28 січня по 3 лютого 1929 року у Відні проходив Конгрес Українських Націоналістів, який став епохальною подією в українській історії. На ньому було створено Організацію Українських Націоналістів. Ядром якісно нової організації стала Українська Військова Організація, яку очолював полковник Євген Коновалець.

В єдиний моноліт злилися Українська Військова організація, Легія Українських Націоналістів, Союз Української Націоналістичної Молоді. На чолі ОУН став Євген Коновалець.

Європа 30-50-х років не знала таких прикладів героїзму та самопосвяти, які дала рішуча та героїчна боротьба ОУН. У часи, коли польські шовіністи дедалі нахабнішали на західно-українських землях, а Східна Україна спливала кров`ю під чоботом червоної Москви, коли вільнолюбних українців намагалися перетворити на безправних і безмовних наймитів на своїй землі, постала потужна і безкомпромісна сила, яка поставила за мету здобуття Української Самостійної Соборної Держави. Читати далі >>>

    7 лютого 2010 року відбудеться другий тур виборів Президента України, який стане вирішальним у затвердженні стратегічного курсу держави.
    Організація Українських Націоналістів (бандерівців) закликає всю українську патріотичну спільноту підтримати українські національні цінності, виплекані віковічними змаганнями українського народу за свободу, самобутність і незалежність.
    У зв’язку з поразкою у першому турі кандидата Віктора Ющенка перед українським народом постало важливе питання: хто буде тепер захищати українські інтереси на державному рівні?
    Тому для усіх виборців, які сповідують національні цінності і дорожать національним суверенітетом, дуже важливо зрозуміти, хто продовжить лінію послідовного відродження України, захисту її демократичності й незалежності.
    Проаналізувавши всі особливості ситуації, що склалась, Провід ОУН (б) відстоюватиме позицію щодо недопущення до влади олігархічного клану Віктора Януковича з його чітко вираженою проросійською програмою. Читати далі >>>

Якщо ви уважно спостерігаєте за випусками теленовин, то, очевидно, не можете не помітити цікаву закономірність: дії та висловлювання Юлії Тимошенко в повній мірі висвітлюють навіть ті канали, які належать особам, що мають інші політичні симпатії і роблять ставку на інших кандидатів в Президенти.

Що це, спроба ввести в оману всесильну „даму з косою”? Чи, може, щось інше? Що змушує найвпливовіших українських бізнесменів, попри наявність власних, кишенькових і не дуже, політичних гравців, так „прогинатися” перед Головою уряду? Повага? Радше ні: згадайте, як ставилися до Тимошенко ті ж Пінчук чи Ахметов що до, що після „Помаранчевої революції”. Навряд чи Леді Ю своїми вчинками змусила цих людей змінити свою думку. Що ж тоді? Якщо це не повага, то банальний страх. Страх втратити частину своїх бізнес-активів у разі обрання Тимошенко президентом.

Аналогічна ситуація спостерігається й щодо іншого, згідно з соцопитуваннями, лідера президентських перегонів – Віктора Януковича. Але тут швидше йтиме мова про те, що з проФФесором телебачення не заграє, а просто намагається уникати критики (за винятком тих політичних ток-шоу, форматом яких дозволяється висловлювання різних, часом – діаметрально протилежних, думок).

З цього можна зробити висновок, що прихід до влади як Тимошенко, так і Януковича загрожує тотальним переділом сфер впливу, державного майна, а також – найбільших активів найзначніших фінансових груп країни. От і намагаються вітчизняні олігархи „задобрити” основних претендентів на президентське крісло, мовляв, не забирайте у нас наш бізнес і гроші, а ми обіцяємо вірно і віддано служити вам. Ну, або принаймні просто бути максимально лояльними.

Що ж, враховуючи вагу цих „товстосумів”, можливо, їм і не загрожує втрата майна і бізнесу. Але якщо говорити про дрібних та середніх бізнесменів, то тут, очевидно, можуть справдитися найпесимістичніші прогнози.

