хочу сюди!
 

Олександра

33 роки, терези, познайомиться з хлопцем у віці 35-45 років

Замітки з міткою «особисте»

Давно не писав нічого у блог. Виправляюсь :)

Спочатку за життя:

Я став зразковим сім'янином - дуже люблю свою дружину, дарую їй квіти декілька разів на місяць, даю гроші на сукні та інші жіночі потреби... і отримую від цього величезне задоволення, коли бачу, як вона радіє :)

Збираємось заводити дитину. Зараз ми на стадії лікування всіх можливих хвороб, щоб дитинку зачинати будучи якомога більш здоровими. Додатково міркуємо над тим, де та як будемо жити із дитиною, щоб нам це було зручно, бо жити з родичами, як показує практика - далеко не кращий варіант. Скоріш за все, будемо орендувати якусь квартиру, доки не купимо, чи не побудуємо собі власний дім.

Робочі питання:

Як я не чіплявся за вільне життя, але прийшов до того, що знову працюю в офісі... Займаюсь розробкою сайтів, та сервісами, що з ними пов'язані. Хоч цього разу я вже є директор, але суть не сильно міняється - з 10 до 17 практично весь час за робочим місцем. Іноді дозволяю собі байдикувати, користуючись тим, що ніхто не може мені цим докорити, але частіше за все - працюю, бо дійсно маю багато замовлень, які необхідно обробити.

Перестав братись за будь-яку роботу, став більше цінувати власний час. Деякі замовлення передаю іншим, часто без грошової вигоди для себе. Нещодавно втратив двох клієнтів після 2 років обслуговування, але замість того, щоб засмутитись, відчув полегшення, наче гора з плеч...

Продовжую займатись комп'ютерним сервісом в Дніпропетровську, але все більше міркую над тим, щоб перекласти всі замовлення на плечі найманих робітників, забезпечити їх гідним заробітком, а собі мати комісію з замовлень, проте - я буду вільний в часі та просторі... мені цієї свободи зараз дуже не вистачає.

Стан здоров'я:

Хотів би похвастати, але нема чим. Зуби руйнуються, вже втретє за рік буду звертатись до стоматологів. Набрав ще більше ваги, і ніяк не візьмусь за себе, щоб привести себе в гарну форму. В цьому році навіть гострим бронхітом захворів, чого від себе ніяк не очікував. З плюсів в цьому плані мабуть тільки те, що я став знову регулярно їздити на велосипеді по справах й просто в своє задоволення. Буває - кілометрів по 20-30 на день :) Треба тепер додати до фізичних вправ ранкову пробіжку з зарядкою і зайняття йогою. Напевно ще й про харчування слід подумати, але це питання я відкладаю взагалі на останню чергу (їжа - моя слабкість)

Планування майбутнього:

Завів собі правило щонайменше раз на місяць робити підсумки того, що відбулось і планувати наступний період. Виходить дуже цікаво. Ніколи не думав, що плани можуть так швидко і легко здійснюватись. Навіть такі, які більш походили на мрії, ніж на плани ))) Щоразу ставлю собі планку досягнень вище й вище, і практично завжди виходить досягти зазначеної мети.

Напевно, варто додати, що тепер у мене з'явилась ще одна звичка, що допомагає дбати про майбутнє: я став щомісяця частину заробітку вкладати в різні інвестиційні проекти. І хоч спочатку це здавалось чимось несерйозним, то зараз, коли сума інвестицій в різних проектах сягає більше 15000 доларів, а на дивіденди можна гідно жити сім'єю не працюючи, тепер я дуже радий, що півтора роки тому завів таку звичку :)

Духовний розвиток:

Маю зізнатись, що той я, яким я був півтора роки тому, не зрозумів би в більшості питань того мене, яким я став зараз. Я маю на увазі світогляд та життєві принципи, за якими я жив тоді і живу зараз. Стало менше егоїзму, більше дивлюсь на інших людей, вражаюсь їх неповторній природі, вчусь сприйняттю та розумінню тих, хто викликає неприємні відчуття. Як показує практика - це нескінченно багате джерело досвіду та мудрості.

Став набагато спокійнішим та рішучим. Добре чую інтуїцію (раніше взагалі вважав, що це або вигадка, або притаманно тільки жінкам). Хочеться більше знати Бога, жити з ним в серці. На жаль, розумію, що для мене це дуже-дуже довгий шлях, і... ще багато чого треба буде в собі змінити, навчитись, прийняти... Простіше кажучи, вдосконалюватись мені ще й вдосконалюватись... Але, напевно, цей шлях нескінченний, і остаточної мети я ніколи не досягну, як би мені цього не хотілось.

Дякую всім хто дочитав за увагу. Сподіваюсь, вам сподобалось. Буду радий, якщо цей запис піде комусь на користь, якщо когось сягне цікава думка, чи ідея. Це буде мені найкращою радістю :)


Прошу, заберіть…....

Болить  серденько, журиться  дух.

Очі  заплакані, мозок  напух.

Не  тримаю  нещасні  болі…

Йдіть  на  волю!..

Залишіть  мене, я  не  ображусь.

