Якщо ви уважно спостерігаєте за випусками теленовин, то, очевидно, не можете не помітити цікаву закономірність: дії та висловлювання Юлії Тимошенко в повній мірі висвітлюють навіть ті канали, які належать особам, що мають інші політичні симпатії і роблять ставку на інших кандидатів в Президенти.

Що це, спроба ввести в оману всесильну „даму з косою”? Чи, може, щось інше? Що змушує найвпливовіших українських бізнесменів, попри наявність власних, кишенькових і не дуже, політичних гравців, так „прогинатися” перед Головою уряду? Повага? Радше ні: згадайте, як ставилися до Тимошенко ті ж Пінчук чи Ахметов що до, що після „Помаранчевої революції”. Навряд чи Леді Ю своїми вчинками змусила цих людей змінити свою думку. Що ж тоді? Якщо це не повага, то банальний страх. Страх втратити частину своїх бізнес-активів у разі обрання Тимошенко президентом.

Аналогічна ситуація спостерігається й щодо іншого, згідно з соцопитуваннями, лідера президентських перегонів – Віктора Януковича. Але тут швидше йтиме мова про те, що з проФФесором телебачення не заграє, а просто намагається уникати критики (за винятком тих політичних ток-шоу, форматом яких дозволяється висловлювання різних, часом – діаметрально протилежних, думок).

З цього можна зробити висновок, що прихід до влади як Тимошенко, так і Януковича загрожує тотальним переділом сфер впливу, державного майна, а також – найбільших активів найзначніших фінансових груп країни. От і намагаються вітчизняні олігархи „задобрити” основних претендентів на президентське крісло, мовляв, не забирайте у нас наш бізнес і гроші, а ми обіцяємо вірно і віддано служити вам. Ну, або принаймні просто бути максимально лояльними.

Що ж, враховуючи вагу цих „товстосумів”, можливо, їм і не загрожує втрата майна і бізнесу. Але якщо говорити про дрібних та середніх бізнесменів, то тут, очевидно, можуть справдитися найпесимістичніші прогнози.

Не дарма в середовищі київських бізнес-кіл говорять саме про НЕБЕЗПЕКУ приходу до влади Віктора Януковича. Ці люди добре пам’ятають 2002-2004 роки, коли зі Сходу України приїжджали „братки” і силоміць відбирали у київських бізнесменів підприємства, торгові точки, склади чи приміщення, прямо як в „старі добрі” 90-і. І, до речі, таке явище як рейдерство «розквітло» саме за часів другого прем’єрства Віктора Федоровича (2006-2007 рр.).

Не менш сильно бізнесмени на місцях (не тільки в столиці, але й в інших містах і містечках країни) бояться утвердження при владі Юлії Тимошенко та її команди. А чому, то тут, гадаю, здогадається кожен більш-менш обізнаний у економіці громадянин України. Уряд Тимошенко просто знищує малий та середній бізнес методом шаленого податкового тиску. В таких умовах, а ще й враховуючи кризу, розпочати свою справу, а тим паче - довести її до пуття, практично неможливо. В усіх економічно розвинутих країнах під час кризи податки намагаються зменшити і таким чином врятувати приватну ініціативу, в Україні ж все навпаки.

Ще одна небезпека для середнього та малого бізнесу – поглинення з боку великих компаній. В разі приходу до влади Януковича або Тимошенко варто очікувати підпорядкування малих підприємств великим корпораціям, якими володіють найбільші фінансові „кити” України, які за сумісництвом є основними спонсорами БЮТ або Партії регіонів.

В разі утвердження на президентській посаді Тимошенко чи Януковича, на українську економіку чекає монополізація найбільш важливих галузей народного господарства з боку корпорацій, якими володіють ті ж Ахметови, Коломойські, Фельдмани і т.д. Отже, розвиток української економіки буде залежати від того, як основні політичні сили зможуть домовитися між собою. А те, що президентство Віті або Юлі призведе не лише до монополізації економічного, але й до монополізації політичного життя найбільшими фінансово-політичними кланами, що нині звуться Блок Юлії Тимошенко і Партія регіонів, сумніватися не доводиться.

