За народним календарем у жовтні закінчувалася осінь і тому він був перехідним від осені до зими. Початком зими в українському селі вважалося свято Покрова (14 жовтня) — Покров Пресвятої Богородиці і Пріснодіви Марії. Віруючі українці в цей день урочисто ідуть до церкви й благоговійно промовляють слова Богородичного тропаря свята: "Сьогодні ми, православні люди, радісно святкуємо, осяяні Твоїм, Божа Мати, явленням, і, здіймаючи очі до Твого пречистого образа, уклінно просимо: покрий нас чесною Твоєю покровою й визволи нас від усякого зла, благаючи Сина Твого, Христа Бога нашого, щоб спас душі наші".

Ще у язичницькі часи день, на який нині припадає свято Покрови, був пов'язаний з культом поминання предків та творення нових родин, святкуванням закінчення хліборобського циклу, коли завершувались усі польові роботи. В християнську епоху з Покрови починалися вечорниці, які тривали до Великодня, і весілля, які тривали до пилипівських заговин (27 листопада). Це також була пора наймасовіших шлюбів.

Прикмети на Покрову: Яка погода на Покрову, такою буде зима. Якщо лелеки не відлетіли на Покрови — на теплу зиму. Якщо на Покрову не випав сніг, то не буде його аж до січня.

   До Покрови всі польові роботи мали бути закінчені, озимина посіяною, на зяб зорано. Через те у народі живе багато прислів'їв.

Прислів’я на Покрову: Хто лежав до Покрови, той продасть усі корови. Прийшов Покров — не нагрієш хату без дров. Прийшла Покрова — сиди, чумаче, вдома. Покрова накриває траву листям, землю снігом, воду — льодом, а дівчат — шлюбним вінцем.

Від усього серця ще раз вітаю зі святом.

Бажаю вам, шановні козаки, козачки, здоров'я, завзяття і сили.

Давайте відроджувати Україну разом!

З БОГОМ у майбутнє!

Слава Українському козацтву!

Слава Україні!

Божого благословення усім нам!

Сходив сьогодні на постанову, про яку дізнався завдяки друзям, що надіслали мені посилання на подію...

Ще не встиг зайти, а мене вже вітають, запрошують... так приємно - всі посміхаються мені... по-справжньому, а не підкупно... Наші люди, українці всюди... Незвично бачити наших людей з такими посмішками... навіть християн...

А.. ну да... постановка відбувалась від христианської церкви. Спектакль розповідає про місце суду вмерших, по христианській религії. І логічно, що всі, хто приймав участь у виступі, теж християне. І більше 90% присутніх - теж християне останні 5-10% - запрошені: їх друзі, приятелі, знайомі і інші.

Що сподобалось:

Квитки безкоштовні. Просять добровільно, якщо є можливість, внести пожертву (більше 10 гривень не беруть, мені навіть решту дали з 20... правда, якщо б я настояв, то могли б і 20 гривень з мене взяти... за моїм власним бажанням)

Актори грали добре. Трішки перегравали, але самі вони були новачками, і проявляли себе як могли. Якщо припустити, що на репетиції у них було не більше місяця, то розкрили вони себе дуже добре (а певно і ще менше, бо режисер був з Америки, і проводив тур, в якому людей до виступу набирав прямо в місті проведення, тому багато часу на постановку він просто не міг мати).

Чим молодше були актори - тим краще зіграли. Кузяєва Наталя (не думайте, що у мене пам'ять добра, і я її запам'ятав, я просто на буклеті зараз подивився) - та взагалі викликала бурю овацій! Цілком, загальне враження позитивне, тепле. Навіть трішки образливо за першого актора, який грав негативну роль, і йому через це не аплодували... Хоча, справді, не аплодували йому саме тому, що дуже реалістично і добре зіграв... Здається, це Дмитро Лопуга, що зіграв того персонажа,. Просто не можу обійти його увагою.. Можливо, хтось десь йому скаже, що його теж помітили, хоч і не чув він оплисків. Ще раз повторю, мені сподобалась гра ВСІХ АКТОРІВ. Особливо - дітей. (-: Цінував я не якість та не майстерність, а натхнення, щирість і прагнення зробити все якнайкраще.

