[ Слухати музику, ознайомитися з текстом ]

Спалахнуло -
згоріло -
зітліло...
Димом
в небо пішло.
Схаменулося
серце!
А тіло -
Загубило
роздерте крило.
Те, що зліва.
А справа -
тріпоче іще.
Та з одним -
не злетіти.
І судомить,
сочиться
роздерте плече...
Не смертельно.
Буду ще жити!
Притрусити
попелом
сивим
Свіжу рану
гарячу...
Не ячіти
над цим
розривом...
Я - сміюся!
Не плачу!
...не плачу...

 

 

Засіває дрібно мжичкою 

Небо землю. Ген, за річкою – 

Лаврська сонячна дзвіниця

 Свята жде. Страсна седмиця…

 

  09.04.2012

 

© Copyright: Марина Степанська

Раздел: лирика религиозная

Свидетельство о публикации № 10526

 

Любов була?!...                       а чи ніколи у житті...                                                  ніколи, чуєш?!                                                                             не було того кохання?!...                                                                                                                   я вже не знаю... Була ,          здається, мить...                                     одна єдина...                                                          коли, можливо...                                                                                       ти... мене кохала. Не знаю                достовірно...                                      я того. Плин Часу...                     все зігнав до купи...                                                       все... І хтось...               зурочив наші почуття.                                                     І ти зневірилась...                                                                               в мені...                                                                                             та у коханні. Ти кажеш,                   що зустрінемось... колись...                                                                      Можливо... зорі іздалеку нам провістять...                                                      не близьку Путь.                                                                                    І ми зустрінемось...                                                                                                                   Мабуть... Кохання, дійсно...                             довго жевріти не вміє...                                                                   і це невпинно... І чи горіти рівно...                           а чи в пожежу  буйну...                                                                виростать...                                                                                     йому...                                                                                                кому це знать?! Але я буду...                   довго ждать...                                          Твоїх очей... зелених...                                                                                 світла... З тобою...                      буду...                                  Зустрічі... чекать! P.S. конструктивна критика приймається з задоволенням

Право сили та нахабства,
Верховенство гаманця,
Ницість, розбрат, духу рабство…
Шлях в безодню. До кінця.



~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~

Круча Дніпрова і вітер блакитний,
Сонце у хвилях, прибій, моря подих,
Космопоезія, зоряні сходи.
Літ двоєдиний. І дух непохитний.



13.12.2011

© Copyright: Марина Степанская, 2011
Свидетельство о публикации №11112140723

Я напишу,
Що ти -
найкращий
від усіх.
Тобі скажу,
Що погляд твій,
твій сміх -
Кришталь
мого життя.
Його
крихку красу
Боюся я
розбити...
Тому у спогади
летять,
І лише в пам'яті
несу -
Примарні
перші квіти,
Твої не сказані
слова,
І не даровані
дива,
І поцілунки,
і тепло,
Яких - ніколи -
не було...

Мороз. На снігу 

Жовті тюльпани-панни 

Мерзнуть, тендітні. 

Пломінь в пелюстках згаса. 

Заметіль їх колише... 

 

 

31.03.2012 

© Copyright: Марина Степанська

Раздел: восток: рубаи, хокку, танка

Свидетельство о публикации № 10262

 

Мовчки в очі зазирни-но!

Слухай серце… Шал... Долоні…

Посади свою зернину –

Я плекатиму у лоні

 

Плід кохання, неба квітку,

Духа Божого лелітку –

ЖиттєДиво…

*****

                                                                          Близькість. Очі.

Пломінь. Двоєдиність. "Хочу…"

 

29.11.2011

© Copyright: Марина Степанская, 2011 Свидетельство о публикации №11112010530