Що ж ми маємо на нинішній момент? Ми маємо реальну загрозу тотального поглинення економіки великими корпораціями-монополітстами, якими володіють найбільші олігархи країни і інтереси яких відстоюють ніхто інші як Віктор Янукович та Юлія Тимошенко. Остання, нагло прикриваючись популістськими гаслами, притаманними традиційній риториці „лівих” політичних сил, сама просуваючись до влади разом з тим просуває туди і великий капітал. А те, що у Тимошенко в команді не менш багаті люди, ніж у ПР, сумніватися не доводиться: тут є і один з найбагатших олігархів у східній Європі Костянтин Жеваго, і чи не найбагатша жінка в країні Наталія Королевська, і „харківський магнат” Олександр Фельдман, і намулявший очі довкола скандалу з Фондом держмайна Андрій Портнов... Список можна продовжувати.

І це ще не основні „грошові мішки”, що мають стосунок до БЮТ: головну підтримку цій строкатій бізнес-компанії надає власник групи „Приват” Ігор Коломойський.

Отже, що щоб хто не казав, але обираючи між Тимошенко і Януковичем, ми обираємо між великим і ду-уже великим бізнесом. Це значить, що у випадку приходу до влади цих одіозних постатей, годі сподіватися на зменшення державного тиску на дрібних та середніх підприємців, а впливу великих бізнес-груп - на суспільно-політичну ситуацію в країні.

Сергій Пархоменко

Як вже раніше повідомляла "Українська Правда"(http://pravda.com.ua) на сайті Юлії Тимошенко за адресою: http://www.tymoshenko.com.ua/contribute.asp пропонується зробити грошовий внесок на підтримку якогось міфічного громадського руху "Я обираю Юлю!". Мало того, форма заповнення передбачає наступну функцію: "Я хочу вносити зазначену суму щомісяця". Також на цьому сайті можна завербуватися в полюцери - забруднювачів інтернету замовленими коментарями, блогами і статтями. Куди підуть зібрані гроші - невідомо. Припускаю, що оплату цих же полюцерів, а може просто комусь у кишеню.

Само собою виникає питання про моральне обличчя БЮТ і особисто Юлії Володимирівни. Жеваго, Фельдман, Веревський, Васадзе - такі бідні бютівці, що їх грошей звісно не вистачить ненажерливій ЮВТ . Простіше обдирати звичайних громадян, які вже смакують всіма "благами" роботи прем*єр-міністра. І до чого це люди, які заробляють собі на життя тяжкою працею, повинні оплачувати виборчу кампанію кандидатки від олігархічного блоку? Якщо Тимошенко так піклується про народ, то нехай за рахунок вищезгаданих мільярдерів встановить доплату бюджетникам, а не навпаки. Також ми дізналися, що фанів ВОНОЇ в інтернеті вкрай мало, якщо їй так потрібні оплачені прихильники. Воістину, Вона - працює!

Stanislove, спеціально для upu.org.ua

Пригадую осінь 2008-го: Яценюк набирає підтримку людей у геометричній прогресії. В регіонах створюються ініціативні групи з його підтримки, Арсенія називають наступником Ющенка. Характерно, що молодого політика поважають і на сході, і на заході. Політологи прогнозують конкуренцію пані Ю й пану Я. Коли Яценюк оголосив про створення Фронту змін, навколо цього виник великий ажиотаж. У весну 2009 він входив "третім незайвим" з чудовими стартовими позиціями для виборів. Як сталося, що за кілька місяців Яценюк з молодого, економічно підкованого, демократичного центриста перетворився на придуркуватого лівака-русофіла із поглядами а-ля Сан Санич? ЗМІ неодноразово повідомляли: рейтинг Арсенія впав на третину. Складається враження, що за найменший рейтинг кандидату був обіцяний якийсь приз. Інакше як пояснити таку дурість? Перше розчарування настало, коли в регіональні штаби Фронту змін потекли шалені гроші. Платили всім і за все. Така нечувана щедрість у кризу визивала заздрість у виборців. Вони не знали, що найцікавіше ще попереду.Я вирішив згадати все. Складові політичного харакірі Яценюка:

- старт гівняно-коричневої кампанії. Фішка: обличчя Яценюка у лайні і під низом задумливий напис: АРСЕНІЙ. В  одній з обласних організацій Фронту змін навіть подумали що це чорний піар проти їх лідера і вночі позривали агітацію :-);