Не дарма в середовищі київських бізнес-кіл говорять саме про НЕБЕЗПЕКУ приходу до влади Віктора Януковича. Ці люди добре пам’ятають 2002-2004 роки, коли зі Сходу України приїжджали „братки” і силоміць відбирали у київських бізнесменів підприємства, торгові точки, склади чи приміщення, прямо як в „старі добрі” 90-і. І, до речі, таке явище як рейдерство «розквітло» саме за часів другого прем’єрства Віктора Федоровича (2006-2007 рр.).

Не менш сильно бізнесмени на місцях (не тільки в столиці, але й в інших містах і містечках країни) бояться утвердження при владі Юлії Тимошенко та її команди. А чому, то тут, гадаю, здогадається кожен більш-менш обізнаний у економіці громадянин України. Уряд Тимошенко просто знищує малий та середній бізнес методом шаленого податкового тиску. В таких умовах, а ще й враховуючи кризу, розпочати свою справу, а тим паче - довести її до пуття, практично неможливо. В усіх економічно розвинутих країнах під час кризи податки намагаються зменшити і таким чином врятувати приватну ініціативу, в Україні ж все навпаки.

Ще одна небезпека для середнього та малого бізнесу – поглинення з боку великих компаній. В разі приходу до влади Януковича або Тимошенко варто очікувати підпорядкування малих підприємств великим корпораціям, якими володіють найбільші фінансові „кити” України, які за сумісництвом є основними спонсорами БЮТ або Партії регіонів.

В разі утвердження на президентській посаді Тимошенко чи Януковича, на українську економіку чекає монополізація найбільш важливих галузей народного господарства з боку корпорацій, якими володіють ті ж Ахметови, Коломойські, Фельдмани і т.д. Отже, розвиток української економіки буде залежати від того, як основні політичні сили зможуть домовитися між собою. А те, що президентство Віті або Юлі призведе не лише до монополізації економічного, але й до монополізації політичного життя найбільшими фінансово-політичними кланами, що нині звуться Блок Юлії Тимошенко і Партія регіонів, сумніватися не доводиться.

Що ж ми маємо на нинішній момент? Ми маємо реальну загрозу тотального поглинення економіки великими корпораціями-монополітстами, якими володіють найбільші олігархи країни і інтереси яких відстоюють ніхто інші як Віктор Янукович та Юлія Тимошенко. Остання, нагло прикриваючись популістськими гаслами, притаманними традиційній риториці „лівих” політичних сил, сама просуваючись до влади разом з тим просуває туди і великий капітал. А те, що у Тимошенко в команді не менш багаті люди, ніж у ПР, сумніватися не доводиться: тут є і один з найбагатших олігархів у східній Європі Костянтин Жеваго, і чи не найбагатша жінка в країні Наталія Королевська, і „харківський магнат” Олександр Фельдман, і намулявший очі довкола скандалу з Фондом держмайна Андрій Портнов... Список можна продовжувати.

І це ще не основні „грошові мішки”, що мають стосунок до БЮТ: головну підтримку цій строкатій бізнес-компанії надає власник групи „Приват” Ігор Коломойський.

Отже, що щоб хто не казав, але обираючи між Тимошенко і Януковичем, ми обираємо між великим і ду-уже великим бізнесом. Це значить, що у випадку приходу до влади цих одіозних постатей, годі сподіватися на зменшення державного тиску на дрібних та середніх підприємців, а впливу великих бізнес-груп - на суспільно-політичну ситуацію в країні.

Сергій Пархоменко

Багато лунає дорікань Віктору Ющенку, що він не прозвітував про свою передвиборчу програму 2004 року. ЄЦ навіть розмістив біг-борди з запитанням до нього. Насправді дорікання зайві, адже інформація про виконання програми "10 кроків назустріч людям" висить на сайті Президента України. ЇЇ у форматі "pdf" може скачати кожен за адресою:

http://www.president.gov.ua/docs/10krokiv.pdf

Звіт містить детальну інформацію, статистичні дані, для легшого сприйняття оформлений фотографіями.

