Згадки про узбережжя Звучить Dance of Angels & Horizon by Oystein Sevag Море… Білопінні хвилі Берег пристрасно цілують… Та ж не хвилі!!! – Білокрилі Янголи морів танцюють. Всі в туніках серпанкових, В бризках, променях ранкових Довгокосі, ніжнотілі, Ясночолі, легкокрилі Янголи священнодіють, Бога славлячи, радіють. Це - натхненне, поетичне Диво-Дійство екстатичне! ***** Аж до...

Читати далі...

Місяць крислатий... цеберку похнюпившись... &nbsp...

Читати далі...

Нестерпний біль і радість позахмарна; А сльози – не в очах – як метастази. Непереборний Ти… Любов - безкарна… Геть! Чи ввірвись! І вбий відразу… 28.03.2012 © Copyright: Марина Степанська Свидетельство о публикации № 10127

Галасує вороння… В калюжу Скиба неба, впавши, розляглась. Лютий-місяць раптом занедужав, Річка враз сміливо роздяглась - Шубу знявши з берегів, водою Голо блиска в дірки крижані. Йде Весна нестримною ходою. Зиму й не шукай – на чужині… В первісній красі, нага й цнотлива, Ніжиться земля… Передчуття – Стане породіллям… Ой, вродлива! - Мати, що несе в собі життя!.. 13-14.03.2012 © Copyright: Марина Степанська Раздел...

Читати далі...

"Знов шаленію від твоїх долонь, торкань неначе ненавмисних, вдаю байдужість, а натомість в серці жевріє безодня і вогонь, і повстають всі почуття проти пересудів зловісних. Шалена доля невблаганна знов і знов докупи зводить нас, і попри всі старання стримати не можем пристрасть... Ти прагнеш Бога віднайти, шукаєш істину в його словах, а я... його уже знайшла. В коханні щирім, чистім..." Теплый дождь &nbsp...

Читати далі...

Здивуй мене, а ну ж! Уяву полони! Ввійди, фортецю захопи, чи зможеш?! Боїшся, я сприйматиму вороже, Що ти оратимеш мої лани? Пручатимусь… Здасися? Чи відступиш? Тримай якнайміцніше! Й ніжно… Ти… А втім… Можливо, вартових підкупиш? О, переможцю мій! Не відпусти!.. 08.11.2011 © Copyright: Марина Степанская, 2011 Свидетельство о публикации №11111090897

"…Сонце вечірнє, мов рана на небі, Світло криваве ллє в моря смарагди. Хвилі, мов коні, гонитвою спінені, Спини блищать їх вологими кахлями. Чайки чаклують - у вітрі потужному Час зупиняють, не рухають крилами. День помирає. І серцю щось тужно, І, мов щеня воно, згублене, квилить. Місяць зірки забиває у дошку Чорного всесвіту, пилом укритого. Може він – кат? Щоби жертві дошкулити Тіло її обертає на сито? Чорними пальцями гори в молитві Витягли тіні, бажаючи милості. Дзвони...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Сонце зайде. Тиша… Тиша! Ні торохне ... ані де. Згодом трохи… пискне миша, Що...

Читати далі...

Олена КудренкоВони зустрілися випадково. Він загальмував на світлофорі, коли вона переходила дорогу. Він задумливо потер підборіддя, провівши її поглядом. Потім завернув за ріг, кинув машину і рвонув за нею. У натовпі вихопив поглядом її червону сумку і довге каштанове волосся, додав швидкості і, захекавшись, перегородив їй дорогу. - Вип'ємо кави? Вона поблажливо посміхнулася. Кава перейшла в морозиво, морозиво - в суші, в затишному київському ресторанчику. Вони впізнавали один одного,...

Читати далі...

[Приєднана картинка][Приєднана картинка][Приєднана картинка][Приєднана картинка]