хочу сюда!
 

Алиса

39 лет, дева, познакомится с парнем в возрасте 35-50 лет

Заметки с меткой «лірика»

Слухаю дощі

В кімнаті літо. Пахне чебрецем,
що вчора повні жмені назбирала.
Я ще тоді у змові із дощем
з сріблястих рос краплиночки складала…

А нині день – у дощовім плащі,
розквітлі липи краплі умивають.
В кімнаті тиша. Слухаю дощі
із чашечкою липового чаю.

Не модну книжку з відгуком чудес

беру, поближче до вікна присівши.
І хай там що диктує нам прогрес,
а ми з дощем читати любим вірші…

Коли сонце сідає над лісом

Коли сонце сідає над лісом,
тихі сутінки й з бісеру роси
заплітаються в дивну завісу
і думки десь мов вітром відносить…
Залишається тільки лиш спокій,
відчуття неймовірної волі
і далекі розмірені кроки –
то ніч-фея ступає поволі…

Коли пахне так солодко медом
і духмяної липи цвітінням,
як то легко злетіти над небом,
ставши всесвіту й мрії сплетінням.
І забути про все. Затремтіти
тим листочком, що у павутинні,
усміхнутися так цьому світу,
як під сили лиш тільки дитині…

Літо

Одягнулося літо у ситцеве плаття,
В своїм серденьку світ запалило зорею,
Огорнуло голівку тремтливим лататтям
І блукати пішло синім небом й землею.

Серед чистих озер загубилося літо
І заплакало холодом, вітром, дощами.
Я хотіла в долонях його відігріти
І принесла тобі разом з мріями й снами…

Я хотіла те літечко вмити росою
І у серці сховати від холоду й смутку,
Тільки раптом це літо не стало тобою...
Та лишилось країною мрій незабудки

Ви мене запросили на бал

Коли неба краї волошкові
зацвіли з росянистих дзеркал,
коли сипались сни вечорові,
ви мене запросили на бал.

Переливом зірки проводжали
урочистих мелодій політ,
ви за руку мене ніжно взяли
і відкрили небачений світ.

Мов грайливий небесний посланець
вітер хмарки віночком заплів,
ви мене запросили на танець
під оркестр
дощу й солов’їв.

Я відмовити вам не посміла
під овацій двіночковий шквал,
ви ж мене тоді ще раз не сміло
запросили на ще один бал…

*****

Торкнулось сонце напівсонних трав,
цілує, пестить, променем лоскоче.
Чи ти кого так трепетно кохав,
як сонце раннє трав шовкові очі?

Чи ти приносив стільки насолод,
як пелюсткам холодні роси в спеку
і чи сягав таких стрімких висот,
як гордовитий молодий лелека?

Чи ти кому так ніжно говорив
слова любові, вірності і ласки,
як вітер теплий після літніх злив
шепоче травам вечорову казку?

Біжу босоніж росами дібров.
дивлюсь у волошкові очі неба,
п’ю жадібно усю живу любов
і мимоволі думаю про тебе…

Тричасся

 

1.

Простору випнутий лук.

Несамовите затишшя.

Землю накрило надвишшя.

Світ розіп'яв інфразвук...

*****

Час народився... Тук-тук...

 

 

2.

Знову

Слово.

Бог - це любов.

Підґрунтя основ,

Надвишшя основ.

Тіло. І Кров.

 

 

3.

Склепіння

З глибінню -

Кипіння,

Голубіння,

Голублення.

Люблення...

 

08.05.2012

© Copyright: Марина Степанська

Раздел: лирика мистика и эзотерика

Свидетельство о публикации № 11238

Кульбаба

 

                                          Жовте і чорне –

Кульбаба в багні. Сяє…

Хто кинув тебе

В чорне лиснюче багно?

Як ти сонячно сяєш!..

 

 

27.04.2012

 

 

© Copyright: Марина Степанська

Раздел: восток: рубаи, хокку, танка

Свидетельство о публикации № 10991

 

 

 

Урочисті Великодні...

 

 

 

 

Благовістям  Великодні

Дзвони простір надимають

Вшир та вгору, Храм тримають

Хрестокупольний небес.

 

 

Урочистий день сьогодні –

Смертю смерть перемагає

Божий Син!  Вітання має

Вгору, вшир – "Христос воскрес!"

 

 

написано 11.04.2012

Свидетельство о публикации № 10690

ЩоНотою зіграти…

Всевишній БожеПартію в оркестрі

ЩоНотою дай сил заграти так,

Щоб тиВсесвітній Диригенте і Маестро,

Не докоряв мені за жодний такт.

 

Щоб не пашіла я від сорому за трелі,

Звучали цілі ноти повноцінно,

На флейтіарфі чи віолончелі,

Челесті гратиму – молю уклінно

 

Всевишній БожеВ партії музичній

Легато… піцикато… кожний такт

ЩоНотою… дай віри й сил зіграти так,

Щоб не нести тягар у світ Предвічний

 

 

12.04.2012

 

 

© Copyright: Марина Степанська

Разделлирика религиозная

Свидетельство о публикации  10624

Напнулися вітрила

 

 

Задощило, закалюжило, 

Вмило місто запилюжене.

 Захмарило, завітріло, 

Напнулися враз вітрила – 

Залюблені в небо бані. 

Пливи, Києве! В чеканні…

  

 

09.04.2012

 

 

© Copyright: Марина Степанська

Раздел: лирика пейзажная

Свидетельство о публикации № 10533