Коли неба краї волошкові зацвіли з росянистих дзеркал, коли сипались сни вечорові, ви мене запросили на бал. Переливом зірки проводжали урочистих мелодій політ, ви за руку мене ніжно взяли і відкрили небачений світ. Мов грайливий небесний посланець вітер хмарки віночком заплів, ви мене запросили на танець під оркестр дощу й солов’їв. Я відмовити вам не посміла під овацій двіночковий шквал, ви ж мене тоді ще раз не сміло запросили на ще один бал…

Не прислухайся до холодних нот. Вони німі. Вони жорстокі й грізні І не тому, що це грудневий лот Зимового аукціону пісні. По струнах їхніх кров розлук тече, Терзає болем й так самотню душу. Не слухай їх. Хай снігом на плече Вони летять, а ти їх струшуй, струшуй… Візьми струну із переливів дум, Що я плела мереживом барвистим. У них життя із веселкових струн Нанизаних на сонячне намисто Відчуй мелодію сріблястих снів, Дзеркально чисті подихи надії Й мою любов, що не така як...

Читати далі...

Нечутним ангелом ти поруч. Бережеш від сліз сумних мої плаксиві очі, обіймеш тихо, ніжно пригорнеш й ховаються тривоги в тіні ночі. Легеньким вітром поцілуєш у щоку і зразу стане все не так і тьмяно, забуду про проблем стрімку ріку і посміхнуся знову я слухняно. Ти завжди поруч. Ти на відстані руки, мене рятуєш від самої себе, засвічуєш у темряві зірки у не завжди безхмарнім вирі неба. Люби мене – з капризами і без, на грані мрій тримай мене міцніше, а я примхливо, по...

Читати далі...

Не дозволь розплакатись у тебе на очах Я хочу бути сильною і буду! Синдром дощів зцілує на дахах Інакшого когось без перелюбу  Я буду дуже сильною. Без слів Своє прощання поглядом не скажу Бо ти мене любити не зумів Хоч й розлюбити зможеш не відразу. А завтра сніг вже ляже на асфальт На новий аркуш ми почнемо жити Не застосуєш ти моїх порад Бо може і не вмієш ти любити… Тож не дозволь розплакатись… мені Вже не до сліз. Життя міняє колір...

Читати далі...

Не розпачливий зойк... із душі виліта. Не тужливе зітхання... &nbsp...

Читати далі...

Одягнулося літо у ситцеве плаття, В своїм серденьку світ запалило зорею, Огорнуло голівку тремтливим лататтям І блукати пішло синім небом й землею. Серед чистих озер загубилося літо І заплакало холодом, вітром, дощами. Я хотіла в долонях його відігріти І принесла тобі разом з мріями й снами… Я хотіла те літечко вмити росою І у серці сховати від холоду й смутку, Тільки раптом це літо не стало тобою... …Та лишилось країною мрій незабудки

[Приєднана картинка] Коли місяць зіркам ночей безсоромно цілує скроні, я напилась з твоїх очей аромату краплин безсоння. І щоночі тепер не сплю, все літаю в нічнім просторі, приворотне чар-зілля п’ю, що в стакан підсипають зорі. Переливом сріблястих нот знов сную ліхтарів проміння і торкаюсь крильми висот чи то блуду, чи то прозріння. У вербове волосся віт заплітаю нічні серпанки і шукаю найменший слід дивних снів своїх витинанки. З неба струшую до землі і збираю...

Читати далі...

Закрита простором У вакуумній клітці. Квадратним Господом, Мальованим на стінці. Округлим м’ячиком Я б’юся головою. Поманиш пальчиком Піду я за тобою. Трикутним розумом Збагнути я не можу Во імя Господа, Чи Будди, чи другого? Пустими мріями Шукаючи пустого. Твоїми крилами Руйнуючи святого. У формі хаоса Я буду будувати. Фортецю Теоса, В якій лишень квадрати. 2007-й. Мій:)

Серпневий вечір. Скошена трава лоскоче плечі, шарудить за вушком, тихенько вітер пісню виграва, гуляючи по полю самотужки. Десь голос перепілки вдалині стихає, мов мелодія кларнету й вечірній джаз нагадує мені, що ти прийдеш, до мене знов прийдеш ти. Цілую світ устами із думок, вмиваю очі в росах вечорових і знов лечу! тремчу! і до зірок здіймаю крила радості любові!

[Приєднана картинка] Намалюй мені світ у кольорі. Із веселками й снігопадами, із дощами, що з небом в зговорі, із росою зірок, що падали. Розкажи мені все, що бачили світанкові найперші промені, про весну, яку сни тлумачили як бажання, дощем нескорені. Проспівай мені тихо &nbsp...

Читати далі...