хочу сюди!
 

Маша

50 років, козоріг, познайомиться з хлопцем у віці 37-65 років

Замітки з міткою «кохання»

Любов подарує нам крила

Слова я твої, моя мила.
Іздалеку дуже почув.
Мені ти хотіла намисто
Дарунком віддати із снів.
Мене ти жадала кохати,
І сонечком бути ясним.
Пісні колискові співати...
Як хочу... почути той спів!
Як хочу з тобою радіти,
А Смуток й Печаль відганять...
І літо з тобою зустріти,
І разом з тобою літать.
Любов подарує нам крила...
І вітром підніме до зір…
Ok! будем разом щасливі,
Стрибнем … у Любові цей вир?!

Десь пропала моя мила.

*
Знов біда мене спіткала,
Знов кохана десь пропала.
До грудей на мить приникла,
І кудись відразу зникла.

Що ж мені тепер робити,
Як мені без неї жити?
Чи повернешся - не знаю,
Та усе ж надію маю.

Об’явися, моя мила,
Бо чекати вже несила.
Хочеш, дам тобі борщу,
Чи цукеркой пригощу.

Поговорим, про що хочеш,
Про кохання пошепочем.
Завершим розмову лунким,
Ніжним смачним поцілунком.

Про що хочеш поворкуєм,
Усі теми обміркуєм.
Тільки знов не пропадай,
І кохання радість дай.

 2008 р.
Михайло ДІД.
Алчевськ.

No Second Chance - Blackmore's Night

NO SECOND CHANCE
        Не буде другого шансу

Автори: Річі Блекмор, Кендіс Найт
Виконує Blackmore's Night

My diamond's clouded over where it used to shine like light
        Мій діамант затьмарився, хоч зазвичай він сяє наче світоч.
And the day keeps running faster,
        А день прискорив свій біг
Into the arms of night...
        в обійми ночі...
The stitches on the tapestry say,
        Візерунок народжується на тканому полотні і шепоче:
"Everything in time,
        "Все з часом налагодиться"
Will find it's way home again",
But I'm tired of crying...
        Але я втомилася від голосіння...

       No Second Chances
               Немає другого шансу,
С      Don't knock on my door
               не стукай в мої двері,
о      There won't be any answer
               не буде жодної відповіді,
r      I won't be here no more...
               мене більше тут не знайдеш...
u      This house we had together
               Цей дім належав нам обом,
s      Might still be in its place
               можливо, він все на тому ж місці,
       But the rest of this is much too hard to face,
               але надто важко бачити те, що лишилося від нього,

There'll be No Second Chance...
               там не може бути другого шансу...

Lovely moonlit hours we spent
       Скільки ночей, залитих місячним світлом,
 
Walking on the beach,
        бачили ми, гуляючи берегом,
We'd gaze up at the stars,
        зачаровано дивилися на зірки,
I swear they were in our reach...
       присягаюся, ми могли дістати їх руками...
But time... it went on,
        Але час... він вичерпався,
Minutes... they ran too fast.
        хвилини... вони замиготіли надто швидко.
Like you they were gone...
        Як і ти, вони втекли...
Into the past...
        у минуле...

C h o r u s  repeat
        Приспів повторити


letsrockслухати тут letsrock

Справжнє

Анна Иотко. Свидетельства о любви.

"Я заметила, что у него развязаны шнурки, и говорю: "Завяжи шнурки!" Он присел, потом встал и удивленно говорит: "У тебя же нет шнурков!" И тогда я поняла, что он ради меня готов на многое. Десять лет вместе, расходиться и не собираемся".

"Мы живем в однушке, и, когда я сплю, она старается не шуметь. Проснулся однажды, смотрю, а она курсовую пишет и буквы на клавиатуре нажимает медленно-медленно, чтобы не стучать".

"Осенью мы с мужем ехали на машине из леса, и на меня начал спускаться паучок. У меня арахнофобия, я еще отреагировать не успела, как он без слов убрал паука — и это учитывая, что дорога была очень плохой и требовала концентрации. Мне было приятно, что я тоже нахожусь в зоне его внимания".