Декорації теж досить якісні, і не виглядають дешево, або погано. І костюми і оформлення - все добре підходить до загального образу.

... Тепер до суті... Весь виступ лунав зазив: "В рай попаде той, хто прийняв в серце Бога, всі інші потрапляють в пекло". Це головна думка всього спектаклю, і на прикладі місця проведення суду показують розмову з Господом тих, хто загинув. До речі, практично в усьому є своя раціональність в цій думці (якщо сприймати не прямо, а образно).. окрім тих моментів, про які я напишу нижче

Сподобалась ще молитва в кінці. Добра, приємна, емоційна... Я в ній не побачив нічого поганого, або суперечливого чи помилкового (як мені здається). 

Що не сподобалось:

- Слова одного з янголів "... ну, хтось же має трапляти в пекло?...". Я з цим не згодний... Мабуть через це я не згодний вцілому з религією християнства. Якщо Бог кохає, то він не стане примусово робити так, щоб частина його дітей ОБОВ'ЯЗКОВО, НА ВІКІ ВІЧНІ ТРАПЛЯЛИ В ПЕКЛО... Це тупо. Ані люблячий Господь, ані люблячий татко так ніколи не зробить...

- Слова Бога "... ти мені не син... " Х-ня якась. Всі діти божі, всі рівні... а тут БАЦ!... "...а этому не дала..." звідки така злоба? звідки така категоричність? А? Виходить що - тільки народився, то син; з першим гріхом - відразу перестаєш ним бути (при умові, що за всі гріхи, більше 2000 років тому сплатив своїм життям Іісус, але цього, виходить, недостатньо)... і доки не приймеш те, що Іісус вмер за тебе, то сином або дочкою більше не вважаєшся, і любові не маєш... (хто ж так кохає?? БОГ ??? щось не так в цій религії)

- Перенасиченість словами "Бог, Господь, рай, пекло, суд, Іісус"... як на мене - трішки надмірно їх використовували...

- "Раб Божий, слуга Господен" - так само. Не можна кохати своїх дітей, і називати їх своїми рабачи чи прислугою... це тупо.

- Психологічний пресинг досить відчутно при невеличкій "проповіді" після спектаклю. Давління на страх та жалість,... гра на почутті підвищщення після оплисків акторам... (Старі добрі засоби НЛП... давно не бачив їх такого цікавого застосування)

В принципі, раджу подивитись всім. Скептики та критики знайдуть, з чого поглузувати, та ще більше впевняться в своїй правоті, стосовно будь-чого (якщо досидять до фіналу виступу), а ті, хто не є скептиком і не налаштований критикувати - отримають задоволення, познайомлються з людьми, схожими на них... Можливо, хтось зрозуміє про Бога щось нове, відкриє його в собі... 

І це буде добре. Будь-який Бог в душі краще, ніж ніякого. Будь-який Господь в душі та серці дарує радість, віру, надію... Божі люди - добрі, привітні... з ними приємно спілкуватись, особливо, коли у них нема фанатизму стосовно повернення всіх до своєї религії ... (я правда впевнений, що можна спілкуватись не тільки на ці теми.. навіть в церквах)

Мені там сподобалось... можу сходити навіть ще раз за компанію з кимось, хто не хоче йти сам.

P.S. будь ласка... вимикайте свої мобільні телефони, чи ставте їх на беззвучний режим.. Навіть якщо ви на 100500% впевнені, що вам ніхто не зателефонує, БУДЬ ЛАСКА, ВИМКНИТЬ ЇХ!

Ваші супер-пупер-мега-кльово-модні мелодії відволікають і акторів, і аудіторію.

