хочу сюди!
 

ГАЛИНА

59 років, терези, познайомиться з хлопцем у віці 60-70 років

Замітки з міткою «лірика»

тайм аут..... лірика... чи ви забули?

ну, то нагадую... podmig

---

                 Лірика

---                  ---                ---

---

Знов думки про слова у рядки,

Наче скріплені присмаком вин...

Повз усе, ще жива, ще летить...

І нехай, що на спогад - полин

---

Ще жива у хитанні світів,

Світить поглядом року хвилин..,

Чи секунд, що їх вітер зустрів,

Поскидавши накидки зі спин

---

Ми так можемо, можемо? - Ні!

Ми без неї - ніщо в небутті...

Наше серце без неї в житті

Не тремтить у приємності змін...

Мечта каждого мужчины..............

Чтоб в семье водилась дружба

Мужу многого не нужно.

Чтоб готовила,стирала,

Шила, мыла, прибирала,

Что б ребёнков накормила,

В магазин с утра сходила,

Накупила там продуктов,

Сыра-мыла,рыбы-фруктов.

И про пиво не забыла.

И сама домой тащила.

Чтоб прогладила рубашки

За собакою какашки

Убрала, воняют очень...

Что бы не храпела ночью.

Чтобы все свои помады

Не бросала, где не надо.

Или, может быть, бросала,

Но сама потом искала.

Чтоб, как стаффорд, не рычала

На носки, что под диваном.

Раз лежат-то значит надо.

Или молча убирала.

Радостно ждала с работы,

Борщ варила по субботам.

Чтобы все её подруги

Проводили все досуги

Не у нас, а где сумеют.

И пореже. И не с нею.

Сериалы не смотрела.

Чтоб за сборную радела.

Книжки умные читала.

Никогда не уставала.

Голова чтоб не болела.

И- ВСЕГДА! ВСЕГДА!-хотела.

Понимала и терпела,

Всё умела, всё могла,

В общем-женщиной была.



80%, 8 голосів

10%, 1 голос

10%, 1 голос
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Чого я так прагну, чого я бажаю…

Чого я так прагну ?! чого я бажаю?!…

На світі живу я, тай гадки не маю… Чому світить сонце?! чому в тебе очі Як море прозорі, тай сяють неначе Як промені зірки?! Чому твоя посмішка лине до мене… І серце стискається, наче від болю?!… А потім несеться кудись, мов скажене?!… І що буде Завтра?! А що було Вчора давно ми забули… Лиш Попіл вчорашнього б’ється нам в груди… О Люди!

Ущипніть мене...я мабуть...сплю.

"Зорепад, сьогодні, зорепад...
заяснів вночі вишневий сад.

Наче й не дарунок то весни -
квіти запахущі та ясні...
Падають з небес зірки - вогні...
Все здається казкою мені...
хто ж зірки із неба....позривав???
Мабуть Майстер руку тут приклав..."

                                                                    вітка
 
Я для тебе... Сонце засвічу...
І  блакиттю небо все заллю.
А позвеш ... вечерять... при свічах...
То побачу сум в твоїх очах.
Буду довго... довго ...рятувать...
Я від суму... Сум той виганять...
Ніч отак пройде ... а може й дві...
-Чуєшь, вже співають солов"ї ?!
Ми з тобою ... знову молоді...
І забули все, що навкруги.
Поцілунком ...зранку знов прийдеш...
Подаруєш Щастя... не збагнеш...
Сон це був, а може ... наяву.
Ущипніть мене... я мабуть... сплю.
                                                                 Master

Де б мені ще станцювати...Як хто...захоче.

                          Україночка
ОЙ Я ДОБРА ГОСПОДИНЯ, ВМІЮ ВИШИВАТИ.
І ВАРЕНИКИ ВАРИТИ, І БІЛИЗНУ ПРАТИ.
ТА НЕ ТІЛЬКИ Я ДО ДІЛА МАЮ ТАКУ ВДАЧУ!
ЯК ЗАХОЧУ - ЗАСПІВАЮ, А СХОЧУ - ЗАПЛАЧУ!
РІСТ У МЕНЕ НЕВЕЛИЧКИЙ, ЧОРНІ БРОВЕНЯТА,
СИНІ ОЧІ, ЯК ОЗЕРЦЯ, ЩЕ Й НОСИК КИРПАТИЙ!
ТО Ж ПАРУБКИ НАЧУВАЙТЕСЬ, БО НА ВЕЧОРНИЦЯХ,
ЯК ПІДУ З ВАМИ У ТАНЕЦЬ, ТОЙ НЕ ЗУПИНИТЬСЯ!
ГОРЕ БУДЕ НОГАМ ВАШИМ, А МЕНІ - ТО ВТІХА,
БО ДО ТАНЦЮ Я ТАК ЗВИКЛА, ЯК ДО ХАТИ СТРІХА!lol
ОТ ТАКА Я УКРАЇНКА - ГОРДА ТА ВЕСЕЛА!
І ТАКИХ ДІВЧАТОК МАЮТЬ І МІСТА І СЕЛА!!!
                                                                                вітка  http://blog.i.ua/user/2511145/411886/