"В нашу еще добрачную пору он вытащил моего пса из собачьей свары. Мы вместе отступали с места нападения, в одной его руке был поводок с моей собакой, в другой моя рука, и я чувствовала, как он дрожит. До сих пор это одно из самых острых ощущений его любви ко мне через мою собаку. С того момента это наша собака".

"Я во время беременности полюбила настольные игры. В скрабл мы играли, и я все время выигрывала, потому что он якобы не мог составить слов длиннее, чем "сон" и "дом". А однажды, когда я отошла, он выкрал у меня твердый знак, с которым трудно составить слово на поле, и заменил его на букву "а"".

"Был глупый конфликт с соседями по гаражу. Мы стояли на улице, мужики меня обвиняли в том, чего я не делал, а я так опешил, что даже оправдывался неубедительно. Тогда она выскочила из машины и начала наступать на этих парней, так агрессивно защищала меня и отчитывала моих собеседников, что они в итоге стали извиняться. В итоге все мы рассмеялись, конфликт был улажен. А я тогда понял — моя женщина".

"Мы друг другу вслух читали, когда кто-то был рутинной работой занят. Например, он чинит мои ботинки — я читаю. Я перебираю рис — он читает. Незабываемые ощущения. Это было в 90-х, до сих пор помню".

"Иногда утром я просыпаюсь, свежая, выспавшаяся, и радостно говорю мужу: "Как здорово, милый, что дети ночью не плакали" и по его усталому лицу вижу, что они плакали".

"В самолете она показывала мне то облака внизу, то океан: "Посмотри, как красиво. Какой закат, тебе видно? Пересядь на мое место, к окошку". Ей важно было не самой насладиться красотой мира, а показать этот мир мне. А я больше любовался ее сияющим лицом: "Ты видишь? Тебе нравится" Я видел и мне нравилось".

"Дед болел и уже почти не вставал. Сидел с бабушкой на диване, смотрел телевизор. В какой-то момент он взял бабушкину руку и запрятал ее себе под футболку. На наши с мамой взгляды ответил: "Рука холодная, Маня замерзла".

я розродилася (не судіть суворо!))

Вперше зі шкільного віку я розродилася на вірш... (якщо це можна так назвати)))

Не для мене даруєш ти квіти,
не про мене твої ніжні сни,
не для мене співаєш сонети
і даруєш серпанки весни...
Зараз я усвідомити мушу
древні істини якось собі,
не дарма ж дарувала я душу,
не зважала, чи вартий, чи ні...
І тому не триматиму злості
я на тебе й твою нову суть,
я бажаю тобі тільки щастя,
знай - кохала, про це не забудь!
Я ж про це шкодувати не буду,
бо кохання - святе почуття,
заховаю 'го глибоко в душу
й пронесу промінець крізь життя.
Він пригріє мене в лиху днину
і згадаю я десь крізь роки,
як любила незтямно Людину
це найкраще, що є у житті.

Ущипніть мене...я мабуть...сплю.

"Зорепад, сьогодні, зорепад...
заяснів вночі вишневий сад.

Наче й не дарунок то весни -
квіти запахущі та ясні...
Падають з небес зірки - вогні...
Все здається казкою мені...
хто ж зірки із неба....позривав???
Мабуть Майстер руку тут приклав..."

                                                                    вітка
 
Я для тебе... Сонце засвічу...
І  блакиттю небо все заллю.
А позвеш ... вечерять... при свічах...
То побачу сум в твоїх очах.
Буду довго... довго ...рятувать...
Я від суму... Сум той виганять...
Ніч отак пройде ... а може й дві...
-Чуєшь, вже співають солов"ї ?!
Ми з тобою ... знову молоді...
І забули все, що навкруги.
Поцілунком ...зранку знов прийдеш...
Подаруєш Щастя... не збагнеш...
Сон це був, а може ... наяву.
Ущипніть мене... я мабуть... сплю.
                                                                 Master

Я так хочу до тебе




Слова: Святослав Вакарчук
Музика: Святослав Вакарчук


Я так млію за тобою,
Як ніколи ніхто не млів,
Так все дивлюсь за тобою,
Що й не мушу казати слів.
Так сумую за тобою,
Як за волею в клітці птах,
І чекаю, і не знаю,
Чи ж то правда в твоїх очах.

