хочу сюда!
 

Людмила

41 год, рак, познакомится с парнем в возрасте 40-50 лет

Заметки с меткой «лірика»

Лада

[Присоединенная картинка] О, Ладо! На губах – згуба!.. Пригублю глибоко… любо! Загублюся, заголублю… Любитиму… Благоговітиму… 06.04.2012 © Copyright: Марина Степанська Раздел: лирика любовная Свидетельство о публикации № 10421 © Copyright: Марина Степанская, 2012 Свидетельство о публикации №11204063378

Слухаю дощі

В кімнаті літо. Пахне чебрецем, що вчора повні жмені назбирала. Я ще тоді у змові із дощем з сріблястих рос краплиночки складала… А нині день – у дощовім плащі, розквітлі липи краплі умивають. В кімнаті тиша. Слухаю дощі із чашечкою липового чаю. Не модну книжку з відгуком чудес беру, поближче до вікна присівши. І хай там що диктує нам прогрес, а ми з дощем читати любим вірші…

Коли сонце сідає над лісом

Коли сонце сідає над лісом, тихі сутінки й з бісеру роси заплітаються в дивну завісу і думки десь мов вітром відносить… Залишається тільки лиш спокій, відчуття неймовірної волі і далекі розмірені кроки – то ніч-фея ступає поволі… Коли пахне так солодко медом і духмяної липи цвітінням, як то легко злетіти над небом, ставши всесвіту й мрії сплетінням. І забути про все. Затремтіти тим листочком, що у павутинні, усміхнутися так цьому світу, як під сили лиш тільки дитині…

Не дай же...

Не дай моїй любові спопеліти, Спаплюжити цинізмом сенс кохання, Зневірі й лицемірству - панування, А співчуттю та милосердю - відболіти. Не дай душі від ницості сп'яніти, Таланту захопитись хизуванням, Нехай мій злет не стане плазуванням. ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ Не дай ще&nbsp...

Читать дальше...

Доні. Мамина любов

Доню, Квітко найніжніша! Посміхунко найрідніша! Моє щастя надвисоке, Сонцесяйне, зореоке! Не існує слів у мові Жодній, здатних передати Ніжність й глибину любові Мами до свого дитяти. Притулись до мене, доню, На мої свої долоні Поклади – любов безмежна, Віддана, беззастережна, Животворна й незрадлива В серці матері. І втішить, І врятує найсвятіша Сила ця. &nbsp...

Читать дальше...

Прощальний лист( присвячено другу,який недавно пішов з життя,)

Осінній щедрий дощ барабанить по підвіконню,стікає холодними сльозами шибкою і безнадійною піснею плюскоче по асфальті. А я… Я сиджу в нашому улюбленому кафе,грію застиглі руки до горнятка з паруючим глінтвейномі обманюю себе ,що ти прийдеш. Що підкрадешся тихенько зі спини,як робив це завжди,простягнеш букет терпких хризантем(ти завжди дарував їх восени),зариєшся обличчям у заглибинку між плечем і обличчям,і,бавлячись моїм волоссям,прошепочеш,що скучив….Я ніколи не любила осінь,а...

Читать дальше...

Урочисті Великодні...

[Присоединенная картинка] Благовістям Великодні Дзвони простір надимають Вшир та вгору, Храм тримають Хрестокупольний небес. Урочистий день сьогодні – Смертю смерть перемагає Божий Син! Вітання має Вгору, вшир – "Христос воскрес!" написано 11.04.2012 © Copyright: Марина Степанська Раздел: лирика религиозная Свидетельство о публикации № 10690

*****

Торкнулось сонце напівсонних трав, цілує, пестить, променем лоскоче. Чи ти кого так трепетно кохав, як сонце раннє трав шовкові очі? Чи ти приносив стільки насолод, як пелюсткам холодні роси в спеку і чи сягав таких стрімких висот, як гордовитий молодий лелека? Чи ти кому так ніжно говорив слова любові, вірності і ласки, як вітер теплий після літніх злив шепоче травам вечорову казку? Біжу босоніж росами дібров. дивлюсь у волошкові очі неба, п’ю жадібно усю живу любов і...

Читать дальше...

Кав’ярня

Кав’ярня. Занавісок шоколад, Веселий зайчик знов на підвіконні. Приємний погляд, кави аромат Й моя рука в твоїй тремкій долоні… Сковзне усмішка зайчиком смішним, Запахне день сп’янілою весною… І що проблеми, коли поруч ти… Приємно так і затишно з тобою… Немов за склом всі прикрощі тривог, Образи і турботи за дверима… Лише кав’ярня, у якій ми вдвох Втекли від світу з сірості очима… У чашку зайчик знов хлюпне свою Весняну радість й мрію нашу давню… І хоч я кави вже давно не...

Читать дальше...

Ти тілу любий

давня замітка, перероблена Ти тілу любий, серцю милий, Я не любить не маю сили. До тебе - всі думки птахами. Що відстань їм, яка між нами! Мед на вустах, крізь мряку промінь, В мені - бажання, спалах, пломінь!.. Як розлюбити?! О, мій милий! Лише кохати маю силу. 16.10.2009© Copyright: Марина Степанская, 2011 Свидетельство о публикации №11112040930
Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
21
предыдущая
следующая