_-_-_-_-_-_-_-_---_-_---_-_-_-_-_-_-_-_
Світ складений із прожитих життів.
І ті, що є.., колись ми також будем...
У повісті, серед століть часів...
Поміж забутих снів колишніх буднів
---
Не вирвати із долі сивини...
Переписати також нам не вийде.
Залишимось сюжетом давнини,
А Сонце, як завжди, на сході зійде...
---
...
_-_-_-_-_-_---_---_---_-_-_-_-_-_
Існує світ загублених думок...
Той світ - як океан - широкий,
Як пекла душ небачений зразок,
Існує сам в собі - він одинокий...
---
Існує світ нездійснених бажань,
Йому ніде не видно кінця-краю...
Він живиться із озера вагань..,
Існує на розпутті і, - волає..!
---
Існує світ непрожитих життів,
Що згинули, скінчилися невчасно.
Там хтось когось зустріти не зумів...
Той світ у полум`ї, що вже навіки згасло
---
Існує безліч лабіринтів світових.
І є світи щасливі й не-щасливі...
Пройти й пізнати всі - ніхто не зміг,
Лиш кілька з них нам вибрати по силі
---
Минаючи одні втрапляєм в інші...
Та є закон, він діючий постійно.
Ми не пізнаємо хороше, оминувши гірше
І вічність святості оцінять тільки... грішні...
_-_-_-_-_-_-_-_---_-_---_-_-_-_-_-_-_
міфи про ідеал здавна приносять шалені прибутки
тим, хто ними торгує... але чи варті вони витрачених
коштів для тих, хто хоче їх осягнути?
Та й чи можливо в житті взагалі щось ідеальне зустріти?
...
---
Заклана рифма
На поталу загалу,
У пошуках ритму
Універсалу...
Для світу ніколи не стане замало.
Йому треба завжди "живі" ідеали...
---
Всім до вподоби, усі посмакують.
По дві, по три спроби - з-ідеалізують.
Розжарять, розплавлять і підформують,
І фарбами всими нараз підмалюють...
---
І от - ідеал!
У сині небес...
Литий накал
У закланні чудес.
От тільки ніяк то не стане посильно,
Його оживити й зробити нетлінним...
Потужний розряд... Шок... Спалах перед очима...
Коридор вгору, сходи. Піднімаюсь. Рука позаду.., не пускає.
- Ти? - Не обертаючись.
- Так...
- Чого тобі?
- Не йди...
Відчуваю по спині тепло... Пригорнулась.
- Не йди... - На вухо.
- Я... Вже незнаю... Там двері.
- Нехай... Не йди... - Руками обняла груди.
- Двері вже відчиняються.
- Не пущу...
- Там світло...
- Тут теж.
Повернув голову.., мить провалля, летимо вниз, разом...
- Пульс! З`явився пульс... Житиме.
В погляд врізалось сліпуче світло, люди в білому. Свідомість туманилась.
Доторк губ до щоки. Щось вологе. Сльоза...
- Я поруч.
Моя рука в обіймах її долонь... Таки житиму
"Розподіл багатства, грошей, високих посад та й решти благ, наданих нам Господом, між людьми того ґатунку, якому найчастіше вони перепадають, прямо вказує на те, наскільки нікчемними вважає Творець усі ці блага. "
Жан де Лабрюйєр
