ці думки спнтанно виникли щойно
після перегляду окартинки Земної кулі
Для того, щоб побачити, якою є наша Земля, людині довелося злетіти у космос.
Для того, щоб осягнути Бога, нам необхідно піднятися над ним. АЛЕ ЦЕ НЕМОЖЛИВО.
Саме тому ми нерідко не помічаємо його присутності.
06.11.2009
Copyright © Stepans’ka Marina (SMG) All rights reserved
Замість любові до українців я обираю любов до всього людства...
Замість любові до України - любов до всієї планети...
Українці - не кращій народ на світі, і я не стану возносити його вище за інших лише тому, що я народився українцем
Українські традиції - не кращі в світі, і я не стану чуратись традицій та історії інших народів лише тому, що з дитинства з ними не знайомився
Українська земля - не цінність, а лише умовно відокремлена частина всієї планети, на якій живуть люди на рівних правах, дихають з єдиною атмосферою, єдиною водою... Я не стану проливати свою кров за землю, не стану вбивати інших. Поверхня суші Землі 510 з лишком міліардів квадратних кілометрів... це близько 100 квадратних кілометрів НА КОЖНОГО. Кому мало?
Українські гроші не кращі за інші гроші. Всі гроші світа - папірець, різні виплави металів і пучки електронів... Гроші не несуть ніякої користі планеті, вони собою не лікують, не годують, не зігрівають. Я не стану витрачати життя на заробіток грошей. Ані українських, ані інших.
Українська "верхівка", влада, рада, і тому подібні - звичайні смертні люди. Із своїми гріхами та примхами. У них своє життя, свої амбіції. Я не стану жити заради них. Я маю власну долю, і ніхто не має права керувати мною.
...
Я живу в великому місті.... в суспільстві... в країні з владою, грошима, територією, політикою, військовою структурою і таким іншим...
Я заробляю гроші, прислуховуюсь до думки людей, що мене оточує, притримуюсь законів, вигаданих "владою"...
...
Але я не патриот.
І буду робити все, щоб змінити той стан речей, який встановлений зараз. Принаймні для себе я це зміню. Інші люди - самі хай собі обирають що робити і як їм жити.
Про цей світ ніхто нічого до кінця і точно не знає. Досі залишаються недоторкані землі, на які ще не ступала нога людини, досі люди ломають голову над тим, що насправді знаходиться в середині землі, досі ми задаємось питанням, а чи одні ми у всесвіті, бо ж безглуздо думати, що наша планета одна така особлива, де живе людина.
Чи є у світі щось неможливе? По-моєму немає, бо людина сама схильна видумувати собі якісь незрозумілі обмеження і не вірити у свої сили.
Немає нічого досконалого в цьому світі, бо сам світ недосконалий, і саме в його недоліках – його краса. Просто ми не вміємо помічати красу оточуючого світу.
Кінець світу… Ви в нього вірите? Особисто я ні.
Частина одна, інша. Ніщо не бездіяльне. Завжди взаємодія змушує притягуватись або відштовхує. Кожна з часток ділиться на ще безліч менших. Мініатюрне зливається у безкінечну вічність структур і знов набирає глобальних масштабів.
А що в центрі? В центрі пустота, порожнина кола. Пройшовши яке потрапляєш у світ меншої частки світу. Ідучи вглиб, наближаєшся до поверхні. Поринаючи вниз, опиняєшся на горі. Все пов`язано. Довколишність збудована з кіл. Буття енергій Всесвітнього "бублика". Природа нуля... З нього й початок. Одиниця - той же нуль, повернутий боком. сплетіння кілець - основа матерії. Звена ланцюга. Коли одне порвати, то міняється напрям потоку. Звільняється енергія пустоти - порожнини кола - утворюється Чорна Діра.
Чим заповнити цю пустоту? Чи можна її ліквідувати? Коли зникає ця, всепоглинаюча у "ніщо", порожнеча?
Тільки тоді, коли вбере у себе найближчий світ, пов`язаних з нею кілець, і знов відновиться рівновага. Утвориться нове коло і пустота заповниться змістом форм...
_-_-_-_-_-_---_---_---_-_-_-_-_-_
Існує світ загублених думок...
Той світ - як океан - широкий,
Як пекла душ небачений зразок,
Існує сам в собі - він одинокий...
---
Існує світ нездійснених бажань,
Йому ніде не видно кінця-краю...
Він живиться із озера вагань..,
Існує на розпутті і, - волає..!
---
Існує світ непрожитих життів,
Що згинули, скінчилися невчасно.
Там хтось когось зустріти не зумів...
Той світ у полум`ї, що вже навіки згасло
---
Існує безліч лабіринтів світових.
І є світи щасливі й не-щасливі...
Пройти й пізнати всі - ніхто не зміг,
Лиш кілька з них нам вибрати по силі
---
Минаючи одні втрапляєм в інші...
Та є закон, він діючий постійно.
Ми не пізнаємо хороше, оминувши гірше
І вічність святості оцінять тільки... грішні...
Зачаровано оглядаєшся,
Із весною десь зустрічаєшся
І незримою стежкою йдеш.
Ти з мандрівкою подружилася,
Щирим подивом загорілася
І затаєним покликом звеш...
Ти шукаючи не спиняєшся,
Знов із мріями наче граєшся
І натхнення даєш.
Світ роздивитись стараєшся,
Немов сонечко посміхаєшся
І, чогось наче ждеш...
Про це сьогодні на прес-конференції повідомив Донецький міський голова Олександр Лук’янченко.
За його словами, 3 і 4 квітня в Москві в рамках міжнародного форуму пройшло підбиття підсумків першого в історії СНД огляду-конкурсу міст на звання "Найкраще місто СНД". І саме українське місто Донецьк (не Київ, Харків, Львів, Одеса, Севастополь, Ялта і т.д....) отримав високе визнання.
Лук'янченко зазначив, що Донецьк одержав призовий диплом "За розробку і реалізацію стратегії розвитку міста, забезпечення активного розвитку малого бізнесу".
Серед тих, хто підписав диплом - міністр регіонального розвитку Росії Дмитро КОЗАК і мер Москви Юрій ЛУЖКОВ. Справді - високе жюрі для достойного нагороди...
Дивно, чому Полтава не перемогла? Адже наш мер став лауреатом премії "Людина року-2007" як «Міський голова року», наряду з Ялтою і Феодосією... Але з Москви воно, напевно, видніше... І хто кому що цим показав?
