Як добре, що є місце, де можна сміливо ділитись своєю радістю! Як добре, що існує співтовариство "Оптимисты:)".

Як добре, що є ті, хто цю радість прийме до себе, і зробить якнайменш два життя трішки кращим - моє та своє. Адже коли хтось один приймає радість та добро до себе, то кількість добра збільшується тричі! Одне залишається у того, хто його дарує, і збільшується від того, що його прийняли. Друге добро виникає у того, хто приймає, і збільшується від того, що подарувавший теж радіє... (Зло та негатив збільшуються таким самим чином... і не тільки добро та зло... все помножується та збільшується завжди... разом із всесвітом... але це вже окрема тема)

Як добре, що є близькі, рідні, кохані, друзі та знайомі. Добре, що із ними можна поспілкуватись, поділитись чимось власним, висловитись, вимовитись, розкритись, довіритись... Іноді хочеться просто розповісти про себе. Щиро, від всього серця сказати правду. Сказати людині про свої почуття до неї. І щоб людина послухала. Як добре, що є ті, хто готові послухати!...

Як добре, що є дім, де можна однаково як стрічати друзів, так і залишатись на самоті, щоб ніхто не чепляв, та мати скіль завгодно часу на роздуми.

Як добре, що є своя власна справа, яка надає радості та почуття того, що ти потрібний цьому світові, і що ти є корисним, та допомогаєш іншим!

Як добре, що існує сім'я. Бо сім'я, це джерело безмірного чистого кохання... Якби люди навчились кохати всіх хто їм не знайомий так само, як і свою сім'ю, то світ би змінився на набагато кращий!

Як добре, що світ сповнений добра в достатку, щоб його вистачило для всіх на світі!!!!! 

УРА!!! УРА!!! УРА!!! УРА!!! УРА!!! УРА!!! УРА!!! 

---

навіяно фантазіями донечки :)

 

Смішинки-реготушки

Будь ласка, мамо, кольоровий слоїк

Отой віддай мені! Смішинок

Барвистих усередину нарегочу я.

Їх даруватиму дорослим і малятам,

Всім тим, хто невеселий та сумний!

© Stepans’ka Marina (SMG)

 

Духи сонця

 

Сяє сонце призахідне сите –

Абрикос бурштиново-медовий.

Розлітаються сонячні діти

В надвечір’я терпке полинове -

                  Вогнедухи малі променисті.

                  Небо, води, земля – серпанкові,

                  І голівки малят золотисті –

                  Сонцепил, крихти світла чудові!

                 

07.09.2010

 

© Stepans’ka Marina (SMG)

 

 

Подих....
Ясний, свіжий,
Але не холодний
І весняний.
І всюди видно,
По небу,
По хмарам
І навіть по зорям,
Ясним - весняним.
Весна наближається,
Весна наближається
І сяє обличчя моє,
Від радості,
Щастя, почуттів
І кохання в мені ;)
А серце все гріє,
Нагадує все,
Але тільки ясне,
Радісне, світле.
І тепло мені
І знаю я що...
Все буде просто неймовірно!!!!
Хочу весну
І вона йде,
Але не тільки до мене
І ще більше радію
І більше свічусь,
Тим полум’ям щастя в мені )

                       

Так тихенько та сонячно, легкими, повітряними кроками підкралась до нас вона… Весна! Не дочекавшись березня, вона вже оволоділа нашими серцями та душами, яким так бракує тепла, світла, яскравих кольорів! Огорнуті товстезною пеленою, ми зимою живемо, як у безмежно - сірому мареві, загублені спустошені малесенькі людиська, які не мають ані сил, ані бажання втілювати у життя свої прагнення. Це триває довгі три місяці…Власне, чому так? Щоб одного дня подивитись на світ широко розплющеними очима… Тепер я просинаюсь вранці не від набридливого будильника, а від усміхнених сонячних промінчиків, які захоплюють мою кімнату у весняний полон. Я просинаюсь від співу птахів, які пролітають над будинком, нагадуючи про те, що сьогодні черговий особливий день, сповнений приємностей та несподіванок ... Я просинаюсь, щоб поринути в буденне асорті турбот… Але якось інакше, по-весняному… Бо я готова до нових вражень, відчуттів, подій! І я хочу бачити усюди вибухи радості, пристрасті, кохання! Бо ми усі цього прагнемо, бо ми усі цього варті! І я з несамовитістю відкриваю вікно, щоб запросити до себе її величність ВЕСНУ, щоб пригорнутися до неї, щоб забути про швидкоплинність часу та відчути її особливий, романтичний подих!... І хочеться плакати від щастя, і дякувати Богу за можливість все це відчувати, і сміятися, і кружляти у шаленому танці, захлинаючись емоціями, і… кричати! Кричати на цілий світ «Я люблю тебе, життя!» Олександра Цилія

О.Райдуга. Полотно, олія

Вчора я став ХРЕЩЕНИМ БАТЬКОМ маленької лялечки Дашеньки! Таїнство хрещення відбувалося у Храмі святого Феодосія Чернігівського на Чорнобильській вулиці. Маленька затишна церква  . Дуже приєпний батюшка! Він все докладно нам пояснив і ми все зробили вірно! У церкві були присутні лише він, ми з кумою та хрещеницею та батько малютки з фотоапаратами... Тепер у мене є енергійна та симпатична кума на Рівненщині

Потім поїхали обмивати хрещення.    Тепер трохи болить голова і важкість у шлунку.

 Кілька фото

 

Хрещення

Я з кумою та щасливим батьком

Я з хрещеницею Дашкою.

Ну що, дорогенькі, вітаю! Магія почалася з того моменту, як ми змінили привітання