Приспів:
Я так хочу до тебе,
Як до матері немовля.
Я так хочу до тебе,
Як до неба ота земля.
Всі на світі бажання,
Все, що маю, віддам я,
Лиш би кожного ранку
Називати твоє ім'я.
Я так хочу до тебе...

Як то можна так хотіти,
Щоб усю ніч чекати знак,
Поки свічка буде горіти,
Поки мила не скаже "так"?
Я так млію за тобою,
Як ніколи ніхто не млів,
Так сі дивлю за тобою,
Що й не мушу казати слів.



Абстрак(т)Трансцендентальність...

найкраще читати під музику John Surman "Edges Of Illusion"

велика подяка ХУДОЖНИК+, саме він дав підказку  щодо музичного супроводу

Ти! Ти...О!..

                Тихо!...

                            Хор химер;

Хвилює спів співзвуч примхливих...

Ти - диригент любовних сфер,

Маестро ораторій хтивих.

  

Ти - віртуоз симфофеєрій,

Гурман гармонії та цноти

Цінитель. ТрансАбстрактХимерій

Творець.

                  Ти!...

                           Тиша!.. Рухи... Ноти...

 

08.10..2010

 

© Copyright: Марина Степанская, 2011 Свидетельство о публикации №11111040309

 

Научиться любить

- Здравствуйте.
- Добрый день. Я могу вам чем-то помочь?
- Да. Я хочу сдать сердце в ремонт.
- Сердце?
- Понимаете, я готова отдать человеку всё-всё. Ему принадлежит моё тело, мои мысли и мечты... Всё, кроме одного. Кроме сердца. Оно разучилось любить...
- Давайте посмотрим. Так, гражданка, да вы плохо с ним обращались. Почему оно всё в порезах и шрамах?
- Это другие обращались с ним жестоко.
- А вы просто позволяли так поступать.
- Я слабая, я не смогла его защитить. Вы его вылечите?
- Надо прописать ему время.
- А где его купить?
- Его не купишь. Придётся подождать. Год, два, десять...
- Я не могу столько ждать. Это слишком долго. Может, есть другой способ его починить?
- Оно раньше исправно работало?
- Да, оно любило много. А сейчас оно тоже стучит часто-часто, но это не приносит ни радости, ни огорчения.
- Тогда всё понятно. У вас закончились чувства.
- Закончились? А где же теперь их взять?
- Их может вернуть только любовь. Но это слишком дорогое лекарство. Не каждый согласится его отдать. Ведь любовь только меняют... тоже на любовь.
- Что же мне делать?
- Вы помните, что такое счастье?
- Нет, не помню... Что вы делаете? Зачем разрываете рану на сердце?
- За болью спрятано счастье. Придётся всё вспомнить.
- Но я не хочу вспоминать, я уже давно всё забыла...
- Для любви не существует слово «Забыть». Зачем прячетесь от прошлого?
- Так надо.
- Надо? Кому?
- Мне... Ему...
- Нет. Это не нужно никому. Вспомните что-нибудь хорошее. Вот, вы улыбаетесь, и глаза блестят. Это счастье. Вам нужно найти кого-то, кто будет смотреть на вас такими же блестящими и влюблёнными глазами.
- Он отдаст мне любовь?
- Нет. Он научит любить.
- А как же я узнаю, что это любовь?
- Когда будешь скучать, если не будешь видеть его хотя бы день. Когда будешь волноваться, пока его ждёшь. Когда не сможешь уснуть, пока он не пожелает тебе спокойной ночи. Когда…
- И это любовь???
- Любовь... Подождите, вы куда?
- Простите, я никуда не разучивалась любить. Просто боль заставила меня забыть, что такое любовь...

Автор Печальная Тень Света