Жесткий стиль Владимира Путина может вытолкать Киев в объятия Евросоюза. Но необходимое для евроинтеграции построение демократии в стране совершенно не выгодно Виктору Януковичу, пишут Комментарии.

Новость о том, что Владимир Путин намерен вернуться в кресло президента России, Виктор Янукович узнал, так сказать, из первых рук — пренеприятное известие застало его как раз во время собственного визита в Москву. И судя по всему, общая дата посещения украинским Президентом Белокаменной и съезда "Единой России", на котором было официально объявлено о выдвижении в президенты Путина от российской партии власти, была вовсе не совпадением, а тщательно подготовленным "сюрпризом" Януковичу.

Уже сейчас понятно, что после третичного избрания Путина главой РФ наказание Киева за неправильную ставку на переизбрание Дмитрия Медведева будет жестким. Казалось бы, прогнозировать осуществление сценария "Путин-3" могли даже школьники, а наш Президент окружен и не такими мудрецами. Можно, конечно, оправдать столь крепкий промах Банковой тем фактом, что ставку на проект "Медведев-2" делали многие европейские столицы, включая столицу Европы — Брюссель. Но делали они это в теневом режиме. Но Янукович, в отличие от витиеватых еврочиновников, действовал смело, свою ставку на победу Дмитрия Анатольевича сделал более чем прозрачно и с помощью Генпрокуратуры даже нанес Путину обиды сугубо личного характера. А как можно иначе трактовать тот факт, что при рассмотрении в суде дела Юлии Тимошенко ГПУ в своем обвинительном заключении сделала Владимира Владимировича фактически "соучастником преступления" Юлии Владимировны.

Третий срок Путина и подготовка к нему будет, прежде всего, стоить украинскому Президенту мегапроблемы в так и не разрешенном при президентстве Медведева украинско-российском газовом споре. С "медведевцами" Киев имел добротную переговорную группу, правда, наличие которой к прорыву в переговорах так и не привела. С "путинцами" такой переговорной группы у страны нет вовсе — отвечающие за этот сектор украинско-российского диалога Дмитрий Фирташ, Юрий Бойко и Константин Грищенко ассоциируются исключительно с компанией RosUkrEnergo, от посреднических услуг которой отказался лично сам Путин еще два с половиной года назад в результате небезызвестного газового соглашения, за подписание которого Тимошенко сидит в СИЗО. Теперь разговор с Януковичем пока еще премьер РФ будет вести без посредников, а, возможно, при участии пока еще вице-премьера РФ и лидера группы "питерских чекистов" Игоря Сечина, крайне недолюбливающего Виктора Федоровича. Разговор, можно предполагать, будет до неприличия короткий, конкретный и, мягко говоря, резкий.

С не меньшей проблемой уже в краткосрочной перспективе столкнется Янукович, а также в большей степени его олигархическое окружение, в деле обострения экономической экспансии в Украину российского бизнеса, ассоциируемого лично с Путиным. Наступление российского государственного Внешэкономбанка, председателем набсовета которого является премьер РФ, на украинский индустриальный Восток началось не сегодня и даже не вчера. В последние годы во всех крупнейших сделках в Украине в металлургической отрасли фигурировал именно Внешэкономбанк, и, судя по всему, этот процесс с возращением Путина в президентское кресло лишь обострится. Параллельно с поглощением украинской металлургии происходит монополизация химической отрасли страны Фирташем, задолжавшем изрядную сумму с девятью нулями как раз российским банкирам. Так что не ровен час, и практически вся украинская химия отойдет "дзюдоистам", а возможно, эти планы в Москве имели изначально, давая Фирташу взаймы. Таким образом, установление контроля над экспортно-ориентированными отраслями украинской промышленности является не только угрозой национальной безопасности, но и глобальным вызовом для самых богатых украинцев. А это, как говорят в Одессе, две большие разницы.

Но есть от третьего срока Путина для Украины существенный плюс, возможно, даже нивелирующий все вышеупомянутые минусы. Атакуемые Путиным бизнес-интересы украинской элиты могут склонить последнюю в сторону безапелляционного европейского выбора. Но тут есть одна маленькая неувязочка: для полноценной евроинтеграции Евросоюз требует соответствовать европейским ценностям. А это вообще не вяжется с Януковичем и режимом, который в Украине строится в авральном порядке с начала 2010-го. Так что, перефразируя известную поговорку, можно сделать однозначный вывод: что украинцу хорошо, то действующему украинскому Президенту — смерть.

Вадим Карасьов, політолог, один з лідерів партії "Єдиний центр" Чи потрібен країні рух до якогось із політичних чи економічних блоків? – Іншого шляху, ніж велике інтеграційне об'єднання, сьогодні не існує. Така ­країна, як наша, не має можливості модернізу­ватися за допомогою тільки внутрішніх ресурсів. У світі тепер взагалі немає ­таких країн – хіба що Китай. Але й він модернізується за рахунок експорту, відкритої економіки та залучення іноземних капіталів. При тому має гігантський внутрішній ринок і політичну систему авторитарного типу.Перед нами два шляхи: або поступово інтегруватися до Європи, або нас інтегрують до Росії. А наша влада каже, що Україна приречена на модернізацію національного типу. Коли чую: "Україні треба повернути суверенітет і повну незалежність, бо в Америці – криза", хочеться запитати: "А в якій валюті ви тримаєте заощадження?" Навряд чи у гривнях. Цим усе сказано – ми орієнтуємося на суверенітет долара. Наш внутрішній ринок сприйняти продукцію вітчизняних компаній не може. З індустріального боку, ми вже не можемо розраховувати на роль високотехнологічної держави. Нам ідеться про те, щоб хоча б мати свій сегмент у світовій економіці. Він може бути комп'ютерний, машинобудівний. Але не металургія. Вона не має високої доданої вартості, псує довкілля. Та й що це за країна, яка постійно залежить від коливаньпопиту на метал на зовнішніх ринках?

Російська економіка теж залежить від коливань попиту на нафту й газ.

