хочу сюди!
 

Маша

50 років, козоріг, познайомиться з хлопцем у віці 37-65 років

Замітки з міткою «церква»

Ватикан визнав Епіфанія



Ватикан визнав Епіфанія — його офіційний портал повідомив про обрання предстоятеля новоствореної Православної церкви України Отето да! Виявляється, Папа Римський не читає гнівних звернень Кирила Гундяєва, а легковажно робить з них самольотікі і пускає до вєтру? Ох, як нєвдобно получілось! А якщо серйозно, навіть Ватикан розуміє, що Православна Церква України — не нова, а первородна установа, створена київським князем при хрещенні у 988 році — українці лише відновили свою церкву і повернулись до Вселенського патріархату, тільки і всього. Так що Томос в хату, вечір в радість, Папі здоров`я, а когось там на гиляку. Амінь та слава Україні!

Голодранець

На сходах біля церкви сидів і плакав чоловік.
Був він обдертим, замурзаним, босим. 
- Чого плачеш? - запитав у нього перехожий.
- Бо мене в церкву не пускають.
Кажуть, що я бідний голодранець.
- Не плач, бідолаха.
Мене в цю церкву вже більше тисячі років не пускають.
Чоловік підняв голову і впізнав у перехожому Бога.
получена от: Зеркало



Свято Великоднє. Місто Токмак

Іду по вулиці Революційній, на відрізку шляху від Будинку Культури до міліції. Назустріч мені йде солідний молодий чоловік з корзинкою посвяченого харчу і в другій руці тримає руку маленької дівчинки. Він повертає голову в бік пам’ятника і пояснює дитинці: «Оце, дєдушка Лєнін!»

Так і живємо! Святимо паски у церкві імені «Фе... Дзержинського» (бувший кінотеатр ім. «Фелікса ...»), ходим біля «дєдушки ...» і дивуємся, що життя не поліпшується. Як може Бог віднестися до народу, що молиться до нього через москаля-перекладача? Скільки шляхів підготували нам іноземні пастирі? І якою вулицею піде моя нація!? 

 

 

100%, 7 голосів

0%, 0 голосів

0%, 0 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Вселенський Патріарх вказав Москві на її місце



Константинополь ніколи не визнавав церковної влади Москви над Україною. Про це Вселенський Патріарх Варфоломій заявив під час поминального богослужіння з нагоди 40-го дня від упокоєння митрополита Перги Євангела 1 липня.

Повідомлення прес-служби Вселенського патріархату опублікував у фейсбуці керівник інформаційного відділу Київської патріархії УПЦ архієпископ Євстратій (Зоря).

"Константинополь ніколи не видавав дозволи передавати території України будь-кому, крім права хіротонії Київського митрополита в Москві на умовах його обрання соборно в Києві на місцевому Соборі і при безумовній згадці Вселенського Патріарха. Це сказано в Томосі про автокефалію, що Матір-Церква дарувала Польській церкві: Наш Престол не визнав відділення Київської Митрополії та залежних від неї православних Церков Литви і Польщі і їх приєднання до Московської церкви, що було здійснено проти канонів і не були дотримані права Київського митрополита, який носив титул Екзарха Вселенського Престолу", - сказав патріарх Варфоломій.

Він заявив, що Вселенський Престол бажає "відновлення єдності в Україні розділеного церковного тіла - десятків мільйонів вірян, хрещених і просвічених безпосередньою турботою і місіонерською діяльністю Вселенського Престолу".

"Вселенський Патріарх Варфоломій сказав про свою незмінну турботу/зацікавлення в розв'язанні/лікуванні українського церковного питання і відновлення єдності розділеного церковного тіла в країні. Його Святість нагадав про те, що Константинопольська Церква завжди дбала та вирішувала багато складних церковних питань в інтересах народу Божого і збереження Всеправославної єдності, і сьогодні бореться для врегулювання церковних справ в Україні", - йдеться в повідомленні.

Російська православна церква володіє мільярдами доларів.

Такого висновку дійшли експерти Бременського університету.

Втім точні цифри отримати складно, оскільки РПЦ тримає свою статистику за сімома замками.

"Звідки вони беруть гроші залишається великою таємницею. Думаю, що це пожертви від псевдодержавних організацій типу "Газпрому" та, можливо, частково пряме державне фінансування," - зазначає Микола Митрохін, науковий співробітник Центру вивчення Східної Європи Бременського університету.

Московська патріархія стверджує, що, окрім пожертв, отримує кошти здебільшого із двох підприємств: фабрики церковного начиння "Софріно" та готелю "Данилівського" при Свято-Даниловому монастирі у Мосві.