Тим, хто ще не знає, як ставити беззвучку: натискаєте кнопку з зображенням ноти, чи з "#" (на багатьох телефонах саме на кнопці з "#" поруч є невеличкий знак ноти), і потримайте цю кнопку натиснутою 2-3 секунди. На екрані з'явиться повідомлення, що звук вимкнено. Потім, так само можна повернути в режим зі звуком.

ПОТРЕНУЙТЕСЬ ЗАРАЗ, ПЕРЕД ТИМ, ЯК ЙТИ В ТЕАТР, ЧИ В КІНО!

Ті, до кого не доходить, як це робити, раджу запитати у своїх друзів або приятелів... Краще це знати, вміти, і зробити, ніж потім відчувати на собі осуджуючі погляди і негативні флюїди цілого залу...

P.P.S. і з другим і третім і всіми іншими телефонами слід поступити так само!!!

P.P.P.S. Дуже радий, що сходив на цей захід! Настрій чудовий. Відчуваю, що справи в світі не такі вже й погані, доки існують ті люди, серед яких я сьогодні знаходився! Прямо аура в приміщенні була приємна! Тому, вам всім бажаю якимось чином теж знайти засіб хоч трішки покращити кожний день свого життя! (не обов'язково церквою.. там просто знають, як це зробити легко і просто, а якщо у вас є свій засіб - то користуйтесь ним, не забувайте і будьте добрі та щасливі!)

Всіх люблю, цілую, ваш Миколка!

Ранее «Багнет» сообщал о сомнительной акции протеста под стенами Верховной Рады. На прошлой неделе около полутора тысяч человек, вооружившись хоругвями и флагами российских организаций (таких, как «СоюзЪ русскаго народа» и «Православное братство святого Александра Невского»), митинговали против внедрения в Украине внутренних биометрических паспортов. Это событие, гордо названное организаторами «крестным ходом», состоялось 8 сентября. Сегодня оно вяло перетекло в дежурство нескольких бабушек под стенами парламента и ныне называется «Молитвенное круглосуточное стояние за право жить по данному Богом имени против ИНН и биометрического паспорта» (см. фото).

Совершенно очевидно, что участницы этого «стояния» понятия не имеют, что такое биометрический паспорт, но им старательно навязано мнение о том, что это нечто страшное, противоестественное и опасное. Обратите внимание на выделенную деталь импровизированного иконостаса, сооруженного участниками акции. Это – портрет российского самодержца, последнего императора Российской империи Николая II.

Как мы отмечали ранее, слоган «За царя, за веру, за отечество» украшал многочисленные флаги участников акции 8 сентября. При этом, что характерно, НИ ОДНОГО жовто-блакитного стяга в руках митингующих не было. Зато в ассортименте наблюдались ряженые в военную форму личности. Несложно догадаться, что эти костюмы также не имели ни малейшего отношения к Украине – они копировали, в частности, облачение солдат царской России.

Корреспонденту «Багнета» удалось пообщаться с организатором (если верить словам находившегося там же человека, назвавшего себя Монахом Антонием) «круглосуточного стояния», некой Анастасией Басий. Приведем беседу с нею без купюр.

 - Скажите, почему именно биометрические паспорта вызвали такую реакцию? Ведь много людей пользуются кредитками, а по ним легко вычислить местонахождение, если человек ей воспользуется. Против кредиток ведь вы не протестуете?

- Кредитки есть не у всех, а только у богатых людей, уже продавших себя Мамоне. Они служат не Богу. А паспорт будет у всех, причем насильно (откровенное вранье - законодатели предлагают выдавать такой паспорт гражданам исключительно на добровольной основе - Ред.). Вот кстати, вы знаете, что на каждом штрих-коде есть шестерка? Даже три? (Показывает штрих-код на скидочной карте супермаркета, принадлежащей корреспонденту, - Ред.) - вот одна, вот вторая, вот третья. Это знак сатаны! Выбросьте и не пользуйтесь. Именно так они вселяют в нас нечистую силу. А с помощью новых паспортов они пытаются нас проконтролировать... вот посмотрите...

