[Приєднана картинка]Ані слова. Ні звуку. Ти тільки очей не відводь -щоб таким, як тепер, я тебе все життя пам'ятала.Наші долі, як райдуги, в дуги згинає Господь,і забути цю мить мені вічності буде замало.Я тебе не побачу ніколи, і ти мене - теж -щоб не кИдати виклик ні пеклу, ні райському саду,лиш у снах сокровенних наближусь, як тільки заснеш,і голубкою тихо вночі край вікна твого сяду.Обійматиму поглядом - ніжним, як перша трава,крізь прочинені вікна торкатимусь серцем до тебе...Так лиш...

Читати далі...

.... я сьогодні побачила зірочку у буденній калюжі життя! Дякую тому, хто причетний!

Протяни мне, пожалуйста, руку!Я стою на самом краю.Протяни мне, пожалуйста, руку.Без тебя ведь я упаду.Дай глоток мне любви напиться!Ведь не много прошу, - увядаю.Ты пол шага, я - десять на встречу...Кто спасет у самого края?!Дай последний раз насладиться!Посмотри мне в глаза и прости...Стану вольною-вольной птицей.Подтолкни меня и отпусти...

Те, що було, було не жартома, Мене ламало так не випадково. Прости мені необережне слово, Спини мене : я не спинюсь сама ! Гашу шалену ніжність, та дарма : Шматує груди золота зірниця… То не засну, то безнадійно сниться Таке жадане те, чого нема… Оксана Осовська

[Приєднана картинка]

Жило собі перекотиполе. З малечку звикле до мандрів. Тішилось життю і не прив’язувалося до місця.Почувало себе вдома всюди,де була його сім’я. І гнали його життєвібуревії,перекочували селами і містами,а потім і країнами. А воно собі,знай,було щасливе. Могло зупинитися будь-де, захопитисячимось,залишити там часточку себе і…знятися у наступні мандри. Траплялося йомувтрачати,тих кого любить і тоді ставало йому сумно. І вертілася дзиґою тапечаль у душі(а хіба ви не знали, що й перекотиполе має...

Читати далі...

Я тебя любила-ненавидела, Прогоняла и опять звала, Сквозь туман в глазах так ясно видела, Умирала, но тобой жила... Я тебе не верила и верила, Говорила правду и лгала, Недоверчиво саму себя доверила, Дорого - бесплатно продала… Я тебя толкала с края пропасти, И держала из последних сил, То сама своей стеснялась робости, То меня ты быть скромней просил... Не успела изучить тебя я тщательно, Прочитала за одну лишь ночь, Очень невнимательно- внимательно, И остаться попросила...

Читати далі...

Осінній щедрий дощ барабанить по підвіконню,стікає холодними сльозами шибкою і безнадійною піснею плюскоче по асфальті. А я… Я сиджу в нашому улюбленому кафе,грію застиглі руки до горнятка з паруючим глінтвейномі обманюю себе ,що ти прийдеш. Що підкрадешся тихенько зі спини,як робив це завжди,простягнеш букет терпких хризантем(ти завжди дарував їх восени),зариєшся обличчям у заглибинку між плечем і обличчям,і,бавлячись моїм волоссям,прошепочеш,що скучив….Я ніколи не любила осінь,а...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Cьогодні я прокинусь спозаранкуВмиюсь дощовою водоюБосий вийду я до г`анкуЩоб пройтися вранішньой росою... Встає зоря на небосхилі,Дзюркоче річка в низиніПрирода гарна ще дониніНе всю спаплюжили її...Кружляють пташки в висоті,Цього замріяного літаВ садку гуляєш ти у самотіЧекаючи – приїдуть скоро діти......Нам було гарно в холодкуЗатишного такого садуДе зустрічались залюбкиЙ де ми давали собі раду...

Осінь.Рахує краплинами дощЗдичавілий смуток.Бродиш бездомникомСтанціями до стацій.Восьма, дев'ята…І тільки би не забутиЛітні обличчя ЛЮДЕЙВ черговій фрустрації.Осінь.Ще не зажовтілоОстаннє листя.Тиха молитва доріг У вечірніх пазухах…Десять…Дванадцять, тринадцять...Укотре вистигнеСлово не вимовлене У самотніх враженнях.Це не Голгофа,Це осінь на склі сльозиною.Тільки би йтиДо кінця і не зупинятись, таПерший листок опадаєТак безневинноІ, Зрештою, станція-стаціяЧотирнадцята.Оксана...

Читати далі...