Втім, патріархат бере учась щонайменше у двох банках - "Софріно" та "Пересвіт". Тісно співпрацював із церквою Міжнародний Банк Храму Христа Спасителя. У 2008 році його перейменували у Bankhaus Erbe. Тепер цю співпрацю банк не афішує, проте його керівництво не змінилось.

Ющенко і патріарх зійшлися в думці про об'єднання

Президент Віктор Ющенко висловив надію на створення в Україні помісної церкви та попросив у Вселенського патріарха Варфоломія I благословення.

"Я вірю у те, що будь-які поділи українських віруючих - недовговічні. Я вірю у те, що як божий дар, як історична правда та справедливість в Україні постане національна помісна церква", - зазначив Ющенко під час урочистостей на Софійській площі у суботу.

"Я вірю і прошу, ваша Всесвятосте, вашого благословення. Для мрії, для правди, для надії, для нашої держави, для України", - додав президент, звертаючись до патріарха.

Водночас він наголосив, що "українська держава не втручається і стоїть поза будь-якими міжконфесійними диспутами, рівною мірою шануючи кожну церкву, кожну релігію і кожного віруючого".

"Але ми будемо завжди підтримувати єднання українського християнства і ведення найтіснішого діалогу між різними культурами та віросповіданнями", - пояснив Ющенко.

Водночас, Варфоломій І, виступаючи на урочистостях, закликав українське православ’я до єдності.

"Турбота про оборону і відновлення церковної єдності є нашим спільним обов’язком, що переважує будь-які політичні чи церковні цілі", - зазначив він.

Українська правда

Канонічний склад злочину

Канонічний склад злочину

Тамара Горіха Зерня

Давайте так. Ви – росія. Ви воюєте з Україною. Спалахує епідемія смертельно небезпечного вірусу. У чому полягає ваш інтерес? Звичайно, у максимальному ослабленні противника, зв’язуванні його фінансових і людських ресурсів. Як? Через створення і поширення вогнищ масового зараження. Більш конкретно – як саме?
Через свою організацію на території України, яка має канали і можливості для фізичного стягнення великої маси людей у закритих приміщеннях і проведення ритуалів, що гарантують зараження. Як то споживання їжі і питва з одного посуду, доторків і контакту слизовою з одним предметом на всіх тощо.

Греко-католицька церква пропонує свої приміщення для організації тимчасових шпиталів. Православна церква України розливає антисептики у промислових кількостях і переводить служіння в онлайн. Так, священики тепер моляться у скайпі. І записки за здравіє та упокій приймають в електронному вигляді. І замість скриньок для пожертв у них тепер карткові рахунки.
Тому що Українська Церква дбає про здоров’я і життя наших людей, їй це не байдуже.

І одночасно у найбільших культурно-історичних пам’ятках України, у всіх українських Лаврах проводяться безкоштовні шоу-вистави з елементами культу. Проводяться організацією, яка безпосередньо створена, контролюється і фінансується спецслужбами країни-агресора.
До прикладу, зайдіть на сайт Почаївської Лаври. Який, до речі, ведеться виключно російською мовою. Що ми бачимо? Розклад богослужінь і реклама паломницьких турів, а також титульну статтю про те, що від святого причастя іще ніхто не помер і не заразився.
Сама діяльність Московського патріархату на території України ображає почуття віруючих. Гей, ви хто ви такі взагалі? Хто дав вам право перебувати на території наших святинь, і яке ви взагалі маєте відношення до українського православ’я? І до релігії взагалі? Для початку, покажіть свій Томос…

Але крім морального аспекту, ми зараз маємо цілком готовий, я б сказала канонічний склад злочину.
У нас тут власницю кіоску з кормами для тварин оштрафували на 15 тисяч за те, що винесла замовнику на вулицю покупку із закритого магазину. У нас тут бабку оштрафували на 17 тисяч за торгівлю у невстановленому місці. Бо ці жіночки завдали страшного удару карантинному режиму.
У нас тут метро і транспорт зупинили, так що лікарі на роботу пішки добираються. У нас тут дітям заборонили на дитячі майданчики виходити, у нас стоматології закрили.
Знайома панічно волає – що робити? У них робітники два тижні відпрацювали, потрібно нову зміну завозити, а цих по домах відправляти. Цим відпочити потрібно, новим заробити – але як?? Якщо перевезення закриті.
Здається, я знаю як. Малюйте хрести на бортах і садіть московського попа замість шофера. Безпроблемний проїзд по всій країні гарантований. У разі чого скажете, що паломники.