Как говорится, "на городі бузина, в Києві дядько". Парламентарии, которые инциировали внедрение в Украине биомтерических паспортов, лично и необнократно объяснияли и верующим, и общественности о том, что будет заложен принцип добровольности при оформлении электронного паспорта.

При этом, на пресс-конференции, посвященной так называемому «крестному ходу» 8 сентября, его организаторы так и не смогли объяснить, почему акция протеста против внедрения биометрических паспортов имеет столь ярко выраженный пророссийско-имперский душок. Как и не удосужились опровергнуть заказной характер мероприятия. Как сообщал ранее «Багнет», к организации митинга против тотальной слежки, которую якобы повлечет переход на ДОБРОВОЛЬНЫЕ е-паспорта, причастен бизнесмен, торгующий системами слежения и наблюдения!

Но если этот факт можно отнести к комичным деталям, подтверждающим исключительно заказной характер т.н. «крестного хода», то есть еще один момент, который не может не настораживать. К этому мероприятию причастен религиозный экстремист, отлученный от церкви. Это скандальный деятель Валентин Лукияник – председатель Союза православных братств (СПБ) Украинской Православной Церкви. Выходит, что «крестный ход» отнюдь не является выражением мнения прихожан УПЦ Московского патриархата, потому что к ее организации причастна лишь ее «дочерняя» структура – СПБ. А это – радикальное крыло УПЦ МП, глава которого, Лукияник, даже был отлучен от церковного общения на последнем Синоде УПЦ МП!

Да и вообще заявление о том, что протестующие выражают мнение чуть ли не всех украинских верующих против е-документов, является примитивной уткой. Также поражает и дремучесть аргументов, которые приводят эти так называемые верующие против внедрения биометрических паспортов. Внедрение чипа под кожу и в мозг, лишение воды, еды и средств к существованию – вот лишь малая толика «страшилок», которыми запугивают наивных бабушек организаторы этого безобразия. 

Но, не будем вдаваться в детали, ведь цель этих протестов, как и то, чьи «уши» из них торчат, абсолютно понятны.  Российский след здесь очевиден, и его присутствие объясняется тем, что нашего великого соседа не устраивают европейские устремления Украины. Связь проста – ЕС настоятельно рекомендует странам, стремящимся к евроинтеграции, внедрять у себя биометрические документы. Которые уже давно стали привычными в большинстве развитых стран. Таким незамысловатым образом – выведя под стены Верховной рады Украины бабушек с хоругвями и комичных ряженых – организаторы акций намереваются сбить наше общество с избранного европейского пути.

Несколько иные интересы у коррумпированных украинских чиновников, которые, очевидно, также причастны к этому цирку-шапито (один из читателей «Багнета» метко назвал это действо «съемками фильма о попе Гапоне»). По заявлениям народного депутата Валерия Коновалюка (он является соавтором законопроекта, предусматривающего внедрение в Украине биометрических документов на принципах добровольности их получения), за акцией стоят определенные люди, в сферу интересов которых входят выгодные для них поставки «паспортов, как ширпотреба».

Тем более, что все законопослушные граждане Украины (коих большинство) наверняка захотят добровольно оформить себе электронный паспорт, ведь подобный документ обезопасит их от аферистов, которые постоянно подделывают нынешние паспорта с вклеенными фото (например, для получения кредита в банке на подставное лицо и т. п.).

Коновалюк отметил особый цинизм, с которым организаторы акции протеста (по его словам, он готов назвать фамилии этих провокаторов) против внутренних биометрических паспортов используют чувства верующих, задуривая им головы антинаучной чушью и откровенным мракобесием.

Очевидно, предприимчивые чиновники не оставляют идеи привлечения легковерных личностей к своим грязным играм. По словам монаха Антония, который в компании нескольких старушек продолжает ночевать на лавочке возле ВРУ, следующая «серия» акции «за царя-батюшку» запланирована на 19 сентября.