Stanislove, спеціально для upu.org.ua

Рекламний ролік кандидата в Президенти України Віктора Ющенка. У кого відео не програється, дивитися тут: http://www.youtube.com/watch?v=tUOh1j4bCrI Які враження від рекламного ролику? Прохання писати не про самого Віктора Андрійовича як кандидата, а про відео.

Сенцов, Зеркаль чи анонім із Телеграма: Хто стане наступником Зеленського

 

Юрій Васильченко

 

Цього року розпочнеться кастинг кандидатів у президенти, які зможуть обіграти Зеленського або його ставленика у 2024 році. Або раніше, якщо в країні складеться несприятлива ситуація.

В Україні ледь не на кожних виборах вигулькувало якесь "нове обличчя", аж поки минулого року ця технологія не спрацювала на всі сто відсотків. Причому і на президентських, і на парламентських виборах. З кожним днем обрані "Слуги" та їх провідник Володимир Зеленський перетворюватимуться на "старі обличчя", поміняти які на нові закликатимуть їхні опоненти. І чим більше помилок робитиме ця влада, тим процес її "старіння" пришвидшуватиметься.

Це чудово розуміють досвідчені вітчизняні політики та політико-бізнесові групи, які, схоже, почали пошук тих фігур, які зможуть серйозно конкурувати з очільником країни та його командою. Сам Володимир Олександрович обіцяв на другий термін не балотуватися, однак хід подій наразі виглядає так, що може йому й доведеться це робити, якщо не знайдуть наступника, котрий гарантує продовження курсу та недоторканність діячам нинішньої влади.

Зараз очевидними конкурентами Зеленському в разі президентських перегонів виглядають Петро Порошенко, Юлія Тимошенко, Юрій Бойко, тобто, "старі обличчя", які максимально сприятливо для власного рейтингу користаються з помилок влади або ж, навпаки, набирають вагу завдяки критиці успішних реформ. А вони є. Проблема влади лише в тому, що її спікери не можуть адекватно розповісти про них населенню.

Бажання "аксакалів" вітчизняної політики чим довше залишатися впливовими фігурами зрозуміле, однак їхня проблема в тому, що запит суспільства на омолодження еліт, який вилився у феєричну перемогу Зе-команди, нікуди не подінеться, а це означає, що "старикам" доведеться визначатися – або йти на вибори і програти, або готувати собі заміну. В розкрутку якої треба серйозно вкладатися, однак, в разі вдалої ставки, вона має значний шанс зіграти.

Зараз на слуху принаймні дві особи, яких, і це помітно, почали "вести" до політичних вершин – Олег Сенцов і Олена Зеркаль. Ще може бути і Святослав Вакарчук, однак його проблема та ж, що і в "Слуг" - із кожним днем у парламенті він в очах виборців "старітиме", тобто, обростатиме негативом. Також є інші фігури, котрі активно заробляють собі політичний капітал, який теоретично можна буде конвертувати в балотування в президенти – Олександр Дубінський, Дмитро Разумков і так далі. Однак названим особам для початку доведеться з часом дрейфувати від президентської команди.

У Давосі, куди, як відомо, українські делегації їздять за сприяння бізнесмена Віктора Пінчука, виступив і Олег Сенцов. Причому його виступ різко контрастував зі спічем президента. Колишній бранець Кремля заявив, що будь-які спроби домовитися з Росією не призводять до позитивних результатів, а у Володимира Зеленського слабка позиція. Висловлювання Сенцова чимось нагадували слова Петра Порошенка, можливо лише не в такому емоційному стилі. І ще один показовий момент – він все частіше переходить на українську. Що можна витлумачити як показове звернення саме до націонал-патріотичного виборця, для якого "є різниця".

