому крилі у курки-мами...

Ретроальбом неквапно загортаю -
В нім я уся, в оцих старих світлинах.
Нехай надійно пам'ять зберігає
Ці найщасливіші в житті хвилини...

Коментарі: 72

sonce-33

Кохаю - значить жива!

Говориш: "Ілюзії... Ними не тішся.
Навіщо даремно втрачаєш літа?"
Але без любові не пишуться вірші,
Без неї душа в височінь не зліта.

Ти кажеш: "Не вартий...Залиш у минулім..."
Пусте... Головне, що у грудях щемить.
Погано, коли почуття вже заснули,
Коли всередИні мовчить, не саднить.

Людина повинна сміятися, плакать,
І марить минулим, в майбутнє зирнути.
Щось гарне знайти, а потім утратить,
І знов з головою в кохання пірнути.

А пам'ять події з екрана не стерла:
Нечасті побачення, вічні слова...
Коли я страждаю - кохання не вмерло,
Коли я кохаю - то значить жива!

Коментарі: 78

sonce-33

Непроханий, непрощений, шалений...

Непроханий, непрощений, шалений
З'явився на порозі мого дому.
В грудневий день, морозний і студений,
Божився, що нелегко буть одному.

Казав: "На вічній ковзанці життя
Ще жоден не вберігся від падіння..."
Здавалось щирим пізнє каяття,
І зашпорами входило сумління.

Даремно в душу стукали слова -
Луна котилась сніжними полями.
Колись любов моя була жива,
Тепер вона покрилась кураями...

Не повернути чистоти стосунків,
Щемливих, недолюблених ночей...
"Прости...", - підставив лоба для цілунку -
Спіткнувся враз об паморозь очей.

*Кураї - рослина типу перекотиполе.

Коментарі: 129

sonce-33

Бездумно починаємо стосунки...

Бездумно починаємо стосунки,
Пірнаючи у вир нових чуттів.
Зникаємо пізніше за лаштунки
Не довгих днів, не місяців - років...

Кохані ж наші, ті, що у минулім,
Вночі вуста зімкнувши воскові,
Гортають почуття, ні, не заснулі,
До болю рідні, свіжі і - живі...

А ми приходимо до них у мріях,
У щемних споминах і світлих снах.
Лишаємось дощем на мокрих віях
І прОщенням в молИтвених словах...

Коментарі: 73

sonce-33

Біле "люблю"..

В біле впокорені ніжні берізки,
Білі у скверах і парках доріжки,
Біля під'їздів білесенькі лавки,
Білі у котика хвостик і лапки.

Біла пташина сьогодні мені
Пише життєпис зими на вікні.
Через міста, океани, світи
Біле "люблю" зранку вимовив ти.

Коментарі: 75

sonce-33

Не будіть в мені

Не будіть в мені давно заснуле,
Не тривожте згасле і минуле.
Тільки вчора вами одболіла,
Не чіпайте душу збайдужілу.

Тиша не розбудить в душах грому,
Пристрасть не замінить серця втому.
Чи межу потрібно переходить,
Щоб назавтра очі не відводить?

Щось не те, я знаю - і страждаю,
Щось не так, проте молю, благаю:
Не буди минуле, ой, не треба...
Захисти ...Спаси мене... Від себе.

Коментарі: 64

sonce-33

Вже у вирій летять журавлі...

Вже у вирій летять журавлі,
А сніжинки - мені на долоні...
Всі проблеми такі малі
В порівнЯнні із небом бездонним.

Будуть інші кохані не спать,
Обійнявшись, до самого ранку.
Будуть інші пташок зустрічать
Й будувати повітряні замки.

І отак проводжать журавлів
Ген далеко, за обрій, у хмари...
Може, проміжок часу малий
Пощастить їм лишитися в парі...

Коментарі: 90

sonce-33

Другові

Тривожить біль необережно.
Просію сумніви крізь сито -
Прийду і сяду біля тебе,
Погладжу скроні, снігом вкриті.

Відкину геть скорботи квіти,
Вдихну здоров'я в твоє тіло.
І сонце усміхом освітить
Передосіннє надвечір'я.

Внесу в твій дім жмуток натхнення -
Тобі відразу стане легше.
Покриють промені черлені
Статечний погляд, сильні плечі.

І ти одужаєш відразу -
Запахне вересень медами.
А ми нікому не розкажем,
Що нить незрима є між нами.

Коментарі: 104

sonce-33

Світи, світи, місяцю...

Світи, світи, місяцю, не вискочи, серце,
Сяду я до човника - золоте весельце.
Буде річка човника вусебіч хитати,
А на тому березі мила зустрічати.

Я ступлю на світлую зоряну доріжку:
- Не змочи, коханая, у росиці ніжки.
Не турбуйсь, лебедонько, пташко сіроока.
- То візьми на рученьки мене, ясний сокіл!

- Понесу до скирдоньки, де духмяне сіно,
Доторкнусь вустами до рученьок білих.
Розведу я, любая, сум-печаль руками,
Спалах-блискавиця промайне між нами.

Ніжністю покрию всю з голови до ніг,
Лоскотами слів своїх розбуджу твій сміх.
У розмовах щирих просидим до ранку.
У міцних обіймах заснеш на світанку.

Коментарі: 101

sonce-33

На скронях в тебе паморозь зимова

На скронях в тебе паморозь зимова.
Застигли зморшки близ сумних очей.
Й така ж інтимна, стишена розмова,
До болю рідні порухи плечей...

Колись в руках твоїх я тріпотіла,
Повільно танула в обіймах воском.
На вістрі почуттів вогнем горіла -
І розсував залізні рамки простір.

А зараз теплу душу відморозить
Боюсь, бо дихаєш уже зимою.
На перехрестях чи у переходах
Давно ми розминулися з тобою...

На скронях в тебе паморозь зимова.
В минулому лишилася розмова...

Коментарі: 90