На Полтавщині стався безпрецедентний випадок у сучасному українському православ’ї

Прихожани села Мехедівка Лохвицького району наполягли, аби замість священика від УПЦ Московського патріархату в їхньому храмі був представник Київського. Тепер богослужіння у них проходитимуть українською мовою з дотриманням національних традицій православ’я та народних звичаїв.

Рішення про перехід прийняла громада села, хоча людям було нелегко відстояти його. Адже два десятки років поспіль у селі Мехедівка панувала УПЦ МП.

Днями богослужіння на честь цього своєрідного свята провели єпископ Полтавський і Кремечуцький УПЦ Київського Патріархату владика Федір разом з благочинним Лохвицького району о. Георгієм Лобачевським (до речі, депутатом Лохвицької райради) та іншими священиками церкви.

побачне фото надихнуло на створення/

дякую авторові Greg

У сонці скупані церковні бані,

Осяяні - "Осанна!" - Богові підносять...

               Навпроти - суд, насуплена будівля.

              І осяває храм золотоверхий

              Похмурість вікон віддзеркаленням своїм!

14.07.2010

© Stepans’ka Marina (SMG)

Наилучших медиков страны в скором времени будут награждать орденом святоговеликомученика Пантелеймона Целителя. Такое решение было принято на итоговой Коллегии Министерства Охраны Здоровья Украины. Как сообщил министр здравоохранения Василий Князевич, Орден святого великомученика и целителя Пантелеймона будет вручаться за выдающиеся заслуги в области здравоохранения, за благотворительную, гуманистическую и общественную деятельность.

Поздравляю всех работников медицинской службы и желаю им крепкого здоровья!

К сожалению фото ордена не нашел. Видел только на праздничных биг-бордах.

Великомученик Пантелеймон происходил из Никомидии. Мать его была христианка, а отец язычник. Мать воспитывала его в христианской вере, но скоро умерла; отец отдал его в языческую школу и затем поручил знаменитому врачу Евфросину для изучения врачебного искусства. Когда Пантелеймон ходил к Евфросину, то случалось ему проходить мимо одного дома, где жил священник Ермолай.

Старцу Ермолаю понравился юноша, и у него явилась надежда просветить его христианскою верою. Неоднократно, приглашая к себе Пантелеймона, Ермолай заводил с ним разговор о Христе и Его вере. Юноша припоминал наставления матери и полюбил Христа. Когда же однажды, идя от своего учителя, он встретил на дороге ужаленного змеею ребенка и для опыта призвал имя Христово и исцелил его, то принял крещение от Ермолая.

Крестившись сам, будущий святитель Пантелеймон захотел, чтобы крестился и отец его. Чудесный случай помог ему в этом. К Пантелеймону, как к врачу, привели слепого, которого не мог вылечить сам Евфросин, и он именем Христовым исцелил слепца. Тогда отец принял крещение вместе с исцеленным слепцом, но скоро умер и оставил сыну богатое наследство.
Пантелеймон начал раздавать наследство бедным, а сам врачевал больных не столько лекарствами, сколько силою Божиею. Скоро донесено было императору, что Пантелеймон верует во Христа. "Что я слышу о тебе: говорят, что ты хулишь богов наших и воздаешь славу какому-то Христу? Я не хочу верить этому и надеюсь, что ты сам обличишь клевету, принеси жертву богам", — сказал царь Пантелеймону. "Совершенно верно это, — отвечал святой. — Я отрекся от ваших богов, потому что они ложны, и уверовал во Христа, потому что он есть истинный Бог", и предложил призвать одного неизлечимого больного, и кто исцелит его — он или языческие жрецы — вера того и должна быть истинною.
Языческие жрецы сколько ни молились своим богам, исцеления не последовало; но лишь призвал имя Христово Пантелеймон, больной получил исцеление, так что многие уверовали во Христа. Царь же ожесточился на святого и приказал терзать его тело и затем бросить с тяжелым камнем в море. Но Пантелеймон и при этом остался жив и невредим. Тогда напустили на него диких зверей, но звери лишь лизали ему ноги; привязали к колесу усеянному острыми лезвиями, но он и здесь остался невредимым.