– Тому Росія й почала рух до створення єдиного економічного простору. Щоб за рахунок розширення на інші території – Казахстан, Білорусь, Україну – реіндустріалізуватися й позбутися залежності від сировини. Замість підвищувати продуктивність праці, розвивати новітні технології й покращувати людський капітал.

Що дасть Україні членство в Митному союзі?

[cut text="Читати далі"]

– На деякий час – певні послаблення за рахунок зниження ціни на газ. Ми вирішимо поточні бюджетні проблеми, але законсервуємо економіку. Замість того, щоб змінювати політичну та економічну системи, робити ставку на креативні ресурси власного підприємницького прошарку.

Влада каже: у нас є космос, машинобудування, літаки. Але ж нам доведеться ­об'єднуватися в цих галузях із росіянами. Так, на світовому ринку атомної енергетики вони посідають третє місце. Але це – за рахунок контрактів із країнами третього світу. Продуктивність праці в цьому секторі в Росії в шість разів нижча за світову. Тому можемо надувати щоки, ставати монополістами в цій галузі разом із "великим сусідом", але маємо розуміти: це зовсім інша атомна енергетика, ніж у США чи Франції.

Європейський вектор передбачає інший сценарій економічного розвитку. Доведеться робити ставку не на великі монополістичні корпорації, а на дрібний та середній бізнес. Розосередити економічну владу – щоб уряд не втручався в ринки.Такий шлях дає більше свобод і прав муніципалітетам, місцевому самоврядуванню, людині. Держава не має ­єдиного центру в президентському кабінеті. Іншими центрами стають суди, політичні партії, незалежні медіа. ­Своєрідний федералізм.

А як федералізм розуміють в Україні?

– Як суто адміністративний підхід. Бо Росія – теж федерація, але реального федералізму не має. Це центро­периферична, імперська структура. І якщо українські еліти раптом домовляться між собою про федерацію, то такі ж невеликі центро­­периферичні системи утворять у регіонах.Україна ж досі "вкладена" у пострадянський простір – щодо військових кордонів, газотранспортної системи, гуманітарної та інформаційної політик.

Підприємницький вільноринковий ­капіталізм прогресивніший за соціалізм радянського чи китайського зразка. І народ сам ­побачив, де краще жити. Німці тікали зі сходу на захід. Китай почав реформуватися, бо побачив, як розвивається ­Тайвань. Зрозумів, що ті ж китайці можуть робити економічні дива. Ментальність на Сході України – ­радянсько­індустріальна. Не випадково саме там виникли староіндустріальний олігархічний бізнес і постпролетарська електоральна маса. Там нема того, що є на Заході – гегемонії середнього класу. Її причина не в кількості, а, приміром, у звичці львів'ян ходити на каву й спілкуватись за нею. Це – середньокласовий, буржуазний спосіб життя. На Cході ж розвинена не культура спокійного, обивательського життя, а культура "крутизни", напівкриміналу, хуліганства. "Круті хлопці не танцюють" – за назвою роману ­Нормана Мейлера.

Якщо підемо шляхом федералізації – отримаємо дві різні країни. Проблема вирішиться тільки тоді, коли Схід України втягнеться в середньокласову, європейську культуру.

А якщо він не хоче втягуватися?

– Він уже це робить. Східняки були основ­ною рушійною силою "податкових майданів". Там починає формуватися міський середній клас. Треба тільки дати підприємницькі свободи – і вони перевернуть гори, принесуть доходи в бюджет. А головне – вони втомилися від культури "крутизни". Бо, по суті, вона є культурою експлуатації більшості кількома. Наша проблема – не в пошуку моделі: ­федеративної, унітарної, децентралізованої. Вона – у виборі моделі розвитку – економіки, політичної системи. І ми всі будемо в Європі. Донбас теж хоче туди. Він уже побачив, що таке Росія. Тому що проблема не в самій Росії – а в тому, що там правлять олігархи. І їм на Росію начхати.

Нам все говорять про те, що Україна – мультиетнічна держава, що мови грека, єврея, росіянина й українця мають бути на одному рівні. Все це – брехня, і робиться для того, щоб через чорний вхід запровадити російську мову як другу державну.

Навіщо це робиться?

– Бо ті, хто це лобіюють, не вважають себе українцями. Для певних політиків вивчити мову – питання не ліні, а того, що українська нація має створюватися на їхніх умовах – на умовах Донбасу, скажімо. А хтось хоче будувати націю на умовах Львова. Але на сьогодні це все неконструктивно, тому що маємо створювати націю на умовах світу. На умовах європейських цінностей, які є універсальними. Уявіть, якби ми досі сперечалися, який у нас має бути державний прапор. Із погляду історії це абсурд, а з погляду політичної стратегії – я розумію, чому зараз вкидають цю тему. Бо розуміють, що країна стоїть на порозі фундаментального вибору. Ми повинні завершити розлучення з Радянським Союзом. В Україні на сьогодні все є – капіталізм у феодальному варіанті, звичка до демократичної процедури, напівнезалежна преса. Чого немає? Гарантій –прав власності, свободи слова, економіки, демократії. Потрібна правова держава.

Як її будувати?

– Нинішня влада запустила процес кримінального переслідування опозиції. Має два варіанти: або розтерти опозицію в порошок і зацементувати ситуацію ще на п'ять років – хоч проблеми в еконо­міці такі, що за цей час все одно виникне нова опозиція. Або ж нинішні опозиціонери вистоять,і, коли матимуть шанс прийти до влади, опиняться перед спокусою повторити сценарій судових процесів із теперішньою командою. Щоб цього не сталося, останні будуть зацікавлені в гарантіях. І тоді виникне пропозиція: давайте робити правову державу. Так само, як 2004­го домовилися про політичну реформу – що було прогресивним кроком. От і тепер у них буде привід сісти й провести масштабну правову й політичну реформи. В нас уже й люди готові до того, щоб жити в правовій державі.

Які події в Україні можуть бути каталізаторами змін?