Проект "Сенцов як конкурент Зеленського" цілком може бути реалізований. Однак у нього є й значні перепони. І суб’єктивного, й об’єктивного характеру. Перші полягають у відсутності, принаймні зараз, політичної харизми. Так, Сенцов упізнаваний, він говорить правильні речі для виборця, який після зміни влади перебуває у стані розчарування та розгубленості, проте ці ж речі говорять і багато інших діячів. Щоб вивершитися над ними, потрібна яскрава демонстрація лідерських якостей, готовності йти заради своїх поглядів на жертви. Поки ці якості в Сенцову не проглядаються. Не видно також і якихось нових смислів. Простіше кажучи, на сьогоднішній день є перспективна фігура з в цілому позитивним бекграундом, але немає цільного образу.

Що ж до об’єктивних перепон, то серед них – прив’язка в ЗМІ і соцмережах до Пінчука та "ефект Надії Савченко". Після неї певна частина суспільства з великою недовірою ставиться до політичної діяльності бранців Кремля.

Інша можлива кандидатка на суперництво з Зеленським – Олена Зеркаль. Схоже, їй сприяють в команді Порошенка. Вона пішла з МЗС із позитивним іміджом борця проти країни-агресора, виглядає гарним фахівцем, особливо з міжнародної політики, може бути симпатична націонал-патріотичному виборцю. "Зе" проти "Зе" - також непогано. Їй у плюс і сучасний тренд на жінок-політиків. Правда, цей тренд у нас спрацьовує так собі – наш виборець залишається достатньо патріархальним, коли обирає між чоловіком-політиком та жінкою-політиком. До того ж, за багато років в Україні склався стереотип щодо поведінки жінки-політика – стиль Юлії Тимошенко. Маскулинний за своєю суттю. Сумнівно, що Зеркаль зможе діяти у цьому ж стилі. А враховуючи, що Юлія Володимирівна не збирається сходити з політичної арени, доведеться суперничати не лише із Зеленським чи його креатурою, а і з Тимошенко.

Звісно, до наступних президентських виборів ще довго і в телеефірах, модних зараз Телеграм-каналах та інших майданчиках можуть розкрутити не лише названих осіб, а поки нікому невідомих. Не виключено, що після місцевих виборів вистрілить і хтось із регіональних еліт. Насправді все буде залежати від того, на що буде запит суспільства. І якщо це буде "хто завгодно, лиш би не Зеленський", тобто, повторення виборів 2019-го тільки з іншим прізвищем в якості головного подразника, тоді результати виборів знову можуть стати абсолютно непередбачуваними.

Хто стане наступником Зеленського?

Шановні виборці!

Свобода вимагає сильного, відповідального і зрілого сумління!
Закликаємо всіх, хто 17 січня 2010р. у 1-му турі виборів президента України не голосував за „Тимошенко – Януковича” (підтримував інших кандидатів), а також тих, хто не брав участі у голосуванні взагалі, прийти 7 лютого 2010р. на виборчі дільниці і проголосувати за третю графу у виборчому бюлетені –„ Не підтримую жодного кандидата”.

Не біймося вибирати вузьку, тернисту дорогу правди.

За дорученням ГПО «Галицький вибір» відозву підписали:

Голова політради ГПО «Галицький Вибір», Герой України           Юрій ШУХЕВИЧ
Політв’язень, член Національної спілки письменників України    Іван ГУБКА
Професор Львівського Національного університету
імені І.Франка, член Національної спілки письменників України  Любомир СЕНИК
Колишній головний інженер
Львівського автобусного заводу, голова ЛОО УП «Єдність»      Роман ПАК
Колишній помічник народного депутата України
Юлії Тимошенко ( за період з 2002р. до 2005р.)                         Надія ФІЛЯК
Член проводу ЛОО спілки офіцерів України                               Михайло КУРМАН
Перший заступник голови
ВГО „Товариство відродження української нації”                        Мирослав ФІЦУЛЯК
Голова ЛОО ВГО
„Товариство відродження української нації”                               Маркіян ГУДЗ
Професор Академії адвокатури України                                     Зореслава РОМОВСЬКА

Що найбільше обговорюється останнім часом? Звичайно ж, тема виборів...

А за кого ви проголосуєте в другому етапі виборів?