Наконец царь приказал обезглавить мученика и тело его сжечь. Но тело осталось невредимым, и христиане похоронили его с благоговением. Это было в 305 г. Скоро мощи святого перенесены были в Царьград. Части их находятся: в монастыре имени св. мученика и других на Афоне, так же в Москве, на Никольской улице, в часовне его имени, где совершено чрез них много чудес, и в других местах.

князь Ярослав Мудрий вмираючи поділив Русь між п»ятьма синами та шостим онуком.З цього часу процес роздроблення Київської держави прискорився і вона розпалась на 15 земель.Так само розпалась інша імперія – держава Карла Великого,поділена між трьома онуками.Занепад Київської держави був зумовлений насамперед розпадом етнічної системи,що відобразилося у тривалому антикиївському союзі володимиро-суздальських князів з половцями.На Заліській землі,як тоді називали Московщину,формувався новий етнос зі своїм окремим політичним та суспільним ладом,зі своїми сепаратистськими,антикиївськими устремліннями.Яскравим представником нового етносу був син половчанки Андрій Боголюбський,який 1169 року зібравши велику армію взяв штурмом Київ.»І грабували вони два дні увесь город?і небуло помилування нікому і нізвідки:церкви горіли,християн убивали,а других в’язали,жінок вели в полон,силоміць розлучаючи із мужами їхніми,діти ридали ,дивлячись на матерів своїх.І взяли вони майна безліч,і церкви оголили од ікон,і книг,і риз,і дзвони познімали- пише літописець” і всі святині було забрано.Запалений навіть був монастир Печерський святої Богородиці поганими,але Бог молитвами святої Богородиці оберіг його від такої біди.І був у Києві серед усіх людей стогін і,і туга,і скорбота невтишима,і сльози безперестаннії.Се ж усе вдіялося за гріхи наші».І це робили ті кого деякі виродки,як Н.Вітренко та інші називають братами.Київський погром свідчив про втрату населенням Залісся почуття етнічної та державної єдності з Руссю.Досі так поводилися з чужоземними містами.На руські землі ні при яких міжусобицях подібна практика ніколи не розповсюджувалася.Наказ Андрія Боголюбського показує,що для нього і його дружини 1169 р.Київ був настільки ж чужим,як який небудь німецький або польський замок.Нещодавно архиєрейський  синод Російської православної церкви оголосив А.Боголюбського святим.Ослаблена міжусобною боротьбою із Заліссям Русь зробилася піддатливою на зовнішні агресії.У першій половині ХІІІ ст..вона зазнала катастрофічної монголо-татарської навали.Завойовані татарами руські землі не ввійшли  безпосередньо до складу Улусу Джучі – татарські хани розглядали ці землі ,як васально залежні.Хани стали видавати руським князям «ярлики» - грамоти на князювання залежно від розміру подарунків та хабарів.Усі завойовані татарами народи зобов»язані були платити їм данину.Згідно із законами (яси) Чінгісхана ,від оплати звільнялося тільки духівництво,яке мало право на імунітет.Монгольські хани цінували православну церкву як вагому політичну силу,використовуючи її впливи в своїх інтересах.У церквах відправлялися служби за благополуччя ханів,і це мало сприяти примиренню населення з татарською владоюЩоб надійніше контролювати візантійсько-руську церкву,1261 р.В Сараї організовано спеціальну руську єпископію.Руські митрополити мусили отримувати від хана «ярлик» на право виконувати свої функції.Татарське іго призвело до повного відчуження Заліської землі від етнічної Русі.Політична історія цих двох територій пішла відтоді остаточно відмінними шляхами.Залісся стало Західним улусом.При татарському сприянні продовжувалося політичне роздроблення території на невеликі князівства,які постійно ворогували між собою.