Ідіть  та  знайте, я  не  поскаржусь.

Голос  не  хоче  говорити…

Дайте  попити…

Нап'юся  отрути  і  скоро  вмирати.

Дарма  жити – не  вмію  брехати.

Мрію  спати  у  вічному  сні…

Прошу, заберіть…

Обіцяю, навчуся  правильно  жити

І  всім  серцем-душею  любити!

Тільки  дайте  Вашу  волю…

Опущу  зброю…

*****

Склоняються  руки  в  часі  розлуки.

А  Ви  забираєте  інші  чесні  життя!

Мені  ж  нема  каяття!..

І  все-таки  нап'юся…


"Я не хочу, щоб бачив ти ..."

Я  не  хочу, щоб  бачив  ти  як  я, гортаючи  сторінки,

Ховаючись  плачу, зводячи  крапки  в  кінці.

Стискаю  серденько  від  болі  обома  руками

І  обмежуюся  майже  порожніми, але  дорогими  листами.

Я  не  хочу, щоб  бачив  ти  як  я, ламаючи  мости,

Відкинула  незабуті  почуття. Якщо  зможеш, прости.

Думки  обертом, бо  знаю  як  тобі  зараз  боляче.

Власними  словами  обом  причиняю  болі, говорячи.

Я  не  хочу, щоб  бачив  ти  як  я, втікаючи  від  себе,

Всією  душею, серцем  намагаюся  забути  тебе,

Але  нічого  не  виходить. Це  принесе  одні  страждання,

Самопожертвування, але  не  можу  інакше.

Я  не  хочу, щоб  бачив  ти  як я, розклеївшись  на  частки,

Впала  духом  і  пишу  надзвичайно  сумні  вірші.

Але, якщо  колись  випадково  прочитаєш  ці  рядки,

Прошу  тільки  про  одне, себе  ні  в  чому  не  вини.

Я  не  хочу, щоб  бачив  ти  як  я, закриваючі  очі,

Не  впізнаю  себе  і  жадаю  безкінечності  ночі,

Щоб  більше  не  прокинутися, бо  світ  потемнів,

Наче  жахливий  проклятий  сон — навіки  згорів.

Я  не  хочу, щоб  бачив  ти  як  я, дивлячись  сни,

Не  хочу  прокидатись, бо  бачу  тільки  очі  твої.

Почала  розуміти  настільки  тебе  не  вистачає

У  моєму  давно  забутому  і  порожньому  житті.

Я  не  хочу, щоб  бачив  ти  як  я, закресливши  списані

Нами  сторінки, відмовилась  від  всього  в  житті.

Не  жалкуючи  себе, я  зроблю  щось  неможливе —

Загадково  прокинусь  й  загадково  ж  і  загину…

Я  не  хочу, щоб  бачив  ти  як  я, не  встаючи  з  ліжка,

У  маренні  благатиму, щоб  тебе  побачити, і  зрідка,

Дійсно, покажеться  хтось  схожий  на  тебе.

І  я  повірю, кидаючись  в  марево  нестерпно.

Я  не  хочу, щоб  бачив  ти  як  я, в  останні  хвилини

Рушаю  туди, куди  не  слід  рушати  в  свої  роки.

Прошу, благаю, тільки  за  мною  не  йди!..

Я  сама..Я  сама  за  себе  постою, поки  стою…


Зі святом, українці



Всього нам найкращого, адже ми того варті


***
 Буває, часом сліпну від краси.
Дивлюсь, не тямлю, що воно за диво
оці степи, це небо, ці ліси,
 усе так гарно, чисто, незрадливо,
усе як є – дорога, явори,
усе моє, все зветься – Україна.
Така краса, висока і нетлінна,
 що хоч спинись і з Богом говори.

День жалоби

Цілком згоден з тими своїми земляками для кого сьогоднішній день є днем жалоби за всіма українцями, загиблими у Другій світовій. Загиблим не потрібні помпезні святкування, їм потрібно, щоб про них не забували. А ще потрібно, щоб Україна ніколи більше не стала полем бою двох Імперій.


Спілкування із душею...

Після декількох занять йогою із недовгими медитаціями, знов замислився над тим, хто Я такий, і в чому є моя сутність.

Я - не тільки тіло.. Я - не тільки почуття і відчуття... Я - не тільки розум та пам'ять... Я не тільки емоції та думки,адже все це лише окремі прояви Мене... 

Звертаючись до людей, став помічати, що можна звертатись не тільки до тіла, і не тільки до розуму,чи до почуттів...можна звертатись прямо до душі.

Поки-що це відчуття виникло лише пару разів, але тепер, коли знаю що таке є, цьому буде не складно навчитись :)

Радісного вам всім дня, Мої дорогі друзі!

Всім моїм друзям на I. UA



Дякую всім друзям і приятелям за привітання, поштівки й теплі гарні слова. Нехай вам усім завжди щастить, як говорили в давні часи - і в битві, і вдома.
Щастя й добробуту. Ноло)

Хе-хе (-:

Як цікаво... 