– Перша точка – завершення суду над Тимошенко. А друга – парламентські вибори. Зараз багато хто не протестують, тому що сподіваються висловити свій протест через голосування. Вони ще мають надію. Якщо ж виборів не буде, люди робитимуть висновок: або виживати й доживати – або виходити і протестувати. І 2006­го, і 2007­го, і 2010 року вибір враховувався владою. Від 2002­го в Україні було п'ять виборчих кампаній, і на всіх перемагала опозиція. Українці звикли до цього. Якщо влада спробує підтасувати результати – народ обуриться.

Що робити людям, доки еліти дозріють до змін?

– Боротися за це. Суспільству треба розуміти: немає верхів і низів. Усе,закінчилась політтехнологія! Починається жива політика з реальними запитами людей, тому що в них визріли справжні інтереси.

І люди тепер ставитимуться до політики не як до видовища, а як до життя.Де вони не глядачі, а діячі. В цьому, певно, і є історична місія Тимошенко і ­Януковича.

  Пропоную Вам на цій сторінці часткову

консультацію, щодо вибору хутряних виробів

майстром:  http://reaning.ucoz.ua/

 Хутро - таке тепле й чарівне слово,  яке викликає у представниць прекрасної статі блиск      в очах і непереборне бажання володіти виробом з хутра.  Шуба з натурального хутра пасує абсолютно всім                                                                         будь-яку жінку, незалежно від віку,перетворює на королеву. Але кожен з нас хоча б раз в житті стикався  з проблемою вибору й купівлі хутряного виробу. І кожен знає,  що час, витрачений на покупку,неспівмірно замалий у порівнянні  з тим часом, протягом якого ми будемо цю річ носити.  Саме тому ті кілька хвилин, які ми витрачаємо на придбання чергової речі, що сподобалася, потрібно використовувати  з максимальною користю для себе, щоб як-то кажуть, потім "не було нестерпно боляче" за безцільно витрачений час та гроші.

Пропонуємо наступну інформацію, яка допоможе Вам

 зробити правильний вибір і розібратися в світі хутряних виробів.

Сьогодні хутро не просто повернулося в світову моду, воно зробило крок на новий щабель свого застосування: з хутра створюються не тільки шуби, але і плащі хутром всередину, шарфи, сорочки з короткими рукавами,куртки, жакети, спідниці. Вдосконалилися технології переробки, вичинки,фарбування хутра, що значно відрізняються від первісних методів. Самий головний критерій при виборі хутряного виробу -

 хутро має радувати око!!  - Це як кохання з першого погляду,                                                                                            

 тільки після цього можна оглядати, обмацувати предмет вашого  обожнювання.  В першу чергу визначте вагу виробу:  високоякісно оброблене хутро майже невагоме.  Потім струсоніть річ: якщо хутро добре оброблене - ви не почуєте - а ні звуку.  В іншому випадку - хутро буде неприємно хрустіти - це наслідок недоброякісного вироблення

(мездра пересушена, неякісно оброблена, ....).Внаслідок цього, хутро при носінні буде сипатися;

лопатись мездра; по швах, біля швів, по всьому виробу будуть виникати ушкодження, розриви, дірки.

Тепер огляньте волосяний покрив хутра:

 саме хутро повинне нагадувати волосся дитини, ще не зіпсовае фенами, лаками, фарбами - воно повинно бути шовковистим, м'яким,  живим,  сяючим та густим.  А не - "жирним", сухим, облізлим, скуйовдженим. Воно мусить бути здоровим.

 Ще одним з найбільш важливих властивостей хутра є міцність волосся.  Міцністю волосся називають міцність його зв'язку  з менздрою і міцність самоговолосся на злам. Під час носіння виробу, хутро відчуває на своїй волосяній поверхні постійне тертя і тому дуже важливо,  щоб волосяний покрив, Вашого виробу прослужив максимально довгий час без „стертостей”. Міцність зв'язку волосини з мездрою залежить від декількох причин: по-перше, існує природна міцність, що залежить від виду властивостей звіра. Наприклад, хутро неблюя (молодого оленя) майже завжди має теклі волосся, таке волосся лізе при незначному терті. Навпаки, волосся видри сидить у мездрі надзвичайно міцно.     Міцність зв'язку волосини з мездрою залежить від того, як міцно сидить цибулина волосини у волосяній сумці.  Цю  міцність можна штучно зменшити або збільшити.

Зменшується вона: від

неправильного зберігання в теплому і вологому приміщенні, від неправильної/невірної переробки, вичинки хутра, від фарбування хутра

 Так, фарбовані хутра зношуються приблизно на 10-20% інтенсивніше, ніж нефарбовані: це пов'язано з тим, що при фарбуванні волосся стає більш жорстким, втрачає пружність і швидше при носінні  ламається.  Шкури, зняті в період линьки, завжди мають крихке волоссям ..

Міцність волосу з вірогідністю можна визначити лише в злегка зволоженому хутрі. В сухій шкірі цибулина подразнена у волосяній  сумці  набагато сильніше, ніж у вологій. Тому під час покупки покупцеві здебільшого не вдається визначити міцність контакту сухої волосини  з мездрою.

Але вже під час носіння в вологу погоду,  волосся почне вилазити (текти) і хутро облисіє.

Під час покупки виробу з таким  хутром, якщо вчасно не виявленно проблему міцності волосини в мездрі ,

  в сиру погоду  при носінні, волосся почне вилазити  і хутро з часом перетвориться на голу мездру.

Радимо обов'язково спробувати хутро на міцність - потягнути волосяний покрив виробу руками і переконатися,

чи міцно волосина сидить в мездрі, чи ламається, чи не вилазить від найменшого напруження   з мездри ... 

Під час покупки шуби необхідно дізнатися, як довго вона зможе радувати Ваше око і зігрівати тепло.

 Існують певні стандарти зносостійкості

для різних видів хутра:  Писець, лисиця - до 2,5 років;  Чорнобурка - від 3,5 до 5 років;  Ондатра - до 4,5 років,  Видра - до 17 років,  Шиншила - дуже ніжне й крихке хутро - до 1 року.

При огляді хутра зверніть увагу на повноту пухової частки хутра, на кількісне співвідношення ості (це основні,  довгі, направляючі, яскравіше забарвлені волосини), та пуху (коротші, більш густо- розташовані, м'які, ніжні на дотик волосини). Хутро має бути з густою, міцною, високою, рівномірної остю, та з густим

пухом, в співвідношенням не менше 70-80% ості та 30-20% пуху.

Ще одна якість, яка цінується в хутрі, це - блиск.

Природний блиск виявляється повною мірою лише в тому випадку, якщо волосся добре очищене  від жиру і пилу, -  і сухє  на дотик.

Ми розглянули волосяний покрив хутра.

Наступний етап - вивернути  хутро і ретельно вивчити мездру („виворіт” хутра);

 По - перше треба спробувати її на еластичність та  "розрив".

Для цього його необхідно стиснути: якщо шкура професійно і якісно оброблена, то за еластичністю вона нагадує шкіру людини (після стиснення мездри, - якщо вона еластична на її поверхні не залишиться  „заломин”, буде пружно розтягуватись та  стискатись).

Від якості мездри залежить термін служби Вашого хутряного виробу.

 Хутро зі слабкою мездрою швидко рветься, так як під час носіння хутряний виріб піддається

напрузі по різним напрямах, тому міцність мездри на розрив й визначає термін служби виробу.

По-друге, уважно роздивіться, як „складено” цей виріб, - з шкурок, яких саме, розмірів. Цінуються хутряні вироби з цілісних шматків. Розподіл хутра за ціновими  категоріями є вельми умовний. Має ціну те, що сьогодні в моді.

 Якщо виріб складається зі шматків,особливу увагу зверніть  на  технологію збирання, пошиття виробу.

А саме,на якість нитки:  вона  повинна  бути міцна, не гнила, бажано синтетична, і на наявність закріпок в кінці рядків (швів), кінці ниток не повинні розв'язуватися, шви розповзатись.

Пошиття хутряних виробів останнім часом удосконалилось і значно відрізняється від первинних методів зшивання шкурок.  Мода впливає,  як на популярність конкретного хутра, так і на моделі виробів.  Пошиття шуб провадиться, по суті, ручним способом. Так, закрійник з метою досягнення однаковості кольору і крою підбирає шкурки, орієнтуючись на колір та якість. Існують два основних способи пошиття хутряних виробів: метод "в розпуск" та метод "шкурка до шкурки". Отже, підсумуємо: ми розглянули мездру- вона повинна бути еластичною, не повинна бути сухою.  Тепер звернемо увагу на її колір. 

                         Мездра повинна мати здоровий бежевий колір.

      Синя мездра є ознакою несвоєчасно вбитого звіра шкура, якого линяла.  Ми вже розглянули, як складено виріб, як зшиті шматочки,  чи немає склеювань (в „ базарно-аферних”  випадках можуть склеювати шматочки навіть лейкопластиром, покупець не бачить, що всередині виробу, купує, а через пару місяців ця шуба починає розповзатися) .  Отже, обов'язково дивимося на  мездру (виворіт хутра)!!!!  ( Це аксіома).

 Виріб повинен бути складений зі шкурок,

однаково підібраних: по довжині ворсу, забарвленості, якості обробки  та властивостях  ворсу.

 У відомих виробників провадиться жорсткий контроль відбору шкурок, вони повинні відповідати критеріям найвищої якості по щільності, шовковистості, блиску хутра, еластичності і міцності мездри, радимо звернути увагу на країну – виробника.

Існує (встановлена часом)  ієрархічна драбина серед країн, що займаються

вирощуванням тварин  та обробкою хутра.

Найбільше цінуються хутра тварин, вирощених у країнах  Скандинавії, США та Канаді. За  технологією обробки на першому місці стоїть Італія, потім Франція, і третіми тут визнані німці.  Марки NAFA NOTHERN, NAFA FOX, NAFA MINK присвоюються тільки для відібраного числа шкурок,  які при жорсткому контролі найбільш досвідченими відбірникам Північноамериканського хутрового аукціонувідповідають критеріям найвищої якості по щільності, шовковистості, міцності шкіри.

 Але сьогодні навіть в дорогих столичних магазинах зустрічаються шуби  грецького виробництва, на етикетках яких фігурують гучні імена модельєрів. Це не завжди підробка.

 Багато світових виробники завдяки  економії ,(а робоча сила в Греції найдешевша в Європі) розміщують свої замовлення саме тут. Сама Греція, не виробляючи хутряної сировини, купує все необхідне на аукціонах в Канаді, Німеччині та інших країнах. Ціни на італійські вироби незрівнянно вище через „дорогу робочу силу”, якості,  та  "іменних накруток" відомих виробників. Основні фабрики Італії зосереджені в центрі країни, в Тоскані, а також на півночі - під Міланом і Туріном.  Це перш за все "Ремо Паріджі", "Дебі", "Руфус", "Галотті"

Якщо говорити відверто, хутро - це незручно,непрактично,  але, кажуть, - престижно, красиво, це свого роду показник соціального статусу людини, так і країни в цілому.

Так, наприклад, в Італії не мати норкову шубу - верх непристойності. Дівчина в шубі з норки чудово себе почуває

навіть верхи на ровері - це звичайна картинка з життя італійців.  В Англії все навпаки. Як би високо не стояли Ви на соціальних сходах, болоньєва куртка - ось той одяг, у якому Ви не будете ловити на собі косих поглядів перехожих і зможете впевнено пересуватися, не тільки  найдорожчими і престижними закладами, але й  вулицями Лондона. ...Але, нарешті, після болісного вибору,  Ви придбали улюблену шубу!

 Щоб Ваша шубка залишалася завжди такою, за нею необхідний догляд.

 Хутру  необхідний такий же догляд, як і за  Вашим волоссям: його треба консервувати,

розчісувати, чистити, знежирювати, провітрювати, вигулювати, правильно зберігати... і любити.  Провітрювати -  вивішувати в прохолодне, яке обвітрюється місце, жодному разі не на сонці.Хутро не любить прямих сонячних променів, на сонце він вигорає, стає ламким, починається сипатися.

 Для того щоб хутро мало гідний вигляд, його потрібно вигулювати на морозі.

У холодну погоду ворсинки стають дибки, хутро розпушується і набуває шикарний вигляд.  У літню спеку хутряний виріб найкраще віддавати на зберігання  в спеціальні холодильники.   Зберігати хутряні вироби рекомендується в чохлах з натуральної тканини (щоб хутро "дихало"  в прохолодному приміщенні),  в жодному  разі не використовувати для зберігання поліетиленові пакети.

 При неправильному зберіганні хутро просто перетвориться на труху.  Будьте завжди чарівними!   Бажаю, Вам самодостатньої впевненості!  Більш детальна та різноманітна інформація на консультаціях і  тренінгах:http://reaning.ucoz.ua/

Справжні Майстри вміють  створювати красу та  цю красу зберігати...

  Пропоную Вам на цій сторінці часткову

консультацію, щодо вибору хутряних виробів

майстром:  http://reaning.ucoz.ua/

 Хутро - таке тепле й чарівне слово,  яке викликає у представниць прекрасної статі блиск      в очах і непереборне бажання володіти виробом з хутра.  Шуба з натурального хутра пасує абсолютно всім                                                                         будь-яку жінку, незалежно від віку,перетворює на королеву. Але кожен з нас хоча б раз в житті стикався  з проблемою вибору й купівлі хутряного виробу. І кожен знає,  що час, витрачений на покупку,неспівмірно замалий у порівнянні  з тим часом, протягом якого ми будемо цю річ носити.  Саме тому ті кілька хвилин, які ми витрачаємо на придбання чергової речі, що сподобалася, потрібно використовувати  з максимальною користю для себе, щоб як-то кажуть, потім "не було нестерпно боляче" за безцільно витрачений час та гроші.

Пропонуємо наступну інформацію, яка допоможе Вам

 зробити правильний вибір і розібратися в світі хутряних виробів.

Сьогодні хутро не просто повернулося в світову моду, воно зробило крок на новий щабель свого застосування: з хутра створюються не тільки шуби, але і плащі хутром всередину, шарфи, сорочки з короткими рукавами,куртки, жакети, спідниці. Вдосконалилися технології переробки, вичинки,фарбування хутра, що значно відрізняються від первісних методів. Самий головний критерій при виборі хутряного виробу -

 хутро має радувати око!!  - Це як кохання з першого погляду,                                                                                            

 тільки після цього можна оглядати, обмацувати предмет вашого  обожнювання.  В першу чергу визначте вагу виробу:  високоякісно оброблене хутро майже невагоме.  Потім струсоніть річ: якщо хутро добре оброблене - ви не почуєте - а ні звуку.  В іншому випадку - хутро буде неприємно хрустіти - це наслідок недоброякісного вироблення

(мездра пересушена, неякісно оброблена, ....).Внаслідок цього, хутро при носінні буде сипатися;

лопатись мездра; по швах, біля швів, по всьому виробу будуть виникати ушкодження, розриви, дірки.

Тепер огляньте волосяний покрив хутра:

 саме хутро повинне нагадувати волосся дитини, ще не зіпсовае фенами, лаками, фарбами - воно повинно бути шовковистим, м'яким,  живим,  сяючим та густим.  А не - "жирним", сухим, облізлим, скуйовдженим. Воно мусить бути здоровим.

 Ще одним з найбільш важливих властивостей хутра є міцність волосся.  Міцністю волосся називають міцність його зв'язку  з менздрою і міцність самоговолосся на злам. Під час носіння виробу, хутро відчуває на своїй волосяній поверхні постійне тертя і тому дуже важливо,  щоб волосяний покрив, Вашого виробу прослужив максимально довгий час без „стертостей”. Міцність зв'язку волосини з мездрою залежить від декількох причин: по-перше, існує природна міцність, що залежить від виду властивостей звіра. Наприклад, хутро неблюя (молодого оленя) майже завжди має теклі волосся, таке волосся лізе при незначному терті. Навпаки, волосся видри сидить у мездрі надзвичайно міцно.     Міцність зв'язку волосини з мездрою залежить від того, як міцно сидить цибулина волосини у волосяній сумці.  Цю  міцність можна штучно зменшити або збільшити.

Зменшується вона: від

неправильного зберігання в теплому і вологому приміщенні, від неправильної/невірної переробки, вичинки хутра, від фарбування хутра

 Так, фарбовані хутра зношуються приблизно на 10-20% інтенсивніше, ніж нефарбовані: це пов'язано з тим, що при фарбуванні волосся стає більш жорстким, втрачає пружність і швидше при носінні  ламається.  Шкури, зняті в період линьки, завжди мають крихке волоссям ..

Міцність волосу з вірогідністю можна визначити лише в злегка зволоженому хутрі. В сухій шкірі цибулина подразнена у волосяній  сумці  набагато сильніше, ніж у вологій. Тому під час покупки покупцеві здебільшого не вдається визначити міцність контакту сухої волосини  з мездрою.

Але вже під час носіння в вологу погоду,  волосся почне вилазити (текти) і хутро облисіє.

Під час покупки виробу з таким  хутром, якщо вчасно не виявленно проблему міцності волосини в мездрі ,

  в сиру погоду  при носінні, волосся почне вилазити  і хутро з часом перетвориться на голу мездру.

Радимо обов'язково спробувати хутро на міцність - потягнути волосяний покрив виробу руками і переконатися,

чи міцно волосина сидить в мездрі, чи ламається, чи не вилазить від найменшого напруження   з мездри ... 

Під час покупки шуби необхідно дізнатися, як довго вона зможе радувати Ваше око і зігрівати тепло.

 Існують певні стандарти зносостійкості

для різних видів хутра:  Писець, лисиця - до 2,5 років;  Чорнобурка - від 3,5 до 5 років;  Ондатра - до 4,5 років,  Видра - до 17 років,  Шиншила - дуже ніжне й крихке хутро - до 1 року.

При огляді хутра зверніть увагу на повноту пухової частки хутра, на кількісне співвідношення ості (це основні,  довгі, направляючі, яскравіше забарвлені волосини), та пуху (коротші, більш густо- розташовані, м'які, ніжні на дотик волосини). Хутро має бути з густою, міцною, високою, рівномірної остю, та з густим

пухом, в співвідношенням не менше 70-80% ості та 30-20% пуху.

Ще одна якість, яка цінується в хутрі, це - блиск.

Природний блиск виявляється повною мірою лише в тому випадку, якщо волосся добре очищене  від жиру і пилу, -  і сухє  на дотик.

Ми розглянули волосяний покрив хутра.

Наступний етап - вивернути  хутро і ретельно вивчити мездру („виворіт” хутра);

 По - перше треба спробувати її на еластичність та  "розрив".

Для цього його необхідно стиснути: якщо шкура професійно і якісно оброблена, то за еластичністю вона нагадує шкіру людини (після стиснення мездри, - якщо вона еластична на її поверхні не залишиться  „заломин”, буде пружно розтягуватись та  стискатись).

Від якості мездри залежить термін служби Вашого хутряного виробу.

 Хутро зі слабкою мездрою швидко рветься, так як під час носіння хутряний виріб піддається

напрузі по різним напрямах, тому міцність мездри на розрив й визначає термін служби виробу.

По-друге, уважно роздивіться, як „складено” цей виріб, - з шкурок, яких саме, розмірів. Цінуються хутряні вироби з цілісних шматків. Розподіл хутра за ціновими  категоріями є вельми умовний. Має ціну те, що сьогодні в моді.

 Якщо виріб складається зі шматків,особливу увагу зверніть  на  технологію збирання, пошиття виробу.

А саме,на якість нитки:  вона  повинна  бути міцна, не гнила, бажано синтетична, і на наявність закріпок в кінці рядків (швів), кінці ниток не повинні розв'язуватися, шви розповзатись.

Пошиття хутряних виробів останнім часом удосконалилось і значно відрізняється від первинних методів зшивання шкурок.  Мода впливає,  як на популярність конкретного хутра, так і на моделі виробів.  Пошиття шуб провадиться, по суті, ручним способом. Так, закрійник з метою досягнення однаковості кольору і крою підбирає шкурки, орієнтуючись на колір та якість. Існують два основних способи пошиття хутряних виробів: метод "в розпуск" та метод "шкурка до шкурки". Отже, підсумуємо: ми розглянули мездру- вона повинна бути еластичною, не повинна бути сухою.  Тепер звернемо увагу на її колір. 

                         Мездра повинна мати здоровий бежевий колір.

      Синя мездра є ознакою несвоєчасно вбитого звіра шкура, якого линяла.  Ми вже розглянули, як складено виріб, як зшиті шматочки,  чи немає склеювань (в „ базарно-аферних”  випадках можуть склеювати шматочки навіть лейкопластиром, покупець не бачить, що всередині виробу, купує, а через пару місяців ця шуба починає розповзатися) .  Отже, обов'язково дивимося на  мездру (виворіт хутра)!!!!  ( Це аксіома).

 Виріб повинен бути складений зі шкурок,

однаково підібраних: по довжині ворсу, забарвленості, якості обробки  та властивостях  ворсу.

 У відомих виробників провадиться жорсткий контроль відбору шкурок, вони повинні відповідати критеріям найвищої якості по щільності, шовковистості, блиску хутра, еластичності і міцності мездри, радимо звернути увагу на країну – виробника.

Існує (встановлена часом)  ієрархічна драбина серед країн, що займаються

вирощуванням тварин  та обробкою хутра.

Найбільше цінуються хутра тварин, вирощених у країнах  Скандинавії, США та Канаді. За  технологією обробки на першому місці стоїть Італія, потім Франція, і третіми тут визнані німці.  Марки NAFA NOTHERN, NAFA FOX, NAFA MINK присвоюються тільки для відібраного числа шкурок,  які при жорсткому контролі найбільш досвідченими відбірникам Північноамериканського хутрового аукціонувідповідають критеріям найвищої якості по щільності, шовковистості, міцності шкіри.

 Але сьогодні навіть в дорогих столичних магазинах зустрічаються шуби  грецького виробництва, на етикетках яких фігурують гучні імена модельєрів. Це не завжди підробка.

 Багато світових виробники завдяки  економії ,(а робоча сила в Греції найдешевша в Європі) розміщують свої замовлення саме тут. Сама Греція, не виробляючи хутряної сировини, купує все необхідне на аукціонах в Канаді, Німеччині та інших країнах. Ціни на італійські вироби незрівнянно вище через „дорогу робочу силу”, якості,  та  "іменних накруток" відомих виробників. Основні фабрики Італії зосереджені в центрі країни, в Тоскані, а також на півночі - під Міланом і Туріном.  Це перш за все "Ремо Паріджі", "Дебі", "Руфус", "Галотті"

Якщо говорити відверто, хутро - це незручно,непрактично,  але, кажуть, - престижно, красиво, це свого роду показник соціального статусу людини, так і країни в цілому.

Так, наприклад, в Італії не мати норкову шубу - верх непристойності. Дівчина в шубі з норки чудово себе почуває

навіть верхи на ровері - це звичайна картинка з життя італійців.  В Англії все навпаки. Як би високо не стояли Ви на соціальних сходах, болоньєва куртка - ось той одяг, у якому Ви не будете ловити на собі косих поглядів перехожих і зможете впевнено пересуватися, не тільки  найдорожчими і престижними закладами, але й  вулицями Лондона. ...Але, нарешті, після болісного вибору,  Ви придбали улюблену шубу!

 Щоб Ваша шубка залишалася завжди такою, за нею необхідний догляд.

 Хутру  необхідний такий же догляд, як і за  Вашим волоссям: його треба консервувати,

розчісувати, чистити, знежирювати, провітрювати, вигулювати, правильно зберігати... і любити.  Провітрювати -  вивішувати в прохолодне, яке обвітрюється місце, жодному разі не на сонці.Хутро не любить прямих сонячних променів, на сонце він вигорає, стає ламким, починається сипатися.

 Для того щоб хутро мало гідний вигляд, його потрібно вигулювати на морозі.

У холодну погоду ворсинки стають дибки, хутро розпушується і набуває шикарний вигляд.  У літню спеку хутряний виріб найкраще віддавати на зберігання  в спеціальні холодильники.   Зберігати хутряні вироби рекомендується в чохлах з натуральної тканини (щоб хутро "дихало"  в прохолодному приміщенні),  в жодному  разі не використовувати для зберігання поліетиленові пакети.

 При неправильному зберіганні хутро просто перетвориться на труху.  Будьте завжди чарівними!   Бажаю, Вам самодостатньої впевненості!  Більш детальна та різноманітна інформація на консультаціях і  тренінгах:http://reaning.ucoz.ua/

Справжні Майстри вміють  створювати красу та  цю красу зберігати...

Спочатку не знаєш взагалі нічого, але бачиш, що навколо тебе всі це роблять. Хоча, це може бути й настільки природно, що тривалий час навіть не замислюєшся над існуванням подібних речей у світі. Живеш приблизно за такими принципами "Мамо і тато є завжди, і ніколи не вмирають", "Ковбаса сама по собі з'являється у холодильнику", "Дітей приносить лелека, або знаходять у капусті".

Потім по-трішки починаєш помічати, що у кожного це виходить по-різному. Де-не-де чуєш, що комусь не вистачає вміння, а комусь можливостей, щоб цим займатись... Копнеш трішки глибше, і дивуєшся, що цьому ще і вчитись потрібно, і зусиль докладати, і ще всі сприятливі умови самому треба влаштувати. 

Перший раз завжди виходить "млин комом". Незграбно, невпевнено, ненадійно. Наступного разу, якщо наважишся, вже краще, бо справа майстра боїться. Чим більше вивчаєш, досліджуєш, випробовуєш - тим краще в решті результат.

Звісно, можна найняти когось, і отримати все швидко - за гроші, але радість від такого - миттєва. "Що легко виникає - те хутко зникає".

І нарешті настає такий момент, коли ти маєш точно визначитись, як тобі жити далі: чи навчатись, вдосконалюватись, набувати досвіду і професіоналізму, занурюєш все глибше і глибше, робиш це невід'ємною частиною життя , чи навпаки, намагатись жити таким чином, щоб зовсім не перетинатись з цим питанням, щоб ці події ніколи в житті більш не турбували, не непокоїли - викреслюєш це цілком та повністю раз і назавжди зі свого життєвого шляху.

Це може бути що завгодно в нашому житті, будь-що яскраве та помітне - спорт, міжстатеві стосунки, дружба, прояв таких рис характеру, як чесність, шляхетність, чи навпаки, злошкідливість, кулінарне чи інше мистецтво, прагнення освіти, або кар'єри... а може бути і секс... Просто не хочу проводити анології з сексом, бо саме розуміння його настільки зкривдилось, збоченілось, що таким чином тільки зашкодить статті...

------------

Все йде за одним сценарієм... Якесь непереборне правило життя, про яке, напевно, завжди слід пам'ятати...

триптих

 

*****

Наблизилось, скрадаючись, навшпиньки,           

            Долоні ніжні затулили очі.

                        «Впізнай-но!» - пошепки, лукаво.

                                   «Не знаю…» - ти. Кохання тихо зникло…

 

*****

Скрадаючись,  наблизилось – «Впізнай-но!» -

                  Прошепотіло, затуливши очі

                        Долоньками м’якими. Посміхнулись

                                   Вуста, упевнено – «Це ти, Кохання!..»

 

*****

Наблизилось навшпиньки – «Упізнай-но!» -

                  Зашепотіло ніжно, посміхнувшись.

                        Зіщулившись, сахнувся – «Геть!» - Кохання,

                                   Руками затулившись, тихо зникло…

 

13.10..2010

 

© Stepans’ka Marina (SMG)

 

Остановись! Пусть он увидит солнце, 

Услышит шум весеннего дождя 

И будет в час счастливейшей бессонницы

Смотреть на звезды, глаз не отводя.

Тебе легко не дать ему родиться.

Тебя не станут за руки держать -

Ведь он не сможет даже защититься,

Не сможет крикнуть, встать и убежать.

И разве не смогла б ты поделиться

С ним миром, домом, лаской и теплом,

И, если нужно, даже потесниться

И дать ему местечко за столом?

И, может быть, никто другой, а этот,

Чья жизнь уже на ниточке висит,

Окажется ученым иль поэтом,

И целый мир о нем заговорит

                                              Ирина Быченкова 

Українська політична псевдоеліта вкотре засвідчила, що до керування державою вона ніяк не доросте. Замість важкої управлінської праці її представники залюбки бавляться у гетьманів і принцес, з будь-якого приводу чи без нього засвічуються на телеекранах і навіть не підозрюють, наскільки суспільству набридло спостерігати за всіма цими оперетково-цирковими виставами. Щоб замаскувати власну безпорадність, десь раз на рік збанкрутілі можновладці проводять строкові чи передчасні вибори, влаштовуючи для простого люду нову укбраїїнську національну розвагу. Тільки народу від таких розваг стає вже млосно. Тим паче, що більшість розуміє: справжнього вибору давно немає, замість нього підсовується лежалий і підгнилий політичний непотріб. Гниття неминуче там, де купка правителів утворює  замкнуту касту і намагається не допускати до своїх лав принципово нові сили. Коли втрачається динаміка, негайно виникає болото.  Совєтський Союз розпався, на його місці виникли нові держави.  І в нібито незалежній Україні розпочався постійний процес тасування заяложеної номенклатурної колоди, і при владі весь час опинялися то колишні партійні чиновники, то комсомольські діячі, то чекістські ґенерали.  Сутність правлячої верхівки фактично не мінялася. Втім, життя невблаганно іде вперед. Можновладці старіють, їм на зміну приходить інше покоління. Але відбір наступників здійснюють все ті ж вихованці минулої історичної епохи, і шлях нагору вони намагаються відкривати лише гідним продовжувачам своєї справи. Питання виникає тільки одне: якої справи?  Якщо перше покоління „української політичної еліти” головною справою свого життя зробило захоплення колишньої „загальнонародної власності”, то чим повинні зайнятися „гідні продовжувачі їхньої справи”, кінчені циніки і ненажери? Судячи з усього, лише переділом вже поділеного. А це означає, що забирати доведеться у тих, хто був активним учасником „великого хапка” початку 90-х років. Коли слабшає старий лев, молоді  шакали вишкірюють зуби, готуючись до переділу здобичі… Проблема полягає лише в тому, що ці „мажори” непристосовані до самостійного життя – вони звикли до тепличних умов і понад усе цінують власний комфорт. То ж і потрібно забезпечувати інтереси правлячих кланів за допомогою цілої армії „партійної піхоти” – новітньої номенклатури апаратних співробітників псевдопартій.  За крихти з панського столу вони мусять займатися нелегкою чорновою роботою із постійного обдурювання виборців нездійсненними обіцянками партійних вождів. Напередодні виборів партапаратникам роботи все більше: розгортати аґітаційно-пропаґандистську кампанію, організовувати візити вождів у реґіони, готуватися до наповнення виборчих комісій своїми людьми і т.д. У разі перемоги на виборах партійні лідери розплачуються із виконавцями-апаратниками престижними посадами, почесними званнями та нагородами. Так що й „польові командири партійної піхоти” мають власний інтерес брати участь у виборчих перегонах.  Але чи мають такий інтерес прості виборці? Недарма спеціалісти сумніваються у тому, що в разі дострокових парламентських виборів електорат посуне на дільниці щільними лавами. Все більше людей висловлюють своє небажання допомагати процесові перетасування заяложеної політичної колоди. Адже до парламенту проходять тільки ті сили, які мають достатньо фінансових засобів для використання сучасних по-літичних технологій і можуть з достатньою ефективністю засліпити виборців примарними обіцянками. А потім знову влаштовують цирк під скляним куполом верховної ради, дискредитуючи ідею парламентаризму в очах громадськості. Людям же лишається одне – надіятися на появу нової політичної еліти.

Межа між небом і земною твердю.

Мить невловима – між життям і  смертю.

Крок до падіння в прірву – Вирок Долі.

Змах крил один стрімкий – політ до волі.

 

30.07.2010

 

© Stepans’ka Marina (SMG)

У театрі абсурду завжди аншлаг

Якість п'єси - це якість її ідей.  Джордж Бернард Шоу

Учора завершилося, по суті не розпочавшись, чергове політичне шоу. До телевізійних шоу ми вже звикли. Задивляємося ними, ледве устигаючи перемикати канали, а потім, сміючись, цитуємо політиків, їх глашатаїв-політологів і деяких продажних журналістів, як раніше героїв мильних опер. Вони, політики, теж сміються. Ми думаємо з себе, але насправді з нас. Давно дивилися «95 квартал»? Рекомендую.

А учора ми стали свідками закінчення (ще питання) шоу декілька іншого постановочного плану. Хто режисер не важливо, а головні герої, ведучі відомі. Глядачі теж були на місці. І так, усе по-порядку. Вищий адміністративний суд України (ВАСУ) залишив позов Ю.В. з оскарження результатів президентських виборів без розгляду. Вона відкликала свої вимоги не тому, що визнала поразку, а у зв'язку з тим, що не вірить в справедливість рішення суду.   "Ми не бачимо сенсу в подальшому розгляді позову і з урахуванням формального розгляду судом представлених нами доказів, ми відкликаємо свій позов", - заявила Тимошенко в суді. Але якщо ви думаєте, що її дії керуються принципом Salus reipublicae - suprema lex (благо держави - вищий закон), глибоко помиляєтеся. Звичайно, можна собі уявити, що під впливом європейських лідерів та Америки, як мудрий політик, що не бажає йти на політичну пенсію, Юлія Володимирівна усвідомила усю глибину проблем і можливі наслідки для країни, й вирішила визнати перемогу Віктора Федоровича.  Але так міркувати - не знати Ю.В. З тією харизмою і інтуїцією, яку вона придбала за роки політичної боротьби, сьогоднішнє рішення більше схоже на маневр. Це шоу під назвою "Відновлення військових подій 1812 року". Суд це, швидше, бій при Бородино, відгук позову - відступ армії Кутузова в Тарутино (тоді Україна - спустошена Москва). Таким чином, відступаючи і не визнаючи поразку, як людина, що не уміє і не бажає програвати, Тимошенко дає зрозуміти своїм прибічникам, спонсорам і суспільству в цілому, що бій не закінчений. А раз так, Президент має бути замучений питанням легітимності повноважень. Пам'ятаєте: Victoria nulla est, Quam quae confessos animo quoque subjugat hostes (Справжня перемога тільки та, коли самі вороги визнають себе переможеними). Саме уміння мислити не стандартно, загнати супротивника в "кут" ставити перед ним завдання, які відволікають сили і увагу, дозволяє Ю.В. залишатися в топі політикуму досить довгий час.  До поки суперник шукатиме вихід з цілої низки проблем, пов'язаних з входженням у владу, Юлія Володимирівна, тим часом, збиратиме сили для чергового шоу - руху "Україна без Януковича", шукати свіжу кров в ряди спонсорів, доводити і переконувати увесь соціум у виключно соціальній і національно-демократичній спрямованості своєї боротьби. Проте, шоу одного актора можливе, хіба що в артистичному середовищі, а в політиці такого не буває. У політиці для хорошого дійства потрібний суперник. І цей суперник є, він же один з головних героїв шоу, гідний і не менш (якщо не більш) наполегливий у своєму бажанні зійти на Олімп і, головне, готовий до відстоювання своєї ПРАВДИ. А то, що у кожного з головних героїв ця ПРАВДА своя, зрозуміло без пояснень.  Інакше не було б інтриги, інакше - не так весело, а якщо видовище не цікаве глядачі починають нудьгувати і вимагати хліба. І Віктор Федорович розуміє, що правила шоу "від політики" передбачають підтримку стану перманентної боротьби, а значить, ми побачимо продовження спектаклю. Буде змінена тільки студія, а головні герої і глядачі залишаться ті ж.