Здається, ми вже звикли до поняття вибіркового правосуддя в Україні. Але я не можу зрозуміти, чому ця вибірковість грає на руку росіянам? Чому наші правоохоронні органи такі запопадливі переді всім, що починається на «москов» і закінчується на «кий»?


 




Годинник Патріарха Кирила як чинник української помісної церкви

Стаття з УНІАН, друкується зі скороченнями, для роздумів.

Кирил розвінчує культ споживацтва в найрізноманітніших його проявах, поглядаючи на годинник за 30000 євро... Чи не краще нам жити за різними годинниками?..

Ось вона, колосальна вага деталі! У політиці, у справах церковних та справах світських. А разом – у житті земному загалом.

Скільки зусиль було вкладено в підготовку візиту Патріарха Кирила до України! Готувалися церковники, працювала потужна російська пропагандистська машина, суєтилися політики по обидва боки кордону, посильний внесок робили олігархи різного масштабу.

І ось достатньо було Його Святійшеству задерти рукав, аби глянути на годинник... За коротку мить фотокамера встигла зафіксувати сам годинник. І колосальні зусилля виявилися значною мірою перекресленими. Завдяки Інтернету за лічені хвилини мільйони людей відкрили для себе, що Його Святійшество носить годинник фірми Breguet вартістю приблизно в 30 тисяч євро.

Філіппіки “безудержному потреблению”

Звісно, на перший погляд, нічого грішного в цьому немає. Зрештою, Патріарх Кирил не є найбіднішою людиною в Росії, і ніде, ніякими церковними канонами не заборонено священнослужителеві користуватися супердорогим годинником. Питання, зрозуміло, в іншому.

Звісно, ідеться про віру. Віру в Бога. А також віру, точніше – довіру до того, хто покликаний зміцнювати цю віру в людях, нести слово Боже до них. Вона або є, або її нема.

Коли Його Святійшество виходить до тисяч людей, які стоять під пекучим липневим сонцем на вулицях у столиці, а ще мільйони чекають перед телевізорами, і з болем у голосі починає говорити про загрозу “безудержного потребления”, а потім ці ж люди бачать на його руці годинник за три десятки тисяч євро, довіру до духовної особи це аж ніяк не зміцнює.

Треба визнати, якби навіть Патріарх Кирил, ніколи й словом не обмовився про загрозу цього самого “безудержного потребления”, то й у цьому разі недешевий годинник легендарної швейцарської фірми, м’яко кажучи, погано в’яжеться з образом пастиря людських душ, для якого Духовне має бути апріорі вищим за всі блага цього світу, іншими словами – за Матеріальне.

Однак Його Святійшество, крім усього, багато й охоче розвінчує сучасний культ споживацтва в найрізноманітніших його проявах.

Його проникливий погляд звертається до всіх, хто дивиться прямий ефір за участю Патріарха на найрейтинговішому українському телеканалі – “Інтер”, а голос возноситься проти “потребления”: “Процессу потребления нет предела. Можно купить один самолёт, другой, третий. Но что это значит по отношению к обществу? Земля не способна выдержать такой проект. А значит, поддерживать его – грех. Бог просто не дал нам таких ресурсов. Потому очень важно научиться христианской аскезе – победе над своими страстями, инстинктами».

«Если все общество встанет на путь безудержного потребления, то Земля наша этого не выдержит. Уже доказано, что если средний уровень потребления всего мира будет таким, как сейчас в Соединенных Штатах, то оставшихся ресурсов хватит на 4045 лет», – попереджає він телеглядачів.

Печаль Патріарха викликає, зокрема, й те, що “ безудержный потребительский инстинкт, овладевающий сегодня все большим числом людей, на самом деле лишает их обычной радости от приобретения каких-то вещей. Возникает аномальная ситуация, когда человек, поддаваясь рекламе, моде, начинает гнаться за последними моделями мобильных телефонов и автомобилей”.

Предстоятель РПЦ дуже тонко відчуває страждання людей від цього: «У человека возникают совершенно другие уровни удовлетворения. Например, он получает удовлетворение от того, какое место в списке журнала Forbes он занимает, и переживает как личную трагедию, если по этому списку он опускается вниз».

Навіть у нинішній економічній кризі Патріарх бачить певний позитив. На його думку, криза може стати «встряской», в которой сегодня нуждается западноевропейская цивилизация, весь благополучный западный мир”. «Кризис может в этом смысле научить людей сдержанности, научить рачительно относиться к своим финансовым возможностям. Но самое главное – он учит христианской аскезе, умению управлять своими инстинктами и страстями».