- лайно нікому не сподобалося, політтехнологи знайшли "вдале" продовження - кислотний Яценюк. Під низом ще більш загадкові гасла: "нова індустріалізація" (о, Боже!), "боєздатна армія" (ну не в кожному ж гаслі перли видавати) та "здорові і освічені люди" (які не бувають такого кольору :-);

- "чернівецькі одкровення". В цьому милому місті вся країна дізнається, що "маладой і красівий" Арсеній - прихильник династії Габсбургів, які свого часу окупували Чернівецький край. Також народ дізнається, що лідер Фронту змін бажає створити союз із Росією;

- київський фінал, публічне самознищення. Арсеній Яценюк критикує ліберальну ідеологію. Остання ніжка стільця з електоратом вибивається. В результаті передчасної виборчої кампанії Яценюка перестають підтримувати націоналісти і ліберали. Через довгу співпрацю з Ющенком не підтримає його і лівий електорат. Виходить, що Яценюк сам себе перетворив у виключно технічного кандидата. Тепер єдиний вихід для нього - зняти кандидатуру на користь одного з "великої трійки" (Ю,Ю,Я), адже самостійний похід до кінця виборів загрожує "гнилими помідорами" та долею того ж Сан Санича. А восени 2008-го все уявлялося інакше...

Stanislove, спеціально для upu.org.ua

Лідер Громадської ініціативи «ФРОНТ ЗМІН» Арсеній Яценюк в суботу, 3 жовтня, відкрив у Чернівцях пам’ятник імператору Австро-Угорщини Францу Йосифу Першому. Його зведено за особисті кошти політика.

Арсеній Яценюк підкреслив, що відкриття пам’ятника імператору Австро-Угорщини Францу Йосифу Першому – це відновлення історичної справедливості. «Відбулася справедлива оцінка історичних подій на Буковині. Адже Україна і Буковина були частиною імперії, і саме в період існування цієї імперії тут відбувався дуже серйозний розвиток. Чернівці почали розвиватися як національний культурний центр – починаючи з відкриття університету і закінчуючи чотирма україномовними школами, українськими газетами й загалом економічним, соціальним, політичним рухом», – сказав лідер «ФРОНТУ ЗМІН». 

Він зазначив, що «це - не сум за імперією, це - відзнака здобутків». «Це означення того, що велике історичне минуле завжди формує велике історичне майбутнє. Так завжди ставалося, що Україна була частиною великих об’єднань. Та я переконаний у тому, що обов’язково буде так, що Україна стане ініціатором великих об’єднань. Україна може і зобов’язана бути ініціатором нового об’єднання - Східноєвропейського, яке я бачу від Ужгорода до Владивостока. І Київ буде центром», - підкреслив Арсеній Яценюк. Повідомляє "ФРОНТ ЗМІН" (http://frontzmin.org/)

Нарешті Яценюк показав своє справжнє обличчя - старого кучміста з багатовекторною політикою. Мета Арсенія епохальна - задобрити якнайбільше країн та народів. Виявляється, що бути під окупацією чиєїсь імперії - це вже почесно! Я пропоную шановному кандидату в Президенти поставити пам*ятник Сталіну у Донецьку, пам*ятник Невідомому Султану - в Криму, ну а Львів просто забомбити пам*ятниками усіх королів польської династії. Щоби рейтинг у Арсенія Петровича тримався на висоті - пофарбувати всі ці пам*ятники у гівняно-смугастий колір. Браво, Яценюк! Дорогу молодим політиканам!

Ну а для тих патріотів, хто ще не передумав голосувати за "Продуктивне Село", радісна новина: Арсеній вже не хоче бути Президентом України. Це замало для нього. Тепер він хоче бути очільником "нового об*єднання - Східноєвропейського", яке тягнутиметься аж до самого Владивостока. По-простому: союз із Росією. Те, за що патріоти так не любили Януковича, вже прямо в лоб заявив Яценюк!

Ну і наостанок майбутньому царевичу Всєя Руси Арсенію І хочеться побажати нових гасел. Окрім "Нової індустріалізації" додати "новий феодалізм", "нове рабовласництво", і можливо, - "новий комунізм". Наснаги Вам, Петровичу! З вами Куч... тобто Бог! 

Stanislove, спеціально для upu.org.ua