Найвідомішими заміськими князівствами були Ростовське,Тверське,Костромське,Ярославське,Білоозерське,Можайське,Дмитровське,Коломенське.Московське належало до найменших,і це сподобалося ханам.Монголи дотримувалися принципу «розділяй і пануй» і тому підтримували найслабші князівства.уцьому причина успіху Івана Калити.Великим величав себе тільки той князь,якому татари дозволили той титул вживати.Жорстокий і підступний,вірнопідданий монгольський васал і ретельний слуга Іван Калита дістає від хана Узбека 1328 року титул великого князя «всія Русі».Іван Калита за наказом татар воював проти Твері,Пскова,Смоленська. «Варто було тверській лінії проявити хоча б найменше домагання національної незалежності,як він поспішав до Орди з доносом,-писав Карл Маркс .- Він поєднував риси татарського ката,блюдолиза і головного раба».З особою Івана калити пов»язаний міф про так звану шапку Мономаха,яку начебто подарував візантійський імператор Констянтин Мономах (1042-1055),що мало символізувати передачу влади візантійських імператорів великому київському князю Володимирові Мономаху і його спадкоємцям.Насправді Івану Калиті її подарували в татарській Орді.Відомо,що шапка Мономаха була виконана середньоазіатськими майстрами і з ХІV ст. зберігається в московській скарбниці.Ота «всія Русь» Івана Калити – то вся Русь татарська,тобто та частина монгольської імперії,де існувала Руська (Православна) Церква,на відміну не підвладної монголам території Русько-Литовської держави до якої входила Білорусь та сучасні українські землі.Таким чином,з ласки Сараю,з»явився на Заліссі термін «всія Русі» у значенні «головний татарський васал»,головний татарський збирач  податків на Заліссі.Так цей термін розуміли сучасники,і ніхто тоді не надавав йому того значення,якого він набув пізніше.Едвард Кінана пише:»Почнімо з проблеми примарного самоусвідомлення Москви ,як безпосередньої спадкоємиці ролі та місця давнього Києва.Хіба московське оточення Івана ІІІ (1462 – 1505) – справжнього засновника Московської Дердави,Його сина Василія ІІІ та онука Івана ІV,перетворюючи своє незграбне князівство на помпезну імперію, справді вірило в те, що відновлює чи імітує славу Києва? Гадаю відповідь очевидна : не вірило,а якщо і вірило,то тримало цю віру при собі. Взагалі дивно,що сучасні дослідники можуть навіть припустити, ніби московіти з воїнської панівної касти з часів Івана ІІІ чи то Івана Грозного уявляли себе спадкоємцями мантії Києва, скажімо Ярослава Мудрого. На це просто немає доказів». Князі Галицько-Волинської держави продовжували іменуватися за традицією королів Романа та Данила,господарями «Руської землі»:duces totis terrae Russiae в 1316 р.,dominus terrae B 1320 p.,dux et dominus Russiae B 1334 p.,а на печатках продовжував фігурувати титул короля Руссії (Rex Russiae).Романа Мстиславовича літописець називає «самодержавцем усея Русі» за те,що він зібрав усі етнічні землі русинів.На вимогу монгольського хана в 1299 р.у Залісся перебирається київський митрополит Максим,за походженням грек. Цей митрополит рукоположений у Константинополі 1283 р.,відразу після прибуття в Русь подався в Орду за «ярликом». Церква ввійшла в союз з Москвою,бо дружба з Москвою означала дружбу з Ордою.Руська православна церква підлягала ієрархічній владі Константинопольського патріарха.На чолі її з 1051 р.стояв митрополит якого висвячував Константинопольський патріарх. Столицею митрополії став Київ,а митрополит мав титул  «Київський і всієї Русі».Сама церква означувалася,як  «руська»,бо були ще грецька,болгарська,сербська та ін..православні церкви.Треба сказати,що аж до ХV ст..майже всі митрополити та більшість єпископі.Були грецького походження.