А ось на зустрічі зі студентами українських духовних навчальних закладів він спрямовує своє гнівне слово проти сучасних супермаркетів та торговельно-розважальних центрів: “Супермаркет, где можно отдохнуть, поесть, покататься на коньках, – вот храмы XXI века. Храмы-развлекаловки, которых в Москве больше остальных общественных заведений. Поэтому напрасно некоторые думают, что люди пойдут в настоящие храмы в массовом порядке”. “Деньги стали символом благополучия и гарантией свободы, власти. Но это иллюзия, возникшая на волне расцвета общества потребления”, – продовжив він.

А ось на кіностудії Довженка, зустрічаючись з інтелігенцією, він знову повертається до наболілої теми. Як зауважило одне з Інтернет-видань, “тогда Святейший был еще беспощаднее к идеологии безудержного потребления”. “Как-то я спросил одного очень богатого человека: «А вы испытываете удовольствие от новой вещи?» Он улыбнулся: «Только в тот момент, когда подписываю чек». Безудержное потребление снимает радость обладания новой вещью. У человека, заболевшего этой страстью, теперь другие способы удовлетворения, например, место в списке журнала «Форбс». Я понимаю, что у каждого свои игрушки, но некоторые из них опасны. Бог не дал нам ресурсов, чтобы всем жить так. А колоссальные диспропорции в потреблении – грех”.

Переконливо? Переконливо, кажуть собі люди, ті самі мільйони людей в Україні, які слухали Пастиря в телеефірі, ті люди, які “інтелігенція на кіностудії Довженка”, які “студенти духовних закладів” та багато інших. Але тут же їхній погляд падає на годинник за 30 тисяч євро. І вони запитують себе: даруйте, а хіба це не та сама “игрушка” (пам’ятаєте, “последние модели мобильных телефонов, автомобилей” і так далі?), про які Патріарх же казав “некоторые из них опасны”? А оскільки такої “игрушки” у мене немає, чи не формує мій духовний Пастир ті самі “колоссальные диспропорции”, які сам же називає “грехом”?

«Личный пример – это то, без чего священник не может нести служение»

Так і виникає безліч запитань, які руйнують довіру до Пастиря. Він же бо сам неодноразово казав про те, наскільки важливо священнослужителю особистим життям навчати людей віри, зміцнювати Віру.

«Личный пример – это то, без чего священник не может нести служение», – подчеркнул патриарх. Как отметил он, в наше время, когда люди перестали верить словам, жизнь священника – постоянная проповедь делом».

Ну і яка ж тут “проповедь делом” виходить із життя Патіраха Кирила, запитує себе вірянин? І це вже не кажучи про ті каверзні питання не так філософського плану, які доводиться відганяти від себе: “А коли я опускаю свої десять (двадцять чи сто) гривень у скриньку “на будівництво храму” чи купую свічку, щоб поставити її з молитвою за здравіє Патріарха, куди йдуть ці кошти? Таки на храм чи…”

Можливо, ви запитаєте автора: а при чому тут створення української помісної церкви?

Для багатьох людей, переконаний, таки “при чому”. Нехай для різних людей – по-своєму.

Везіння та щастя духовних поводирів у всьому світі полягає в тому, що багато людей ідуть за ними (буде це церковне життя чи партійне будівництво) – бо просто вірять їм. Вірять не аргументам, не цифрам чи фактам, а, так би мовити, “взагалі”. Тому, що вони здаються їм красивими, духовними, енергійними (політтехнологи, яким доводиться мати справу з вождями та масами, як відомо, називають це харизмою).

Але в цьому ж і біда духовних поводирів. Коли якась деталь, якась дрібничка, щось нібито другорядне й неістотне похитне цю віру, людей можуть перестати переконувати і цифри, і факти, і вчинки. І тоді той, кому досі вірили на слово, хоч кинеться зі скелі в прірву, та людям стоятиме перед очима той самий годинник, і скажуть: не вірю… Іншими словами, коли Його Святійшество каже, що помісна церква в Україні таки є і не треба сушити собі цим голову, то можливо, над цим варто все-таки подумати, запитують ці люди себе...

Патріарх Кирил, до нас, як у свою вотчину їхав. Звик, що в Росії під час візиту до провінції ніхто б ніколи не наважився сфотографувати того годинника, не кажучи вже про те, щоб усім ці фото показати. Тож і до нас із тією самою впевненістю їхав. Мовляв, хто посміє. Ось якби намірився їхати до Європи чи Штатів, заховав би того годинника подалі. На час поїздки, звісно. То, виходить, ми таки для нього таки вотчина?


Глава РПЦ Патріарх Кирил

Олександр Калініченко, УНІАН