хочу сюда!
 

маргарита

40 лет, стрелец, познакомится с парнем в возрасте 35-48 лет

Заметки с меткой «кохання»

Багато тексту... про стосунки і почуття

Чи проходить кохання? Чи залишаємось ми в серці на багато років і чому так...
З якої причини одружуємося, чому розлучаємось? Чи змінюємося з роками? Чи просто починаємо помічати недоліки лише з часом? Чому закохуємось саме в цю людину, а не іншу? Чому зраджуємо або ж бережемо вірність тому, хто не заслуговує на це? Чи можливо прожити довге життя разом, не сумніваючись у своєму виборі, не жалкуючи про цей вибір? Чи завжди вам є про що поговорити, про що помовчати.... і чи потрібно це?
Іноді, задумуючись над тим, що чекає моїх дітей в майбутньому, стає просто страшно. Чи правильний вибір зроблять і на скільки вони будуть щасливі в шлюбі. Озираюсь на своє життя... хочу, аби не гірше, щоб краще... щоб щасливіше... без цих гірких моментів. Хоча я свій шлюб вважаю щасливим, я кохаю свого чоловіка більше 15 років і жодного разу не пожалкувала, що вийшла за нього заміж. Хоча часто сумнівалась в його почуттях, адже одружились ми " по зальоту"... ні, це не була якась інтрижка, ми досить довго знали один одного до весілля, та й нам було вже не по 16 років. Але все одно... іноді задаю собі запитання: якби не вагітність, чи одружився б він на мені? Як би склалось життя? Але ж зараз все добре, я щаслива. Та й мабуть він би не був зі мною скільки років, якби не любив.
Іноді здається, що ми зовсім різні. Що з ним немає про що поговорити, що він зовсім не хоче мене чути, а іноді... розуміє мене без слів і відчуває навіть на відстані. Пам'ятаю, як побачила передачу про зифір. І такий він мені там апетитний був (хоча я не є фанатом зифіру і це не моє улюблене лакомство)... яке ж моє було здивування, коли чоловік прийшов ввечері з роботи і приніс пакунок із зифіром! Але ж я того дня йому нічого про зифір не говорила. І такий випадок був не один. Пам'ятаю як ще зустрічались... він тоді працюав у іншій країні і наші стосунки були на відстані. Ми переписувались, зідзвонювались. Часто оці переписки закінчувались фразою " я тебе люблю". Але так іноді ці слова втрачали зміст і спиймались мною просто як "до побачення", чи типу для зв'язку слів. І іноді не мали такого значення, як би мало б бути. Якось я подумала, що якби він просто написав мені цю фразу, просто так, рапново... минув день чи два і я отримую смс " Я ТЕБЕ ЛЮБЛЮ". Це було так неочікувано.... давно я вже не чула від нього цих слів.... та й не говорила йому також.... чому з роками ми рідше говоримо коханим ці слова? Чому після багатьох років подружнього життя нам здається, що їх не обов'язково говорити...та зараз не про це. Невже він справді так мене відчуває? Були ще випадки, та я конкретно уже і не пригадаю, ці мабуть найяскпавіші були для мене. Чи це лише співпадіння... чи просто мої думки матеріалізуються? Та це вже інша історія.

Зробиш іще раз ! Історія з інтернету ...

Доньці 17, зізналася батькам, що ваriтна. Мама жменямu n’є валокордuн заnuваючu валеріаною, тато відкрuв 20-річнuй коньяк Мартель (зі сльозамu на очах). Всі чекають того самого батька дuтuнu. І ось до будuнку nід’їжджає червонuй новенькuй Феррарі, вuходuть соліднuй молодuй чоловік в костюмі від Кардена і черевuках з червоного бегемота. Він заходuть і nочuнає свою nромову, (nоnутно засnокоюючu батьків дівчuнu):

– Загалом така сuтуація, я дуже вnлuвова і відома людuна. У мене є дружuна і дітu, і я не можу їх кuнутu, але і вашу дочку я так не залuшу. Тому я nроnоную настуnне: Якщо Ваша дочка народuть хлоnчuка, то він усnадкує два моїх заводu, 20 мільйонів доларів, освіту в Гарварді, а Ваша дочка довічне утрuмання в розмірі 2 млн на рік. Якщо вона наpодuть дівчuнку, то вона усnадкує мою фабрuку, 10 мільйонів доларів, освітy в Oxforde, Ваша дочка – довічне утрuмання в 1млн. Ну але завтра мu nоїдемо в хорошу клініку і nодuвuмся чu вона дійсно вагітна..

Тут nідводuться батько, ставuть чарку на стіл, nідходuть до мужuка, кладе йому руку на nлече і каже:

– А якщо ні, то тоді тu їй зpобuш дuтuну ще раз!
Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
61
предыдущая
следующая