Засилля греків у руській церкві дратувало сучасників,їм докоряли,що вони сильніше дбають про збір коштів для Константинопольського патріарха,ніж про справи  Руської Церкви .Митрополитам-грекам,звичайно,був чуй руський патріотизм.Відірвані від своєї батьківщини Візантії,яка вважалася на той час однією з найбільш цивілізованих країн світу, живучи у варварській, за їх уявленням, Руській державі, вони ставали своєрідними космополітами, піклуючись не про Русь, а лише про інтереси Православної Церкви. Головною причиною,чому візантійські патріархи вибрали на осідок київських митрополитів північ, зокрема суздальсько-московські території, було їх переконання, що там візантійське православ»я має найсильнішу опору та, що київські митрополити полишаться вірними Візантії.Така постава була останнім,смертельним ударом по Києву за його часту опозицію до Візантії,за його самостій ну християнську індивідуальність та його християнську вселенність.Ці прикмети Русі-України хотіли візантійські патріархи знищити і зробити з Русі своїх політичних і релігійних підданих.Ось,як до прикладу,Теодосій-грек  повчав наших князів: «Не прилучайтесь до латинської віри,не держіть їх звичаїв,втікайте від їх причастя та всякого їх учення,бридьтеся їх звичаїв,а доньок бережіть і не давайте за них,а ні не беріть їх;не братайтеся з ними,не кланяйтеся,не поздоровляйте,не їжте з одної з ними посудини,ні не пийте,а ні страв від них не приймайте». Це означало ізолювати Русь від всього культурного світу за заганяти її в повну залежність від Візантії. Наскільки протилежною була політика Риму! Латинські церковники робили все для того аби перейняти звичаї корінного населення, створити для них переклади Святого письма і запровадити писемність. Боротьба Візантії проти  «латинян» і «латинства» перетворилася для московських церковників у боротьбу не стільки проти католицизму, скільки проти всієї європейської культури,що переживала добу блискучого піднесення та відродження.У той час,як у католицькій Європі писалися романи,світські драми і сонети, православ»я продовжувало плекати занудні житія і апокрифи. Живі взаємини Київської Русі з іншими християнським націями мали, попри культурні впливи, і ту користь,що змушували наш народ усвідомлювати себе частиною європейського людства, підтримували в нього почуття всесвітньої солідарності. Для Московської держави замість цих благотворних впливів стали важкі та принизливі відносини з хижацькою монгольською ордою. Переселившись на Залісся, київські митрополити і там продовжують називатися руськими. Одні з них іменують себе митрополитами  «всея Русі», інші – «Київськими і всея Русі».Характерно, що в утворенні окремої митрополичої кафедри в Заліссі (Суздальщині) спільно брали участь як Константинопольський патріарх так і хан Золотої Орди. Серед татар набирав поширення іслам. На початку ХІV ст.монгольський хан Узбек приймає мусульманство. Між іншим, від імені Тайдули – дружини цього видатного хана – походить назва міста Тула. Підкорене не мусульманське населення стали називати «райат» (християни,піддані),а звідси «крестьянє».  Татарин вважав себе вищою расою у порівнянні з християнином, який зробився символом приналежності до чорної кості.Так з»явився а потім втримався у Північно-Східній Русі цей термін, який зберігся у російській мовідо наших днів і означає тепер селянина. Віросповідальний сенс слова перейшов у соціальний.Наприкінці ХІV ст.термін  «крєстьянін» означав весь російськийй народ,на противагу до монгольських загарбників.Із ХV ст. термін «крєстьянін» зробився на території Залісся загальновживаним.І ще довго,аж до початку ХХ ст.,прості московіти продовжували називати свій народ «крєстьянамі».