Стільки подій відбувається - що нема коли в блог зазирнути, та пару речень написати. (Це, напевно, моє улюблене речення, бо дуже часто починаю записи саме з цього (-: ) Раніше, здається, якось встигав вести записи. Можливо, тому що раніше я нічим іншим нормально не займався?

День народження минув, скоро новий рік життя... позаду один рік з тих 10, які я присвятив самовдосконаленню. (Ой, треба ж передивитись, що я тоді писав у планах на майбутні роки, та перевірити, чи все встигається вчасно... де ж той запис?!)

Обов'язково складу звіт за минулий (2011) рік, та напишу на наступний. Не заради якихось там "морально-духовних істин", які галасять, наче плани написані на аркуші неодмінно збуваються, а просто тому, що цікаво потім буде взяти та й порівняти свої бажання, плани з тим, що потім відбулось, і чого після цього бажається нового (-:

Щастя всім, друзі!

Я вас люблю.

Щасливий Ханік (-:

********

Сьогодні я злюча на весь світ!!! І на себе в тому числі!!angry нічого особливого не сталося, але останні 2 тижні геть вибили мене з коліїdeath ) Здається все і всі навколо як зговорилися і кожного дня нове ЧПfuck  Я мала необережність загубити телефон, чим зіпсувала собі враження від відпочинку у Закарпатті(( разом з телефоном втратила величезну базу всього, оскільки немала звички записувати важливу для себе інформацію ще кудисьtears На роботі теж щось не те: чи то я раніше цього не бачила, чи то з нового року вся корпорація як сказилась: так чось озлобились всі, агресивні такі, понтові, таке враження,що на будь-які морально-етичні норми плювати всім і з високої вишки.............. і взагалі наше агенство геть борзанулосьbeat у мене вже таке враження, що і на клієнтів їм плювати, головне, аби ті грошики їм платили і побільшеmoney І це тільки квіточки... мною маніпулює 16 діваха, і найгірше те, що я їй це дозволилаtears а Як тепер розрулити - геть не знаюstena  крім того мій 17-ий брат вчить мене жити, і тут найсмішніше те, що він правийdada ......... капець! щось все вийшло із під контролю..... шалена втома і величне небажання щось робити.... руки опускаються...... і я прекрасно розумію, що сама себе накручую, але....

 

Що таке 30 років?

Це такий вік, коли позаду вже було достатньо часу, щоб стати КИМОСЬ.

А ще в 30 років нормальна людина вже точно встигає визначитись із своїми бажаннями та пріоритетами. До консерватизму мабуть ще далеко, але завзятій впевненості та твердим позиціям якраз самий час.

Минулого року більш за все мене лякало, що до 30 я так і не досягну хоча б того мінімуму, за який міг би сам себе поважати. Напевно, саме цей страх бути нікчемою, нездарою, пустим місцем, змусив мене вийти зі сплячки, залишити позаду всі свої нудотні проблеми, розворушитись, зайнятись пошуком нових можливостей реалізуватись та обов'язково отримати успіх в цих справах.

Як у студентів - доки сесія не настане, не думаєш про час, не готуєшся наперед... а потім наче підсмажений - стрибаєш, бігаєш з панікою: "Ай-яй-яй, Ой-йой-йой! Що ж тепер робити?!". Цього разу мені пощастило - отримав чесний "залік". Отримані зауваження мають вже бути перероблені в життєвий досвід, і врешті втілені в життя у вигляді нових корисних звичок, які допоможуть запобігти повторення такої ситуації (-:

Наступна межа - 40. До того часу хочеться виправити всі старі помилки і досягти нового рівня, надбати соціальну та персональну цілісну гармонію, прийти до духовної рівноваги, заснувати "твердий ґрунт під ногами" - забезпечити надійне джерело прибутку, збудувати власну оселю, створити міцну сім'ю, сповнену взаємним коханням та порозумінням. Можна і конкретніше. Мінімально достатнім рівнем заробітку хай буде 10 тисяч доларів на рік, оселею - власний будинок зі шматом землі ~1Га за межами міста, але неподалік цивілізації, для сім'ї - дружину і ще якнайменше одну дитину. В духовному та соціальному напрямку - стати людиною, що своїми вчинками та засобом життя викликає повагу серед знайомих і у самого себе.

Плани - далекі-далекі, планка - висока-висока. Чому я впевнений, що тепер за 10 років я зможу зробити те, що не вдалось зробити попередні 30, і навіть більше? Тому що тепер у мене є багатий життєвий досвід, визначеність з метою, розуміння куди я хочу потрапити і навіщо це мені. Завдяки цьому я не стану витрачати час на зайві блукання в пошуках найкращого шляху, мені потрібно буде витрачати менше зусиль для досягання навіть більших, ніж раніше, результатів. Хмм... я так чудово собі все це уявляю, що можу навіть оформити у вигляді математичної теореми разом з доведенням (-:

Для того, щоб в мене закохалась Богиня, потрібно самому стати таким як Бог. І є у мене впевненість, що спроба досягти цього - варта тієї нагороди. Тому, наступні 10 років із радістю присвячу саме цій справі (-:

--------------------------

Всім вдачі та здоров'я!

Ваш, Миколка-що-постійно-впадає-у-крайнощі (-: