Одеса ... Скільки фільмів тут знято, а скільки анекдотів про Одесу розійшлися по всьому світу! Тут всім відомі вулички, нічим не примітні будинки, на яких можна побачити по дві-три меморіальні дошки, так і дихають історією і пригодами. У місті багато пам'ятників історичних споруд, які варто відвідати.

Основна визначна пам'ятка-вулиця Дерибасівська із затишними кав'ярнями.

Екстремальний туризм в Україні з року в рік все більше приваблює бажаючих випробувати на собі всі види екстремального туризму .

     Справжніх цінителів підвищеного адреналіну вабить спелестологія. У самому широкому сенсі це наука про штучні та природні підземні споруди. Детальніше тут

Історія Львова почалася з того, що на одному з пагорбів, який височів серед боліт, близько 1360 року за наказом короля Казимира ІІІ було закладено Високий Замок – важливу частину міських укріплень, який поклав початок розвитку міста.

Неподалік Високого Замку розташована скарбниця народної культури – Музей народної архітектури та побуту Шевченківський Гай. У музеї просто неба експонуються хати, церкви та споруди різних часів населення західних регіонів України: галичан, бойків, лемків, гуцулів, а також функціонують різні виставки. Музей досить компактний і затишний, особливо порівнюючи з ідентичним київським музеєм у Пироговому.

В центрі краще починати оглядати Львів зі Східної оборонної стіни, де височіє Глинянська вежа колишнього Бернардинського костьолу і монастиря 15-17 століття, а нетлінну історію про годинник, що врятував місто від навали ворогів, можна почути непомітно приєднавшись до туристичної групи.

Надалі Львовом можна просто ходити, як Меккою... Детальніше тут

Мало хто знає, але добрий різдвяний дід, який живе в Лапландії, насправді є досить сумнівним персонажем в міфології. Одна з його історичних назв - Йоулупуккі, що в перекладі з мови суомі означає "різдвяний козел".

Взагалі, образ добродушного, рожевощокого старигана в червоному кафтані з'явився порівняно недавно. Ще в XIX столітті його зображували злобною істотою в цапиній шкурі з рогами, яка приходить в будинок виключно для того, щоб вимагати випивки з господарів і налякати дітей. Неслухняних дітлахів він живцем варив в горшку, а благородних оленів використовував в якості основного провіанту на зиму.

Спочатку язичницький звичай поступово "християнізувався". Прообразом Санта-Клауса є для загальних християнських традицій - святий Миколай Мирлікійський (Санта - «святий», Клаус - «Микола»), відомий по житті своєю благодійністю (допомогою бідним людям у вигляді таємних подарунків). Спочатку саме від його імені дарувалися в Європі подарунки дітям в день шанування святого за церковним календарем - 6 грудня. Однак у період Реформації, що виступала проти шанування святих, в Німеччині і суміжних країнах Святий Миколай був замінений в якості персонажа, що вручає подарунки за немовля- Христа, а день вручення подарунків був перенесений з 6 грудня на період різдвяних ярмарків, тобто на 24 грудня. У період Контрреформації в Європі персонаж Святого Миколая знову став дарувати дітям подарунки, однак це стало відбуватися в кінці грудня на Різдво.

Тому образ Йоулупуккі (фін. Joulupukki) став гуманнішим і з недавнього часу зовсім перетворився на рекламного персонажа "Кока-Коли" в червоно-білому кафтані. Рогатого лиходія з Лапландії назавжди змінив "охокаючий" старий з мішком подарунків.

Зараз Йоулупуккі виглядає як звичний всім Санта-Клаус з білою бородою, в червоній шубі і шапці, хоч і зберігає деякі національні особливості. Але ще в XIX столітті його зображували іноді навіть з маленькими ріжками.

Судячи зі збережених ілюстрацій, древній прототип Санти був куди колоритнішим і діти його точно слухалися.