Местор, к ноге! 

В твоем возрасте необходимо только молчать и слушать, молчать и слушать!©

Называется, хочешь рассмешить Бога-расскажи ему о своих планах. Да.

Що означає бити дитину? - Як на мене, це прояв своєї слабкості. Це не можливість керувати ситуацією. Це приниження самого себе, тому що дитина не зможе відповісти тим же, а отже це виглядає як образа слабшого....

Років двадцять тому мені пощастило жити у селі. Життя там тяжке, але завжди можна знайти щось цікаве. 

По природі своїй я люблю за всим спостерігати.   А там є багато чого цікавенького для спостережень 

Корови, кози, поросята, гуси, індики, качки, кури.

Так от спостерігаючи за царством природи вільно-невільно проводиш паралель до людей.....

І от дивлячись як відносяться до своїх дітей тваринки смішно було констатувати, що є люди-корови (бики), люди-кози (цапи), люди-свині, люди-кури, люди-собаки, люди-коти....

Це ніскільке не образа, тому що в кожного своє ставлення до дітей. 

Наприклад корова народжує теля, кормить його до якогось часу, але ніяких особливих пестощів не виявляє до нього. Звичайно інколи вона незграбно треться головою, дивиться ніжним поглядом, можливо це від її статури. А бик взагалі не має ніякого відношення до свого дитяти.

Коза така собі строптива леді, навіть коли корме козеня і то норовить вислизнути і підти по своїм справам. Козеня гасає, гуляє, навіть лізе в шкоду, а козі хоч би що, вона зайнята своєю персоною. Мабуть вона вважає, що в її обов"язки входить народити і викормити, інше - не її справа...

Індики - ходять такі зверхні і суворі. Звичайно діти завжди схожі на своїх батьків, отже індичата в дитинстві такі неприборкувані, а потім дивлячись на своїх батьків теж стають зверхніми до всього пташиного братства. Думають що вони най-най... ну майже павичі 

Гуси - це трохи приземленіші індики. Ці мабуть мнять себе лебедями....  

Качки - це прожерливі, невміняємі, злякані особини. На умі у них лише наїстись. З загородки випустити їх і не отримати наслідків неможливо. Звичайно - які батьки, такі і діти, бо діти вчаться поведінки саме в своїх старших сородичів... Сіренькі качки ще більш менш порядні, а от білі - самий жах 

Кури - це для мене взагалі дуже цікаві створіння. До моменту поки я не жила в селі, я вважала їх самими тупими створіннями. Але через рік спостережень я радикально змінила ставлення до них. У цієї компашки є своя ієрархія, при чому вона відрізняється від ієрархії індиків, гусей, качок. Так півень там головний, але при цьому кожен в компашці має свободу на вільний пошук їжі, на вільне відлучення на деякий час   Півень несе відповідальність за весь свій гарем. Він завжди слідкує, щоб не було небезпеки. Шукає їжу і зве туди своїх дєвочєк.  Деякі дєвочкі-курочки ходять парами, кучками. У півня майже завжди є любімая жєна, яка завжди ходить поряд з ним і перша отримує знайдену ним смачну їжу    Що цікаво - цілий день їх може взагалі не бути на подвір"ї, але як тільки починає сідати сонце - вони тут як тут у повному складі, повечерявши, самі заходять до курника і сідають кожен на своє місце. Що не можна сказати про гусей, і качок, яких треба силком заганяти в халабуду...

І головне - особистого опису потребують кури: є кури просто кури, а є кури-квочки. Не всі кури можуть висидіти курчат, а тим більше не всі квочки можуть виводити розумне стадо курей. Буває квочка перелякана, сама біжить не зрозумй-куди і звичайно переполохає своїх курчат і вони бігають як злякані. А є квочка-мама, мудра, турботлива. Спостерігати за такою мамою одне задоволення. Вона виводить зранку курчат і веде їх трохи поодаль від великих курей. Поки кури їдять, курчата в стороні. Кури, наївшись ідуть кожен по своїм справам і тоді розумна мама-квочка веде до кормушки своїх дітей. При цьому вона весь час щось їм квочке, щось розповідає. Вони дивлять в її бік і ведуть себе чемно і порядно. Поївши, мамка веде їх по ближніх околицях і весь час щось розповідає. Так, можливо інколи хтось і заробить дзьобом по поилиці, але у порядної мамки це трапляється досить рідко. 

Так що, шановні папки, мамки, перш ніж задаватись питанням, а тим більше задавати його людям, подумайте хто ви?   Тобто подивіться на себе з боку. Можливо ваша дитина дивиться на вас і робе те саме? Можливо вашій дитині не вистачає від вас спілкування? І скажу точно: ніяка хатня справа, тим більше ніякі зовні фактори не повинні відображатись на нашому спілкуванні з нашими дітьми. Діти не винні в тому, що у вас низька зарплатня, що у вас негаразди, що у вас дурнуватий начальник... Якщо ці фактори заважають вам по-людські спілкуватись з дитиною і рідними - змініть фактори, бо родину вам ніхто не замінить. 

.