Ой, я добру дівчононьку...Ой, колись... зустрів... я.
Була в гарній вона сукні...Та така вже мила.
А мені як посміхнулась...Ото задивився.
Своє серце там зоставив...Та й не забарився.
А зі мною пішла в танок...Вогонь... а не дівка.
Скрипка ... та й не поспівала... Одна лиш ... сопілка.
А чоботями , як стукне...Куди той Руслані...
Цілий вік би танцював там...Такі дівки гарні.
Ой які там всі чарівні ...Чорні та русяві...
Ой які там господині... Які очі мають.
Я вареників поїв би... Та не частували...
Я б горілочки... попив би...Та не наливали.
А прокинувся ...та й думку... Став собі гадати...
Де б ще знову...опинитись... Де б помандрувати.
А сопілка душу крає... А скрипка... регоче.
Де б мені ще станцювати... Як хто ... захоче.
                                                                                  Master

холодні сполохи душі

Чому,
скажи мені -
чому -
я знов пишу тобі -
пробач?
В гіркім
задушливім
диму
Сную очима
сивий плач.
Ятрю думки,
виймаю серце...
Перечитала
сто разів
твоє - написане,
і - стерте,
Все те, що ти
сказать не смів...
Моє - написане
у спразі,
Коли душа,
мов звір, кричить...
Твої...мої...
слова -
не справжні!
...Холодні
сполохи
душі...

...я не плачу!

Ти кажеш,
що сумна - занадто,
В словах ще болю -
забагато,
В житті ще радості -
замало.
Ішла... спіткнулась...
впала...
Болить!
Та я - не плачу! Ні!
Не думай,
я не плачу!
Хоч серце
нищиться в вогні,
Ти сліз моїх -
не бачиш.
А що тобі кажу -
то все
Снігами
завтра занесе.
І я - сміюсь!
Радію в зливі
Буденних сіростей
щасливих!
Пульсую райдужно!
Й хай здасться
Тобі мій сивий сум -
за щастя...

Відпусти...

Відпусти мене, не муч і не тримай
І не прив"язуй знов мене до себе,
І рештки спогадів і почуттів розмай
На вітрі в полі, хай летять у небо...

Не можеш бути ти навіки мій,
І не твоя я вже давно, хоч і з тобою...
Розбилось дзеркало тих наших мрій,
І небо плаче за вікном холодною грозою.

Дай сил мені забути й діла йти,
І бути знов коханою, п"янкою,
І почуття й довіру знову берегти,
Але вже з іншим, але не з тобою...

Бо хочу бути я щасливою, і знаю я,
Що день такий настане зовсім скоро
Із неба буде литись зливою вода,
А я пірну в п"янке кохання море....

Стихи,стихи.........

Жизнь - не прогулка, не роман,
Не вечный отдых созерцанья,
Есть у Судьбы один изъян –
Она нам дарит испытания.

Полжизни – бой, полжизни – боль,
И только радости мгновенья,
С душевных ран не смоешь соль,
Но в этих ранах исцеленье.

Пока они в тебе горят
И заставляют сердце биться,
Холодным твой не станет взгляд
И в камень дух не превратится.

Года бегут, им нас не жаль,
Мы все у времени во власти,
Презрев страданья и печаль,
Увидеть во мраке лучик счастья.

Пройти сквозь зло и улыбнуться,
Поверь, искусство не простое,
Не замараться, не согнуться
И сохранить в душе святое!

маки червоні

Маки червоні
моєї душі
Яскраві, гарячі,
такі небезпечні -
Мов краплини
любові,
Що кров'ю
сочить,
Мов на вістрі
свідомої втечі.
І у комині
наших
утрачених днів
Запалають
вогнем
незабутності.
І у попелі
згаслих
твоїх почуттів,
І в моїй
уявній
розпутності.