Я приміряю сукні!Так весело мені - я приміряю сукні!Я приміряю: у слизьку - пірнаю, В блискучі - заховаюсь з головою...Я, наче клавіша роялю, западаю,Тебе хвилюю. І на мить зникаю,З'являюсь. Я з тобою граюсь,Як з котом на кухні. Що скажеш, ніжний мій суддя?Ти в захваті, мій чоловік-дитя...Я для кота неначе валер'янка,Й не буде спокою до ранку,Поки шугаю ластівкою з кручіВ глибокий виріз у короткій сукні."Подобається", - ти говориш ствердно.Насправді ж загадки вирішує...

Читати далі...

"Пожалуйста, заботься обо мне" Марина Цветаева- Пожалуйста, заботься обо мне!Я вырвалась из замкнутого круга,В тебе найдя любовника, и друга,И принца на серебряном коне…Я вырвалась из круга «я-сама».Я самоутвердилась. Я устала.Возьми меня на ручки с пьедесталаГордыни, честолюбия, ума...Я самоотвердела. Я тверда.На мне не остается ран от терний.А я хочу быть мягкой, и вечернейЯ женщина. Я самка. Я – вода.Я слабая. Не баба. Мне слабо:Коня, и шпалы веером, и в...

Читати далі...

Хатки - біленькі печерички, І ти, мов храмова свіча.Згубила, бабцю, черевички, А може, їх позичив час...До щему горда і красива, Немов Мадонна вдалині.Ти посміхаєшся журливоІ хрестиш лобика мені.І все махаєш, все махаєшХустинкою в старих руках.Мене в дорогу проводжаєшНа битих зоряних шляхах.

А я просила: "Не губи!", Черкали небо голубиРожеві хмари.Нам було щастя до лиця, Співали трепетні серцяПід дзвін гітари.За обрій сонечко зайшло - Прозріння до обох прийшло -Тут слів не треба...Погасли зорі уночі, Уже не голуби - сичіКричали в небі.Уранці сонце - вже без нас - Розбилось об зими каркасХолодно-білий.Серед байдужої юрбиЗнялися в небо голуби - І полетіли...

Ти запитаєш: "Як жила?"Серед зими в огні була, А серед літа мерзла...Весною квіткою цвіла, Пізніше осінь замела - І зовсім щезла...Після зими - ізнов весна - З'явилась звабна і рясна - Волошка в житі.Скінчилась мука навісна, Змінилась музика сумна:Зове весна любити!Торкнулася мого чола, Я косу русу розплела - Пірнула у надії.Любов до краплі віддала, А у душі, ні, не зола, - Мелодії щасливі![Приєднана картинка]

Завіса. Настає фінал.Відіграно життєву драму.Кохана? Муза? Чи жонаБула впокорена у раму?Та в рамці простір затісний, Не вистачає жінці вітру.Так взимку хочеться весни, У темряві - денного світла...І раптом посеред пітьмиНаповнилося млостю тіло, Змахнула, ніби птах, крильми - Й, о диво дивне, полетіла!Хмеліла, як від доброго вина, -І гоїлися давні рани.Щаслива, посміхалася вона, Та плакала бездушна рама...[Приєднана картинка]

Єгипет розкинувся - жовтий і спраглий, Тут птиці аж стогнуть в рожевих кущах.А спокій витає, як зболена правда, І зоряні рибки у морі кишать.Сховались проблеми далеко-далеко, Можливо, під пальми зелений каркас.Я чула: сюди прилітають лелеки, Щоб знов навесні повернутись до нас.Полуденне сонце, засмагле на пляжі, Натхненно цілує білявий пісок.Пітьма-танцівниця нікому не скажеПро те, що були ми до щастя за крок.Засяє притомлене місто вогнями, Порине у місячну ніч...

Читати далі...

Її не назвати проектом, Таким феєричним флешмобом...Полями бреде - не проспектом, Присіла спочить край дороги.Вона безнадійно стомиласьВід поглядів ласо-масних.І ниють натруджені ноги, І серце потроху саднить.Та сліз на очах не побачиш, Всхміхнеться - і вирушить в путь.Як стрінеш коли, як побачиш - Обняти її не забудь.[Приєднана картинка]

Моя любов сягала неба, А ти ходив ногами по землі. Ліна КостенкоЇЇ любов "сягала неба" - Обранця вабили...

Читати далі...

Від відчаю не спалюйте мости -Нехай лишаються на спомин.Хоч повернулися до "ви" від "ти", Навік лишився почуттів відгомін...Зажеврілі жарини теплих слівПізніш, повірте, вам іще послужать.Не хороніть колишніх почуттів -Хай проростають пагонами дружби!