Замітки лірика

Замітки з міткою «лірика»

Сортувати:: нові; популярні

Вид:: короткий; повний

придумаю тебе.12

26.09.12, 21:50
вірші, лірика, поезія, творчість

я придумаю тебе різним.
якогось трохи дивного, з дурними снами.
із зеленими очима, у білій футболці
і сильними руками.

ти будеш жахливим художником
час від часу писатимеш абстрактну прозу французькою.
поміж тим
я знатиму що ти любиш
холодний чай з молоком
півтори ложки цукру
два шматочки лимону.

видкидатимеш у смітник мою косметику
постараюсь не злитись на це

я придумаю тебе різним
поміж тим
ти приходь, який є.

Коментарі: 2

Oliviya

Слухаю дощі

В кімнаті літо. Пахне чебрецем,
що вчора повні жмені назбирала.
Я ще тоді у змові із дощем
з сріблястих рос краплиночки складала…

А нині день – у дощовім плащі,
розквітлі липи краплі умивають.
В кімнаті тиша. Слухаю дощі
із чашечкою липового чаю.

Не модну книжку з відгуком чудес
беру, поближче до вікна присівши.
І хай там що диктує нам прогрес,
а ми з дощем читати любим вірші…

Коментарі: 45

Oliviya

Коли сонце сідає над лісом

Коли сонце сідає над лісом,
тихі сутінки й з бісеру роси
заплітаються в дивну завісу
і думки десь мов вітром відносить…
Залишається тільки лиш спокій,
відчуття неймовірної волі
і далекі розмірені кроки –
то ніч-фея ступає поволі…

Коли пахне так солодко медом
і духмяної липи цвітінням,
як то легко злетіти над небом,
ставши всесвіту й мрії сплетінням.
І забути про все. Затремтіти
тим листочком, що у павутинні,
усміхнутися так цьому світу,
як під сили лиш тільки дитині…

Коментарі: 46

Oliviya

Літо

Одягнулося літо у ситцеве плаття,
В своїм серденьку світ запалило зорею,
Огорнуло голівку тремтливим лататтям
І блукати пішло синім небом й землею.

Серед чистих озер загубилося літо
І заплакало холодом, вітром, дощами.
Я хотіла в долонях його відігріти
І принесла тобі разом з мріями й снами…

Я хотіла те літечко вмити росою
І у серці сховати від холоду й смутку,
Тільки раптом це літо не стало тобою...
…Та лишилось країною мрій незабудки

Коментарі: 28

Oliviya

Ви мене запросили на бал

Коли неба краї волошкові
зацвіли з росянистих дзеркал,
коли сипались сни вечорові,
ви мене запросили на бал.

Переливом зірки проводжали
урочистих мелодій політ,
ви за руку мене ніжно взяли
і відкрили небачений світ.

Мов грайливий небесний посланець
вітер хмарки віночком заплів,
ви мене запросили на танець
під оркестр дощу й солов’їв.

Я відмовити вам не посміла
під овацій двіночковий шквал,
ви ж мене тоді ще раз не сміло
запросили на ще один бал…

Коментарі: 31

Oliviya

*****

Торкнулось сонце напівсонних трав,
цілує, пестить, променем лоскоче.
Чи ти кого так трепетно кохав,
як сонце раннє трав шовкові очі?

Чи ти приносив стільки насолод,
як пелюсткам холодні роси в спеку
і чи сягав таких стрімких висот,
як гордовитий молодий лелека?

Чи ти кому так ніжно говорив
слова любові, вірності і ласки,
як вітер теплий після літніх злив
шепоче травам вечорову казку?

Біжу босоніж росами дібров.
дивлюсь у волошкові очі неба,
п’ю жадібно усю живу любов
і мимоволі думаю про тебе…